ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" лютого 2024 р. справа № 300/150/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главач І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Шевченко Наталія Павлівна, звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі, також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 28.08.2023 - дня звернення за призначенням пенсії, з урахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи: з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 09.08.1999 по 17.12.200, з 01.01.2001 по 17.11.2003, з 01.01.2004 по 13.12.2004, з 01.01.2005 по 25.08.2005.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно і необґрунтовано прийнято рішення від 04.09.2023 за №092850021458 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №2. Свою відмову відповідач 2 сформувало з підстав відсутності у позивача необхідного пільгового стажу 12 років і 6 місяців. Мотивуючи відмову у рішенні від 04.09.2023 за №092850021458 орган пенсійного фонду вказав на наявність у позивача страхового стажу 29 років 2 місяці 1 день, в тому числі пільгового стажу - 3 років 4 місяці 3 днів. До пільгового стажу не враховано періоди роботи з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 09.08.1999 по 17.12.200, з 01.01.2001 по 17.11.2003, з 01.01.2004 по 13.12.2004, з 01.01.2005 по 25.08.2005.
Разом з тим, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах відповідач послався на вимоги статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач стверджує, що у спірному випадку слід врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (надалі, також - Закон №1788-XII) в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. А саме, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
ОСОБА_1 наполягає на тому, що спірні періоди роботи підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за списком №2, так як працівник не несе відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місця, а обов'язок такий покладений на керівника підприємства. Як наслідок непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для не зарахування відповідного періоду до страхового стажу і відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Додатково позивач стверджує, що посади, які він займав у спірний період роботи, передбачені відповідним Списком, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах" від 22.08.1956 за №1173, Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 за №10 і Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162.
Весь спірний період роботи підтверджується відповідними записами у трудовій книжці та уточнюючими довідками. На думку позивача, відповідач безпідставно не врахував до пільгового стажу період навчання, а також період проходження військової служби, як це передбачено чинним законодавством. З наведених підстав ОСОБА_1 просив позов задовольнити повністю та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 28.08.2023.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.41-42).
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали судом витребувано у Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області/в Дніпропетровській області належним чином завірені копії усіх документів, які були взяті до уваги при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи позивача: з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 09.08.1999 по 17.12.200, з 01.01.2001 по 17.11.2003, з 01.01.2004 по 13.12.2004, з 01.01.2005 по 25.08.2005.
29.01.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0903-8/5017 від 25.01.2024 на позовну заяву (а.с.44-122). Відповідач 1 не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області який був визначений за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву ОСОБА_1 , про призначення пенсії за віком та прийнято рішення 04.09.2023 за №092850021458 про відмову в призначенні на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Зокрема зазначено, що згідно поданих документів страховий стаж позивача становить 29 років 2 місяці 1 день. При цьому, при підрахунку страхового стажу враховано всі періоди трудової діяльності позивача згідно трудової книжки. Стаж на пільгових умовах по списку №2 складає 3 роки 4 місяці 3 дні Як стверджує відповідач, згідно записів трудової книжки позивача, ОСОБА_1 працював водієм автомобіля БілАЗ-540 (27 т) по вивозу гірничої маси (руди і породи) в технологічному процесі з Домбровського кар'єру у період з 12.03.1996 по 25.08.2005. Однак такі записи у трудовій книжці позивача не дають можливості встановити пільговий характер виконуваної роботи та зайнятість протягом повного робочого дня, а тому виникає необхідність надання уточнюючої довідки. Лише уточнююча довідка підприємства може підтвердити пільговий характер роботи особи, яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника - документи, видані архівними установами. Відповідач 1 стверджує, що відсутність належного підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги обставину документального не підтвердження спеціального трудового стажу роботи, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області вказує на відсутність у спірному випадку підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, що й слугувало підставою для прийняття рішення від 04.09.2023 за №092850021458 про відмову у призначенні пенсії. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області ухвалу від 10.01.2024 про відкриття провадження у справі №300/150/24 отримало 11.01.2024 о 03:34 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 43).
Вказаною ухвалою від 10.01.2024 про відкриття провадження в адміністративній справі встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, своїм правом на подання відзиву чи інших письмових доказів відповідач не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр м. Калуш) управління обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявкою від 28.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та подав повний пакет документів, які підтверджують його загальний та пільговий стаж роботи.
В зв'язку із призначенням пенсій за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань, заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 розглядалася на етапі призначення спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 04.09.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав відсутності необхідного пільгового стажу.
Записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 10.10.1982 (а.с.15-17) підтверджуються оспорювані періоди роботи позивача з 12.03.1996 по 25.08.2005, зокрема:
12.03.1996 позивач прийнятий в цех технологічного автотранспорту водієм третього класу автомобіля БілАЗ-540 (27т) по вивозу гірничої маси (руди і породи) в технологічному процесі з Дамбровського кар'єру згідно контракту на заводі кальних добрив Відкрите акціонерне товариство "Оріана" (запис №12);
01.08.1998 цех технологічного автотранспорту включено в структуру складі новоствореного калійного-магнієвого заводу (запис № 13);
09.08.1999 на базі частини калійно-магнієвого заводу, що діяв на правах структурної одиниці ВАТ "Оріана" , створено дочірнє підприємство "Калійний завод" ВАТ "Оріана". Цех технологічного автотранспорту включено в структуру дочірнього підприємства "Калійний завод" (наказ №307 від 31.08.1999) (запис №14);
01.03.2001 позивач переведений водієм другого класу автомобіля БілАЗ-540 (27т) по вивозу гірничої маси (руди і породи) в технологічному процесі з Дамбровського кар'єру цеху технологічного автотранспорту гірничого-рудного виробництва (запис №15);
02.01.2002 позивач переведений водієм першого класу автомобіля БілАЗ-540 (27т) по вивозу гірничої маси (руди і породи) в технологічному процесі з Дамбровського кар'єру цеху технологічного автотранспорту гірничого-рудного виробництва (запис №16);
15.10.2002 позивач переведений в гірничий цех гірничого-рудного виробництво водієм першого класу автомобіля БілАЗ-540 (27т) по вивозу гірничої маси (руди і породи) в технологічному процесі з Домбровського кар'єру цеху технологічного автотранспорту (запис №17);
01.12.2003 позивач переведений водієм першого класу автомобіля БілАЗ-540 (27т) по вивозу гірничої маси (руди і породи) в технологічному процесі з Домбровського кар'єру цеху технологічного автотранспорту (запис №18);
10.11.2005 ОСОБА_1 звільнений за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України (запис №19).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.09.2023 за №092850021458, прийнятого за наслідками розгляду заяви позивача в порядку екстериторіальності, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з підстав відсутності у позивача необхідного пільгового стажу. Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить з 01.04.2023 по 31.03.2024 - 29 років 6 місяців та пільгового - 12 років і 6 місяців стажу (зворотній бік а.с. 38).
Як слідує із змісту оскаржуваного рішення до загального страхового і пільгового стажу позивача враховано всі періоди роботи, згідно із доданими документами. В даному випадку відповідач 2 вказав про наявність у позивача, на момент звернення із заявою про призначення пенсії, страхового стажу 29 років 2 місяці 1 день, в тому числі пільгового стажу 3 років 4 місяці 3 дня (зворотній бік а.с. 38).
Виходячи із змісту відзиву на позов відповідача 1, вказав про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 09.08.1999 по 17.10.2000, з 01.01.2001 по 17.11.2003, з 01.01.2004 по 13.12.2004, з 01.01.2005 по 25.08.2005 в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" (перебуває в процесі ліквідації), оскільки такі не підтверджено пільговою довідкою.
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.09.2023 за №092850021458 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
Як встановлено судом, у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_3 від 10.10.1982, яка надана останнім при зверненні із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.15-17).
Вказана трудова книжка містить записи про те, що з 12.03.1996 по 25.08.2005 в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" позивач працював на посаді водія автомобіля БілАЗ-540 (27т) по вивозу гірничої маси (руди і породи) в технологічному процесі з Домбровського кар'єру цеху технологічного автотранспорту (а.с. 15-17).
Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності.
Оскаржуване рішення вказує на єдину підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, зокрема, відсутність у ОСОБА_1 необхідного пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2.
Водночас, виходячи зі змісту спірного рішення, відповідач 2 підтвердив наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 29 років 2 місяці 1 день і пільгового стажу 3 роки 4 місяці 3 дні (а.с. 52).
Також, у відзиві на позов представник відповідача 1, обґрунтовуючи правомірність дій органу пенсійного фонду, щодо відмови у призначенні позивачу пенсії та неврахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи, додатково вказав на "відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 09.08.1999 по 17.10.2000, з 01.01.2001 по 17.11.2003, з 01.01.2004 по 13.12.2004, з 01.01.2005 по 25.08.2005 в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" (перебуває в процедурі ліквідації) не підтверджено пільговою довідкою".
При цьому, судом із розрахунку стажу ОСОБА_1 встановлено, що позивачу до пільгового стажу зараховано періоди роботи з 12.03.1996 по 06.12.1998, з 31.12.1998 по 08.08.1999 (не оскаржуються в судовому порядку) в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" (а.с. 39, 53).
В контексті аргументів відповідача 1 про відсутність підстав для врахування до пільгового стажу позивача по списку №2 згаданих періодів роботи, що, поряд з іншим, слугувало причиною для прийняття відповідачем 2 рішення №092850021458 від 04.09.2023, суд зважає на наступні мотиви.
Частиною 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Аналогічні положення закріплено в статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII.
Таким чином, в силу пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років для чоловіків і при стажі роботи не менше 30 років (з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років) у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в коментованій вище редакції) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.
У спірних правовідносинах слід враховувати, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (стаття 152 Конституції України).
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 регламентовано, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам...".
При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
У Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Відтак, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
За висновками пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII. При цьому, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
З урахуванням вказаного, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що:
- по перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника;
- по друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування;
- по третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Вирішуючи даний спір, суд враховує правові висновки, сформовані у рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 (зразкова справа), з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021.
Таким чином суд вважає помилковими доводи відповідачів про відсутність у позивача необхідного загального страхового стажу 29 років, оскільки такий стаж згідно оскаржуваного рішення становить 29 років 2 місяці 1 день, що є достатнім (більше 25 років) з урахуванням умов призначення пільгової пенсії за списком №2, визначених Законом №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020.
Як уже з'ясовано судом, відповідачі вказують на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу роботи по списку №2 (12 років і 6 місяців), у зв'язку з неподанням останнім уточнюючої довідки про пільговий характер роботи у періоди з 09.08.1999 по 17.12.2000, з 01.01.2001 по 17.11.2003, з 01.01.2004 по 13.12.2004, з 01.01.2005 по 25.08.2005 в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана".
Досліджуючи такі доводи і аргументи відповідача 1 з даного приводу суд вказує на наступне.
Насамперед, слід відмітити, що 21.08.1992 вступив в дію Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442 (надалі, також - Порядок №442).
Даним Порядком встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, які можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (надалі по тексту також - Мінпраці України) від 01.09.1992 за №41 (надалі, також - Методичні рекомендації).
Зміст зазначених нормативних актів свідчить, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно із пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць за приписами Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Пунктом 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за №383 (надалі по тексту також - Порядок №383) визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Необхідно зазначити, що до 31.12.1991 діяли Списки №1 та №2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956; з 01.01.1992 по 10.03.1994 - Списики №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України СРСР №10 від 26.01.1991; з 11.03.1994 по 15.01.2003 - Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994; з 16.01.2003 по 23.06.2016 - Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, після 24.06.2016 - Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України.
В той же час у період роботи ОСОБА_1 водієм автомобіля БілАЗ-540 (27 т) за періоди з роботи 07.12.1998 по 15.01.2003 чинними були Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені Постановою №162 від 11.03.1994.
Відповідно до розділу І підрозділу 1а Постанови №162 від 11.03.1994 посада "Водії автомобілів, зайняті на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі" (код КП 2010100а-11442) віднесена до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах.
Воднораз, у період роботи ОСОБА_1 водієм автомобіля БілАЗ-540 (27 т) за період з роботи 16.01.2003 по 25.08.2005 чинними були Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені Постановою №36 від 16.01.2003.
Розділом I Постанови №36 від 16.01.2003 посада "водії автотранспортних засобів" (код КП 1.1а) віднесена до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Враховуючи вищезазначене посада водія автомобіля по вивозу гірничої маси (руди і породи) присутня у всіх списках №2 чинних в спірні періоди його роботи.
Так, у пункті 4.2 коментованого Порядку №383 йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
У відповідності до пунктів 4.3, 4.4, 4.5 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Таким чином, з 21.08.1992 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії і виробництва у відповідних Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено вищевказаним Порядком №442, за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Разом з цим, Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442, яким передбачено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених відповідною постановою Кабінету Міністрів України, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Абзацом 2 пункту 4 вказаного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Особа, яка працює на посаді, віднесеній до списків №№1, 2, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.
При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі №21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку №442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Отож, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.10.2017 справа №686/7559/17 та 15.09.2017 справа №382/400/17.
Крім того, на підтвердження проведення атестації робочих місць, якими підтверджується право на пільги та компенсації, передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення", позивачем долучено: наказ про проведення атестації робочих місць по Заводу калійних добрив №700 від 07.12.1993, перелік професій і посад працівників структурних підрозділів заводу калійних добрив концерну "Хлорвініл" до наказу №700 від 07.12.1993; наказ про проведення атестації робочих місць по Калійно-магнієвому заводу №644 від 31.12.1998, перелік професій і посад працівників структурних підрозділів Калійно-магнієвого заводу ВАТ "Оріана" до наказу №644 від 31.12.1998; наказ про проведення атестації робочих місць по ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" №259 від 23.12.2003, перелік професій і посад працівників структурних підрозділів ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" до наказу №259 від 23.12.2003; наказ про проведення атестації робочих місць по ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" №343 від 30.12.2004, перелік професій і посад працівників структурних підрозділів ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" до наказу № 343 від 30.12.2004; висновок Державної експертизи умов праці №1184 від 14.01.2004; висновок Державної експертизи умов праці №2607 від 21.09.2006 (а.с.19-30).
