07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 185/2596/20
провадження № 61-9466св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом Комунального підприємства (далі - КП) «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 18 лютого 2014 року у квартирі АДРЕСА_1 був встановлений новий лічильник холодної води типу ЛК-15 № 37445253 (дата державної повірки - 04 лютого 2014 року).
Уповноважена особа КП «Павлоградводоканал» 24 лютого 2014 року склала акт прийомки та пломбування водоміру, обсяг спожитої води почав обліковуватися за показаннями лічильника.
У червні 2016 року встановлений лічильник зламався, у зв'язку із чим вона звернулась до відповідача з вимогою розпломбувати лічильник для проведення ремонту. Контролер КП «Павлоградводоканал» 03 червня 2016 року склав акт про розпломбування лічильника № 37445253.
Зазначала, що купила новий лічильник КВ-1,5 № 061100 і встановила зазначений лічильник. Контролер 09 липня 2016 року склав акт переопломбування водоміра типу КВ-1,5 № 061100 (дата державної повірки - 14 квітня 2016 року), в якому зазначена причина переопломбування - заміна водоміра, міжповірочний інтервал - 4 роки. Строк повірки лічильника води № 061100 припадає на 14 квітня 2020 року.
13 березня 2020 року вона відправила електронною поштою відповідачу на його офіційну адресу заяву про виконання періодичної повірки лічильника за рахунок виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, з врахуванням терміну повірки лічильника 14 квітня 2020 року. В заяві зазначила, що від дня ухвалення договору своєчасно сплачує відповідачу вартість наданих послуг і на цей час заборгованості не має.
24 березня 2020 року вона отримала лист КП «Павлоградводоканал» від 18 березня 2020 року № 690, в якому останнє відмовило у повірці лічильника води за його рахунок з посиланням на норми законодавства, які втратили чинність на час виникнення спірних правовідносин та не мають зворотної сили. Крім того, відповідач незаконно нарахував заборгованість у розмірі 2 302,55 грн.
Вказувала, що неправомірними діями відповідача, їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 6 500 грн.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- зобов'язати КП «Павлоградводоканал» здійснити за власний рахунок періодичну повірку, зокрема, демонтаж, транспортування та монтаж, лічильника холодної води КВ-1,5 № 061100, міжповірочний інтервал якого закінчується 14 квітня 2020 року, що встановлений у квартирі АДРЕСА_1 , в якій згідно з договором № 1031516 про надання населенню послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 12 лютого 2014 року споживачем послуг є фізична особа - ОСОБА_1 , на яку відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 ;
- стягнути з КП «Павлоградводоканал» 6 500 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, яка не підлягає оподаткуванню.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-2862св21).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2022 року у складі судді Гаврилова В. А. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції 19 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2022 року залишено без руху
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, запропоновано їй подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин пропуску строку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у продовженні строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2022 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована відсутністю підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційним судом враховано, що станом на 24 травня 2023 року зазначені в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року недоліки апеляційної скарги заявником усунуто не було.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2022 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Яремку В. В., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Гулейков І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_3 на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Коломієць Г. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у рішенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2022 року зазначена недостовірна інформація щодо учасників справи, які були присутні під час судового розгляду. Стверджує, що 06 грудня 2022 року ухвалено рішення суду за відсутності учасників справи. Для підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вона звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про надання інформації. Відповіді на заяву вона не отримала.
Посилається на те, що рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2022 року було направлено на її електронну адресу 15 грудня 2022 року; з ним вона ознайомилася 20 грудня 2022 року.
На підтвердження доводів про розгляд справи 06 грудня 2022 року без участі сторін зазначає, що у матеріалах справи відсутній журнал судового засідання, відомості про те, що рішення проголошувалося.
У касаційній скарзі заявниця посилається на порушення норм процесуального права, а саме: статей 12, 127, 260, 263, 354 ЦПК України; недослідження зібраних у справі доказів.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).
Верховним Судом встановлено, що 06 грудня 2022 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення. У рішенні районного суду зазначено, що розгляд справи відбувався за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_4 .
У Єдиний державний реєстр судових рішеньвоно надіслано судом 15 грудня 2022 року, зареєстровано 17грудня 2022 року, оприлюднено 19 грудня 2022 року.
19 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2022 року. До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в якому вона зазначала, що копію оскаржуваного судового рішення їй було надіслано на електронну адресу 15 грудня 2022 року; з рішенням вона ознайомилася 20 грудня 2022 року. Вважала, що строк на оскарження рішення районного суду нею не пропущено.
Суд апеляційної інстанції вважав зазначені у клопотанні про поновлення розгляду справи причини неповажними, тому ухвалами від 24 січня 2023 року, від 08 лютого 2023 року залишав апеляційну скаргу без руху.
10 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, в якому зазначала, що звернулася до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки в рішенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2022 року. При цьому звертала увагу на те, що оскаржуване судове рішення ухвалювалося за відсутності учасників справи.
15 лютого 2023 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та продовжено їй строк на усунення недоліків.
14 квітня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до апеляційного суду з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю відповіді районного суду на її запит щодо порядку ухвалення оскаржуваного судового рішення.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги апеляційний суд відмовив та відмовив їй у відкритті апеляційного провадження.
З висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд не погоджується з огляду на таке.
У матеріалах справи наявна довідка від 06 грудня 2022 року у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (том 2, а. с. 18).
Із зазначеного документу можна зробити висновок, що рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2022 року ухвалювалося за відсутності сторін, зокрема, ОСОБА_1 . Отже, рішення суду не проголошувалося.
На зазначені доводи ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції уваги не звернув, вважаючи, що ОСОБА_1 повинна надати інші докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Крім того, у матеріалах справи наявні докази, надані ОСОБА_1 , надіслання 15 грудня 2022 року районним судом на її електронну адресу копії судового рішення у справі (том 2, а. с. 37).
Доказів направлення копії рішення районного суду на поштову адресу ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.
У постанові Верховного Суду України від 20 січня 2021 року у справі № 1140/2209/18 зазначено: «Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірноі гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). Порядок застосування пункту 1 статті 6 до проваджень в судах апеляційної або касаційної інстанцій залежить від особливостей конкретного провадження, враховуючи при цьому повноту провадження у національній правовій системі та роль суду касаційної інстанції у цьому провадженні; умови прийнятності касаційної скарги можуть бути жорсткішими, ніж для апеляційної скарги (див., наприклад, рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії» (Bulfracht Ltd v. Croatia), заява № 53261/08, п. 35, від 21 червня 2011 року)». (рішення у справі «ТОВ «Фріда'проти України» (набуло статусу остаточного 08.03.2017)).
Суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку позивача протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк з поважних причин».
У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1250цс16 зазначено: «у разі, якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, особі не надіслана протягом строку на апеляційне оскарження копія повного тексту рішення суду першої інстанції, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, не звернув уваги на те, що з вини суду банк не отримав повного тексту оскаржуваного судового рішення у зв'язку із чим він був позбавлений права визначення необхідності подання апеляційної скарги та її мотивування, що є вимогою статті 295 ЦПК України, а тому апеляційний суд дійшов до передчасного висновку щодо відмови у відкритті апеляційного провадження».
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що апеляційна скарга ОСОБА_1 була подана у межах тридцяти днів з дня ознайомлення нею з повним текстом рішення суду, що є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, визначеною пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України. При цьому, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду.
Апеляційним судом не було взято до уваги вказаних норм процесуального законодавства та безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження.
Отже, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на рішення районного суду, апеляційний суд належно не перевірив доводів заявника щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, чим фактично позбавив ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження рішення суду, а судові процедури повинні бути справедливими для усіх учасників процесу, ніхто безпідставно не може бути позбавлений права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець