Справа № 758/9512/19
08 лютого 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», на бездіяльність Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства (м. Київ),-
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою, зазначивши, що 21.07.2021 Подільським районним судом міста Києва ухвалено рішення по справі №758/9512/19, яким стягнуто з неї на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 31 360,00 грн. На виконання вказаного рішення 18.11.2022 судом було видано виконавчий лист №754/9512/19, який був пред'явлений стягувачем для примусового виконання до Подільського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) та на підставі якого постановою державного виконавця від 09.01.2023 відкрито виконавче провадження НОМЕР_4. Згідно з постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 09.01.2023 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Крім того, 23.02.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 . Про зазначені постанови скаржниця дізналася лише у кінці вересня 2023 року. Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3216-5002516048 від 18.01.2023 скаржниця є переселенкою, у зв'язку з чим їй призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам. Така допомога виплачується їй на банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий у ПАТ «ОЩАДБАНК». Однак під час накладення арешту Подільським відділом ДВС не було враховано дану обставину та накладено арешт на усіх рахунки, які наявні у боржника ОСОБА_1 , що суперечить вимогам чинного законодавства. У зв'язку з наведеним скаржниця звернулася до суду із даною скаргою, в якій просить визнати бездіяльність Подільського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) та скасувати арешт, накладений на вказаний банківський рахунок.
Ухвалою суду від 10.11.2023 скаргу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
07.02.2024 до суду надійшов відзив на скаргу від державного виконавця Подільського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) В.Ніжніка, у якому останній зазначив, що 07.02.2024 ним, у відповідності до пункту 10-2 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» та Розділу ХІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2014 (зареєстрований 02.04.2012 за №489/20802) (зі змінами), винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій НОМЕР_4, яку направлено до АТ «Райффайзен Банк» для виконання. Вказаною постановою визначено для боржника ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Райффайзен Банк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. Таким чином, державним виконавцем виконано заяву ОСОБА_1 про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, у зв'язку з чим виконавець просить відмовити у задоволенні скарги.
В судове засідання скаржниця не з'явилася, від її представника надійшла заява про розгляд скарги за їх відсутності, в якій представник підтримав вимоги скарги та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 21.07.2021 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 31360,42 грн.
На виконання рішення суду 18.11.2022 судом видано виконавчий лист №758/9512/19, стягувачем за яким є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», боржником - ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця Подільського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ніжніка В.В. від 09.01.2023 відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
Крім того, 09.01.2023 державним виконавцем Ніжніком В.В. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
23.02.2023 державним виконавцем Ніжніком В.В. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
Як вбачається з довідки Центру надання адміністративних послуг соціального характеру Бучанської міської ради №112 від 09.02.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку у Управління соціальної політики Бучанської міської ради та з 01.12.2022 їй призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.
В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 вказує на те, що під час накладення арешту державним виконавцем не було враховано ту обставину, що вона є внутрішньо переміщеною особою, внаслідок чого накладено арешт на усі наявні у неї рахунки, у тому числі й на рахунок, на який проводиться нарахування та виплата їй відповідної державної допомоги, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Вирішуючи обґрунтованість таких її доводів та наявність підстав для задоволення поданої скарги в цілому, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частина 2 статті 52 Закону 1404-VIII).
Згідно із частиною третьою статті 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
За змістом статті 56 Закон 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Водночас, згідно з частинами третьою, четвертою статті 59 Закону 1404-VII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Як встановлено судом зі змісту відзиву на скаргу, поданого до суду державним виконавцем Подільського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) В.Ніжніком, та доданої до нього постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 07.02.2024, вказаною постановою державним виконавцем визначено для боржника ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Райффайзен Банк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, та направлено таку постанову для виконання АТ «Райффайзен Банк».
Враховуючи наведене, суд визнає доведеними твердження державного виконавця Ніжніка В.В., наведені у відзиві, про те, що ним виконано заяву ОСОБА_1 про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій.
Разом із цим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що внаслідок прийняття державним виконавцем вказаної вище постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій було знято арешт з рахунку боржника ОСОБА_2 , на який проводиться нарахування та виплата останній державної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
З огляду на наведене, суд вважає, що наведені у скарзі доводи ОСОБА_1 є обґрунтованими, оскільки наявність вказаного арешту порушує її права.
Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Із урахуванням встановлених вище обставин справи та положень законодавства, суд вважає, що наявність арешту, накладеного постановою державного виконавця Ніжніка В.В. про арешт коштів боржника від 09.01.2023 на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 у ПАТ «ОЩАДБАНК», порушує права скаржниці як боржника в межах виконавчого провадження НОМЕР_4, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування такого арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», на бездіяльність Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства (м. Київ)задовольнити.
Зобов'язати державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у провадженні якого перебуває виконавче провадження НОМЕР_4, скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Ніжніка Владислава Валерійовича про арешт коштів боржника від 09.01.2023 на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у ПАТ «ОЩАДБАНК».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду скалдено 13.02.2024.
СуддяОлена КОВБАСЮК