"08" лютого 2024 р. Справа №909/638/23
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В., Орищин Г.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Стефанів Т. В.) від 04 жовтня 2023 року у справі № 909/638/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумне Енергетичне Місто» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 219189,08 грн,
У липні 2023 року до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумне Енергетичне Місто» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 219189,08 грн, з яких: 45323,99 грн - прострочена заборгованість зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 25728,28 грн - проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 10421,53 грн - інфляційні витрати, 25728,28 грн - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 9738,00 грн - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 102249,00 грн - неустойка за неповернення об'єкта лізингу,
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 04 жовтня 2023 року у справі №909/638/23 позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумне Енергетичне Місто» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» 45323,99 грн простроченої заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 1727,94 грн 3% річних, 10421,53 грн інфляційних втрат, 7709,87 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 2921,14 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 1393,66 грн судового збору та 6214,00 грн - витрат на правову допомогу; в решті вимог відмовив.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач порушив умови договору лізингу в частині своєчасної оплати лізингових платежів за 8-14 періоди, та у не поданні відомостей про стан та місцезнаходження майна, що слугувало підставою для нарахування пені відповідно до п. 7.1.1 договору, штрафу на підставі п. 7.1.3 договору. Водночас суд виходячи з приписів закону і обставин справи зменшив штрафні санкції на 70 відсотків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання суд присудив до стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Щодо стягнення процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ які передбачені п. 2.7 договору, суд виснував, що визначене цим пунктом договору нарахування за своєю правовою природою підпадає під визначення пені, а тому з урахуванням приписів ст. 61 Конституції України у стягненні процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ відмовив.
Відмовляючи у стягненні неустойки за неповернення об'єкта лізингу суд констатував, що договір лізингу розірвано 03.08.2022, а об'єкт лізингу був повернутий 09.08.2022, тобто у строк, встановлений законом, відтак підстави для стягнення з відповідача на підставі п. 7.1.2 договору неустойки за невчасне повернення об'єкта лізингу за період з 20.07.2022 по 09.08.2022 відсутні.
Суд критично оцінив доводи відповідача про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), спричинені військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 року, адже такі обставини не підтверджують існування обставин непереборної сили саме для виконання зобов'язань відповідача в частині сплати лізингових платежів за договором лізингу, оскільки зобов'язання відповідача перед позивачем є грошовими. Відсутність замовлень на послуги відповідача, не оплата виконаних робіт контрагентами відповідача відноситься до сфери ризиків господарської діяльності і не свідчить про виникнення у відповідача обставин непереборної сили.
У частині часткового задоволення витрат на правничу допомогу суд дійшов висновку, що вказана позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у цій справі не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру. Крім того, зміст п. 4 акту № 25/05-23 наданих послуг включає в себе зміст п. 3 цього ж акту. Суд також взяв до уваги заяву відповідача про зменшення витрат за надану правову допомогу, нескладність даної справи та представництво інтересів позивача адвокатським об'єднанням «Люкс-Юей» в межах справи № 909/610/22.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2023 року у справі № 909/638/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в тій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 24000,34 грн процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 18 018,41 грн пені в розмірі подвійної ставки НБУ, 6816,86 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 102 249,00 грн неустойки за неповернення об'єкта лізингу. В іншій частині рішення залишити без змін.
Вважає, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм права, без урахування усіх обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції не встановив обставини, які б заважали відповідачу на виконання умов п. 5.2.1 договору щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати позивача про стан та адресу базування об'єкта лізингу шляхом направлення останньому звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до договору.
Також, зменшуючи розмір штрафних санкцій на 70% суд мав забезпечити баланс інтересів сторін з дотриманням правил ст. 86 ГПК України та ст. 3 ЦК України.
Висновки суду першої інстанції про подвійне стягнення пені позивач заперечує тим, що сторонами при укладені договору лізингу було погоджено проценти річних за прострочення лізингових платежів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, що і не заборонено законом, відтак за твердженням позивача, співпадіння розміру пені та розміру плати за користування чужими коштами не може бути підставою визначення плати за користування чужими коштами як пені.
