06 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/3198/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Запорожця Дмитра Івановича (вх. 2727 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2023, ухвалене суддею Чистяковою І.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області 06.11.2023 (повне рішення складено 14.11.2023) у справі №922/3198/23
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків,
до Фізичної особи-підприємця Запорожця Дмитра Івановича, м.Харків,
про стягнення 233999,12 грн,
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2023 у справі №922/3198/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Запорожця Дмитра Івановича на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, яка утворилась за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року в сумі 231479,56 грн, заборгованість з абонентської плати за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, що утворилась за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року в сумі 307,72 грн та заборгованість за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за Публічним договором від 01.07.2022, що утворилась за період з липня 2022 року по лютий 2023 року в сумі 2211,84 грн, а також стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3509,99 грн.
В обґрунтування вказаного рішення господарський суд зазначив наступне: клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в якому заявник наполягав на тому, що приміщення належать на праві приватної власності відповідачу і у заявлені позивачем періоди використовувалося ним як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем - не підлягає задоволенню, оскільки згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час подання позивачем до суду позову Запорожець Дмитро Іванович зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є КВЕД 68.20 надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, факт ведення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Запорожцем Дмитром Івановичем у спірних нежитлових приміщеннях підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів про підключення №178/11997 від 25.10.2021, №178/13586 від 01.11.2022 та актом про відключення №178/13260 від 19.03.2022 від опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2021-2022, 2022-2023 до будівлі в цілому, де в Додатку до акту підключення/відключення споживача до/від джерела теплової енергії в переліку споживачів, що розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, майдан Конституції 2/2 зазначено: “17801-9204 ФОП Запорожець Д.І.”; крім того, факт ведення відповідачем підприємницької діяльності в спірних нежитлових приміщеннях в період дії індивідуального та публічного договору підтверджується наявною у справі копією протоколу огляду від 04.09.2023, складеного слідчим СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, на підставі ЄРДР № 12023221140000991 від 02.09.2023, за участю представника власника приміщення Рижкова Івана Петровича, в якому зазначено, що на момент обстрілу приміщення знаходилась студія, де продавалися меблі, більш того, використання спірних нежитлових приміщень для здійснення підприємницької діяльності підтверджується договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді №17914 від 01.10.2020, який припинив свою дію 01.12.2021, та який було укладено позивачем саме з фізичною особою - підприємцем Запорожцем Дмитром Івановичем, при цьому, доказів на спростування факту використання спірних нежитлових приміщень для здійснення підприємницької діяльності відповідачем не надано, а в матеріалах справи такі докази відсутні. За таких обставин, на думку господарського суду, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Комунальним підприємством “Харківські теплові мережі” та фізичною особою-підприємцем Запорожцем Дмитром Івановичем саме як суб'єктом господарювання і цей спір пов'язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності, а саме використання спірних нежитлових приміщень для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає основному виду його діяльності, у зв'язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Щодо суті спору, господарський суд не погодився з доводами відповідача стосовно необхідності застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315 (далі-Методика), зазначивши, зокрема, що відповідно до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” та Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII “Про житлово-комунальні послуги” (далі - Закон № 2189) на виконання яких розроблена та затверджена Методика, комунальними послугами є, зокрема послуги: з постачання теплової енергії, з постачання гарячої води, з централізованого водопостачання, з централізованого водовідведення; відносини, що виникатимуть у процесі надання саме цих комунальних послуг споживачам регулюватимуться Законом № 2189-VIII, який вводиться в дію з 01.05.2019; на сьогодні діють норми Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV “Про житлово-комунальні послуги”, відповідно до якого мешканці багатоквартирних будинків - споживачі отримують комунальні послуги: з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води, з централізованого постачання холодної води, з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), ці послуги є відмінними від тих, що надаватимуться виконавцями комунальних послуг згідно із Законом № 2189; відповідно до тарифів, установлених рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.10.2022 № 302 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води Комунальному підприємству “Харківські теплові мережі” для споживачів м. Харкова”, частині населення проводиться нарахування за послугу з постачання теплової енергії за Гкал (по показаннях приладу обліку), а частині згідно з розміром опалюваної площі квартири - по тарифу 39,38 грн. за 1 кв.