СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/1004/24
ун. № 759/2494/24
09 лютого 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
заявника ОСОБА_3
представника заявника - адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалами Святошинського районного суду м.Києва від 28.08.2023 року (759/15184/23) та від 22.08.2023 року (759/15183/23) у кримінальному провадженні №12023100080002018 від 23.05.2023 року,-
встановив:
У лютому 2024 року адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив скасувати арешти, накладені ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 22.08.2023 року у справі № 759/15184/23, а саме з ноутбуку Макбук Ейр, телефону Айфон 12 Про, телефону Айфон 14 Про-макс та флеш накопичувача та ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 22.08.2023 року у справі № 759/15183/23, а саме з ноутбук Макбук Ейр 13.
В обґрунтування вимог клопотання заявник зазначає, що 22.08.2023 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/15184/23 частково задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вилучене під час обшуку у будинку, що належить ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме: ноутбук Макбук Ейр, телефон Айфон 12 Про, телефон Айфон 14 Про-макс та флеш накопичувач, які належать сім'ї ОСОБА_5 . Також 22.08.2023 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва № 759/15183/23 частково задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вилучене під час обшуку майно автомобіля БМВ Х5, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 та під час обшуку знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук Макбук Ейр, який належить ОСОБА_3 . На момент подання слідчому судді клопотання прокурор не надав жодного процесуального документу та доказу у кримінальному провадженні № 12023100080002018 від 23.05.2023 року про повідомлення про підозру ОСОБА_3 , ОСОБА_7 або будь-якій іншій особі, клопотання грунтується на завідомо неправдивому повідомлені про кримінальне правопорушення. З моменту повернення тимчасово вилученого майна (коштів та автомобілю), з 24.08.2023 року жодних слідчих і процесуальних дій за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не здійснювалось. На адвокатський запит отримано відповідь, згідно якої ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 правового статусу строни або іншого учасника у кримінальному провадженні 12023100080002018 від 23.05.2023 року не мають. Для вилучення і подальшого утримання органом досудового розслідування відшукуваного під час обшуку майна як речових доказів обов'язковим є його безпосережній або опосередкований зв'язок з вчиненим кримінальним правопорушення. Отже вважає арешт майна необгрунтованим та просить скасувати.
Заявник та його адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримали та просили скасувати арешт майна та повернути його власнику.
Святошинська окружна прокуратура про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, свого представника у судове засідання повторно не направила, причина неявки суду невідома.
Слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання, оскільки виходячи із визначеного законодавцем терміну для розгляду клопотання про скасування арешту майна та виходячи з обов'язку суду повідомити особу, яка заявляла клопотання про арешт майна, про місце та час розгляду заяви про скасування застосованого арешту і можливості розгляду справи за його відсутності (ч.2 ст.174 КПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши клопотання, долучені до нього додатки, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відтак, КПК України надає суду першої інстанції вичерпний перелік повноважень при розгляді питання про скасування арешту майна, в частині перевірки підстав щодо наявності чи відсутності потреби в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а також підстав щодо обґрунтованості вжиття такого заходу.
Під час розгляду клопотання встановлено, що слідчим відділом Святошинського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100080002018 від 23.05.2023 року.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 22.08.2023 року у справі № 759/15184/23, накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , серед якого: ноутбук Apple A2337, s/n FVFGJECPQ6L4 сірого кольору, мобільний телефон марки "Iphone" imei НОМЕР_2 , мобільний телефон марки "Iphone 14" imei НОМЕР_3 .
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 22.08.2023 року у справі № 759/15183/23 накладено арешт на майно, яке вилучено в ході обшуку 10.08.2023 року, а саме: ноутбук Apple A2337, s/n FVFGJECPQ6L4 сірого кольору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Положеннями ч. 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 ПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст.170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Зі змісту ухвал слідчих суддів від 22.08.2023 року вбачається, що арешт на вказане майно накладався з метою збереження речових доказів. Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту, слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність правових підстав, передбачених ч. 1-3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на таке майно. Крім того, матеріали провадження, на підставі яких вирішувалося питання про накладення арешту свідчать, що на тому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження.
Крім того, матеріали провадження, на підставі яких вирішувалося питання про накладення арешту свідчать, що на тому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим, прокурор у судове засідання не прибув, додаткових доказів чи документів на спростування доводів клопотання адвоката не надав, також не надав і доказів на підтвердження обставин, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного заявником майна.
При цьому, слід зазначити, що з моменту накладення арешту майна минуло понад п'ять місяців, а тому прокурор зобов'язаний довести необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна, актуальність цього питання.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Разом з тим, будь яких відомостей щодо необхідності продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, прокурором не надано.
Також у відповідності з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Отже, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання адвоката та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду надано не було, у зв'язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшов до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.
Аналіз наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність на даний час підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.
Викладені обставини в сукупності свідчать про те, що ризики, що стали підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами, доданими до клопотання. Крім того, слідчому судді не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Враховуючи вказане, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним їй майном.
Також, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя виходить з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з даних, що були здобуті під час розслідування кримінального провадження, а також тієї обставини, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що потреба в арешті ноутбук Apple A2337, s/n FVFGJECPQ6L4 сірого кольору, мобільний телефон марки "Iphone" imei НОМЕР_2 , мобільний телефон марки "Iphone 14" imei НОМЕР_3 та ноутбук Apple A2337, s/n FVFGJECPQ6L4 сірого кольору відпала, оскільки прокурор не з'явився у судове засідання та не висловив власну позицію щодо необхідності у продовженні забезпеченні арешту вказаного майна.
Водночас, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання в частині скасування арешту на флеш-накопичувач, оскільки в цій частині клопотання є необґрунтованим та недоведеним належними та допустимими доказами, а саме у клопотанні не міститься ідентифікуючих ознак флеш накопичувача, який заявник просить повернути.
На підставі викладеного, керуючись ст. 132, п.1 ч.2 ст. 174 КПК України
постановив:
Клопотання - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 22.08.2023 року у справі № 759/15184/23, яке було вилучено в ході обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук Apple A2337, s/n FVFGJECPQ6L4 сірого кольору, мобільний телефон марки "Iphone" imei НОМЕР_2 , мобільний телефон марки "Iphone 14" imei НОМЕР_3 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 22.08.2023 року у справі № 759/15183/23, яке було вилучено в ході обшуку 10.08.2023 року автомобіля марки "BMW X5", чорного кольору 2013 року випуску, днз. НОМЕР_4 , а саме: ноутбук Apple A2337, s/n FVFGJECPQ6L4 сірого кольору.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1