12 лютого 2024 року № 320/8091/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі по тексту також відповідач 1, ГУ ПФУ у Рівненській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту також відповідач 2, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Рівненській області щодо непризначення та невиплати позивачу пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 12.11.2022;
- зобов'язати відповідача 1 здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 12.11.2022.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку 60 років та за наявності стажу роботи не менше 29 років у січні 2023 року він звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії.
Позивач стверджує, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди його роботи на території російської федерації (район Крайньої Півночі), який складає понад 7 років з підстав, які не передбачені чинним законодавством.
Позивач зазначив, що припинення рф участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не є підставою для відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу спірного періоду його роботи в районі Крайньої Півночі за наявності підтверджуючих документів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про правомірність винесення відповідачем 1 спірної відмови у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу не менше 29 років.
Також відповідач 2 стверджує, що у зв'язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 за результатами розгляду документів, доданих позивачем до заяви про призначення йому пенсії за віком, відповідач 2 правомірно не зарахував за трудовою книжкою періоди роботи позивача на території рф з 20.09.1993 по 13.11.1995, з 20.11.1995 по 04.11.1997, з 19.11.1997 по 21.05.2001.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву зазначив, що страховий стаж позивача становить 23 роки 1 місяць 23 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації з 20.09.1993 по 13.11.1995, з 20.11.1995 по 04.11.1997, з 19.11.1997 по 21.05.2001.
Так, Відповідач 1 зауважив, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
29.11.2022 року КМУ прийнято постанову № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення”, якою Кабінет Міністрів України постановив про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
23.12.2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-IX. Вказаним законом Україна зупинила у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію та вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Враховуючи викладене, Відповідач 1 зауважує, що вищезазначені міжнародні угоди надавали можливість враховувати стаж роботи набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди після 31.12.1991 року. Однак, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, то з 01.01.2023 Угода залишається чинною та обов'язковою до виконання між іншими її підписантами, окрім російської федерації.
Україна, в свою чергу, постановою КМУ від 29.11.2022 №1328, яка набрала чинності 02.12.2022, анонсувала свій вихід з Угоди. У зв'язку з цим, пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, при цьому, до страхового стажу зараховується періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991. Після зупинення дії, Конвенція 1993 року не застосовується у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Відповідач 1 стверджує, що оскільки на момент звернення позивача до Головного управління із заявою щодо врахування для обчислення пенсії заробітної плати Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення є нечинною, спірне рішення було прийнято правомірно, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач у відповіді на відзив вказав, що дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком є протиправними, оскільки право на призначення йому пенсії виникло до виходу рф з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Позивач зауважив, що відповідачем не надано жодних доказів відсутності підстав для зарахування спірного стажу роботи в районі Крайньої Півночі. Натомість, чинним законодавством передбачено зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності та інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Позивач стверджує про порушення відповідачем його майнових прав, передбачених Конституцією України.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Згурівським РС Управління ДМС України в Київській області 14.05.2015.
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , заповненій 15.07.1980, стаж роботи позивача включає, зокрема, наступні періоди:
- з 20.09.1993 по 13.11.1995 - водій АТП №6 (район Крайньої Півночі);
- з 20.11.1995 по 04.11.1997 - водій СПО «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі);
- з 19.11.1997 по 21.05.2001 - водій АООТ «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі).
Заявою від 04.01.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області про призначення йому пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ у Рівненській області від 11.01.2023 №104850006503 (за принципом екстериторіальності) ОСОБА_1 за наслідками розгляду заяви позивача від 04.01.2023 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність страхового стажу 29 років.
Підставою для відмови зазначено незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації з 20.09.1993 по 13.11.1995, з 20.11.1995 по 04.11.1997, з 19.11.1997 по 21.05.2001, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Про зарахування періодів роботи на території рф направлено запит на Міністерство соціальної політики від 27.12.2022 №2800-030102-5/56080 щодо порядку дій призначення пенсії громадянам, які проживали/працювали на території рф.
