Справа № 420/22758/23
12 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом'якової В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву Головного управління ПФУ в м. Києві про заміну сторони виконавчого провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 був задоволений позов ОСОБА_1 , визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по м. Києву" від 30.05.2023 № 87, також суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.12.2019 перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років виходячи з грошового забезпечення, яке вказано в довідці Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по м. Києву" від 30.05.2023 № 87, та виплатити донараховану суму пенсії. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір в сумі 858 грн. 88 коп.
29 січня 2024 року до суду надійшла заява Головного управління ПФУ в м. Києві про заміну сторони виконавчого провадження, а саме боржника з Головного управління ПФУ в м. Києві на Головне управління ПФУ в Херсонській області.
Заява обгрунтована тим, що в програмному комплексі ПВП ДКГ ОСОБА_1 на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві не перебував та пенсію не отримував. Зазначені вище обставини роблять неможливим виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2023 у справі 420/22758/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві. На даний час ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Відповідно до ч. 2 ст. 379 КАС України, суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи.
Заява була призначена в судове засідання для розгляду на 12 лютого 2024 року о 15 годині 00 хвилин у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду.
Представники сторін в судове засідання не прибули, тому справа розглядається в письмовому провадженні.
Статтею 52 КАС України закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та указано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
За приписами частин першої 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина четверта статті 379 КАС України).
За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 15 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Водночас, суд зазначає, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення, дії, бездіяльність державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій узагалі.
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 (справа № 812/1408/16).
Водночас, у цій справі обставини справи є відмінними, оскільки правонаступництво у вищевказаних формах взагалі не відбулося.
Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві не ліквідовано та не реорганізовано, продовжує здійснювати свої повноваження на українській владі території та залишається самостійним суб'єктом владних повноважень, який був відповідачем по даній справі та має бути боржником у виконавчому провадженні.
При розгляді справи ні позивач, ні ГУ ПФУ в м. Києві не заявляли про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві. В рішенні суду зазначено, що Державна установа "Територіальне медичне об'єднання МВС України по м. Києву " надіслала до відповідачу нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 30.05.2023 року № 87 станом на листопад 2019 року, в якій зазначений розмір грошового забезпечення рівнозначної посаді тій, з якої позивач звільнився зі служби. Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначав, що знаходиться на обліку саме в ГУ ПФУ у м. Києві, просив здійснити перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки ДУ "ТМО МВС по м. Києву " про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 30.05.2023 року № 87. Своїм листом від 12.07.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило в у перерахунку пенсії, оскільки вважає, що підстави для такого відсутні, та Урядом рішень щодо перерахунку пенсій не приймалось, тобто , в досудовому порядку питання про незнаходження пенсіонера на обліку відповідача не виникало. У відзиві на позовну заяву відповідач також не повідомляв суд про знаходження позивача на обліку в іншому територіальному управлінні ПФУ. Рішення суду відповідачем не оскаржено.
Той факт, що позивач та відповідач ймовірно повідомили суду відомості, які не відповідають фактичним обставинам справи, не є підставою для заміни боржника у справі з Головного управління y Пенсійного фонду України у м. Києві на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зобов'язано виконати рішення суду, яке набрало законної сили.
Зміна місця проживання/перебування на обліку як внутрішньо переміщеної особи в обласному органі Пенсійного фонду України не є підставою для заміни боржника правонаступником щодо виконання рішення суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність наявність підстав для задоволенні заяви представника відповідача про заміну боржника у справі.
Керуючись ст.ст.7, 205, 248, 295, 379 КАС України, суд,-
Залишити без задоволення заяву Головного управління ПФУ в м. Києві про заміну сторони виконавчого провадження, а саме боржника, з Головного управління ПФУ в м. Києві на Головне управління ПФУ в Херсонській області.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Суддя В.В.Хом'якова