12 лютого 2024 року м. Ужгород№ 260/489/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судових засідань - Куля Т.Т.,
за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
представника позивача - Шпуганича В.П.,
представник відповідача - з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Лазівська, буд. 2, м. Тячів, Тячівський район, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 34982020) про визнання протиправними та скасування постанов, -
31 січня 2024 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Шпуганича Василя Петровича (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), якою просить:
1) визнати протиправними та скасувати:
- постанову Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26 січня 2024 року №52126235 про стягнення виконавчого збору в сумі 106 709,33 грн.;
- постанову Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29 січня 2024 року №73991248 про відкриття виконавчого провадження;
2) вирішити питання про судові витрати по сплаті судового збору та за надання правничої допомоги;
3) справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи (а.с.1-6).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою головного державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федина М.М. від 29 січня 2024 року відкрито виконавче провадження ВП № 73991248 з примусового виконання постанови Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26 січня 2024 року ВП № 52126235 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції код виконавчого збору в сумі 106709,33 грн.. ОСОБА_1 та його представник вважають постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження протиправними, такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку у зв'язку з чим звернулися з даним позовом до суду.
05 лютого 2024 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі та витребувано від відповідача матеріали виконавчого провадження ВП № 52126235 та ВП № 73991248 (а.с.19, 20).
09 лютого 2024 року на виконання вимог ухвали суду представником відповідача скеровано до Закарпатського окружного адміністративного суду матеріали виконавчих проваджень ВП № 52126235 та ВП № 73991248.
09 лютого 2024 року на адресу суду від відповідача надійшла заява, згідно якої останній клопоче розгляд даної справи провести у його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами.
Станом на день розгляду справи, відповідач - суб'єкт владних повноважень відзиву на позовну заяву не подав, що в силу вимог ч.4 ст.159 КАС України, кваліфіковано судом, як визнання позову.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні не з'явився, однак в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно пункту 3 частини другої статтею 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федина М.М. від 29 січня 2024 року відкрито виконавче провадження ВП № 73991248 з примусового виконання постанови Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26 січня 2024 року ВП № 52126235 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції код виконавчого збору в сумі 106709,33 грн. (а.с.13, 14).
Позивач та його представник вважають постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження протиправними у зв'язку з чим звернулися з даним позовом до суду.
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП№ 52126235 на примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби (далі - ДВС) з 05 вересня 2016 року по 26 січня 2024 року перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого Тячівським районним судом 24 вересня 2013 року у цивільній справі за № 307/402/13-ц про солідарне стягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 1 063 652,32 грн. (один мільйон шістдесят три тисячі шістсот п'ятдесят дві гривні 32 копійки) заборгованості за кредитним договором №ML-803/010/2008 від 25 лютого 2008 року, 3441 гривень сплаченого судового збору, в частині боржника ОСОБА_1 .
Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження та до 26 січня 2024 року питання стягнення виконавчого збору не вирішувалося.
Судом встановлено, що заявою від 24 січня 2024 року новий стягувач ОСОБА_2 просила винести постанову про заміну стягувача та закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з погашенням заборгованості боржником (а.с.8).
Як зазначено вище постановою від 26 січня 2024 року ВП № 52126235 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Тячівського відділу ДВС виконавчий збір в сумі 106365,23 грн..
Постановою Тячівського відділу ДВС від 26 січня 2024 року закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (на підставі заяви стягувача про повне фактичне виконання судового рішення).
Відповідно до пункту 9 частин першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: ... фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчого провадження (05.09.2016 р.).
Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 606-XIV встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Поряд з цим, 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження», пунктом 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою та другою статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції, станом на момент винесення оскарженої постанови) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Так, до 05 жовтня 2016 року правовідносини щодо здійснення виконавчих дій регулювались Законом України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження», а з 05 жовтня 2016 року вступив у силу Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята відповідачем 26 січня 2024 року (за правилами Закону № 1404-VIII, чинного на дату її винесення).
Державним виконавцем Тячівського відділу державної виконавчої служби 26 січня 2024 року винесено спірну постанову на підставі, як зазначено в постанові, статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначена вище редакція статті 40 Закону № 1404-VIII пов'язувала можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору у відповідному виконавчому провадженні з поверненням виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження (за визначених підстав), якщо виконавчий збір не стягнуто. Відмінність полягає у тому, що відповідно до Закону № 606-XIV таку постанову державний виконавець виносить одночасно з початком примусового виконання рішення, яким є сплив строку для самостійного його виконання, тоді як відповідно до Закону № 1404-VIII така постанова виноситься після закінчення виконавчого провадження з указаних підстав.
Вказане свідчить що підставою для виділення в окреме провадження могла бути постанова про стягнення виконавчого збору прийнята у відповідності до ст. 27-28 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції що діяв до 05 жовтня 2016 року.
Як вбачається з інформації про виконавче провадження державний виконавець у межах виконавчого провадження ВП № 52126235 при відкритті виконавчого провадження чи після строку для добровільного виконання рішення суду не вирішував питання про стягнення виконавчого збору, не вчинив дій спрямованих на примусове виконання виконавчого листа. Більше того у період з 05 вересня 2016 року по 26 січня 2024 року рішення суду не було виконано примусово.
Незважаючи на подану стягувачем заяву 24 січня 2024 року про самостійне виконання зобов'язання боржником виконавець спочатку, а саме: 26 січня 2024 року виносить постанову про заміну стягувача, постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про закінчення виконавчого провадження, а вже 29 січня 2024 року виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку із чим у державного виконавця відділу державної виконавчої служби були відсутні правові підстави для прийняття постанови 26 січня 2024 року про стягнення з позивача виконавчого збору. Така постанова була прийнята державним виконавцем передчасно та у порушення вимог Закону № 1404-VIII.
Подібний за змістом висновок міститься у Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 640/23272/21, адміністративне провадження № К/990/29571/22.
Як зазначено п. 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору, постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця є виконавчим документом.
Разом з тим постанова як виконавчий документа повинна відповідати вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: У ній повинна бути зазначено:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5)резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
За наведених підстав постанова про стягнення виконавчого збору від 26 січня 2024 року ВП № 52126235 та від 29 січня 2024 року ВП № 73991248 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є незаконною та підлягає до скасування.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд вважає заявлений адміністративний позов обґрунтованим та таким, що належить задовольнити.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., в силу вимог статті 139 КАС України, вищевказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 242-246, 287 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Лазівська, буд. 2, м. Тячів, Тячівський район, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 34982020) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фединою Михайлом Михайловичем про стягнення виконавчого збору від 26.01.2024 року ВП № 52126235.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фединою Михайлом Михайловичем про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2024 року ВП № 73991248.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Лазівська, буд. 2, м. Тячів, Тячівський район, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 34982020) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець