ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" лютого 2024 р. справа № 300/8384/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною відмову, зобов'язання підготувати та надати довідки,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, звернувся в суд із позовною заявою до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною відмову, зобов'язання підготувати та надати довідки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно відмовлено ОСОБА_1 у виготовленні і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нової довідки про розмір грошового забезпечення, розрахованого відповідно до вимог ст.ст.9, 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн.) встановленого законом на 01.01.2022, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн.) встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2022 та 2023 роки. Як наслідок, слід зобов'язати підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вказані довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023 із обов?язковим зазначенням надбавки за особливості проходження військової служби, окладу за військове (спеціальне) звання, надбавки за вислугу років та щомісячної премії у розмірі, визначеному згідно з Додатком 1 телеграми Міністра оборони України №248/1210 від 04.03.2022 у 2022 році та Додатком 1 доручення Міністра оборони України року №2683/3 від 01.02.2023, та враховуючи роз?яснення директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, викладені в листі №423/6682 від 13.10.2023, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 та з 01.02.2023.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (надалі Постанова КМУ №103) до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі Постанова КМУ №704) були внесені зміни, внаслідок яких пунктом 4 Постанови КМУ №704 у новій редакції установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Проте первинна редакція пункту 4 Постанови КМУ №704 передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Вважала, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Звернула увагу суду, що положення пункту 4 Постанови КМУ №704 в частині застосування розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020, набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14.11.2019, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. Крім цього, надбавка за вислугу років та щомісячна премія у 2022-2023 роках визначалася згідно з телеграмою Міністра оборони України №248/1210 від 04.03.2022 та дорученням Міністра оборони України року №2683/3 від 01.02.2023. Отже, відмова відповідача в оформленні ОСОБА_1 спірних довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт є протиправною.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 (в редакції, яка була чинна на дату виготовлення первинної довідки), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином, твердження позивача про необхідність застосування, під час визначення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням вимог Постанови КМУ №704 в попередній редакції (до внесення змін пунктом 6 Постанови КМУ №103) є необґрунтованими. Зазначив, що будь-які рішення КМУ або Міністра оборони України про підвищення поточної винагороди діючим військовослужбовцям Збройних Сил України (інших органів правопорядку) у період дії правового режиму воєнного стану та виконання завдань із відсічі збройної агресії ворога проти Держави Україна у розумінні ст.63 Закону №2662-ХІІ та п.5 Порядку №45 не є підставою для перерахунку розмірів раніше призначених пенсій, окрім випадків минулого проходження громадянами України військової служби у співставних умовах. Звернув увагу суду, що рішення Міністра оборони України у формі телеграми від 04.03.2022 № 248/1210 та у формі окремого доручення від 01.02.2023 № 2683 видані під час дії правового режиму воєнного стану, мають виключно тимчасовий характер, оскільки діють у межах окремого календарного року та не містять постійно незмінних на майбутнє показників відсоткових значень елементів (компонентів) структури грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України. Тому, вказані рішення у розумінні ст.63 Закону №2662-ХІІ та п.5 Порядку №45 не можуть бути кваліфіковані у якості підстав для перерахунку розміру раніше вже призначених пенсій за Законом №2662-ХІІ, адже стосуються проходження військової служби у період дії правового режиму воєнного стану та не виключають випадку зменшення розмірів видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців Збройних Сил України у наступному календарному році.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою також визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з протоколом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 01.01.2021 основний розмір пенсії позивача становив 50% грошового забезпечення - 4908,25 грн., з урахуванням надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості - 5889,90 грн. Грошове забезпечення для обчислення пенсії складалося з посадового окладу - 5360 грн., окладу за військове звання - 1410 грн., процентної надбавки за вислугу років 45% - 3046,50 грн. (а.с.13).
Представник позивача звернулася із заявою від 26.09.2023 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в якій просила виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43, 63 Закону №2262-XII, статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців ти членів їх сімей" та положень пункту 4 Постанови КМУ №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальними) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (2481 грн.) та 01.01.2023 (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, із обов'язковим зазначенням надбавки за особливості проходження служби в розмірі не менше 65% посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років та щомісячної премії з Додатком 1 до телеграм № 248/1210 під 04.03.2022 у розмірі не менше 35%, з Додатком 1 до доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з в розмірі не менше 140% для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022 та 01.02.2023 (а.с.11).
За наслідками розгляду вищевказаної заяви відповідач листом від 24.10.2023 №8/1/5986 повідомив, що списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку станом на 01.02.2022 та на 01.02.2023, від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до відповідача не надходили (а.с.12).
