12 лютого 2024 року м. Ужгород№ 260/179/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника ОСОБА_2 (79070, Львівська область, м. Львів, вул. Довженка, 1190) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
12 січня 2024 року ОСОБА_1 через уповноваженого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 02.05.2017 по 01.11.2017 (включно); 2) стягнути зі НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 02.05.2017 по 01.11.2017 (включно) в розмірі 85 900 грн 40 коп.
23 січня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
1. Позиції сторін.
Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що згідно з витягом з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28.04.2017 № 87-ос ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення Чопського прикордонного загону з 01.05.2017. При виключенні ОСОБА_1 із списків особового складу, НОМЕР_2 прикордонним загоном Західного регіонального управління ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ) з позивачем не здійснено повного розрахунку при звільненні. 20.12.2023 відповідачем на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі №260/1836/23 виплачено заборгованість з грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 01.05.2017 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення у сумі 123 186, 60 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Виходячи із вищезазначеного, за період із 01.05.2017 по 20.12.2023, але не більш як за шість місяців, з урахуванням положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діє з 19 липня 2022 року, відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
29 січня 2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого такий заперечує проти задоволення позову. Так, представник відповідача зазначив, що виплати 94 прикордонним загоном позивачу проводились без жодних зволікань, відразу ж після надходження фінансування для проведення відповідної категорії виплат. Умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Правова позиція з вказаного питання висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 лютого 2020 року по справі № 821/1083/17 та №810/451/17 від 13.05.2020 року яка є обов'язковою для врахування судами інших інстанцій.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 28 квітня 2017 року наказом НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління № 87-ос «По особовому складу» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 , начальника групи реєстраційної та паспортної роботи відділу прикордонного контролю штабу з 01 травня 2017 року, (а.с. 6).
25 травня 2023 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/1836/23, яке набрало законної сили 26 жовтня 2023 року, зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 рр., одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01.01.2016 по 01.05.2017 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01 січня 2015 року по день фактичної виплати 30 грудня 2022 року.
20 грудня 2023 року відповідачем на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховані кошти в сумі 123 186,60 грн, (а.с. 8).
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати всіх сум при звільненні з військової служби протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду для стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 02.05.2017 по 01.11.2017 (включно) в розмірі 85 900 грн 40 коп.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Водночас, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.
Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з положеннями статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Судом встановлено, що 28 квітня 2017 року наказом НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління № 87-ос «По особовому складу» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 , начальника групи реєстраційної та паспортної роботи відділу прикордонного контролю штабу з 01 травня 2017 року, (а.с. 6).
25 травня 2023 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/1836/23, яке набрало законної сили 26 жовтня 2023 року, зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 рр., одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01.01.2016 по 01.05.2017 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01 січня 2015 року по день фактичної виплати 30 грудня 2022 року.
20 грудня 2023 року відповідачем на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховані кошти в сумі 123 186,60 грн, (а.с. 8).
З матеріалів справи встановлено, що 01 травня 2017 року позивача було виключено зі списків особового складу частини. Разом з тим, остаточний розрахунок з позивачем проведений відповідачем 20 грудня 2023 року, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, відтак період, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові, сум, є період з 02 травня 2017 року по 20 грудня 2023 року.
Однак, у відповідності до частини 1 статті 117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити середній заробіток за час затримки за період з 02 травня 2017 року по 01 листопада 2017 року включно (не більш як за шість місяців).
Обрахована судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, становить 85 900,40 гривень (184 дні*466,85 грн.).
Враховуючи, що недоплачена сума становить 123 186,60 грн., яка є більшою ніж середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 85 900,40 гривень, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд приходить до висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 85 900,40 грн.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно достатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову з мотивів, що вищезазначені.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 986,40 грн, що підтверджується квитанцією від 11 січня 2024 року. (а.с. 4).
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 134, 139, 229, 242-246, 255 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 02 травня 2017 року по 01 листопада 2017 року включно.
3. Стягнути із НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 02 травня 2017 року по 01 листопада 2017 року включно у сумі 85 900,40 грн. (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот гривень, 40 коп.).
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 986,40 грн. (дев'ятсот вісімдесят шість гривень, 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12 лютого 2024 року.
СуддяТ.В.Скраль