07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 482/199/22
провадження № 61-12258св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Альфа-Банк», назва якого змінена на акціонерне товариство «Сенс Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2023 року у складі судді Сергієнка С. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Серебрякової Т. В., Локтіонової О. В.,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовну заяву мотивовано тим, що 30 липня 2008 року між
АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та
ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 22 400 доларів США під 14 % річних, строком до 29 липня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором,
30 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належні останньому земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
03 квітня 2012 року первісний кредитор АТ «Укрсоцбанк» отримав інформацію про смерть майнового поручителя ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із чим кредитор 02 жовтня 2012 року направив вимогу (претензію) до спадкоємців померлого до нотаріальної контори. Листом Новоодеської державної нотаріальної контори від 22 січня
2021 року позивача повідомлено, що спадкоємцю 21 жовтня 2016 року видано свідоцтво про право на спадщину, крім майна, що зазначено в іпотечному договорі, однак не повідомлено хто саме прийняв спадщину.
Вважаючи, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1 , банк вважав, що усі права та обов'язки іпотекодавця за договором іпотеки перейшли саме до цих осіб.
Позивач посилався на те, що позичальник належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував, порушував строки погашення кредиту, унаслідок чого станом на 08 лютого 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 56 511,33 доларів США, яка складається із: 19 714,64 доларів США - тіло кредиту; 36 796,69 доларів США - проценти за користування кредитом, в рахунок погашення якої просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його на прилюдних торгах.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області
від 15 березня 2023 року у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустив строк на пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника, який є присічним та позбавляє його права на задоволення своїх вимог. Зокрема, суд виходив із того, що про смерть майнового поручителя ОСОБА_4 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , первісний кредитор дізнався 23 березня 2012 року із листа позичальника, однак до нотаріальної контори із вимогою до спадкоємців звернувся лише 02 жовтня 2012 року, тобто із пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 1281 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 липня 2023 року рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області
від 15 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки із пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову, однак суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 1281 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
До Верховного Суду 11 серпня 2023 рокуАТ «Сенс Банк» подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року справа № 522/407/15-ц, постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року справа № 338/1769/15-ц, від 09 червня 2021 року справа
№ 283/1988/16-ц, від 16 лютого 2022 року справа № 205/6749/15, тощо.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що про смерть майнового поручителя кредитор дізнався 03 квітня 2012 року та вчасно направив до нотаріальної контори вимогу до спадкоємців останнього 02 жовтня 2012 року. При цьому банк зазначає, що преклюзивні строки, передбачені статтею 1281 ЦК України не застосовуються у випадку смерті іпотекодавця, відмінного від боржника. Зазначає, що банк дізнався про особу, яка порушила його право у січні 2021 року з листа нотаріальної контори про отримання спадкоємцем майнового поручителя свідоцтва про право на спадщину, а тому вважає, що він звернувся до суду із позовом в межах позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 01 лютого 2024року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 липня 2008 року між АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є
АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі
22 400 доларів США під 14 % річних, строком до 29 липня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором,
30 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належні останньому земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Також на забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору банк та ОСОБА_4 уклали договір поруки від 30 липня
2018 року.
Починаючи з 2010 року позичальник ОСОБА_3 належно умови договору кредиту не виконував, внаслідок чого у нього станом на
16 листопада 2010 року утворилась заборгованість в сумі 22 591,86 доларів США, у зв'язку із чим первісний кредитор в грудні 2010 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , як позичальника, та його поручителя ОСОБА_4 про дострокове стягнення з них суми кредитної заборгованості у солідарному порядку.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області
від 10 серпня 2011 року, яке скасовано в частині на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09 листопада 2011 року з постановленням нового, ухвалено про дострокове стягнення на користь банку з позичальника ОСОБА_3 в солідарному порядку з ОСОБА_4 за укладеним договором кредиту від 30 липня 2008 року загальну суму боргу в еквівалентному розмірі 179 214 грн. Рішення суду від 09 листопада 2011 року набрало законної сили, знаходилося на виконанні, але третьою особою, як позичальником, та його поручителем не виконано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 іпотекодавець та поручитель ОСОБА_4 помер, та після його смерті спадщину, прийняла його дочка ОСОБА_1 , отримавши 21 жовтня 2016 року свідоцтво на спадщину за законом у вигляді земельної ділянки. Дружина померлого ОСОБА_2 відмовилася від спадщини та повідомила нотаріуса, що усе спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, який був її чоловіком, є його особистою власністю, і тому на виділ частки вона, як подружжя, у відповідності до статей 6-67, 68-71 СК України, не претендує. Свідоцтво на спадщину по закону або свідоцтво про право власності на майно, яке належало на праві спільної сумісної власності подружжя, на іпотечне майно, яким є будинок АДРЕСА_1 , не видано.
Враховуючи невиконання рішення суду та смерть поручителя, який одночасно є і майновим поручителем, банк 02 жовтня 2012 року звернувся до нотаріальної контори з вимогою-претензією до спадкоємців померлого, та у подальшому 16 лютого 2022 року до суду з цим позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, у якому просив звернути стягнення у межах заборгованості за тілом кредитом в сумі 19 714, 64 долара США та за відсотками в сумі 36 796, 69 доларів США , які нараховані ним, як в межах судового рішення від 09 листопада 2011 року, так і після нього.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У статті 33 Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права та обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Установивши неналежне виконання позичальником ОСОБА_3 умов кредитного договору від 30 липня 2008 року, укладеним із АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач у справі, унаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту та процентами, суд апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим, у справі, яка переглядається, позивач звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки поза межами позовної давності, про застосування якої заявили відповідачі у справі у суді першої інстанції (а. с. 134, т. 1), виходячи із такого.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
(стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами
(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У грудні 2010 року банк скористався своїм правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, звернувшись до суду із відповідним позовом до позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 , який задоволено рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09 листопада 2011 року.
Використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред'явлення позову про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, банк змінив строк виконання зобов'язання з 29 липня 2018 року на грудень 2010 року.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Таким чином, з грудня 2010 року у кредитора виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, проте АТ «Сенс Банк» звернулося до суду із цим позовом до відповідачів лише у лютому 2022 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, який передбачений статтею 257 ЦК України, зокрема щодо вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів, нарахованих до грудня 2010 року.
Ураховуючи вищевикладене, оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено пред'явленням банком у грудні 2010 року позову до позичальника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак позивач звернулося до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише у лютому 2022 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів, нарахованих до грудня 2010 року у зв'язку з пропуском позовної давності, про застосування якоїзаявлено відповідачами.
Щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за процентами, нарахованими після
грудня 2010 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про їх необґрунтованість, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення кредиту поза межами строку дії договору.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).
Суд апеляційної інстанції правильно зазначив про помилкове застосування судом першої інстанції положення статті 1281 ЦК України, оскільки преклюзивні строки, передбачені статтею 1281 ЦК України (пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців), не застосовуються у випадку смерті іпотекодавця, відмінного від боржника (майновий поручитель).
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 338/1769/15-ц (провадження № 61-26128св18), від 09 червня 2021 року у справі № 283/1988/16-ц (провадження № 61-1189св20), від 21 липня 2021 року у справі № 127/16575/19 (провадження
№ 61-5317св20).
Доводи касаційної скарги про те, що банк не пропустив позовну давність, оскільки про отримання 21 жовтня 2016 року спадкоємцем майнового поручителя свідоцтва про право на спадщину дізнався лише 22 січня
2021 року з листа Новоодеської державної нотаріальної контори, є помилковими, оскільки кредитор не позбавлений був можливості дізнатися про спадкоємців майнового поручителя після спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або у межах позовної давності з грудня 2010 року до грудня 2013 року.
При цьому отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Таким чином банк не позбавлений був можливості звернутися до спадкоємців ОСОБА_4 до отримання ними свідоцтва про право на спадщину.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 липня 2023 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Р. А. Лідовець
О. М. Осіян
В. В. Шипович