про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі
12 лютого 2024 року м. Рівне №460/88/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглядаючи матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Сарненського районного центру комплектування та соціальної підтримки та Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення певних дій, та перевіривши на предмет відповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Сарненського районного центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач 1) та Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправною відмову №9/881 від 10.09.2023 Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо звільнення позивача з військової служби; зобов'язати Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки погодити, а Сарненський районний центр комплектування та соціальної підтримки прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю.
Підстава позову: наявність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За результатами перевірки матеріалів адміністративного позову у порядку статті 171 КАС України, суд встановив відповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161, 172 КАС України.
Підстави для залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 169 КАС України), повернення позовної заяви (частина четверта статті 169 КАС України) або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом (стаття 170 КАС України) відсутні.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд ураховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес.
Справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб (частини перша, друга, шоста статті 12, статті 257, 260, 262 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007)».
З огляду на це, в контексті обставин справи, суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Гарантії, пов'язані із реалізацією права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до суду (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11.11.2001).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів КАС від 29.09.2022 за №500/1912/22: важливість захисту права на доступ до суду також підкреслюється тим, що вказане питання включено до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки, затвердженою Президента України від 11 червня 2021 року № 231/2021, в якій зазначено, що перешкоди в доступі до суду віднесено до основних проблем у сфері правосуддя. З огляду на вищезазначене, Суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, враховуючи незначний пропуск позивачем строку звернення до суду, суд вважає, що причини пропуску строку звернення позивача із позовною заявою до адміністративного суду є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду необхідно поновити.
Таким чином, заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду підлягає до задоволення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 171, 241, 243, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом до Сарненського районного центру комплектування та соціальної підтримки та Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сарненського районного центру комплектування та соціальної підтримки (вулиця Військова, 20А, місто Сарни, Рівненська область, 34500; код ЄДРПОУ 09662530) та Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вулиця Грабник, 4, місто Рівне, 34500; код ЄДРПОУ 08060817) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинення певних дій - прийняти до розгляду.
Відкрити провадження в адміністративній справі №460/88/24.
Розгляд справи провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Справа розглядатиметься одноособово суддею К.М. Недашківською.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Встановити відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву в порядку статей 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання (вручення) відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив в порядку статей 163, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.
Встановити відповідачам п'ятиденний строк з дня отримання (вручення) відповіді на відзив для подання до суду заперечення в порядку статей 164, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі «Судова влада України», за якою учасники справи можуть отримати інформацію: http://adm.rv.court.gov.ua/sud1770/.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.
Суддя К.М. Недашківська