09 лютого 2024 рокусправа № 380/2736/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів, відповідач) з такими вимогами:
- визнати бездіяльність Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо ненадання ОСОБА_1 інформації на запит від 28.12.2021 протиправною;
- зобов'язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію на запит від 28.12.2021 про земельні ділянки (як сформовані, так і несформовані), які перебувають у комунальній власності Київської міської ради та можуть бути передані йому безоплатно у власність з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та/або для індивідуального дачного будівництва.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.12.2021 зі своєї електронної пошти надіслав запит на отримання публічної інформації на електронну адресу Київської міської ради. У запиті просив надати інформацію про земельні ділянки (як сформовані, так і несформовані), які перебувають у комунальній власності Київської міської ради та станом на дату звернення із даним запитом можуть бути передані йому безоплатно у власність з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та/або для індивідуального дачного будівництва у порядку, передбаченому ч. 6 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Інформацію позивач просив надати у вигляді графічних матеріалів, викопіювань або в інший зручний та зрозумілий спосіб. 04.01.2022 на електронну адресу позивача надійшла відповідь на запит у формі листа Департаменту земельних ресурсів від 04.01.2022 № 0570202/2-12. У даному листі перший заступник директора Департаменту земельних ресурсів разом з іншим повідомляв про те, що з підстав наведених у даному листі Департамент не володіє задокументованою та зафіксованою інформацією щодо вільних земельних ділянок, передбачених для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та/або для індивідуального дачного будівництва, які перебувають у комунальній власності Київської міської ради та можуть бути передані безоплатно у власність. Позивач вважає, що зміст листа Департаменту земельних ресурсів свідчить про те, що позивач не отримав від відповідача інформацію по суті надісланого запиту, тобто відповідач вчинив протиправну бездіяльність по ненаданню позивачу інформації на запит. Зазначає, що Департамент земельних ресурсів свідомо порушив право позивача на доступ до публічної інформації про земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності Київської міської ради та можуть бути передані позивачу з цільовим призначенням, зазначеним у запиті від 28.12.2021, оскільки жоден із наведених у листі аргументів не ґрунтується на вимогах закону.
Ухвалою від 07.02.2022 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.
Відповідач позову не визнав. 15.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 41085). Відповідач зазначив, що ознайомитись з графічними матеріалами затверджених детальних планів території в межах міста Києва можна на сайті МІАС ЗМД містобудівного кадастру Києва за посиланням https://mkk.kga.gov.ua/map/. Крім того, у зв'язку з набуттям чинності з 01.01.2013 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та на виконання рішення Київської міської ради від 25.12.2012 № 715/8999 «Про передачу інформації про земельні ділянки в межах міста Києва» Департаментом передано Державному агентству земельних ресурсів України в електронному вигляді у форматі обмінних файлів інформацію щодо земельних ділянок в межах міста Києва, зареєстрованих до 01.01.2013 в книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею та договорів оренди землі, а також інформацію про рішення Київської міської ради, які стали підставою для набуття юридичними та фізичними особами прав на земельні ділянки, та про документи, що посвідчують право власності чи користування земельними ділянками. Враховуючи викладене, актуальні відомості про всі земельні ділянки, які були сформовані до моменту набрання чинності Законом та після 01.01.2013 наразі знаходяться у володінні держателя Державного земельного кадастру - Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру. Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, встановлено, що відомості з Державного земельного кадастру можна отримати, в тому числі за допомогою електронних сервісів Держгеокадастру, що доступні за посиланням https://eJand.gov.ua/services. Також відповідач зазначив, що Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке перейменоване в Департамент, створене у 2002 році на підставі рішення Київської міської ради від 20.06.2002 № 28/28, у зв'язку з цим у розпорядженні Департаменту відсутні в повному обсязі прийняті до 2002 році рішення про передачу у власність або користування земельних ділянок в межах міста Києва, права власності на які не були оформлені землекористувачами протягом 2002-2013 років. До 2002 року ведення земельно-кадастрової інформації в Києві здійснювалося Київським міським управлінням земельних ресурсів як відокремленим структурним підрозділом Державного комітету України по земельних ресурсах, а Головне управління чи Департамент не є його правонаступниками.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 28.12.2021 через засоби електронної пошти звернувся із запитом про надання публічної інформації, у якій просив надати інформацію про земельні ділянки (як сформовані, так і несформовані), які перебувають у комунальній власності Київської міської ради та станом на дату звернення із даним запитом можуть бути передані безоплатно у власність з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та/або для індивідуального будівництва у порядку передбаченому ч. 6 та 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Інформацію просив надати у вигляді графічних матеріалів, викопіювань або в інший зручний та зрозумілий спосіб, у порядку та в строки, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації» на офіційну електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 Вказаний запит позивач надіслав на поштову електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2
Київська міська державна адміністрація листом 30.12.2021 повідомила позивача, що після попереднього розгляду його буде надіслано до профільного структурного виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) або районної у місті Києві державної адміністрації для опрацювання у межах компетенції в установленому законом порядку та надання відповіді.
Департамент земельних ресурсів повідомив ОСОБА_1 листом від 04.01.2022 № 0570202/2-12, що ознайомитись з графічними матеріалами затверджених детальних планів території в межах міста Києва можна на сайті МІАС ЗМД містобудівного кадастру Києва за посиланням https://mkk.kga.gov.ua/map/. Також зазначив, що актуальні відомості про всі земельні ділянки, які були сформовані до моменту набрання чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» та після 01.01.2013 наразі знаходяться у володінні держателя Державного земельного кадастру - Державної служби з питань геодезії картографії та кадастру. Також зазначив, що Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке перейменоване у Департамент, створене у 2002 році на підставі рішення про передачу у власність або користування земельних ділянок в межах міста Києва, права власності на які не були оформлені землекористувачами протягом 2002-2013 років. Зазначив, що суттєвою ознакою публічної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» є її попередня фіксація. Тобто Закон «Про доступ до публічної інформації» регулює відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію. Відтак, Департамент не володіє задокументованою та зафіксованою інформацією щодо вільних земельних ділянок, передбачених для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та/або для індивідуального дачного будівництва, які перебувають у комунальній власності Київської міської ради та можуть бути передані безоплатно у власність з підстав, наведених вище. У випадку надходження запиту щодо бажаної території з графічними додатками, на яких відображені орієнтовні межі земельної ділянки у розмірах визначених ст. 121 Кодексу для безоплатної приватизації, Департамент надасть усю наявну інформацію щодо неї.
Вважаючи, що відповідачем фактично не було надано відповіді на запит, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації врегульовані Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІI.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації"суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Таким чином, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Дослідивши інформаційний запит позивача, беручи до уваги характер запитуваної інформації, її походження та зміст, суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача із проханням надати йому саме публічну інформацію.
Одночасно, встановивши приналежність запитуваної інформації до публічної, важливим є також ідентифікація відповідача як розпорядника цієї публічної інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Підстави для відмови у наданні інформації на відповідний запит є вичерпними.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Частиною 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою у наданні інформації.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
Згідно із ч. 5 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
З огляду на зазначені норми суд дійшов висновку, що передусім саме зазначені органи згідно з їхньою компетенцією зобов'язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.
Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Таким чином, виходячи з вимог ст. 12 Земельного Кодексу України, фактично до повноваження міської ради відносяться земельні питання.
При цьому суд вважає, що ведення реєстру земельних ділянок не можна ототожнювати з обов'язком володіння інформацією про земельні ділянки комунальної і державної форм власності, які не надані у користування та можуть бути використані під забудову і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
У даному випадку, суд виходить із того, чи є Департамент земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядником такої інформації, в тому числі і після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів.
Як вже було зазначено вище, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
Так, судом встановлено, що позивач звернувся до Київської міської ради із запитом на отримання публічної інформації, у якому, просив надати інформацію про земельні ділянки (як сформовані, так і несформовані), які перебувають у комунальній власності Київської міської ради та станом на дату звернення із даним запитом можуть бути передані безоплатно у власність з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та/або для індивідуального будівництва у порядку, передбаченому ч. 6 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що запитувана позивачем інформація у запиті від 28.12.2022 віднесена до публічної інформації, розпорядником якої є Департамент земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а тому, на відповідача поширюються вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до положень ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Нормами ч. 1 ст. 22 цього ж Закону визначені випадки, коли розпорядник має право відмовити у задоволенні запиту, зокрема, у випадку коли розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Водночас така відмова у задоволенні запиту на інформацію має бути надана у письмовій формі. У такій відмові зазначається: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Оцінюючи надану Департаментом земельних ресурсів відповідь, суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності підстав для відмови у наданні інформації на відповідний запит, передбачених положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації"
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради наділені широкими повноваженнями у сфері земельних відносин, задля реалізації яких міська рада має володіти необхідною інформацією.
У свою чергу, виконавчий орган місцевого самоврядування створюваний представницьким органом місцевого самоврядування орган, що є підконтрольним і підзвітним відповідній раді. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад в Україні є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Суд зазначає, що Департамент земельних ресурсів згідно з його компетенцією зобов'язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для будівництва індивідуальних гаражів. Він також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 13.08.2019 у справі № 369/5491/16-а, від 21.04.2021 у справі № 369/5491/16-а, від 21.04.2021 у справі №335/11624/19.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності дій (бездіяльності) в частині відмови у доступі до публічної інформації та останнім не заперечувався факт відмови в доступі до публічної інформації шляхом не надання повної та достовірної інформації.
Відповідачем не надано жодних доказів наявності підстав для відмови у наданні інформації на відповідний запит, що передбачений положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема, що інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.. 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача, викладені у відповіді на запит від 04.01.2022 № 0570202/2-12 про те, що ознайомитись позивач з графічними матеріалами затверджених детальних планів території у межах міста Києва можна на сайті МІАС ЗМД містобудівного кадастру Києва за посиланням https://mkk.kga.gov.ua/map/.
За правилами ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Виходячи з того, що надана позивачу відповідь є формальною, суд доходить висновку про порушення права позивача на отримання інформації.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 335/11624/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, для забезпечення дотримання балансу у системі розподілу влад, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України та зобов'язати відповідача повторно розглянути запит на отримання публічної інформації від 28.12.2022 з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» з урахуванням висновків суду в цій справі.
Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стосовно зобов'язання відповідача надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення , суд вважає необхідним зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Крім цього, враховуючи обставини даної справи у суду немає підстав вважати, що суб'єкт владних повноважень буде порушувати закон, не виконуючи рішення суду.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19-20, 22, 25-26, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у наданні повної та достовірної інформації на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 28.12.2021, викладену у листі від 04.01.2022 № 0570202/2-12.
Зобов'язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ 26199097, 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32А) повторно розглянути запит ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на отримання публічної інформації від 28.12.2021 з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Судові витрати з сторін не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 09.02.2024.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна