м. Вінниця
13 лютого 2024 р. Справа № 120/18461/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у застосуванні при обчисленні позивачеві пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки; зобов'язання відповідача здійснити позивачеві з 13.04.2021 року перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2018-2020 роки.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що з 05.04.2016 року перебуває на пенсійному обліку у відповідача, де й отримував пенсію за вислугу років як працівник залізничного транспорту, призначену відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". 13.04.2021 року позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач зауважує, що при призначенні пенсії за віком відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, який враховувався при призначенні пенсії за вислугу років. На переконання позивача, при призначенні пенсії за віком відповідач повинен був застосувати показники середньої заробітної плати за 2018, 2019 та 2020 роки. Наведене стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.12.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.01.2024 року за вх.№4524/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував пенсію за вислугу років з 05.04.2016 року. Згідно заяви від 13.04.2021 року позивачу було проведено перерахунок пенсії шляхом переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Відповідач наголошує, що позивач вже скористався своїм правом на призначення пенсії за вислугу років, обчисленої відповідно до Закону №1058, та перехід на пенсію за віком Закону №1058 не є першим призначенням йому пенсії. Тобто, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовуються при здійсненні первинного призначення пенсії, а в разі переведення залишається таким, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відтак для здійснення перерахунку пенсії позивача при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки у відповідача правові підстави відсутні. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивачеві з 05.04.2016 року призначено пенсію за вислугу років як працівнику залізничного транспорту згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
13.04.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
За результатами опрацювання заяви позивача, відповідач здійснив переведення на пенсію за віком відповідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
При розрахунку пенсії позивача за віком відповідач здійснив її розрахунок з урахуванням середньої заробітної плати по України за 2014-2016 роки.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України №1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Ч. 1 ст. 9 Закону України №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями ст. 26 Закону України №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 вказаного Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до ст. 25 вказаного Закону.
За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс * (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої ч. 3 ст. 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Т*100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до ч.3 ст. 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у п. 8, 13 і 14 ст. 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України №1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За змістом ч. 3 ст. 45 Закону України №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч. 3 ст. 45 Закону України №1058 встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, тобто поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону №1058, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника. У такому разі, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення”, то призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України №1058, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 року у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15), що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону 1788-XII,який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі № 876/5312/17, а також Верховним Судом у постановах від 16.06.2020 року у справі №127/7522/17, від 24.06.2021 року у справі №243/8903/16-а від 19.01.2022 року у справі №528/639/17..
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу первісно у 2016 році було призначено пенсію за вислугу років як працівнику залізничного транспорту на підставі ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, тобто позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788, який визначає інші підстави та порядок призначення пенсії. Пенсія відповідно до Закону України №1058 позивачу призначена вперше 24.01.2023 року.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону України № 1058 за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 265/7301/16-а).
При цьому, ст. 9 Закону України № 1058 не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Відтак, в цьому випадку відбулось не переведення позивача з одного виду пенсії на інший в межах дії Закону України №1058, а фактичне її призначення відповідно до Закону №1058.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто, за 2018 - 2020 роки.
Таким чином відмова відповідача у застосуванні при обчисленні позивачеві пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки є протиправною, а відтак позовні вимоги в цій частинні підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про зобов'язання відповідача здійснити позивачеві з 13.04.2021 року перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2018-2020 роки, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
З огляду на те, що судом визнано протиправною відмову відповідача у застосуванні при обчисленні позивачеві пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки, відповідно з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача суд вбачає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити позивачеві з 13.04.2021 року перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2018-2020 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, то на переконання суду, до моменту отримання листа від 04.12.2023 року позивач не міг знати про порушення свої прав, адже, виходячи з принципу «належного врядування», пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до законодавства.
Суд при прийнятті рішення у даній справі також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1974 року у справі Міллер проти Австрії, в якому Суд вперше установив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні від 16 вересня 1996 року Гайгузус проти Австрії, у якому якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Також суд звертає увагу, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 року).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 073 грн. 60 коп.
Таким чином. поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області підлягає сума у розмірі 1 073 грн. 60 коп.
Керуючись Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у застосуванні при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 13.04.2021 року перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2018-2020 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 13.02.2024 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна