Справа № 500/8318/23
29 січня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо нездійснення з 30.07.2023 нарахування та виплати щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та не проведення нарахування і виплати індексації його пенсії; обмеження з 01.03.2023 максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.03.2023 з урахуванням грошового забезпечення, зазначеного у довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області від 31.01.2023 №393 (з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році») без обмеження розміру пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 30.07.2023 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 06 грудня 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про відновлення йому з 01 лютого 2022 року нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі до 2000,00 гривень відповідно до Постанови КМ України № 713 від 14.07.2021 року.
26 грудні 2023 року на своє звернення позивач отримав відповідь від ГУ ПФУ в Тернопільській області за вих. № 11397-11740/П-02/8-1900/23 від 19 грудня 2023 року, згідно якої йому було відмовлено у відновленні з 01 лютого 2022 року нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 гривень відповідно до Постанови КМ України № 713 від 14.07.2021 року, оскільки у січні 2022 року на підставі оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року. Розмір пенсії після даного перерахунку з 01.02.2022 року склав 19 340,00 грн.
Згідно перерахунку пенсії за пенсійною справою № 1903000756 (МВС) від 06.12.2023 року видно, що починаючи з 01 грудня 2019 року розмір пенсії було підвищено до 23 654,77 гривень на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 500/6140/21, проте пенсія безпідставно виплачувалась тільки в розмірі 19 340,00 гривень.
Позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений строк відповідача відзиву не подав, як і будь яких клопотань.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 01 грудня 2008 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) як одержувач пенсії по лінії МВС відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №22б2-ХІІ).
Згідно з перерахунком пенсії позивача за пенсійною справою №1903000756 (МВС) від 06.12.2023 року видно, що з 01 квітня 2018 року пенсія перерахована згідно ПКМ України № 988 та ПКМ України № 103 від 21.02.2018 року за вислугу років (32 років вислуги) в розмірі 91 процентів грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ),що становило 9 136,79 гривень щомісячної пенсії.
Згідно з повідомлення про перерахунок пенсії за пенсійною справою № 1903000756 (МВС) від 06.12.2023 року видно, що з 01 серпня 2021 року до його пенсії була встановлена щомісячна доплата в розмірі до 2000,00 гривень відповідно до Постанови КМ України № 713 від 14.07.2021 року, внаслідок чого розмір моєї пенсії склав 11 221,21 гривень щомісячної пенсії.
В подальшому позивач дізнався, що Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» на яке міністерством МВС України було покладено повноваження на видачу оновлених довідок про грошове забезпечення для перерахунку пенсій пенсіонерам системи МВС, на адресу в серпні 2021 року було надіслано оригінал оновленої Довідки про розмір його грошового забезпечення за порівняльною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року за № 2021/1481 від 05.08.2021 року.
Оскільки ГУ ПФУ в Тернопільській області в добровільному порядку відмовилось перерахувати позивачу пенсію згідно даної довідки про його грошове забезпечення за порівняльною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року, в вересні 2021 року він звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Тернопільській області про зобов'язання перерахувати пенсію згідно оновленої Довідки про розмір грошового забезпечення за порівняльною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року за вих. № 2021/1481 від 05.08.2021 року.
За наслідками розгляду позовної заяви Тернопільський окружний адміністративний суд 11 листопада 2021 року у справі № 500/6140/21 виніс рішення, яким позов задовольнив та визнав дії Пенсійного фонду (Відповідача по справі) противоправними та зобов'язав перерахувати пенсію починаючи з 01.12.2019 року згідно вищезазначеної Довідки про розмір його грошового забезпечення за аналогічною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року.
Згідно перерахунку пенсії за пенсійною справою № 1903000756 (МВС) від 06.12.2023 року видно, що починаючи з 01 грудня 2019 року розмір пенсії було підвищено до 23 654,77 гривень на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 500/6140/21, проте пенсія безпідставно виплачувалась тільки в розмірі 19 340,00 гривень.
В той же час, як вбачається із даного розрахунку, починаючи з 01 лютого 2022 року Відповідачем було припинено нарахування та виплату мені щомісячної доплати в розмірі до 2000,00 гривень, відповідно до Постанови КМ України № 713 від 14.07.2021 року.
З огляду на це позивач вважає, що дії Відповідача ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо припинення нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі до 2000,00 гривень відповідно до Постанови КМ України № 713 від 14.07.2021 року після винесення рішення Тернопільським окружним адміністративним судом від 11 листопада 2021 року у справі № 500/6140/21 про перерахунок пенсії згідно оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на листопад 2019 року за вих. № 2021/1481 від 05.08.2021 року, є противоправними.
Приймаючи до уваги вищенаведене 06 грудня 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про відновлення йому з 01 лютого 2022 року нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі до 2000,00 гривень відповідно до Постанови КМ України № 713 від 14.07.2021 року.
26 грудні 2023 року на своє звернення позивач отримав відповідь від ГУ ПФУ в Тернопільській області за вих. № 11397-11740/П-02/8-1900/23 від 19 грудня 2023 року, згідно якої йому було відмовлено у відновленні з 01 лютого 2022 року нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 гривень відповідно до Постанови КМ України № 713 від 14.07.2021 року, оскільки у січні 2022 року на підставі оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року. Розмір пенсії після даного перерахунку з 01.02.2022 року склав 19 340,00 грн.
Оскільки після проведеного перерахунку підвищення основного розміру пенсії позивача перевищило суму щомісячної доплати передбаченої постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 року, тому зазначена щомісячна доплата з 01.02.2022 року йому не виплачується.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням щомісячної доплати до пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували зокрема, на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон №2262-ХІІ.
За приписами частин першої, третьої, четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно із преамбулою та абзацом першим пункту 1 Постанови № 713 з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України постановив установити з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Відтак із наведених приписів слідує, що Постановою №713 для осіб, яким призначено пенсію до 01.03.2018, встановлено з 01.07.2021 щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій.
Водночас відповідно до абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 року (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 року № 2146-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо пенсій в разі втрати годувальника"), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Отже, для вирішення питання про наявність у позивача права на здійснення нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн потрібно з'ясувати, чи застосовуються положення абзацу третього пункту 1 Постанови №713 під час перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення.
Визначаючись щодо вищевказаного, суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №420/2473/22, які полягають у такому.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, які мають місце після перерахунку пенсії.
Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01.07.2021 зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018, було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.
Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної Постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000, 00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання рішення суду, з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, відтак позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713.
Щодо строку з якого слід нарахувати та виплати позивачу щомісячну доплату до пенсії то суд враховує частину четверту статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до якої:
Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки з урахуванням строків позовної давності у позивача є право на нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії з 27.12.2023 (за шість місяців до звернення до суду з цим позовом), то враховуючи положення частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слід зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату такої доплати з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, тобто, з 01.07.2023.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача провести позивачу з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії без обмеження розміру пенсії максимальним розміром (з урахуванням індексації), то суд зауважує таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цю частину статті 43 Закону № 2262-XII Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII (чинним з 01.01.2016 по 20.12.2016) доповнено реченням такого змісту: Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.
При цьому, буквальне розуміння змін внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично зводить нанівець наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
За таких обставин, обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Стосовно наявності у пункті 2 Постанови №118 та пункті 2 Постанови №168 положення про підвищення пенсій з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, то суд зауважує, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних відносинах наведені положення Постанови №118 та Постанови №168 суперечать приписам Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем. Крім того, судом вище наведено про безпідставність надання суб'єктом владних повноважень переваги найменш сприятливому для позивача підходу та застосування положень статті 2 Закону № 3668-VI.
До того ж законодавець не уповноважував територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат.
Суд повторює, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону № 3668-VI, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення позивачу перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2023 (з урахуванням індексації, установленої згідно з Постановою №168) без обмеження розміру пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача суд врахував, що відповідач здійснив нарахування пенсії позивача з урахуванням індексації, однак обмежив розмір пенсії максимальним розміром.
Отже, позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного України в Тернопільській області провести позивачу перерахунок пенсії з 01.03.2023 (з урахуванням індексації, установленої згідно з Постановою №168) без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо нездійснення з 30.07.2023 нарахування та виплати щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та не проведення нарахування і виплати індексації його пенсії; обмеження з 01.03.2023 максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.03.2023 з урахуванням грошового забезпечення, зазначеного у довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області від 31.01.2023 №393 (з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році») без обмеження розміру пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 30.07.2023 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 31 січня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.