13 лютого 2024 р. Справа № 120/16968/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії,
10.11.2023 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1).
Позовні вимоги обґрунтовуються неправомірністю рішення відповідача від 07.09.2023 № 307 в частині непідтвердження позивачу періоду роботи з 01.01.2003 по 01.12.2004 в СТОВ "Тростчянчик" на посаді тракториста для призначення пенсії на пільгових умовах за віком.
Ухвалою суду від 15.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 106-161 КАС України. Так, суд встановив, що у позовній заяві відповідачем зазначено лише Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Разом з тим, як видно з доданих до заяви матеріалів, оскаржуване рішення прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області. Водночас у прохальній частині позовної заяви позивач помилково просить суд визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Відтак суд дійшов висновку, що позивачу необхідно уточнити як суб'єктний склад учасників справи (відповідачів), так і заявлені позовні вимоги, оскільки прийняття судом до розгляду адміністративного позову у такому вигляді істотно ускладнить розгляд адміністративної справи.
28.11.2023 поштою до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано нову редакцію позовної заяви, в якій позивач зазначив двох відповідачів, а саме Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1) та Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (далі - відповідач 2). При цьому позивач просить суд:
- визнати неправомірним рішення відповідача 2 № 307 від 07.09.2023 в частині непідтвердження позивачу періоду роботи з 01.01.2003 по 01.12.2004 в СТОВ "Тростчянчик" на посаді тракториста для призначення пенсії на пільгових умовах за віком;
- зобов'язати відповідача 2 зарахувати позивачу до пільгового стажу період роботи у СТОВ "Тростянчик" з 01.01.2003 по 01.12.2004 на посаді тракториста та призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Також 28.11.2023 позивачем подано клопотання про залучення в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Ухвалою суду від 13.12.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач 2).
26.01.2024 до суду надійшов відзив, в якому відповідач 1 позов заперечує та зазначає, що позивач 30.08.2023 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінцям Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення від 07.09.2023 за № 307. При цьому зі змісту рішення слідує, що страховий стаж позивача становить 36 років 07 місяців 24 дні, стаж роботи трактористом-машиністом - 18 років 10 місяців 18 днів.
Відповідач зауважує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви (довідка № 51 від 14.08.2023, подана на заміну довідки № 13 від 28.02.2023), згідно акту перевірки № 0200-1102-1/4761 від 01.06.2023, а саме в довідці помилково зазначено період пільгової роботи з 01.01.2003 по 01.12.2004. В акті зазначено, що до наказу від 21.01.2003 № 1 п.п. 10 "прийняти на роботу в СТОВ "Тростянчик" працівників згідно поданих заяв від 01.01.2003" - списки працівників для перевірки не надані (посада не відома).
Таким чином, відповідач 1 вважає відмову у призначенні позивачу пільгової пенсії правомірною та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З матеріалів справи видно, що копію ухвали від 13.12.2023 доставлено відповідачу 2 до його електронного кабінету 19.01.2024 о 16:58 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі № 500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені позивачем доводи, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2003 по 01.12.2004 працював на посаді тракториста в СТОВ "Тростянчик", що підтверджується записами в його трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Як зазначає позивач та підтверджує відповідач, 30.08.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області
Листом № 0200-0307-8/95033 від 26.09.2023 відділ обслуговування громадян № 16 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомив позивача про рішення від 07.09.2023 № 307 про відмову у призначенні пільгової пенсії.
Зі змісту рішення від 07.09.2023 № 307 вбачається, що страховий стаж заявника - 36 років 07 місяців 24 дні, пільговий стаж - 18 років 10 місяців 18 днів, при необхідному - 20 років. Результати розгляду документів, доданих до заяви (довідка № 51 від 14.08.2023 подана на заміну довідки № 13 від 28.02.2023) згідно акту перевірки № 0200-1102-1/4761 від 01.06.2023, а саме в довідці помилково зазначено період пільгової роботи з 01.01.2003 по 01.12.2004. В акті зазначено, що до наказу від 21.01.2003 № 1 п.п. 10 "прийняти на роботу в СТОВ "Тростянчик" працівників згідно поданих заяв від 01.01.2003" - списки працівників для перевірки не надані (посада не відома).
Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії від 07.09.2023 № 307 в частині незарахування періодів роботи з 01.01.2003 по 01.12.2004 до пільгового стажу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03.05.1996, що ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V та набрала чинності для України з 01.02.2007 (далі - Хартія), кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до пункту "в" статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Аналогічною за змістом є норма пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають чоловіки, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
За приписами частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Так, порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7. Згідно з цими роз'ясненнями до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва.
Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за цією професією є виконання особою робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу, встановленого пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.
Судом встановлено, що позивач має посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 від 28.12.2000. Із копії трудової книжки позивача слідує, що у спірний період він працював трактористом в СТОВ "Тростянчик". Тобто робота позивача на вказаній посаді на даному підприємстві була основною.
При цьому, відповідно до класифікатора галузей народного господарства, СТОВ "Тростянчик" відносяться до підприємств, основним видом діяльності яких є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Отже, робота позивача на посаді тракториста підприємства свідчить про те, що він був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції.
З оскаржуваного рішення від 07.08.2023 № 307 слідує, що згідно акту перевірки № 0200-1102-1/4761 від 01.06.2023, а саме в довідці № 51 від 14.08.2023 помилково зазначено період пільгової роботи з 01.01.2003 по 01.12.2004. В акті зазначено, що до наказу від 21.01.2003 № 1 п.п. 10 "прийняти на роботу в СТОВ "Тростянчик" працівників згідно поданих заяв від 01.01.2003" - списки працівників для перевірки не надані (посада не відома).
Перевіряючи вказані доводи відповідача 2, суд враховує, що згідно із ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 цієї Інструкції також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом пунктів 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
При цьому варто зауважити, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Судом встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 у спірний період з 01.01.2003 по 01.12.2004 позивач працював на посаді тракториста в СТОВ "Тростянчик".
Натомість будь-яких належних доказів на підтвердження недостовірності або неправдивості інформації, що міститься в цій частині трудової книжки серії НОМЕР_1 чи визнання її недійсною у встановленому законом порядку відповідач не надав.
Також суд враховує, що довідкою від 19.10.2023 № 60, виданою СТОВ "Тростянчик", підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працював у даному господарстві з 01.01.2003, а відповідно до книг по оплаті праці його посадою була посада тракториста протягом 2003-2010 років.
Крім того, згідно з довідкою від 14.08.2023 № 51, виданою СТОВ "Тростянчик", позивач дійсно працював у даному господарстві трактористом з 01.01.2003 (наказ № 1 від 21.01.2003) по 01.12.2004 (наказ № 21 від 29.11.2004). Водночас дати й номери вказаних наказів збігаються з тими, які містяться у трудовій книжці позивача.
Під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач 2 не взяв до уваги довідку від 14.08.2023 № 51, оскільки в акті перевірки № 0200-1102-1/4761 від 01.06.2023 зазначено, що відповідно до наказу від 21.01.2003 № 1 п.п. 10 "прийняти на роботу в СТОВ "Тростянчик" працівників згідно поданих заяв від 01.01.2003", тоді як списки працівників для перевірки не надані (посада не відома).
В цьому контексті суд враховує постанову Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 496/1905/15-а, в якій наголошується на пріоритетності записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Крім того, у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
А у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а Верховним Судом сформовано правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Як слідує зі змісту довідки пенсійного органу Форми РС-право, період трудової діяльності позивача з 01.01.2003 по 01.12.2004 не зарахований до пільгового стажу, оскільки відсутні відомості про посаду.
Разом з тим трудовий стаж роботи позивача у вказаний період на посаді тракториста в СТОВ "Тростянчик" підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, які також були в розпорядженні пенсійного органу.
Тому, на думку суду, відповідний стаж роботи позивача підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.09.2023 № 307 визнається протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, то суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Судом встановлено, що на дату звернення з заявою про призначення пенсії позивач досяг 55 років, страховий стаж склав більше 30 років та з урахуванням висновків, зроблених у цьому рішення, пільговий стаж складає більше 20 років, що дає позивачу право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Визначаючись щодо дати, з якої позивачу підлягає призначенню пенсія, суд зауважує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Так, позивачу ОСОБА_1 виповнилось 55 років 21.04.2023, у свою чергу із заявою про призначення пенсії він звернувся 30.08.2023. Отже, позивач має право на призначення пенсії з 30.08.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частинами першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів (порівно).
При цьому суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто при зверненні до суду з цим позовом позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Разом з тим, згідно з квитанціями № 5914-3654-2839-4520 та № 0610-0441-4985-2513 від 07.11.2023, позивач сплатив судовий збір в розмірі 2147,2 грн.
Таким чином, позивач вніс судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, та переплатив 1073,60 грн.
Однак з власної ініціативи суд не може вирішити питання про повернення позивачу вказаної суми, оскільки згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України переплачена сума судового збору може бути повернута за ухвалою суду тільки на підставі клопотання особи, яка його сплатила
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області № 307 від 07.09.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 30.08.2023 призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах, зарахувавши до спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи трактористом на СТОВ "Тростянчик" з 01.01.2003 по 01.12.2004.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);
3) відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000).
Повне рішення суду складено 13.02.2024.
Суддя Сало Павло Ігорович