Справа № 732/1633/23
Провадження 2/732/27/24
09 лютого 2024 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Лиманської М.В., у присутності секретаря Дударенко Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Дінеро” (03035, м.Київ, вул.Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 41350844) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача Жевега К.В., яка діє на підставі ордера про надання правничої допомоги серії АІ №1484073 від 26.10.2023 в інтересах ТОВ „Фінансова компанія „Дінеро”, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №AG8336303 від 08.12.2019 у розмірі 23 347 грн. Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 2684 грн та 2000 грн витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 08 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Дінеро” та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії/позики № AG 8336303 (в інформаційно-телекомунікаційній системі - №L3684319), додатки та додаткові угоди до якого є його невід'ємними частинами та є обов'язковими для виконання їх сторонами. Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав, а відповідачка ОСОБА_1 прийняла у власне користування грошові (кредитні кошти), які зобов'язалася повернути у строки, визначені у кредитному договорі, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, які передбачені кредитним договором. У порушення умов кредитного договору, відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 23 347 грн, у тому числі: 12500 грн - заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту) за кредитним договором; 4597 грн - заборгованість по процентах, які були нараховані за користування кредитними коштами для початково зазначеної тривалості кредиту; 6250 грн - заборгованість за процентною ставкою в день для періоду, що перевищує початково зазначену тривалість кредиту.
Позивач неодноразово звертався до відповідачки з проханням погасити наявну кредитну заборгованість. Як і попередні звернення, вимога позивача за №3778 від 16.08.2023 щодо добровільного погашення заборгованості за кредитним договором позичальником задоволена не була, сума боргу за кредитним договором на момент звернення до суду залишається непогашеною. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 вищевказану заборгованість та понесені судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи остання повідомлена належним чином, 24.01.2024 заявила письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності. (а.с.115-116)
Відповідачка та її представник у судове засідання також не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. 28.11.2023 представник відповідачки - адвокат Карпенко Ю.О. подала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні заявлених ТОВ „Фінансова компанія „Дінеро” вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, а також просила застосувати у справі наслідки спливу строку позовної давності. Крім того представник відповідачки просила стягнути з позивача на користь відповідачки понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн. (а.с.81-83)
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши усі наявні матеріали справи та докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 08 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Дінеро” та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії/позики № AG 8336303 (в інформаційно-телекомунікаційній системі компанії - №L3684319). За допомогою дистанційних засобів, зокрема, мобільного телефону, відповідачка ознайомилася зі спеціальними умовами договору позики, інформацією щодо суми позики, строку дії договору, суми штрафу та пені, та порядком повернення позики (а.с.20-25,26). У подальшому, а саме 12.12.2019 та 26.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Дінеро” та відповідачкою ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди №АМ 2755700 та №АМ 5127445 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG 8336303. (а.с.27-28)
Дослідженням витягу з журналу дій інформаційно-телекомунікаційної системи, наданого позивачем, установлено, що 08.12.2019, 12.12.2019 та 26.01.2020 на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 було відправлено одноразові ідентифікатори 617657, 10953 та 856536, які у подальшому були введені/відправлені останньою Товариству, що свідчить про те, що підписання договору кредитної лінії/позики № AG 8336303 та додаткових угод до нього відбулося одноразовими ідентифікаторами в інформаційно-телекомунікаційній системі ( а.с. 56,57).
Згідно умов вказаного договору позики № AG 8336303 від 08.12.2019 та спеціальних умов договору позики відповідачці надано позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) в сумі 4700 грн безготівковим шляхом (шляхом переказу на банківську карту споживача) строком на 30 календарних днів, процентна ставка становить 1,35 % в день для початково зазначеної тривалості кредиту, процентна ставка в день для періоду, що початково перевищує зазначену тривалість кредиту - 1,5 % .
Дослідженням додаткових угод №АМ 2755700 та №АМ 5127445 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG 8336303 установлено, що 12.12.2019 та 26.01.2020 відповідачці надано позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) в сумі 4700 грн та 3100 грн безготівковим шляхом (шляхом переказу на банківську карту споживача) строком на 30 календарних днів, процентна ставка становить 1,35 % в день для початково зазначеної тривалості кредиту, процентна ставка в день для періоду, що початково перевищує зазначену тривалість кредиту - 1,5 %.
Як убачається з матеріалів справи, кредит надавався ОСОБА_1 в безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на картки позичальника № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , емітовані банком України. (а.с.53-55)
Дослідженням розрахунку заборгованості судом установлено, що станом на 15 вересня 2023 року відповідачка ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань не виконала, у зв'язку з чим, виходячи з розрахунків позивача, утворилась заборгованість в розмірі 23 347 грн, у тому числі: 12500 грн - заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту) за кредитним договором; 4597 грн - заборгованість по процентах, які були нараховані за користування кредитними коштами для початково зазначеної тривалості кредиту; 6250 грн - заборгованість за процентною ставкою в день для періоду, що перевищує початково зазначену тривалість кредиту. (а.с.29-50)
Як убачається з письмових доказів справи, позивачем на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про порушення основного зобов'язання з вимогою про добровільне погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 23347 грн. ( а.с.58-59,60)
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони зазначеного вище кредитного договору та додаткових угод до нього узгодили розмір кредитів, грошову одиницю, в якій надано кредити, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору та додаткових угод на таких умовах шляхом підписання договору та додаткових угод за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Матеріали справи підтверджують факт отримання відповідачкою передбачених кредитним договором та додатковими угодами коштів, що також вказує на виконання умов договору позивачем, та на те, що відповідачка в односторонньому порядку не виконує договірні зобов'язання. (а.с.57,62,136-138)
Дослідженням письмових доказів справи судом установлено, що відповідачка ОСОБА_1 з моменту укладення кредитного договору № AG 8336303 від 08.12.2019 та додаткових угод до нього не вчиняла жодних дій щодо їх розірвання або визнання недійсними, користувалася кредитними коштами, що свідчить про визнання відповідачкою вказаного кредитного договору та додаткових угод до нього, такими, що укладені з досягненням згоди з усіх істотних умов, а також підтвердженням отримання всіх благ, передбачених цим кредитним договором та додатковими угодами до нього.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору призвело до виникнення заборгованості.
За змістом ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати розмір процентів, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Суд також приймає до уваги правові висновки Верховного суду, викладені у справі № 408/8199/16-ц (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023), за змістом яких проценти, обумовлені договором, за користування кредитними коштами мають нараховуватися лише в межах строку дії кредитного договору, що у конкретному випадку складає 30 днів. За межами цього строку кредитор вправі вимагати стягнення суми боргу з урахуванням положень ст.625 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що сума позики за умовами кредитного договору № AG 8336303 від 08.12.2019 становить 4700 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка - 1,35 % за один день для початково зазначеної тривалості кредиту; сума позики за умовами додаткової угоди №АМ 2755700 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG 8336303 від 12.12.2019 становить 4700 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка - 1,35 % за один день для початково зазначеної тривалості кредиту; сума позики за умовами додаткової угоди №АМ 5127445 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG 8336303 від 26.01.2020 становить 3100 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка - 1,35 % за один день для початково зазначеної тривалості кредиту.
У цій справі вимоги згідно з положеннями ст.625 ЦК України позивачем не заявлені, тому судом встановлені підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 12500 грн та заборгованості за відсотками в межах строку кредитування відповідно до умов кредитного договору та додаткових угод до нього у розмірі - 4 597 грн.
Підстави для стягнення з відповідачки процентів після закінчення терміну дії договору та додаткових угод відсутні.
При цьому, не підлягає задоволенню заява відповідачки про застосування строку позовної давності, оскільки згідно з п.12 розділу Перехідні положення ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Указані положення були введені згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020. Також указаний розділ ЦК України доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022, за змістом якого у період дії в Україні воєнного стану, який введений 24.02.2022 та продовжує діяти на момент ухвалення рішення у цій справі, строки, визначені статтями 257-259, цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, строк позовної давності, починаючи з 30.03.2020 і до цього часу вважається таким, що продовжений.
На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Що стосується позовної вимоги щодо стягнення з відповідачки витрат на послуги адвоката, то суд виходить з наступного.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Від відповідачки ОСОБА_1 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не надходило.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені документально (а.с. 84-87).
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд відповідно до положень ст.141 ЦПК України приходить до висновку про те, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто в сумі 1464,60 грн (2000 грн х 0,7323 - коефіцієнт задоволених вимог).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2684,0 грн сума сплаченого позивачем судового збору х 0,7323 - коефіцієнт задоволених вимог = 1965,49 грн).
Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у загальній сумі 1464,60 грн +1965,49 грн =3430,09 грн.
Водночас суд приймає до уваги, що судові витрати відповідачки на професійну правничу допомогу в сумі 8000,0 грн. підтверджені документально (а.с. 86). Коефіцієнт задоволених позовним вимог - 0,7323, отже, виходячи з приписів п.3 ч.1 ст.141 ЦПК України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на користь відповідачки слід стягнути з позивача 8000 грн. х 0,2677 (коефіцієнт відхилених вимог) = 2141,60 грн.
Згідно з положеннями ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Виходячи з наведеної вище норми, на користь позивача слід стягнути різницю судових витрат, покладених на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто 1288,49 грн (3430,09 грн-2141,60 грн ).
На підставі наведеного, керуючись ст.205, 207, 512-514, 516, 525-527, 530, 599, 549, 610, 611, 625, 638, 640-641, 644, 1049-1050, 1054, 1077-1078, 1082 ЦК України, ст.2, 12, 13, 76, 81-83, 89, 106, 141, 175, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Дінеро” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Дінеро”, код ЄДРПОУ - 41350844, заборгованість за кредитним договором №AG8336303 від 08.12.2019 у розмірі 17 097 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Дінеро” судові витрати у розмірі 1288,49 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду або через Городнянський районний суд Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складений 09.02.2024.
Суддя М.В.Лиманська