м., отже впровадження розподілу послуг з постачання теплової енергії згідно з вимогами Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг можливе після відміни відповідним органом дії тарифу на послугу з постачання теплової енергії; оскільки ні спірні приміщення відповідача, ні житловий будинок, у якому вони розташовані, не обладнані приладами обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” КТМ 204 України 244-94, із урахуванням розрахунку теплового навантаження на опалення спірних приміщень, яке було розраховано на замовлення відповідача інженером проектувальником - фізичною особою-підприємцем Акімовим Валентином Сергійовичем. Господарський суд також зазначив, що з 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, який опублікований на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01.06.2022; факт отримання відповідачем послуги за вказаним договором підтверджується актом готовності до опалювального сезону 2021-2022 №178/4339 від 20.05.2021, 2022-2023 № 170/4867 від 18.08.2022; за умовами п. 11 публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності вартість послуги з технічного (у тому числі з аварійного) обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання складає 0,818 грн. за 1 кв.м. опалювальної площі; з матеріалів справи убачається, що позивачем направлялися відповідачу рахунки-фактури за послуги з постачання теплової енергії та послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду за спірний період. Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача стосовно відсутності опалення в нежитлових приміщеннях в опалювальний період 2022-2023 за адресою: м. Харків, майдан Конституції 2/2 у зв'язку з демонтажем радіаторів опалення внаслідок ракетного удару в березні 2022 року в будівлю “Будинку профспілок”, з огляду на таке: згідно з Актом відключення опалення №178/13260 від 19.03.2022 позивачем були проведені заходи щодо усунення течі по стояку системи опалення та відключення опалення будівлі, що були спричинені ракетним ударом в березні 2022 з боку РФ; відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, споживач зобов'язаний забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; у міжопалювальний період виконувати обов'язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об'єкта до опалювального періоду; відповідно до статті 322 ЦК України тягар утримання майна покладений на власника, якщо інше не передбачено законом або договором - отже, відповідач повинен підключити опалювальні прилади; питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється “Правилами надання послуг з постачання теплової енергії”, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила №830) та Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води”, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.08.2019 № 982/33953 (далі - Порядок); актом готовності до опалювального сезону 2022-2023 No 170/4867 від 18.08.2022 та актом підключення No178/13586 від 01.11.2022 система опалення будинку була приведена до робочого стану, доказів відключення нежитлових приміщень відповідача від єдиної централізованої системи опалення багатоквартирного будинку за вказаною адресою матеріали справи не містять. Щодо заборгованості за період з лютого 2022 року по травень 2022 року та її списання, господарський суд зазначив наступне: відповідно до п.2 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.2022 за №163, комунальним підприємствам Харківської міської ради, що надають житлово-комунальні послуги на території м. Харкова, з 01 червня 2022 слід вжити заходи щодо перерахунку грошових зобов'язань фізичним особам громадянам України - споживачам (відповідно до отриманих споживачами пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг), що сплатили за житлово-комунальні послуги, які нараховані за період з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року включно, відповідно до пункту 1 цього рішення, як стверджує позивач, дійсно мешканцям міста Харкова фізичним особам громадянам України Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" був проведений перерахунок грошових зобов'язань, що сплатили за житлово-комунальні послуги, які нараховані за період з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року включно, однак дане рішення не стосується юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тому підстав щодо перерахунку грошових зобов'язань фізичній особі-підприємцю Запорожцю Дмитру Івановичу немає. З огляду на вказані обставини, господарський суд зазначив, що позивачем належним чином доведено факт надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу у спірні нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, майдан Конституції 2/2 та з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання у вказані у позовній заяві періоди; матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості відповідача за невиконання зобов'язань з оплати теплової енергії за індивідуальним договором в сумі 231479,56 грн, яка утворилась за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року, з оплати послуг за абонентську плату за спожиту теплову енергію за індивідуальним договором в сумі 307,72 грн, яка утворилась за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року та з оплати послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором в сумі 2211,84 грн, яка утворилась за період з липня 2022 року по лютий 2023 року, при цьому, відповідач контррозрахунку вказаної заборгованості та доказів, які б спростовували наведені у позовній заяві обставини, або доказів сплати ним заборгованості суду не надав.