У спірному рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення - 60 років 1 місяць 23 дні. Страховий стаж - 23 роки 1 місяць 23 дні.
Даний факт визнається сторонами у позовній заяві та спірному рішенні відповідачем 1, та відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем 1 цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Статтею 1 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно вимог частини четвертої статті 24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.
У відповідності до частини першої статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Означена норма Закону №1788 кореспондується з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі по тексту - Порядок №637), відповідно до якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У відповідності до абзаців першого, другого пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Статтею 44 Закону №1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058 якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно абзаців другого, третього статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Статтею 7 означеної Угоди визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про наявність у громадян України по досягненню пенсійного віку та за наявності достатнього страхового стажу права на призначення пенсії за віком. При цьому, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом, у тому числі й міжнародними договорами, ратифікованими на території України. В свою чергу, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , заповненій 15.07.1980, стаж роботи позивача складається з:
- з 09.07.1980 по 04.11.1980 - тракторист заводу ім. Першого Травня;
- з 16.11.1980 по 10.11.1982 - служба в армії;
- з 24.01.1983 по 01.08.1983 - збірник заводу РТВ;
- з 01.09.1983 по 20.07.1984 - навчання в ПТУ №5;
- з 01.08.1984 по 08.01.1987 - машиніст ПМК;
- з 27.01.1987 по 16.03.1988 - машиніст «Київагробуд»
- з 18.03.1988 по 25.11.1992 - машиніст Згурівського райагробуду;
- з 26.11.1992 по 08.09.1993 - водій Згурівського цукрокомбінату;
- з 20.09.1993 по 13.11.1995 - водій АТП №6 (район Крайньої Півночі);
- з 20.11.1995 по 04.11.1997 - водій СПО «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі);
- з 19.11.1997 по 21.05.2001 - водій АООТ «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі);
- з 30.05.2001 по 31.05.2001 - водій ТОВ «Реал агро»;
- з 01.12.2005 по 07.04.2006 - водій «Народна Партія»;
- з 20.07.2006 по 20.05.2007 - водій ПП «Буряк»;
- з 07.11.2008 по 01.12.2008 - водій ТОВ «Киїтранс-2005»;
- з 02.04.2009 по 11.05.2009 - машиніст «Ямалгазпром» (район Крайньої Півночі);
- з 01.06.2010 по 27.08.2015 - водій ФОП Якуб;
- з 15.02.2019 по 27.02.2019 - водій ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик»;
- з 22.10.2019 по 12.05.2020 - водій ТОВ «Холлеман Україна»;
- з 15.05.2020 по 29.06.2020 - Центр зайнятості;
- з 30.06.2020 по 19.03.2021 - водій ТОВ «Холлеман Україна»;
- з 31.03.2021 по 31.05.2022 - водій ТОВ «Бітунова Україна»;
- з 01.07.2022 по 15.09.2022 - Центр зайнятості;
- з 16.09.2022 по 07.11.2022 - водій ТОВ «САТ Україна»;
- з 08.11.2022 по 30.12.2022 - водій ТОВ «Синергія Оіл».
Відповідно до довідки від 24.05.2021 №1280/с, виданої відділом у справах архівів адміністрації Надимського району (муніципальний архів) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до списків Надимського управління державної статистики за 1993-2001 роки АТП №6 ПСО «Арктиктрансгазстрой» та ЕПКБО АООТ «Ямалгазстройпром» знаходяться (знаходились) в Надимському районі на території Ямало-Ненецького автономного округу, який відноситься до районів Крайньої Півночі.
Архівною довідкою від 24.05.2021 №1181/с, виданою відділом у справах архівів адміністрації Надимського району (муніципальний архів), підтверджується, що в архівному фонді ВАТ «Арктиктрансгазстрой» в документах по особовому складу наявні відомості про роботу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : прийнятий з 20.09.1993 водієм 3 класу, звільнений 13.11.1995 у порядку переводу.
