вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" лютого 2024 р. Справа№ 910/987/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Копитової О.С.
Отрюха Б.В.
участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представників сторін:
боржник ОСОБА_3 особисто
від боржника: Антоненко А.Ю. згідно ордера
від ОСОБА_2 : Федько Т.В. згідно ордера
арбітражний керуючий Винниченко Ю.В. особисто (в режимі відеоконференції)
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року
у справі №910/987/23 (суддя Івченко А.М.)
за заявою ОСОБА_3
про неплатоспроможність
Постановою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/987/23, зокрема, припинено процедуру реструктуризації боргів боржника; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_3 арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.; визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_3 ; введено процедуру погашення боргів боржника; призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого господарського суду, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/987/23 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження її розгляду на стадію реструктуризації боргів боржника.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.11.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Поляков Б.М.
Ухвалою суду від 27.11.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/987/23, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/987/23 за заявою ОСОБА_3 про неплатоспроможність, де міститься постанова Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року, прийнята за наслідками розгляду клопотання боржника про припинення процедури реструктуризації боргів боржника, визнання його банкрутом та відкриття процедури погашення боргів боржника.
11.12.2023 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/987/23/7518/2023 від 08.12.2023 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 18.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/987/23, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 23.01.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу боржник просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
11.01.2024 через систему "Електронний суд" від керуючого реалізацією арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання 23.01.2024 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 16.01.2024 року вищенаведене клопотання було задоволено.
Судове засідання, призначене на 23.01.2024 року, не відбулось у зв'язку із оголошенням тривалою повітряної тривоги у місті Києві.
Після усунення обставин, що зумовили зняття справи з розгляду, ухвалою суду від 23.01.2024 року розгляд справи №910/987/23 призначено на 08.02.2024 року в режимі відеоконференції за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
До дати судового засідання від ОСОБА_2 надійшли додаткові письмові пояснення по справі.
У зв'язку з перебуванням судді Полякова Б.М. у відпустці протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.02.2024 для розгляду справи №910/987/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М.,судді: Копитова О.С., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 08.02.2024 року вищевказаною колегією судів прийнято до провадження справу №910/987/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року.
Представник скаржника в судовому засіданні 08.02.2024 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/987/23 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження її розгляду на стадію реструктуризації боргів боржника.
Боржник, його представник та арбітражний керуючий Винниченко Ю.В. в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
08.02.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_3 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
Згідно ч. 6 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.
Доступ до інформації про провадження у справах, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України, є вільним та безоплатним.
Повідомлення про відкриття стосовно ОСОБА_3 провадження у справі про неплатоспроможність офіційно оприлюднено на веб-порталі судової влади України 02.02.2023 року.
Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у даній справі, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, визнано вимоги ОСОБА_2 до боржника на суму 13 991 815,44 грн. та затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 13 991 815,44 грн.
30.10.2023 року від боржника надійшло клопотання про припинення процедури реструктуризації боргів боржника, визнання його банкрутом та відкриття процедури погашення боргів боржника.
В обґрунтування вказаного клопотання боржник зазначає, що з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність минуло вже більше шести місяців, а суду не поданий на затвердження погоджений боржником та схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника.
При цьому, як стверджує боржник, наявного у нього майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
За наслідками розгляду заявлених у клопотанні вимог постановою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/987/23, зокрема, припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_3 та повноваження керуючого реструктуризацією боргів арбітражного керуючого Винниченка Ю.В., визнано фізичну особу ОСОБА_3 банкрутом, введено процедуру погашення боргів боржника та призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
Приймаючи оскаржувану постанову, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредитором плану реструктуризації боргів боржника, а наявного у боржника майна та заробітної плати недостатньо для задоволення вимог кредитора. Наявні в матеріалах справи відомостей щодо майнового стану боржника вказують на неможливість відновити платоспроможність боржника та погасити борги за допомогою реструктуризації.
ОСОБА_2 , як кредитор боржника, з даною постановою суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
За висновками апелянта, судом не враховано інтересів кредитора та пріоритетності процедури реструктуризації боргів, а також залишено поза увагою недобросовісну поведінку боржника та невідповідність поданого боржником плану реструктуризації вимогам законодавства.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної постанови, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є:
1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника;
2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника;
3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно ч. 7 наведеної статті суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Крім того, в силу положень ч. 11 статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За змістом цієї норми:
- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;
- обов'язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;
- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;
- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 року у справі №910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Судова колегія наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Апеляційний господарський суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п'ятої статті 119 КУзПБ).
Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).
Згідно з частиною четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Отже, на відміну від статті 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи КУзПБ не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.
Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.
Таке тлумачення кореспондується з приписами ч. 1 ст. 130 КУзПБ про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв'язку з п. 2 ч. 4 статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов'язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за ч. 1 статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ зобов'язаний з'ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Таким чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п'ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов'язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.
До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов'язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.
Колегія суддів наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.
За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:
- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;
- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з'ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.
За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.
Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з'ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.
Тому неплатоспроможність боржника є обов'язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.
Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за ч. 7 статті 123, ч. 11 статті 126 КУзПБ.
Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.
Враховуючи наведене, приписи ч. 11 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за ч. 11 ст. 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч. 1 ст. 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 року у справі №903/806/20 та в подальшому знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 20.09.2022 року у справі №920/27/21.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_3 . До заяви про відкриття відповідного провадження боржником було додано проект плану реструктуризації боргів ОСОБА_3 .
Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у даній справі, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено вимоги ОСОБА_2 до боржника на суму 13 991 815,44 грн., зобов'язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 03.05.2023 року, подати до господарського суду план реструктуризації боргів у строк до 16.05.2023 року, а також визначено дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
На порядок денний зборів кредиторів боржника, які відбулись 17.05.2023, було поставлено, зокрема, питання щодо розгляду звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника, а також про прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Зі змісту протоколу зборів кредиторів №23/05-1 від 17.05.2023 вбачається, що за боржником зареєстровано транспортний засіб марки LAND ROVER RANGE ROVER 2003 року випуску та транспортний засіб марки ПГМФ 8904, 2017 року випуску. Також, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.03.2023 станом на 31.03.2023 боржнику належать майнові права на частку у ТОВ «Сімейний Сад» розмір внеску до статутного фонду 2 000,00 грн. та ТОВ «Група компаній «ВАССМА» розмір внеску до статутного фонду 9 222,00 грн.
Разом з тим, питання про прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність за пропозицією ОСОБА_2 було відкладено до з'ясування повних відомостей щодо майнового стану боржника.
На зборах кредиторів, які відбулись 18.07.2023 року (протокол №23/07-1), на порядок денний також було поставлено питання щодо прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Однак, за пропозицією ОСОБА_2 розгляд даного питання було відкладено до з'ясування повних відомостей щодо майнового стану боржника.
Зборами кредиторів, які відбулись 06.09.2023 року (протокол №23/09-1) та 23.10.2023 року (протокол №23/10-1), також було прийнято рішення про відкладення розгляду питання щодо схвалення плану реструктуризації боргів боржника до з'ясування повних відомостей щодо майнового стану боржника.
Тобто, ОСОБА_2 , як єдиним кредитором у справі, який бере участь у зборах кредиторів та приймає рішення, віднесені до компетенції зборів кредиторів, неодноразово на зборах кредиторів 17.05.2023, 18.07.2023, 06.09.2023 та 23.10.2023 було відкладено розгляд плану реструктуризації.
При цьому, аналіз змісту протоколів зборів кредиторів свідчить, що кредитором не було вказано якихось недоліків та не висловлено жодних претензій наданому боржником плану реструктуризації, зокрема щодо економічної необґрунтованості та/або очевидної невиконуваності плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредитора щодо отримання боргу в розумні строки, про які зазначає апелянт в апеляційній скарзі, тобто план реструктуризації боргів по суті на зборах кредиторів не розглядався, а питання щодо схвалення плану реструктуризації або перехід до іншої судової процедури чи закриття провадження у справі було одразу відкладено до з'ясування повних відомостей щодо майнового стану боржника.