Відповідач через систему "Електронний суд" подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2023 у справі №922/3198/23 та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України; здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції; стягнути з Комунального підприємства Харківські теплові мережі на користь Фізичної особи-підприємця Запорожця Дмитра Івановича понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду в розмірі 4211,98 грн та витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Заявник скарги стверджує, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, необґрунтовано відмовивши у закритті провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за Індивідуальним договором, яка утворилася за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року, а також з абонентської плати за Індивідуальним договором за такий самий період, тоді як ФОП Запорожець Д.І. в спірний період часу, який має межі з грудня 2021 року по лютий 2023 року, використовував спірні приміщення в своїй господарській діяльності обмежений час, а саме з 01.12.2021 до 24.02.2022; після обстрілу, який стався 02.03.2022 року, як майну орендаря, так і приміщенням Запорожця Д.І. було завдано значної шкоди і приміщення після цього були непридатні для використання; в актах підключення, на які посилається господарський суд, прямо вказано про підключення у зв'язку з початком опалювального періоду та відключення у зв'язку з закінченням опалювального періоду 3-5 під'їздів житлового будинку по майдану Конституції, 2/2 у м. Харкові та окремо вказано, що в житловому будинку розташовані споживачі - фізичні особи-підприємці, в т.ч. ФОП Запорожець Д.І., є очевидним, що відомості щодо ФОП Запорожця Д.І. були наявні у КП «ХТМ» у зв'язку з існуванням до 01.12.2021 року Договору №17914, оскільки наведений особовий рахунок відповідача саме за цим Договором, але акти не були підписані жодним з вказаних в них ФОПів і позивач не надав до суду, а також не вказував, що акти надавалися або направлялися на розгляд та підпис вказаним особам, в т.ч. Запорожцю Д.І.; між ФОП Запорожцем та орендарем приміщень в період з 01.12.2021 до 02.03.2022 існували господарські правовідносини, пов'язані з орендою приміщень, тобто ФОП Запорожець Д.І. надав приміщення в платне володіння та користування, при цьому ФОП Запорожець Д.І. не надавав і не міг надавати орендарю послуг з централізованого опалення, в т.ч. у зв'язку з тим, що технічно опалення в житловому будинку по майдану Конституції, 2/2 є централізованим; правовідносини між Запорожцем Д.І. та КП «ХТМ» за Індивідуальним договором полягають в наданні позивачем відповідачу як фізичній особі послуги з централізованого опалення належного йому нерухомого майна, і ці правовідносини ніяк не пов'язані із здійсненням ОСОБА_1 його господарської діяльності.
Стосовно суті спору апелянт наводить наступні доводи: в пункті 30 Індивідуального договору (з якого виникла спірна заборгованість) зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу ї споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця; пунктом 20 Правил встановлено, що до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії обсяг споживання теплової енергії у будівлі визначається відповідно до Методики. Розрахунок теплового навантаження, на який послався суд першої інстанції, був замовлений, складений та застосований у Договорі №17914, який був підготовлений у відповідності до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV та прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів, однак апелянт наполягає на тому, що правовідносини сторін за Індивідуальним договором регулюються не Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV та прийнятими на його виконання підзаконними нормативно-правовими актами, а Законом №2189 та підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання або раніше, але в частині, що йому не суперечить. Тому посилання суду першої інстанції на підписаний 30.09.2021 між Кабінетом Міністрів, НАК «Нафтогаз України», Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» та палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022, як на правове обґрунтування правомірності застосування позивачем розрахунку не у відповідності до вимог п. 30 Індивідуального договору, на думку апелянта, є безпідставним та необґрунтованим. Окрім того, апелянт вказує, що так само як і Індивідуальний договір, Публічний договір був розроблений, підготовлений та оприлюднений у відповідності до вимог та у спосіб, визначені Законом №2189 та підзаконними актами, прийнятими на його виконання, Публічний договір регулює правовідносини між надавачем комунальної послуги та співвласниками багатоквартирного будинку, і він не пов'язаний з тим, яким чином співвласники цього багатоквартирного будинку використовують належні їм на праві власності квартири та нежитлові приміщення в ньому. Також заявник скарги зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови КМ України №1022 від 08.09.2021) було затверджено, серед іншого: типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії; типовий договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків не затверджувався; зі змісту Правил (наприклад, пункти 6, 7, 12, 15) вбачається, що такого договору як договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків не передбачено, навпаки, прямо (п. 15) вказано, що Виконавець здійснює обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за умови укладання із споживачем індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; між КП «ХТМ» та власниками нерухомого майна в багатоквартирному будинку по майдану Конституції, 2/2, у м. Харкові, в т.ч. ОСОБА_1 ,, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем не укладався. Отже, на думку заявника скарги, вимога КП «ХТМ» до Запорожця щодо сплати нарахувань за Публічним договором від 01.07.2022 є незаконною.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Запорожця Д.І., повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 06.02.2024 о 10:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, встановлено учасникам справи строк до 01.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.