Заперечує висновки суду про повернення предмету лізингу позивачу у строк встановлений законом з тих підстав, що умови договору не виконувались відповідачем належним чином ще з 17.12.2021, відповідно вважає, що законодавством не встановлюється певний строк для повернення предмета лізингу від дати розірвання договору лізингу, а визначається безспірна умова повернення предмета лізингу у разі прострочення сплати лізингових платежів частково або в повному обсязі більше ніж 30 днів.
Також скаржник зазначає, що очікує понести витрати за надану правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000,00 грн.
У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «Розумне Енергетичне Місто» вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2023 року у справі № 909/638/23 залишити без змін.
Вказує на те, що суд встановив усі обставини справи, урахував інтереси обох сторін. Щодо визначення розміру процентів у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, то ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено стягнення процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором. Також вважає помилковими твердження позивача про стягнення неустойки за неповернення предмета лізингу у разі прострочення лізингових платежів більш ніж на 30 днів, виходячи з того, що умовами договору чітко передбачено порядок повернення предмета лізингу у випадку розірвання договору лізингу в односторонньому порядку.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 06 листопада 2023 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2023 року у справі № 909/638/23, витребував матеріали справи.
Відповідно до частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позовних вимог у справі № 909/638/23 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Західний апеляційний господарський суд 22 листопада 2023 року ухвалив розглядати апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2023 року у справі № 909/638/23 без повідомлення учасників справи.
Ухвали від 06 листопада 2023 року та від 22 листопада 2023 року у справі № 909/638/23 суд надіслав сторонам на електронні адреси, вказані в апеляційній скарзі та у відзиві.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу та відзив на неї, матеріали справи і вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2023 року у справі № 909/638/23 належить залишити без змін з таких підстав.
За обставинами справи, 23.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (лізингодавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Розумне енергетичне місто» (лізингоодрежувач) уклали договір № 210423-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу та додаток до договору № 210423-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 23.04.2021 (загальні умови договору, надалі - договір), за яким лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «специфікація», а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов та на підставі цього Договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» до договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.
Остаточна загальна вартість предмета лізингу - вартість предмета лізингу вказана в акті, або в останньому по даті акті коригування вартості предмета лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу (п. 2.1.5 договору).
Пунктом 6.6.1 загальних умов договору передбачено, що лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов'язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем предмета лізингу є місцезнаходження лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення предмета лізингу, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) предмета лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат.
Відповідальність сторін визначена у розділі 7 договору.
Зокрема, пунктом 7.1.1. передбачено, що лізингоодержувач за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення.
Згідно з пунктом 7.1.2. якщо лізингоодержувач не повернув предмет лізингу або повернув його невчасно, - лізингоодержувач на сплачує на вибір лізингодавця штраф у розмірі, передбаченому ч.2 ст.785 ЦК України або неустойку у розмірі один відсоток остаточної вартості предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення предмета лізингу.
Специфікацією до договору лізингу, яка є додатком до договору № 210423-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 23.04.2021, передбачено, що предметом лізингу є вантажний автомобіль Fiat, модель, комплектація: Doblo Cargo Maxi 263.21D.1 3-х місний фургон, 1.3 л., 1248 см куб.,90 к. с., турбодизель, euro 5+, МКПП/5, повна маса 1415 кг, рік випуску - 2020, ціна одиниці без ПДВ 405750 грн , та вартість без ПДВ такою ж вартістю.
Додатком до договору №210423-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 23.04.2021 сторонами узгоджено «Графік сплати лізингових платежів», у якому визначено лізингові платежі, розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, в т.ч. ПДВ 20% у кожен період лізингу, винагороду (комісію) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ, та загальний лізинговий платіж, в т. ч. ПДВ 20%.
За актом прийому-передачі від 27.04.2021 лізингодавець передав предмет лізингу, а саме: новий вантажний - спеціалізований фургон Fiat, моделі Doblo, 2020 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу в користування (фінансовий лізинг). Вартість предмета лізингу на момент передачі становить 486900,00 грн, в т.ч. ПДВ.