Архівною довідкою від 24.05.2021 №1185/с, виданою відділом у справах архівів адміністрації Надимського району (муніципальний архів), підтверджується, що в архівному фонді ВАТ «Ямалгазстройпром» в наказах по особовому складу наявні відомості про роботу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : прийнятий 20.11.1995 водієм 3 класу та звільнений 04.11.1997 у порядку переведення.
Архівною довідкою від 24.05.2021 №1183/с, виданою відділом у справах архівів адміністрації Надимського району (муніципальний архів), підтверджується, що в архівному фонді ВАТ «Арктиктрансгазстрой» в наказах по особовому складу наявні відомості про роботу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : прийнятий 19.11.1997 водієм 2 класу та звільнений 25.05.2001 за власним бажанням.
Також позивачем долучено до матеріалів справи копії архівних довідок від 24.05.2021 №№ 1182/с, 1180/с та 1184/с, видані відділом у справах архівів адміністрації Надимського району (муніципальний архів), про фактичну суму заробітку позивача за означений вище період його роботи в районах Крайньої Півночі.
Тобто, із записів у трудовій книжці та архівних довідок слідує, що позивач працював у спірні періоди з 20.09.1993 по 13.11.1995 водієм АТП №6 (район Крайньої Півночі); з 20.11.1995 по 04.11.1997 водієм СПО «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі); з 19.11.1997 по 21.05.2001 водієм АООТ «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі), що підтверджується документально та не ставиться під сумнів відповідачами.
Водночас, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідач 1 зазначив незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації з 20.09.1993 по 13.11.1995, з 20.11.1995 по 04.11.1997, з 19.11.1997 по 21.05.2001, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Про зарахування періодів роботи на території рф направлено запит на Міністерство соціальної політики від 27.12.2022 №2800-030102-5/56080 щодо порядку дій призначення пенсії громадянам, які проживали/працювали на території рф.
Однак, суд визнає такі доводи пенсійного органу неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди, а тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Суд зауважує, що позивач разом із заявою від 04.01.2023 надав пенсійному органу, трудову книжку серії НОМЕР_3 , в якій наявні записи щодо спірних періодів його роботи з 20.09.1993 по 13.11.1995 водієм АТП №6 (район Крайньої Півночі), з 20.11.1995 по 04.11.1997 водієм СПО «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі), з 19.11.1997 по 21.05.2001 водієм АООТ «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі), а також архівні довідки, якими означені періоди роботи позивача підтверджені. Жодних зауважень до спірних періодів роботи позивача у пенсійного органу не було.
На противагу означеному, вказані записи в трудовій книжці та інформація, зазначена в архівних довідках, містять посилання на відповідні документи, на основі яких вони вчинені (накази) та не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень, а тому не викликають сумнівів.
Суд звертає увагу, що у даній категорії справ саме на суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок довести конкретно та обґрунтовано правомірність прийнятого рішення чи вчинення бездіяльності, а не обмежуватись загальними фразами про незгоду, перекладаючи власне свої функції безпосередньо на судові органи.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, оскільки суди повинні дослідити прийняті суб'єктом владних повноважень акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору, а не здійснювати перевірку довідок щодо яких у суб'єкта владних повноважень не виникло жодного сумніву.
У зв'язку з тим, що відповідачами не поставлено під сумнів надані їм позивачем документи, як і не ініційовано проведення перевірки їх обґрунтованості та достовірності, у суду є підстави стверджувати про відсутність у відповідача будь-яких сумнівів з цього приводу.
Таким чином, позивач не може бути позбавлений пенсії з підстав виходу рф з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Інших підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком рішення про відмову у призначенні пенсії від 11.01.2023 №104850006503 не містить.
У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача 1 щодо непризначення йому пенсії за віком з 12.11.2022.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд зазначає, що в даному випадку відмова ГУ ПФУ у Рівненській області у здійсненні перерахунку пенсії була викладена у формі рішення від 11.01.2023 №104850006503.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, а протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відтак, суд зазначає, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнається судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
У зв'язку з цим, суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів прав позивачки є визнання протиправним та скасування рішення Головного ГУ ПФУ у Рівненській області про відмову у перерахунку пенсії від 11.01.2023 №104850006503.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком відповідно до Закону №1058 з 12.11.2022 та здійснити відповідні виплати, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону № 1058).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою від 04.01.2023, тобто протягом законодавчо встановленого строку не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку, наслідком чого є наявність підстав для призначення позивачу пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 12.11.2022.