23.01.2023, тобто в межах установленого судом строку, позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наводить наступні доводи: факт ведення ФОП Запорожцем Д.І. підприємницької діяльності у спірних приміщеннях не заперечується відповідачем та підтверджується протоколом огляду від 04.09.2023, складеним слідчим СВ ВП № 1 ХРУП №1 ГУКНП в Харківській області, в якому зазначено, що на момент обстрілу в приміщенні знаходилася студія з продажу меблів; згідно з п. 1.5 Постанови НКРЕКП “Про порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання” № 1174 від 25.06.2019 тарифи формуються для таких категорій споживачів: для потреб населення; для потреб бюджетних установ; для потреб інших споживачів; відповідно до листа НКРЕКП від 29.03.2013, від 24.03.2015 № 2712/15/61-15 “Щодо надання роз'яснення” тарифи “для населення” розповсюджуються тільки на громадян, які використовують житло виключно для проживання (для реалізації конституційного права громадянина на житло), і не розповсюджуються на громадян, які використовують житло у інший не заборонений чинним законодавством спосіб, отже, на фізичну особу-підприємця Запорожця Дмитра Івановича розповсюджується тариф, який відноситься до категорії споживачів «інші». Щодо стягнення заборгованості за індивідуальним договором, позивач зазначає, що оскільки співвласниками багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Харків, майдан Конституції 2/2 не була обрана модель договірних відносин, на підставі ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023), на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021, даний договір укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Позивач наполягає на тому, що, з урахуванням норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, до розрахунків між сторонами не може бути застосовано Методику, про яку зазначає апелянт; ні приміщення відповідача, ні житловий будинок, у якому вони розташовані, не обладнані приладами обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” КТМ 204 України 244- 94; таким чином, у відповідача утворилася заборгованість за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року в сумі 231479,56 грн, а також утворилася заборгованість з абонентської плати за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період з грудня 2021року по лютий 2023 року в сумі 307,72 грн. Щодо надання послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання - позивач вказує, що КП “Харківські теплові мережі” починаючи з березня 2007 року здійснює технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Харкова; з 1 липня 2022 року набрав чинності Публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, який опублікований на офіційному сайті КП “Харківські теплові мережі” в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року, текст договору розміщено в розділі «Теплозбут», даний договір укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України; відповідно до п. 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від Виконавця послуги, або фактичного отримання послуги; факт отримання відповідачем послуги підтверджується актом готовності до опалювального сезону 2021-2022 №178/4339 від 20.05.2021, 2022-2023 № 170/4867 від 18.08.2022, вищезазначені акти підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку; таким чином, заборгованість за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за Публічним договором від 01.07.2022, що утворилась за період з липня 2022 року по лютий 2023 року, становить 2211,84 грн. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду - без змін.
У судовому засіданні 06.02.2024 представники сторін підтримали викладені ними письмово правові позиції.
В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Присутні у судовому засіданні представники сторін не висловлювали заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Фізична особа-підприємець Запорожець Дмитро Іванович є власником нежитлових приміщень 1-го поверху №№LIV, LIX, LX, LXI, LXIa, LXII, антресолі LXXIX, LXXX, LXXXIII, LIII загальною площею 299,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 2/2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.07.2018 та нежитлового приміщення підвалу №№XXIV, XXV, XXVI загальною площею 39,1кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 2/2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01.08.2018.
01.10.2020 між Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (Теплостачальна організація) та фізичною особою - підприємцем Запорожцем Дмитром Івановичем (Споживач) було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді №17914, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Згідно з п. 10.1. договору №17914 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2025.
Згідно з Додатком №4 до вказаного договору постачання теплової енергії в гарячій воді здійснюється позивачем до нежитлових приміщень відповідача, які розташовані за адресою: м. Харків, майдан Конституції, б. 2/2, загальною площею 338,00 кв.м., а саме: до магазину непродовольчих товарів та до складу (підвалу), власником яких є відповідач на підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу від 30.07.2018 та від 01.08.2018.
