ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"13" лютого 2024 р. Справа № 300/920/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду О.Л. Тимощук, розглянувши позовну заяву в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 08.02.2024 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, орган пенсійного фонду), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмір 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з 01.07.2021 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб”.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. У своїй заяві позивач зазначає, що про можливе порушення своїх прав дізнався у другій половині листопада 2023 від інших пенсіонерів МО України. При цьому зазначає, що достовірно про припинення виплати спірної доплати йому стало відомо тільки з відповіді ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Вважає неможливим обмеження шестимісячним строком звернення до суду щодо виплати пенсії, так і її частини, в спірному випадку щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, встановленої згідно Постанови №713. Зважаючи на викладене, просив поновити пропущений строк.
Пунктами 3 та 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас, Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Зазначена позиція підтримана Верховним Судом і в постанові від 15.09.2023 у справі №1340/5990/18.
Зі змісту прохальної частини позову вбачається, що ОСОБА_1 просить суд зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови №713.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” з 01.07.2021 установлено щомісячну доплату до пенсій особам, які її отримують відповідно до Закону 2262-ХІІ в розмірі 2000,00 грн, однак йому така доплата відповідачем не встановлювалася.
З огляду на вищенаведене суд зазначає, що з цим позовом позивач звернувся тільки 05.02.2024, що підтверджується трекінгом відстеження поштового відправлення, направивши позовну заяву поштовим зв'язком на адресу суду, тобто після спливу більше як двох років з часу набуття права на таку доплату. Отже позивач пропустив встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами за період, що передує цьому строку (тобто, за період з 01.07.2021 по 04.08.2023).
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, внаслідок чого, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.
Також суд зазначає, що отримання позивачем листа відповідача від 08.01.2024 за №409-12172/І-02/8-0900/24 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку. Позивач щомісячно отримував пенсійні платежі, а тому в будь-якому разі її розмір був відомий позивачу. До того ж, позивач мав об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір пенсії, з яких складових вона складається, як обрахована, зокрема і щодо питання отримання/неотримання щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови №713 від 14.07.2021.
У своїй заяві про поновлення пропущеного строку позивач покликається на постанову Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №320/3106/22 у якій не застосовувалися наслідки пропущеного позивачем строку звернення до суду.
Із цього приводу суд зазначає, що у постанові, на яку посилається позивач не вирішувалося питання дотримання строку звернення до суду визначеного КАС України.
З огляду на зазначене, вказані позивачем в заяві про поновлення пропущеного строку підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами за період з 01.07.2021 по 04.08.2023 є неповажними.
Позивачем не надано інших належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено інших поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Отже, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати з 01.07.2021 по 04.08.2023 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови №713 та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови №713 з 01.07.2021 по 04.08.2023 та належним чином не обґрунтовано поважність причин такого пропуску.
Враховуючи наведене та з огляду на приписи статті 123, частини 6 статті 161 КАС України, наявні процесуальні підстави для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із заявленими позовними вимогами та доказів наявності поважних причин пропуску такого строку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статями 161, 169, 171 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Визнати неповажними, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення в частині позовних вимог за період з 01.07.2021 по 04.08.2023.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом:
- подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку, відмінних від тих, які наведенні позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, разом з доказами поважності причин його пропуску в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 по 04.08.2023 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, відповідно до Постанови №713 та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн, відповідно до Постанови №713 з 01.07.2021 по 04.08.2023.
У разі неможливості долучення певних доказів, повідомити про причини неможливості подання таких доказів.
Роз'яснити, що в разі бездіяльності щодо усунення недоліків у вище зазначений строк, позовна заява буде повернена позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.