02 лютого 2024 рокум. Ужгород№ 260/7123/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у справі:
представник позивача - С. Литвин;
представник відповідача - І. Стецюренко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Автосервіс" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Автосервіс" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/100032/2; зобов'язати Львівську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби розмитнити спірну вартість товарів за першим методом (за ціною договору), а саме за ціною договору та повернути різницю сплаченої митної вартості товару на суму 134 170,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару за митною декларацією, який ввозився на митну територію України, було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару було надано митному органу документи, які підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару. Представник вказує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою. та призначено підготовче судове засідання.
22.08.2023 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
30.08.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову вказує на те, що діяв правомірно та відсутні підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначає, що митному органу були подані неповні відомості щодо умов поставки, що вказує на обґрунтованість сумнівів митного органу у достовірності як заявлених складових митної вартості так і безпосередньо ціни, що фактично сплачена чи підлягає сплаті на таких договірних умовах. Крім того вказує на те, що рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, а також чітко обгрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності, а також містить джерело, яке використовувалося митним органом при визначенні митної вартості.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду.
Представником позивача через канцелярію суду подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року продовжено судовий розгляд справи та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд такі задовольнити в повному обсязі, з підстав наведених у позові.
В судовому засіданні представник відповідач проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні таких відмовити в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно до ч.9 статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач та компанія ZHEJIANG YA ZHI XING AUTOMOBILE COMPONENT CO. LTD, Народна Республіка Китай, уклали Контракт №DS05072019 купівлі-продажу від 05/07/2019 року, предметом якого є зобов'язання Продавця виготовити та продати автомобільні запчастини.
Судом встановлено, що до митного оформлення позивачем було подано митну декларацію № 23UА209230005962U1 (а.с. 14).
Так, на підставі даної митної декларації декларанту було виставлено вимогу про надання додаткових документів (а.с.16).
Відразу на тій самій вимозі митним брокером, було зазначено (рукописним тестом), що із такою вимогою декларант ознайомлений і перелік додаткових документів, які додавалися до такої вимоги, а саме: рахунок-фактура (інвойс) № Y2022110026 від 23.11.2022 року, документи на підтвердження вартості транспортних послуг, прайс-лист виробника - експортера, специфікація виробника-експортера, експортна декларація країни експортера, експортна декларація країни транзитера, інтернет посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку, бухгалтерська документація виписка про розрахунках із іноземними партнером, звіт про незалежну оцінку № 11-01-223 від 23.01.2023 року, лист імпортера щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сигменту легкових автомобілів, копія митної декларації № UА209140/2022/010228 від 07.02.2022 року.
Однак, митний орган видав карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення№ UA209130/2023/000193 (а.с. 17-18).
Так, як встановлено судом в ході судового розгляду спірною партією товару є товар під назвою «Запчастини для легкових автомобілів: амортизатори системи підвіски, нові, не для промислового складання транспортних засобів., згідно вищевказаного договору купівліц - продажу.
24.01.2023 Львівською митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2023/100032/2, в якому зазначався перелік недоліків через які спірна партія товару не могла бути розмитнена за вказаним у митній декларації методом, а саме за першим методом (за ціною договору).
Так, 24.01.2023 року митним брокером ОСОБА_1 , було подано ще одну митну декларацію №23UA209230006697U2 для розмитнення спірної вартості товару. В графі 43 митної декларації декларантом було вказано першим метод визначення митної вартості товару, проте митний орган знову скоригував митну вартість товару і товар був розмитнений по шостому (резервному) методу.
Разом із повторною митною декларацією до митного оформлення подавалися: документи, які зазначені в графі 44 цієї МД.
Згідно із контрактом № DS05072019 від 05.07.2019 року (пункт 3.1.) зазначається, що оплата за товар, який доставляється по цьому договору, здійснюється по цінах, які вказані рахунках-фактурах або інвойсах по кожній вигрузці.
До митного оформлення при розмитненні спірної партії товарів надавався інвойс Y2022110026, в якому видно ціну за товар (19679,10 доларів США). Дана інформацією підтверджується графою 44 митної декларації.