Нежитлові приміщення відповідача розташовані в будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП «Харківські теплові мережі». Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки позивач здійснював на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 років.
На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023), на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - індивідуальний договір).
Згідно з п. 1-3 індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 5 червня 2018 р. № 130.
Відповідно до п. 5 індивідуального договору предметом договору є зобов'язання Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (виконавця) надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з п. 51 індивідуального договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Факт отримання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення опалення №178/11997 від 25.10.2021, №178/13586 від 01.11.2022 та відключення опалення №178/13260 від 19.03.2022, на початку та наприкінці опалюваного сезону до житлової будівлі в цілому. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення в опалювальних сезонах 2021-2022, 2022-2023 підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку.
Крім того, відповідно до частини 5 статті 13 частини 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, який опублікований на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua01.06.2022.
Згідно з п. 1 публічного договору цей договір є публічним договором, який укладається з метою надання послуг з технічного (у тому числі з аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання (далі послуга), Споживачу у багатоквартирному будинку. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 11, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень п. 30 публічного договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
За умовами п. 4 публічного договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.
Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актами готовності до опалювального сезону 2021-2022 №178/4339 від 20.05.2021, 2022-2023 № 170/4867 від 18.08.2022.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Запорожця Дмитра Івановича (відповідач) про стягнення з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог 233999,12 грн, з яких: 231479,56 грн заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, яка утворилась за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року; 307,72 грн заборгованість з абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, що утворилась за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року; 2211,84 грн заборгованість за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором від 01.07.2022, що утворилась за період з липня 2022 року по лютий 2023 року.
Місцевий господарський суд задовольнив позов - із наведених вище підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає вказане рішення за апеляційною скаргою відповідача, в межах наведених у скарзі доводів та вимог, відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України.
Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом позову в даній справі є вимога теплопостачальної організації до споживача послуг про стягнення заборгованості за вказані послуги.
Апелянт наполягає на закритті провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за Індивідуальним договором, яка утворилася за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року, а також з абонентської плати за Індивідуальним договором за такий самий період, стверджуючи, що ФОП Запорожець Д.І. є споживачем послуг з теплопостачання саме як фізична особа, а не як підприємець.
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Отже справи у спорах що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець Запорожець Дмитро Іванович не перебуває у стадії припинення. Основним видом діяльності ФОП Запорожця Д.І є КВЕД 68.20 - надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Факт ведення підприємницької діяльності ФОП Запорожцем Д.І. у спірних нежитлових приміщеннях не заперечується відповідачем, який в апеляційній скарзі зазначив, що ФОП Запорожець Д.І. в спірний період часу, який має межі з грудня 2021 по лютий 2023, використовував приміщення в своїй господарській діяльності.
Відповідач вважає, що оскільки Запорожець Д.І. не надавав в період з 01.12.2021 по 02.03.2022 року орендарю Приміщень послуги з централізованого опалення, а також не використовував централізоване опалення для виготовлення продукції або надання послуги, то в даному випадку Запорожець Д.І., незважаючи на наявність статусу фізичної особи-підприємця, отримував послугу КП «ХТМ» з централізованого опалення так само як і власник квартири в цьому багатоквартирному будинку, як його співвласник.
Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №904/2111/20, однак колегія суддів не вважає відповідне переконливим доводом, оскільки правовідносини між сторонами у вказаній справі не є подібними до тих, що мають місце у даній справі №922/3198/23.
А саме, у справі №904/2111/20 відповідач використовував воду і для власних потреб, і як теплоносій для виробництва продукції (теплової енергії) з метою здійснення господарської діяльності, тоді як ФОП Запорожець Д.І. дійсно не надавав орендареві послуг з теплопостачання.
Разом з тим, заявником скарги не наведено посилань на чинні нормативно-правові акти, з яких би вбачалося, що в даному випадку підлягає доведенню та обставина, що централізоване опалення використовувалося саме для виготовлення продукції або надання послуг.
Натомість, як було встановлено вище, спірні нежитлові приміщення (підключені до мережі теплопостачання) надавалися відповідачем в оренду - відповідна обставина виключає висновок про те, що орендодавець (фізична особа - підприємець) в даному випадку споживає теплову енергію як фізична особа.