Як уже зазначалось судом вище по тексту рішення, згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Видача уточнюючої довідки передбачена чинним законодавством України і має на меті забезпечення права особи на отримання пенсії, оскільки відомості, які в ній зазначаються, стосуються конкретної особи щодо періоду її роботи і умов праці, у зв'язку з чим при її видачі юридичні особи, установи, організації керуються виключно тими відомостями, які містяться в первинних документах. Тобто, уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв'язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 (справа №362/7962/15).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
У спірному випадку позивачем надано відповідачу трудову книжку, де містяться записи №№ 12-19 про період роботи ОСОБА_1 з 12.03.1996 по 10.11.2005 (в тому числі й оспорювані з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 09.08.1999 по 17.12.2000, з 01.01.2001 по 17.11.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 25.08.2005) водієм автомобіля БілАЗ-540 (27 т) по вивозу гірничої маси (руди і породи) в технологічному процесі з Домбровського кар'єру цеху технологічного автотранспорту гірничо-рудного виробництва.
Записи у трудовій книжці позивача внесено у відповідності з чинним на час внесення цих записів, законодавством, зокрема, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58, яка діє з 29.07.1993. Такі записи щодо періоду роботи не містять жодних виправлень, закреслень тощо.
Як уже відзначено судом вище, посада позивача водій автомобілів, зайняті на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі входить до списку №2, водночас проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Відомості щодо такого періоду роботи позивача, зазначені у трудовій книжці, відповідачами під сумнів не ставляться та повністю зараховані до загального страхового стажу.
Крім того, ОСОБА_1 на підтвердження його роботи в шкідливих умовах праці долучив: уточнюючу довідку №163 від 08.08.2023 виданої АТ "Оріана", архівні довідки про роботу в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" від 28.08.2023 №№01.7-01/915, 01.7-01/916 01.7-01/918, 01.7-01/919 (а.с.18, 31-34).
При цьому, аргументи відповідача про неможливість підтвердження пільгового характеру праці позивача за час роботи ДП "Калійний завад" ВАТ "Оріана" за період з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 09.08.1999 по 17.10.2000, з 01.01.2001 по 17.11.2003, з 01.01.2004 по 13.12.2004, з 01.01.2005 по 25.08.2005 з огляду на ненадання уточнюючої довідки є безпідставними, виходячи із наступного:
- по перше, у дослідженому випадку суд не виявив умову, існування якої вимагає витребування у позивача уточнюючої довідки підприємства або його правонаступника, так як, на переконання суду, у трудовій книжці за період з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 09.08.1999 по 17.10.2000, з 01.01.2001 по 17.11.2003, з 01.01.2004 по 13.12.2004, з 01.01.2005 по 25.08.2005 наявні достатні відомості про найменування посади, виконання роботи на якій надає право на пенсію на пільгових умовах (пункт 20 Порядок №637);
- по друге, запис трудової книжки за такий період не містить даних про не зайнятість позивача повний робочий день, в тому числі відповідачі не надали суду докази, зміст яких міг би свідчити про існування обґрунтованого сумніву у підтвердження такої обставини;
- по третє, право особи на соціальний захист, за встановлених обставин, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, необхідність якого не доведена відповідачами.
При цьому, збереження тих чи інших відомостей у документальній формі про обставини трудової діяльності, окрім трудової книжки, не може контролюватись пенсіонером, відповідно, на нього не повинна покладатись відповідальність за їх відсутність.
В контексті вказаного слід так враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі, також - Порядок №22-1), за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.
У спірних правовідносинах орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження стажу позивача, що, на переконання суду, є порушенням вищезазначених норм.
За таких обставин пенсійний орган фактично переклав на ОСОБА_1 тягар доказування власного неперевіреного сумніву у достовірності документів, отриманих особою, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
В розгляді даної адміністративної справи Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не довело про наявність допустимих і належних доказів, які спростовують відомості вказані у трудовій книжці, в тому числі в частині перебування на посаді і виконання праці зі шкідливими умовами праці
Відтак суд вказує про необхідність зарахування до пільгового стажу позивача період його роботи на посаді водія з 07.12.998 по 30.12.1998, з 09.08.1999 по 17.10.2000, з 01.01.2001 по 17.11.2003, з 01.01.2004 по 13.12.2004, з 01.01.2005 по 25.08.2005 у ДП "Калійний завад" ВАТ "Оріана".
При цьому, як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 протягом спірного періоду роботи неодноразово перебував у відпустках без збереження заробітної плати.
Так, згідно довідки АТ "Оріана" за №01.7-01/919 від 28.08.2023, позивач працюючи водієм автомобіля БілАЗ-540 (27т) по вивозу гірничої маси (руди і породи) в технологічному процесі з Домбровського кар'єру (штат - цех технологічного автотранспорту) заводу калійних добрих, калійно-магнієвого заводу АТ "Оріана" з 10.08.2000 по 10.09.2000, з 10.05.2005 по 31.05.2005 та з 04.10.2005 по 31.10.2005 перебував у відпустках без збереження заробітної плати, а саме: 2000 рік - 44 днів, 2003 рік - 74 дні, 2004 рік - 48 днів, 2005 рік - 107 днів (а.с.34).
Воднораз, відповідно до архівної довідки про роботу в ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" від 28.08.2023 01.7-01/915, 01.7-01/916, 01.7-01/917, 01.7-01/918 , 01.7-01/919, які в повній мірі підтверджують факт роботи ОСОБА_1 водієм автомобіля БілАЗ-540 (27 т) по вивозу гірничої маси (руди і породи) в технологічному процесі з Домбровського кар'єру цеху (дільниці) технологічного автотранспорту ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" у період з 09.08.1999 по 10.11.2005 (а.с.31-34).
Крім цього, довідками про заробітну плату від 28.08.2023 №№01.7-01/915, 01.7-01/916 та індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 підтверджується постійне нарахування позивачу заробітної плати у спірний період (а.с.31).
Згідно статті 181 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України, Кодекс) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Відповідно до статті 34 цього ж Кодексу простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно з листа Мінсоцполітики України від 08.02.2016 за №713/039/161-16 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: перш за все, наявність професії або посади в списках №1 і №2; підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, порядок проведення якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442; виконання робіт в умовах, передбачених відповідним списком №1 та №2, протягом повного робочого дня.
Час простою і періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Саме таке застосування статті 34 КЗпП України здійснено Верховним Судом у постановах від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а (адміністративне провадження №К/9901/18363/18) і від 29.07.2020 у справі №165/2354/16-а (адміністративне провадження №К/9901/15790/18).
Так, згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданого 11.04.1998, останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 28.08.2023 про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 досягнув 58 років (а.с.14, 54).
Зважаючи на досягнення позивачем 58 років, наявності у нього загального страхового стаж понад 25 років, в тому числі стажу роботи за списком №2, тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії на пільгових умовах по списку №2.
Так як позивачем подані відповідачу 2 разом із заявою від 28.08.2023 належні документи в необхідному обсязі, з огляду наявності всіх, встановлених пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", умов для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, суд дійшов до висновку про те, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення.
На переконання суду, за наявності формально сформульованої підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії, відповідач не довів існування законної мети такої відмови, яка б обґрунтовувала неможливість призначення пенсії ОСОБА_1 як особі, що не має на це законного права.
В той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в його право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1).
Як слідує із матеріалів справи із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 28.08.2023.
У зв'язку із тим, що встановлений трьох місячний термін з дня досягнення пенсійного віку був пропущений, що свідчить про можливість для призначення пенсії за віком саме з дня звернення для призначення пенсії.
Надаючи об'єктивну оцінку факту порушеного права ОСОБА_1 , враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі слід:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.09.2023 за №092850021458 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 28.08.2023 - дня звернення за призначенням пенсії, з урахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи: з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 09.08.1999 по 17.12.200, з 01.01.2001 по 17.11.2003, з 01.01.2004 по 13.12.2004, з 01.01.2005 по 25.08.2005;
В Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні .
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 211,20 гривень, підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи квитанція №0.0.3395357492.1 від 04.01.2024 (а.с.11).
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача підлягає солідарному та пропорційному стягненню сплачений судовий збір у загальному розмірі 1 211,20 грн.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.09.2023 за №092850021458 про відмову у призначенні ро відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 28.08.2023 - дня звернення за призначенням пенсії, з урахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи: з 07.12.1998 по 30.12.1998, з 09.08.1999 по 17.12.200, з 01.01.2001 по 17.11.2003, з 01.01.2004 по 13.12.2004, з 01.01.2005 по 25.08.2005.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ - 21910427) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасникам справи рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088);
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ - 21910427).
Суддя Главач І.А.