Таким чином, як встановлено судом, з дня постановлення ухали про відкриття провадження у справі (02.02.2023), а також затвердження реєстру вимог кредиторів (04.04.2023), пройшло більше шести місяців, однак матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредитором плану реструктуризації боргів боржника.
Тобто, неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника в даному випадку не залежали від поведінки самого боржника.
При цьому, суд зазначає, що досягнення мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність неможливе без активної участі як божника, так і кредиторів, оскільки одностороннє здійснення боржником розробки проекту плану реструктуризації його боргів за умови несхвалення цього проекту зборами кредиторів з підстав невідповідності їх інтересам чи з будь-яких інших підстав не сприяє меті процедури відновлення платоспроможності боржника.
Таким чином, кредитор не був позбавлений можливості брати участь у розробці зазначеного плану, надсилати свої пропозиції щодо покращення його умов, узгоджувати з боржником та іншими учасниками провадження у справі про неплатоспроможність спірні питання, пропонувати свої варіанти плану реструктуризації, тобто вчиняти дії, які свідчать про активну поведінку кредитора, яка є необхідною для досягнення мети даної процедури - відновлення платоспроможності боржника за умови дотримання прав та законних інтересів усіх без винятку учасників провадження у справі.
Боржник, в свою чергу, демонстрував належну процесуальну поведінку, сприяв керуючому реструктуризацією у виявленні та інвентаризації власного майна, надавав на його запити необхідну інформацію, документацію та пояснення, приймав особисто та через свого представника у судових засіданнях та засіданнях зборів кредиторів.
Також колегією суддів не встановлено обставин умисного затягування ОСОБА_3 судових процедур, умисного приховування майна та джерел доходів з метою уникнення погашення наявної заборгованості, здійснення інших дій, які б свідчили про недобросовісну поведінку боржника у даній справі про неплатоспроможність останнього.
Як було зазначено вище, визнаючи боржника-фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з'ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.
Тому неплатоспроможність боржника є обов'язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за боржником зареєстровано транспортний засіб марки LAND ROVER RANGE ROVER 2003 року випуску та транспортний засіб марки ПГМФ 8904, 2017 року випуску. Також станом на 31.03.2023 боржнику належать майнові права на частку у ТОВ "Сімейний Сад", розмір внеску до статутного фонду 2000,00 грн. та ТОВ "Група компаній "ВАССМА", розмір внеску до статутного фонду 9222,00 грн.
Тобто, в даному випадку наявного у боржника майна (транспортних засобів і майнових прав) та заробітної плати недостатньо для задоволення вимог кредитора,
Враховуючи незначну вартість майна боржника і його дохід від заробітної плати у порівнянні з розміром кредиторських вимог (13 991 815,44 грн.), можна дійти висновку про те, що пасиви боржника значно перевищують його активи, що свідчить про неоплатність фізичної особи ОСОБА_3 .
Таким чином, наявні в матеріалах справи відомості щодо майнового стану боржника однозначно вказують на неможливість відновити платоспроможність боржника та погасити борги за допомогою процедури реструктуризації.
Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, саме через зволікання з реалізацією власних правомочностей за результатами розгляду плану реструктуризації боргів боржника збори кредиторів боржника рішення щодо його схвалення/відмови у схваленні не прийняли, що за встановлених у цій справі обставин, зокрема неплатоспроможності боржника, відповідно до ст. 130 КУзПБ, є підставою для визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.
Подібних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 01.11.2022 року у справі №904/6042/20.
Щодо тверджень скаржника про недобросовісність боржника з огляду на зазначення неповної та недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника у доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність деклараціях про майновий стан, та, як наслідок, необхідність відкладення розгляду зборами кредиторів боржника питання щодо схвалення плану реструктуризації боргів, судова колегія зазначає, що декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності.
Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.
При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.
Пунктом 1 частини 7 статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Аналіз пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:
- боржник подає суду декларацію;
- керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;
- отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, обов'язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом.
При цьому, нормами КУзПБ не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправленої декларації та подання уточненого звіту, а зазначена в декларації інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наявність процесуального права боржника подавати пояснення, заперечення та відповідні документи у підтвердження власної позиції, які мають бути оцінені судом під час провадження у справі в сукупності з іншими доказами.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.06.2022 у справі №903/264/21 та у справі №922/1510/21.
Як встановлено судом, на виконання приписів КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_3 надано суду декларації про майновий стан за 2019 - 2022 роки.
Згідно звіту арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. від 18.04.2023 №910/987/23/23-46 про перевірку декларації боржника про майновий стан, керуючим реструктуризацією розбіжностей у даних, наведених у деклараціях, з фактичним даними, виявленими арбітражним керуючим, не виявлено.
Разом з тим, з метою виправлення певних неточностей в частині зазначення транспортного засобу Mercedes-Benz, боржником у серпні 2023 року подано суду виправлені декларації про майновий стан за 2019 та 2020 роки.
Таким чином, за наявності звіту арбітражного керуючого про відсутність недоліків декларацій, подання боржником виправлених декларацій не може свідчити про його недобросовісність, а навпаки, вказує на його добросовісну поведінку щодо надання всієї наявної у нього інформації та документів для мети розкриття перед судом та кредитором свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації його боргів.
До того ж, посилаючись на недобросовісну поведінку боржника, збори кредиторів з відповідним клопотанням про закриття провадження у справі на цій підставі в порядку п. 2 ч. 8 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства до господарського суду не звертались, докази протилежного у справі відсутні.
Слід також зауважити, що в апеляційній скарзі ОСОБА_2 міститься вимога скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/987/23 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження її розгляду на стадію реструктуризації боргів боржника. Тобто, кредитор не просить суд закрити провадження у справі про неплатоспроможність боржника з мотивів недобросовісності боржника.
Разом з тим, кредитором не доведено суду, що повернення справи на стадію реструктуризації боргів, з огляду на незначну вартість майна боржника та його дохід від заробітної плати у порівнянні з розміром кредиторських вимог, будь-яким чином спричинить відновлення платоспроможність боржника та дозволить погасити наявну заборгованість за допомогою судової процедури реструктуризації.
Твердження скаржника щодо передчасності вирішення питання як щодо схвалення плану реструктуризації боргів боржника, так і переходу до судової процедури погашення боргів до з'ясування повних відомостей щодо майнового стану боржника, зокрема витребування на користь боржника майна, яке було відчужено у підозрілий період до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, колегією суддів відхиляються, оскільки, по-перше, повернення такого майна на користь боржника в даному випадку суттєво не вплине на відновлення платоспроможність боржника, з огляду на встановлені вище обставини неоплатності боржника, а по-друге, керуючий реалізацією майна боржника також не позбавлений права та можливості вжити відповідні заходи щодо повернення майна боржника на стадії погашення боргів боржника з метою задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
Судом також враховано пояснення боржника та його представника в судовому засіданні апеляційного господарського суду щодо відсутності будь-яких перспектив для консенсусу в частині схвалення кредитором плану реструктуризації боргів боржника, що також додатково свідчить про наявність підстав саме для визнання фізичної особи-боржника банкрутом та відкриття відносно неї судової процедури погашення боргів.
Щодо призначення керуючого реалізацією майна боржника, то слід зазначити, що в матеріалах справи міститься заява арбітражного керуючого Винниченка Ю.В., як відповідає встановленим Кодексом України з процедур банкрутства вимогам, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі №910/987/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_3 арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
За вказаних вище обставин у їх сукупності, дослідивши подані суду та наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_3 та повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника, визнання Погонишева О.Г. банкрутом, введення процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією майна банкрута арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а посилання апелянта на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповну з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Інші твердження скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанову господарського суду міста Києва прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги є недоведеними, безпідставними, необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у відповідній частині не вбачається.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/987/23 залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/987/23 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 12.02.2024 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді О.С. Копитова
Б.В. Отрюх