За актом прийому-передачі предмета лізингу від 09.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Розумне Енергетичне Місто» повернуло предмет лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг».
Предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 45 323,99 грн простроченої заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 25 728,28 грн процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 10 421,53 грн інфляційних втрат, 25 728,28 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 9 738,00 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 102 249,00 грн неустойки за неповернення об'єкта лізингу.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, присудив стягнути з відповідача на користь позивача 45 323,99 грн простроченої заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 1 727,94 грн - 3 % річних, 10 421,53 грн інфляційних витрат, 7 709,87 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 2 921,14 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна
Суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» переглядає рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2023 року у справі № 909/638/23 - в частині відмови у задоволенні позовних вимог стягнути з відповідача на користь позивача 24 000,34 грн процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 18 018,41 грн пені в розмірі подвійної ставки НБУ, 6 816,86 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 102 249,00 грн неустойки за неповернення об'єкта лізингу.
Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За визначенням статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Суд першої інстанції визнав і задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 45 323,99 грн простроченої заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами за 8 - 14 періоди лізингу.
За порушення строку виконання грошового зобов'язання за періоди з 18.12.2021 до 20.06.2023, з 18.01.2022 до 20.06.2023, з 18.02.2022 до 20.06.2023, з 18.03.2022 до 20.06.2023, з 16.04.2022 до 20.06.2023, з 18.05.2022 до 20.06.2023, з 18.06.2022 до 20.06.2023 позивач на підставі ст. 625 ЦК України і п.2.7 договору нарахував 25 728,28 грн процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 10421,53 грн інфляційних втрат, а на підставі п. 7.1.1. договору - 25728,28 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Також позивач на підставі п. 7.1.3 договору нарахував 9738,00 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна і на підставі п. 7.1.2 договору - 102249,00 грн неустойки за неповернення об'єкта лізинга.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 25 728,28 грн процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 10 421,53 грн інфляційних втрат, 25 728,28 грн пені.
Згідно з пунктом 2.7. договору лізингу у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст.625 ЦК України лізингоодержувач зобов'язується оплачувати проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за кожен день прострочення протягом усього періоду існування простроченої заборгованості.
Пунктом 7.1.1. договору передбачено, що лізингоодержувач за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку
України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, способи обчислення відсотків річних і пені є різними.
Передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми є відповідальністю боржника за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому інший розмір процентів може бути встановлений договором або законом, проте визначається саме у процентах річних від простроченої суми.
Натомість пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і обмежується подвійною обліковою ставкою Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 навів правові висновки про те, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору. Законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
Таким чином, суд першої інстанції правомірно застосував положення частини 2 статті 625 ЦК України і здійснив розрахунок процентів річних виходячи із трьох процентів річних, які за період прострочення з 18.12.2021 до 20.06.2023, з 18.01.2022 до 20.06.2023, з 18.02.2022 до 20.06.2023, з 18.03.2022 до 20.06.2023, з 16.04.2022 до 20.06.2023, з 18.05.2022 до 20.06.2023, з 18.06.2022 до 20.06.2023 визначив у сумі 1 727,94 грн.
Щодо пені, то суд першої інстанції перерахував заявлену до стягнення суму пені на підставі п.7.1.1. договору за указаний період прострочення і виходячи із суми прострочення (яка не оспорюється) за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" і визначив пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення - у сумі 25 699,59 грн.
Щодо вимоги про стягнення штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. (Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен врахувати інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Така позиція наведена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
За правовим висновками Великої палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18:
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У цій справі (№909/638/23) пунктом 5.2.1 договору передбачено обов'язок лізингоодержувача щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком Довідка до договору.
Суд першої інстанції констатував відсутність доказів направлення позивачу таких звітів за 1-й та 2-й квартал 2022 року а відтак на підставі п. 7.1.3 загальних умов договору та вартості предмета лізингу(486 900,00 грн) позивач правомірно нарахував відповідачу штраф за неподання такої звітності у розмірі 9738,00 грн.
Поряд з цим, суд першої інстанції враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, визнав справедливим, доцільним, обґрунтованим і таким, що цілком відповідає принципу верховенства права свій висновок щодо необхідності зменшення на 70 відсотків розміру пені і штрафу, а саме: до 7 709,87 грн пені та до 2 921,41 грн штрафу.
При цьому суд урахував правову позицію Великої палати Верховного Суду, наведену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Суд першої інстанції звернув увагу, що позивач не зазначав і не доводив понесення ним збитків внаслідок дій відповідача. Натомість відповідач оплачував попередні періоди лізингу (у т.ч. авансовий внесок близько 30% загального лізингового платежу), повернув об'єкт лізингу лізингодавцю у зв'язку з достроковим розірванням договору. Заборгованість відповідача за лізинговими платежами становить 45 323,99 грн, натомість загальна сума нарахованої позивачем неустойки (пені та штрафу) становить 35 466,28 грн, що є практично рівнозначною сумі заборгованості відповідача за лізинговими платежами. Також позивач, окрім стягнення неустойки заявив до стягнення проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та інфляційні витрати.
Наведене спростовує доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не забезпечив баланс інтересів сторін з дотриманням правил ст. 86 ГПК України та ст. 3 ЦК України.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням позовних вимог і обставин цієї справи справедливо і обгрунтовано зменшив розмір пені за прострочення сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами і штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки за неповернення предмета лізингу.
Так, пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадках, передбачених п. 6.1.7 договору або у разі прострочення виконання зобов'язання за п. 2.3 договору понад 30 (тридцяти) календарних днів, лізингодавець має право відмовитися від договору (розірвати договір) та нарахувати неустойку (договірну санкцію) у розмірі нарахованого за договором авансованого лізингового платежу. Сума коштів від фактично сплаченого авансованого лізингового платежу підлягає зарахуванню в рахунок погашення неустойки (договірної санкції), нарахованої згідно умов цього пункту загальних умов.
Умовами договору також передбачено порядок повернення предмету лізингу у випадку односторонньої відмови від договору Лізингодавцем, а саме: надсилання повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі Лізингодавця в межах України. Повернення Предмету лізингу протягом строку встановленого у повідомленні(п. 6.11, п. 6.6.1. договору).
З матеріалів справи видно, що повідомленням за вих. № 2144 від 13.07.2022 ТОВ «Бест Лізинг» повідомило ТОВ «Розумне енергетичне місто» про розірвання договору фінансового лізингу №210423-1/ФЛ-Ю-А від 23.04.2021 року на підставі ч. 2 ст. 7, пп. 3, 4, ч. 2 ст. 10 Закону України від 16.12.1997 № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг», п. 6.6.1 загальних умов договору. У повідомленні була вимога про повернення предмету Лізингу ТОВ «Бест Лізинг» у строк до 19 липня 2022 року (включно). Зазначене повідомлення позивач направив відповідачу 13.07.2022 рекомендованим поштовим відправленням 0303800910873, відповідач отримав повідомлення 03.08.2022.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, договір розірвано 03.08.2022, коли відповідач отримав повідомлення. Доказів, що відповідач довідався або міг довідатися про відмову позивача від договору до отримання 03.09.2022 повідомлення суду не надано. Відповідач за актом приймання-передачі предмета лізингу повернув предмет лізингу 09.08.2022 (у шестиденний строк від дня пред'явлення вимоги), що узгоджується із приписами ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Отже, підстави для стягнення неустойки за неповернення предмету лізингу відповідно до п. 7.1.2 договору відсутні.
Таким чином, наведене спростовує доводи скаржника про незаконність оскарженого рішення в частині відмови у стягненні неустойки за неповернення предмета лізингу.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2023 року у справі № 909/638/23 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» відсутні.
За приписами частин 4 і 5 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2023 року у справі № 909/638/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг».
Постанова набирає законної сили з дня прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 08 лютого 2024 року.
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич
Суддя Г.В.Орищин