Згідно із ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні; а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Отже, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Як встановлено судом, в договорі між контрагентами №DS05072019 від05/07/2019 року чітко зазначено, що товар оплачується за цінами, які вказані в інвойсах.
Як вбачається із оскаржуваного рішення:
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53.54,55,58,335 МКУ за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:
- подані до митного оформлення документи згідно і переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар:
- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документів. За результатами проведеного опрацювання встановленл наступне. Умови поставки згідно інвойсу FOB Ningbo. Відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FOB (... named port of shipment ) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України:
- витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також - документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості» та Правил її заповнення, для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Відсутній договір на перевезення вантажу: відповідно до рахунку на транспорт №2301159 від 20.01.2023 - не включені всі складові до митної вартості товару. Таким чином заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини, тим більше що документально витрати на перевезення декларантом не підтверджені. Згідно п. 2.1 зовнішньоекономічного контракту від 05.07.2019 № DS05072019 визначено що ціна товару який постачається, обумовлюється безпосередньо у кожному інвойсі на поставку, разом з тим у інвойсі від 23.11.2022 No Y2022110026 відсутні умови поставки товару, та фактурі здійснюється посилання, lifo відправка даного вантажу здійснюється в Одесу: - згідно п. 3.1 та п. 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 05.07.2019 № DS05072019 - визначено що покупець оплачує 100% вартості товару на умовах передоплати, однак банківські платіжні документи не надано: пункт 4.3 контракту зазначає, що тара та упаковка входить у вартість продукції, разом з тим у інвойсі такі складові вартості товару відсутні, також1 у інвойсі відсутні умови поставки, таким чином не зрозуміло на яких умовах сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару. Доданий додатково прайс-лист має суб'єктивиий характер, тому не може бути використаний як документ для підтвердження митної вартості. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначено за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митно вартості товарів: 1) рахунок-фактура (Інвойс) або рахунок-проформа (якшо товар не є об 'єктом купівлі-продажу): 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставки товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом не надано жодного додаткового документу, який зміг би підтвердити числове значення митної вартості товару, заявленого декларантом у митній декларації. Надані декларантом документи носять довідковий характер і не можуть бути використані при нарахуванні митної вартості товару. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв 'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та вивідповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. .57 МКУ. Неможливо застосувати насупні методи визначення вартості, а саме методу 2а (cm. 59 МКУ) та мегоду 2б (cm.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) говори, методу 2в (cm.62 МКУ) та методу 2г (cm. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA205050/2022/81617 від 21.12.2022, де вартість такого товару становить 6.151 дол.
В даному рішенні зазначається, що Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Як вбачається із матеріалів справи, скориставшись таким своїм правом декларант, 17.07.2023 року надіслав до Львівської митниці супровідний лист із додатковими документами, які зазначені в рішенні про коригування митної вартості товару. Про направлення такого листа свідчить опис вкладення із печаткою поштового відправлення та накладна із номером відправлення.
У відповідь на таке повідомлення, позивачу від Львівської митниці надійшла відповідь такого змісту, про те, що Львівська митниця відмовляє у скасуванні та залишає без змін рішення про коригування митної вартості товарів від 24.01.2023 року.
Так, судом встановлено, що позивачем до митного контролю разом із митною декларацією подавалися документи про транспортні витрати, а саме коносамент, рахунок на автонеревезення, рахунок на морське перевезення, розрахунок вартості транспортних витрат, а також довідка про транспортні витрати № 53 від 20 січня 2023 року.
Дана довідка про транспортні витрати № 53 від 20 січня 2023 року містить відомості про суми, які варто сплатити за всі транспортні витрати, також містять пояснення про те, що страхування вантажу не здійснювалося.
Відповідно до даної довідки транспортно-експедиторське обслуговування складе 1185,65 гривень.
Згідно договору 1006/13-02 транспортного експедирування між TOB «ДС Автосервіс» та TOB «Формаг» від 10 червня 2013 року, в пункті 2.2.3. зазначається, що обов'язком виконавця є здійснювати з прийомом товару, накопиченням, сортуванням, складанням, загрузкою, вигрузкою , зберігання та перевезення товару.