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
З фактичних обставин справи вбачається, що правовідносини у сфері пенсійного забезпечення позивача регулюються, зокрема Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі Закон №2262-ХІІ).
Суд зазначає, що правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII.
Частиною 3 статті 43 Закону №2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.18 ст.43 Закону №2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно з якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.
Всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З системного аналізу наведених норм слідує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, здійснені на підставі рішень Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку.
Отже, політика соціального захисту, як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.03.1999 №2-рп/99, є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України за №45 від 13.02.2008, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, основною обставиною, яка обумовлює перерахунок пенсій колишніх військовослужбовців, є зміна розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців або введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв Постанову №704 (надалі Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Станом на час прийняття Постанови №704 пункт 4 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому відповідно до пункту 10 Постанови № 704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №1052 від 27.12.2017) ця постанова набирає чинності з 01 січня 2019 року.
Починаючи з 24.02.2018 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі Постанова №103), якою пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Також цією Постановою внесено зміни до пункту 10 Постанови №704 щодо дати набрання нею чинності, а саме датою набрання чинності Постанови визначено 1 березня 2018 року.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 (в редакції п.6 Постанови №103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
З огляду на викладене розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №520/2781/20, від 14 квітня 2021 року у справі №240/12309/20, від 27 травня 2021 року у справі №520/5794/20, 11.02.2021 у справі №200/3774/20-а.
Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.08.2022 (справа №440/6017/21) зазначив, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
В свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Верховний Суд зазначив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб і разом з цим наголосив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
В свою чергу Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Крім того, частина третя статті 1-1 Закону №2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В підсумку Верховний Суд, враховуючи те, що з 01.01.2020 положення щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року як розрахункової величини для визначення посадових окладів не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, виснував, що для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням підлягає використанню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Суд зазначає, що заява представника позивача адресована відповідачу про оформлення довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно до Постанови КМУ №704 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 Постанови КМУ №704, обумовлена підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законами України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” та “Про Державний бюджет України на 2023 рік”.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює відповідний Порядок, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 №3-1 (надалі Порядок № 3-1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.
Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі № 21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а.
Як вже зазначено судом вище, Постановою КМУ №704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, та пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, як вважав Верховний Суд, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою КМУ №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Як наслідок, Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки протиправно відмовлено позивачу у видачі довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, положень Постанови КМУ №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови КМУ №704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії.
Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Так, відповідно до ч.2 ст.51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
З метою запобігання порушення права позивача та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов'язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ з врахуванням положень Постанови КМУ №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії позивачу.
Така правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідач не підготував і не надав до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 для перерахунку його пенсії.
З огляду на наведене, на переконання суду, відсутній юридичний спір в частині зобов'язання відповідача зазначити в оновлених довідках про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відомості про розмір надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки за вислугу років та щомісячної премії згідно з Додатком 1 телеграми Міністра оборони України №248/1210 від 04.03.2022 у 2022 році та Додатком 1 доручення Міністра оборони України року №2683/3 від 01.02.2023 та враховуючи роз?яснення директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, викладені в листі №423/6682 від 13.10.2023.
Так, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 року №6-зп вказав, що стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність.
Разом з тим, Конституційний Суд України у зазначеному вище рішенні вказав, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Також Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму щодо такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Аналізуючи наведені норми та висновки Конституційного Суду України, слід зазначити, що під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі з боку державних органів.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 8 статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Оскільки відповідач не здійснював підготовку оновлених довідок про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, та відповідно ще не визначав посадовий оклад і оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії у таких довідках, тому наведене вказує на відсутність порушеного права позивача, яке б потребувало судового захисту.
Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання зазначити в оновлених довідках про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відомості про розмір надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки за вислугу років та щомісячної премії згідно з Додатком 1 телеграми Міністра оборони України №248/1210 від 04.03.2022 у 2022 році та Додатком 1 доручення Міністра оборони України року №2683/3 від 01.02.2023 та враховуючи роз?яснення директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, викладені в листі №423/6682 від 13.10.2023, є необґрунтованими і такими, що до задоволення не підлягають.
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна В.А., до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною відмову, зобов'язання підготувати та надати довідки підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи приписи ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 800 грн. сплачених судових витрат.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 для перерахунку його пенсії.
Зобов'язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 07742609, м.Івано-Франківськ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії, для здійснення перерахунку пенсії.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 07742609, м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.