Зазначене додатково підтверджується листом НКРЕКП від 29.03.2013, від 24.03.2015 № 2712/15/61-15 “Щодо надання роз'яснення”, на який обґрунтовано посилається позивач і в якому вказано, що тарифи “для населення” розповсюджуються тільки на громадян, які використовують житло виключно для проживання (для реалізації конституційного права громадянина на житло), і не розповсюджуються на громадян, які використовують житло у інший не заборонений чинним законодавством спосіб, отже, на фізичну особу-підприємця Запорожця Дмитра Івановича розповсюджується тариф який відноситься до категорії споживачів «інші».
Посилання апелянта на те, що ФОП Запорожець Д.І. в спірний період часу, який має межі з грудня 2021 року по лютий 2023 року, використовував спірні приміщення в своїй господарській діяльності обмежений час, а саме з 01.12.2021 до 24.02.2022; після обстрілу, який стався 02.03.2022 року, як майну орендаря, так і приміщенням Запорожця Д.І. було завдано значної шкоди і приміщення після цього були непридатні для використання - не змінюють вищенаведених обставин стосовно того, що використання спірних приміщень здійснювалося відповідачем саме як фізичною особою-підприємцем.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Комунальним підприємством “Харківські теплові мережі” та фізичною особою-підприємцем Запорожцем Дмитром Івановичем саме як суб'єктом господарювання і цей спір пов'язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності, а саме використання спірних нежитлових приміщень для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає основному виду його діяльності, у зв'язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Отже, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, і в апеляційній скарзі заявник не спростував обґрунтованості вказаного висновку. Відтак, даний спір підлягає розгляду по суті.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не погоджується з розрахунком теплового навантаження (на який послався суд першої інстанції), що був замовлений, складений та застосований у Договорі №17914, який був підготовлений у відповідності до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV та прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів, тоді як, на думку відповідача, правовідносини сторін за Індивідуальним договором регулюються не Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV та прийнятими на його виконання підзаконними нормативно-правовими актами, а Законом №2189 та підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання або раніше, але в частині, що йому не суперечить. Зокрема, апелянт наполягає на застосуванні Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.
Стосовно вказаних доводів, колегія суддів зазначає наступне.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Мінрегіоном від 22.11.2018 № 315, зареєстрованим в Мін'юсті 28.12.2018 за № 1502/32954 (далі - Методика), встановлює порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання. Відповідно до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” та Закону України від 9 листопада 2017 року №2189-VIII “Про житлово-комунальні послуги” (далі - Закон № 2189) на виконання яких розроблена та затверджена Методика, комунальними послугами є, зокрема послуги: з постачання теплової енергії, з постачання гарячої води, з централізованого водопостачання, з централізованого водовідведення. Відносини, що виникатимуть у процесі надання саме цих комунальних послуг споживачам регулюватимуться Законом № 2189-VIII, який вводиться в дію з 01.05.2019.
На час ухвалення оскаржуваного рішення в даній справі та його апеляційного перегляду є чинними норми Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV “Про житлово-комунальні послуги”, відповідно до якого мешканці багатоквартирних будинків - споживачі отримують комунальні послуги: з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води, з централізованого постачання холодної води, з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Ці послуги є відмінними від тих, що надаватимуться виконавцями комунальних послуг згідно із Законом № 2189.
Згідно з Правилами №830 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. - Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку). - Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. У разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Водночас пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі.
Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності 01.12.2021 та укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. За приписами ст. 14 закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором складається з: плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначених відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом міністрів України.
Тому колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача стосовно застосування Методики, оскільки відповідно до п. 1 - це методика розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
В даному випадку розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію та абонентську плату здійснено позивачем не на підставі зазначеної у п. 30 індивідуального договору Методики розподілу, а розрахунковим способом згідно з нормативним документом “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” КТМ 204 України 244-94, позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” КТМ 204 України 244-94, із урахуванням наявного у справі погодженого Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" 03.07.2020 розрахунку теплового навантаження на опалення спірних приміщень, яке було розраховано на замовлення відповідача інженером проектувальником - фізичною особою-підприємцем Акімовим Валентином Сергійовичем.
Колегія суддів визнає відповідний розрахунок обґрунтованим і таким, що узгоджується з нормами чинного законодавства.
Апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на підписаний 30.09.2021 між Кабінетом Міністрів, НАК «Нафтогаз України», Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» та палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022, як на правове обґрунтування правомірності застосування позивачем розрахунку не у відповідності до вимог п. 30 Індивідуального договору, а КТМ 204 України 244-94 є безпідставним та необґрунтованим.