Тобто, згідно із даним договором витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів входять у вартість всіх транспортно-експедиторських послуг, отже розмежування даного виду транспортних витрат не обов'язкове.
Так, згідно із Постанова Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19, зазначається, що Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.
Щодо недоліку, який був зазначений митним органом є те, що «до п.3.1 зовнішньоекономічного контракту DS05072019 від 05.07.2019 визначено що покупець оплачує 100% вартості товару на умовах передоплати, однак банківські платіжні документи не надано: пункт 4.3 контракту зазначає, що тара та упаковка входить у вартість продукції, разом з тим у інвойсі такі складові вартості товару відсутні, також1 у інвойсі відсутні умови поставки, таким чином не зрозуміло на яких умовах сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару.
Досліджуючи контракт, варто ствердити, що у пункті 3.1 вказано про те, що оплата за товар по вказаному договору здійснюється по ціні, яка вказана в рахунках - фактурах чи інвойсі по кожній відгрузці.
Разом з тим, у вказаному контракті не вказано про те, що покупець оплачує 100% вартості товару на умовах передоплати, натомість відповідно до п. 3.4 контракту оплата здійснюється протягом 180 днів з моменту отримання товару.
Також варто вказати на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен, підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. А законом такий доказ не визначений.
Також митний орган вимагав документи в яких зазначатиметься елементи навантаження, відвантаження товару, проте Постанова Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 зазначає, що здійснюючи коригування митної вартості товару, контролюючий орган зазначив, що в поданих платником документах наявні розбіжності щодо умов оплати товару і не можна визначити точну вартість товару і тому використовує резервний метод. Ці обставини, нібито, виключали можливість контролюючого органу перевірити числове значення заявленої митної вартості за основним методом.
Водночас, Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої воно не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної; декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Вказані обставини по суті свідчать про те, що витребовуючи від позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, вимог Митного кодексу України.
Суд зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДМСУ про митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
Відповідач брав, як джерело митні декларації з невідповідними країнами походження, чи з іншими умовами поставки тощо. А визначаючи митну вартість товарів за резервним методом, відповідач повинен брати за основу (для порівняння) митну вартість товару з тією ж країною походження, з тими ж умовами поставки, оскільки товари різних країн походження/з різними умовами поставки мають різну митну вартість.
В спірному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не зазначено, які саме документи, передбачені ст. 53 МК України, не подані декларантом; які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів.
Верховним Судом у відповідних постановах неодноразово акцентовано, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДМС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.
Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.
Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішеннях про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.
Отже, суд дійшов висновку, що, прийнявши рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно, оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати позивачем митних платежів: мита та податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення Львівської митниці №UA209000/2022/100032/2 від 24.01.2023 року про коригування митної вартості товарів та необхідність його скасування.
Щодо вимоги зобов'язати відповідача розмитнити спірну вартість товарів за першим методом (за ціною договору), а саме за ціною договору та повернути різницю сплаченої митної вартості товару на суму 134170,54 грн., таку вимогу суд вважає передчасною, оскільки задовольнивши позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування картки відмовити та рішення про коригування митної вартості, правомірним буде очікування від суб'єкту владних повноважень виконати вищезазначене рішення в строк та спосіб встановлений судом. Питання повернення сплаченої митної вартості товару у сумі 134170,54 грн. не є предметом розгляду у даній справі, оскільки під час розгляду такої надавалась правова оцінка діям у формі прийнятих рішень. Відновленими можуть бути лише порушені права, а не ті, які ймовірно будуть порушені в майбутньому. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач добровільно не поверне вищезазначену суму, у зв'язку із скасуванням рішення на підставі якого позивачем така була надміру сплачена. Відтак, у задоволені такої вимоги слід відмовити, як у передчасній.
Також суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Автосерві" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100032/2 від 24.01.2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Автосервіс" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 50, код ЄДРПОУ 22088461) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська область, м, Львів вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДПОУ 43971343) судові витрати у сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.02.2024 року.
СуддяС.А. Гебеш