Водночас, передумовою для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком є наявність таких обов'язкових умов як досягнення ним віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 29 років.
Судом встановлено, що позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на дату звернення виповнилось 60 років.
Водночас підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до рішення ГУ ПФУ у Рівненській області від 11.01.2023 №104850006503 є відсутність страхового стажу 29 років у зв'язку з незарахуванням до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 20.09.1993 по 13.11.1995, з 20.11.1995 по 04.11.1997, з 19.11.1997 по 21.05.2001.
Страховий стаж позивача, який визнано відповідачем 1, складає 23 роки 1 місяць 23 дні.
Однак, як вже зазначалося судом, відповідач 1 протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи позивача на території російської федерації з 20.09.1993 по 13.11.1995, з 20.11.1995 по 04.11.1997, з 19.11.1997 по 21.05.2001 з підстав припинення участі російської федерації в Угоді, оскільки такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, з наданих позивачем документів (трудова книжка, архівні довідки), які не визнані недійсними та не поставлені під сумнів відповідачем 1, вбачається, він працював що з 20.09.1993 по 13.11.1995 водієм АТП №6 (район Крайньої Півночі), з 20.11.1995 по 04.11.1997 водієм СПО «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі), з 19.11.1997 по 21.05.2001 водієм АООТ «Арктиктрансгазстрой» (район Крайньої Півночі).
Інформація щодо означених періодів роботи співпадає у трудовій книжці та довідках, записи не містять не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень. Жодних зауважень до спірних періодів роботи рішення ГУ ПФУ у Рівненській області від 11.01.2023 №104850006503 не містить, а тому, на переконання суду, періоди роботи позивача з 20.09.1993 по 13.11.1995, з 20.11.1995 по 04.11.1997, з 19.11.1997 по 21.05.2001 підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи, що передумовою для прийняття відповідачем 1 рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком є незарахування ГУ ПФУ у Рівненській області спірних періодів роботи позивача з 20.09.1993 по 13.11.1995, з 20.11.1995 по 04.11.1997, з 19.11.1997 по 21.05.2001 до страхового стажу, оскільки судом встановлено наявність підстав для їх зарахування до страхового стажу позивача та враховуючи дискреційні повноваження пенсійного органу щодо здійснення обрахунку страхового стажу з урахуванням таких періодів роботи, з метою відновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог зобов'язального характеру шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 04.01.2023 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, щодо необхідності зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 20.09.1993 по 13.11.1995, з 20.11.1995 по 04.11.1997, з 19.11.1997 по 21.05.2001.
Водночас позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Рівненській області призначити і виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 12.11.2022 не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно, оскільки відповідачем 1 станом на дату винесення рішення у цій справі не було розглянуто заяву позивача про призначення йому пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу за періодів роботи позивача з 20.09.1993 по 13.11.1995, з 20.11.1995 по 04.11.1997, з 19.11.1997 по 21.05.2001 та, відповідно, не здійснено розрахунок страхового стажу з урахуванням цих періодів роботи.
Крім того, у позові до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області також слід відмовити, оскільки позивачем не заявлені жодні позовні вимоги до цього відповідача, а спірні правовідносини у цій справі фактично виникли внаслідок неправомірної (протиправної) поведінки саме ГУ ПФУ у Рівненській області.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанціями від 23.01.2023 №0.0.2831340862.1 у розмірі 992,40 грн та квитанцією від 04.04.2023 №0.0.2932172187.1 у розмірі 81,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Рівненській області з огляду на прийняття спірного рішення та вчинення дій з незарахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача саме відповідачем 1.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 11.01.2023 №104850006503 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2023 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн ( одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (ідентифікаційний код 21084076, місцезнаходження: 33028,3 м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 7).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.