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд послався не лише на вказаний Меморандум, а визначив комплекс нормативно-правових актів, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, взяв до уваги наступні обставини.
Виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийняте рішення від 27.10.2021 № 872 (із змінами, внесеними рішенням від 30.12.2021 № 1051), згідно з яким Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі” зобов'язано з 06.10.2021 та протягом опалювального періоду 2021-2022 року застосовувати тарифи для категорії населення у розмірах, що не перевищують розмір тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що діяли в кінці опалювального сезону 2020-2021 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 “Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану” рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні не підвищувати тарифи на теплову енергію для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.
Законом України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування” від 29.07.2022 № 2479-IX введено мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для всіх категорій споживачів протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
На виконання вищезазначених нормативних актів виконавчий комітет Харківської міської ради рішенням від 12.10.2022 № 302 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води Комунальному підприємству “Харківські теплові мережі” для споживачів м. Харкова”, зобов'язав Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі” протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, у якому воєнний стан буде припинено або скасовано, для всіх категорій споживачів застосовувати тарифи на рівні тарифів, що застосовувались станом на 24 лютого 2022 року.
За таких обставин, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованого висновку про те, що впровадження розподілу послуг з постачання теплової енергії згідно з вимогами Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг можливе після скасування відповідним органом дії тарифу на послугу з постачання теплової енергії.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу також правомірно вказав, що оскільки ні приміщення відповідача, ні житловий будинок, у якому вони розташовані, не обладнані приладами обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” КТМ 204 України 244-94.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, яка утворилась за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року в сумі 231479,56 грн, заборгованість з абонентської плати за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, що утворилась за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року в сумі 307,72 грн.
Стосовно стягнення заборгованості за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за Публічним договором від 01.07.2022, що утворилась за період з липня 2022 року по лютий 2023 року в сумі 2211,84 грн - апелянт у скарзі зазначає, що між КП «ХТМ» та власниками нерухомого майна в багатоквартирному будинку по майдану Конституції, 2/2, у м. Харкові, в т.ч. Запорожцем Д.І,, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем не укладався, а зі змісту як пунктів 1 та 5, так і інших положень Публічного договору від 01.07.2022 вбачається, що останній регулює правовідносини в сфері надання житлово-комунальних послуг між виконавцем послуги, тобто КП «ХТМ», та індивідуальними споживачами послуги, тобто власниками (співвласниками) нерухомого майна, розташованого в житлових багатоквартирних будинках згідно переліку (який позивачем до суду не надано); індивідуальними споживачами є фізичні та юридичні особи; фізичні особи-підприємці не належать до кола власників (співвласників) нерухомого майна в житлових багатоквартирних будинках. Отже, на думку відповідача, вимога КП «ХТМ» до ОСОБА_1 щодо сплати нарахувань за Публічним договором від 01.07.2022 є незаконною.
Разом з тим, відповідно до п.4 Публічного договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від Виконавця послуги, або фактичного отримання послуги. Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актами готовності до опалювального сезону 2021-2022 №178/4339 від 20.05.2021, 2022-2023 № 170/4867 від 18.08.2022.
У постанові від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 Верховний Суд за аналогічних обставин погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що споживач фактично акцептував умови Типового індивідуального договору шляхом отримання відповідних послуг теплопостачальника.
Відповідно до п.8 Публічного договору, технічне обслуговування внутрішньобудинкової системи теплопостачання та поточний ремонт здійснюється виконавцем відповідно до переліку адрес будинків (додаток №1) та включає перелік послуг зазначених в договорі. Відповідно до п.11 Публічного договору, вартість послуг з технічного обслуговування (у тому числі з аварійного) обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання складає 0,818 грн. за 1 кв.м (з ПДВ) опалювальної площі.
На вищевказані обставини обґрунтовано посилається місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні (висновків якого заявником скарги не спростовано), а також позивач у відзиві на апеляційну скаргу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за Публічним договором від 01.07.2022, що утворилась за період з липня 2022 року по лютий 2023 року, становить 2211,84 грн, і що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
В ході апеляційного провадження відповідач не спростував вищенаведених висновків господарського суду.
Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам апелянта, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Запорожця Дмитра Івановича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2023 у справі №922/3198/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.02.2024
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна