печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3057/21-ц
23 листопада 2023 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача-1: не з'явився,
представника відповідача-2: Омельченко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві (далі - відповідач-1, ГУ ДКСУ у м. Києві), Головного управління Національної поліції в місті Києві (далі - відповідач-2, ГУ НП у м. Києві), в якому просить: стягнути з держави Україна на користь позивача в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної незаконними діями та бездіяльністю посадової особи ГУ НП у м. Києві, в розмірі 43 636,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві; стягнути з держави Україна на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями та бездіяльністю посадової особи ГУ НП у м. Києві, в розмірі 10 000,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві; стягнути з держави Україна на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100000000072 за фактом вчинення невстановленими особами на території м. Києва кримінальних правопорушень, пов'язаних з примушуванням до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, зокрема, виплати заявниками неіснуючих боргів або сплати завищених відсотків по кредиту із погрозою застосування насильства.
Позивач вважає, що незаконними діями та бездіяльністю посадової особи органу державної влади - посадовою особою ГУ НП у м. Києві порушено його законні права та охоронювані законом інтереси та заподіяно майнову шкоду, яка підлягає відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України у зв'язку з наступним.
24.09.2020 року в рамках вищевказаного кримінального провадження відповідачем-2 проведено обшук за місцем фактичного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами обшуку службовими особами відповідача-2 за відсутності правових підстав вилучено належне позивачу на праві власності майно, а саме: ноутбук DELL sh 372 bfl2 із зарядним пристроєм до нього; планшет Mizo sin w17081808m1fis; флеш-карта Silicon power32 Gb; флеш-карта PQ1 на 1 Gb; флеш-карта з надписом «Райффайзен Банк Аваль»; мобільний телефон «Самсунг» imei1 НОМЕР_1 , з сім-картою НОМЕР_2 imei НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Алкатель» imei 1 НОМЕР_4 , з сім-картою НОМЕР_5 , Imei 2 НОМЕР_6 ; банківська картка «Альфабанк» на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_7 ; банківська картка «Приватбанк» № НОМЕР_8 ; банківська картка «Приватбанк» № НОМЕР_9 ; банківська картка «Сбербанк» № НОМЕР_10 ; банківська картка «Сбербанк» № НОМЕР_11 ; банківська картка «Сбербанк» № НОМЕР_12 , що постійно використовується позивачем як у повсякденному житті, так і під час виконання трудових обов'язків, тобто є знаряддям професійної та трудової діяльності позивача.
Підставою для проведення обшуку є ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Притули Н.Г. від 07.09.2020 року у справі № 761/27889/20, якою слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку квартири з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь вчинення кримінального правопорушення, зокрема, комп'ютерної техніки з можливістю копіювання інформації з неї, а не її вилучення. З цією метою вказаною ухвалою про обшук також залучено спеціаліста для здійснення копіювання інформації з ноутбуків та комп'ютерної техніки, в яких може бути наявна база з кредитно-зобов'язаними особами.
Крім того, вказаною ухвалою слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку старшому слідчому Слідчого управління ГУ НП у м. Києві Братиму М.І. та слідчим слідчої групи. Проте, обшук проводили за участю інших осіб, а саме, оперуповноважених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На участь зазначених осіб слідчий суддя дозволу не надавав.
Вилучене майно позивача є тим самим майном, обмеження на вилучення якого прямо встановлено ст. 159 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Вказані дії відповідача-2 порушують права позивача та завдали позивачу майнової шкоди у вигляді втрати належного йому на праві власності майна та моральної шкоди, оскільки в результаті вилучення вищевказаного майна позивач позбавився можливості вільно спілкуватись з близькими людьми та родичами.
Зокрема, в результаті вилучення мобільних телефонів у позивача зникли чисельні контакти та відомості про послуги, якими позивач активно користувався в побутовому житті та під час виконання професійних обов'язків. Позивач був позбавлений можливості спілкуватись з близькими людьми та можливості вести звичайний спосіб життя за допомогою вилученого майна, як то: здійснювати придбання товарів та послуг за допомогою спеціалізованих програм та мобільних додатків, сплачувати комунальні платежі та користуватися іншими перевагами сучасної комп'ютерної техніки та мобільних пристроїв.
25.09.2020 року прокурор відділу Київської міської прокуратури Беба Є.Г. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, вилученого 24.09.2020 року в ході обшуку.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2020 року у справі № 761/30624/20 накладено арешт на тимчасово вилучене у позивача майно.
Оскільки вказане клопотання про арешт майна не було розглянуто судом та не було винесено ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна в строк, передбачений ч. 6 ст. 173 КПК України, у відповідача-2 виник обов'язок з повернення вилученого майна.
Проте, клопотання позивача про негайне повернення вилученого майна, подане 28.09.2020 року до ГУ НП у м. Києві, залишено відповідачем-2 без розгляду.
Зазначеними діями відповідача-2 було завдану позивачу майнову шкоду в розмірі 43 636,00 грн., що є фактичною вартістю вилученого майна.
Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 19, 56 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), абз. 2 ч. 1 ст. 159 КПК України, позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДКСУ у м. Києві, ГУ НП у м. Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та призначено підготовче засідання у справі на 25.05.2021 року.
16.03.2021 року до суду надійшов відзив ГУ ДКСУ у м. Києві на позовну заяву, у якому відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відзив обґрунтований тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів протиправності дій відповідача-1 та відповідача-2, та спричинення позивачу матеріальної шкоди, оскільки факт незаконності проведення в ході кримінального провадження обшуку встановлюється лише в обвинувальному вироку, який на час розгляду справи ще не ухвалювався. Позивач також не надав доказів завдання йому моральної шкоди відповідачами. Крім того, позивач у кримінальному провадженні № 12020100000000072 має процесуальний статус свідка, досудове розслідування триває. Крім зазначеного, відповідач-1 вважає витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн. не підтвердженими, матеріли справи не містять доказів здійснення адвокатом послуг і виконаних робіт.
22.04.2021 року до суду надійшов відзив ГУ НП у м. Києві на позов, у якому відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відзив обґрунтований тим, що частина вилучених під час обшуку речей повернута позивачу під розписку, інші речі будуть повернуті після проведення необхідних слідчих дій - проведення експертизи. Позивачем не доведено неправомірності дій органів досудового розслідування під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження. Суд не може давати оцінку і визнавати законними чи незаконними окремі процесуальні дії слідчого чи суду, і відшкодування шкоди можливе лише коли вичерпано всі можливості до повернення майна. Частина вилученого під час обшуку майна повернута позивачу, а інша частина буде повернута після проведення експертизи. Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.1019 року у справі № 920/715/17.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДКСУ у м. Києві, ГУ НП у м. Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди прийнято до свого провадження суддею Хайнацьким Є.С.; вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10.01.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2022 року підготовче засідання відкладено на 23.03.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2022 року підготовче засідання відкладено на 22.08.2022 року.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці підготовче засідання, призначене на 22.08.2022 року, знято з розгляду та призначено на 16.11.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2022 року підготовче засідання відкладено на 09.03.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.03.2023 року підготовче засідання відкладено на 15.05.2023 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДКСУ у м. Києві, ГУ НП у м. Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 05.09.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2023 року розгляд справи відкладено на 23.11.2023 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якій позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.09.2020 року у справі № 761/27889/20 клопотання старшого слідчого Слідчого управління ГУ НП у м. Києві майора поліції Братима Миколи Івановича у кримінальному провадженні № 12020100000000072 від 05.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 Кримінального кодексу України (далі - КК України), щодо надання дозволу на проведення обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 задоволено. Надано дозвіл старшому слідчому Слідчого управління ГУ НП у м. Києві майору поліції Братиму Миколі Івановичу та слідчим слідчої групи дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 , яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 та у якій проживає ОСОБА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, а саме: сім-карт, з яких здійснювались дзвінки до потерпілих, мобільні телефони, які використовувались для дзвінків до кредитозобов'язаних осіб та осіб, які не мають відношення до боргу, ноутбуки та комп'ютерну техніку з можливістю копіювання інформації з них, в яких може бути наявна база з кредитозобов'язаними особами, записники, блокноти, документи з кредитозобов'язаними особами та їх контактні номера, а також номера осіб, які не мають відношення до кредиту, але піддаються до морального тиску. Залучити спеціалістів для здійснення копіювання інформації з ноутбуків та комп'ютерної техніки, в яких може бути наявна база з кредитозобов'язаними особами.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.03.2021 року у справі № 761/27889/20 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2020 року.
Згідно з копією протоколу обшуку від 24.09.2020 року, складеного слідчим СУ ГУ НП у м. Києві капітаном поліції Циба О.М., за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Натес Д.М., представників УСР ДСР НПУ та ОСОБА_6 , у присутності понятих, було вилучено: ноутбук марки «DELL» sh 372 bfl2 із зарядним пристроєм до нього; планшет з клавіатурою марки «Mizo» sin w17081808m1fis 4094; флешка «Silicon power» на 32 Gb; флешка «PQ1» на 1 Gb; флешка з надписом «Райффайзен Банк Аваль»; мобільний телефон «Samsung» imei1 НОМЕР_1 , з сім-картою НОМЕР_2 imei НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Alcatel» imei 1 НОМЕР_4 , з сім-картою НОМЕР_5 , Imei 2 НОМЕР_6 ; банківська картка «Альфабанк» на ім'я ОСОБА_7 № НОМЕР_7 ; банківська картка «Приватбанк» № НОМЕР_8 ; банківська картка «Приватбанк» № НОМЕР_9 ; банківська картка «Сбербанк» на ім'я ОСОБА_7 № НОМЕР_10 ; банківська картка «Сбербанк» на ім'я ОСОБА_7 № НОМЕР_11 ; банківська картка «Сбербанк» на ім'я ОСОБА_8 № НОМЕР_13 ; банківська картка «Сбербанк» на ім'я ОСОБА_7 № НОМЕР_12 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2020 року у справі № 761/30624/20 накладено арешт на майно, вилучене 24.09.2020 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук марки DELL sh 372 bfl2 разом із зарядним пристроєм до нього; планшет з невідомою маркою Mizo w17081808m1fis094; флешка Silicon power 32 Gb чорного кольору; флешка PG на 1 Gb червоного кольору; флешка з надписом Райффайзер банк Аваль жовтого кольору; мобільний телефон марки Самсунг imei 1. НОМЕР_14 , imei 2. НОМЕР_15 з сімкартою НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Alcatel imei 1. НОМЕР_4 , Imei 2. НОМЕР_6 . В решті клопотання прокурора відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.04.2021 року у справі № 761/30624/20 ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18.11.2020 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020100000000072 від 05.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, а саме: майна, вилученого 24.09.2020 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: ноутбука марки DELL sh 37zbflz разом із зарядним пристроєм до нього; планшета з невідомою маркою Mizo W17021808MIFIS4094; флешки Silicon Power 32 Gb чорного кольору; флешки PG на 1 Gb червоного кольору; флешки з надписом Райфайзер банк Аваль жовтого кольору; мобільного телефону марки марки Самсунг imei 1. НОМЕР_14 , imei 2. НОМЕР_15 з сімкартою НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Алькатель imei 1. НОМЕР_4 , Imei 2. НОМЕР_6 - залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що внаслідок незаконних дій службових осіб ГУ НП у м. Києві йому завдано майнової та моральної шкоди.
Зокрема, позивач вважає, що проведений 24.09.2020 року слідчими ГУ НП у м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 обшук є незаконним, оскільки: ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.09.2020 року у справі № 761/27889/20 надано дозвіл на проведення обшуку вказаної квартири з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь вчинення кримінального правопорушення, зокрема, комп'ютерної техніки з можливістю копіювання інформації з неї, а не її вилучення; вказаною ухвалою слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку старшому слідчому Слідчого управління ГУ НП у м. Києві Братиму М.І. та слідчим слідчої групи, проте, обшук проводили за участю інших осіб, а саме, оперуповноважених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на участь яких слідчий суддя дозволу не надавав; вилучене майно позивача є тим самим майном, обмеження на вилучення якого прямо встановлено ст. 159 КПК України; клопотання прокурора про арешт майна не було розглянуто судом та не було винесено ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна в строк, передбачений ч. 6 ст. 173 КПК України, відтак, у відповідача-2 виник обов'язок з повернення вилученого майна, проте, клопотання позивача про негайне повернення вилученого майна, подане 28.09.2020 року до ГУ НП у м. Києві, залишено відповідачем-2 без розгляду.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках завдання шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені ч.ч. 6, 7 ст. 1176 ЦК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 757/43355/16-ц міститься висновок, що позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених ст. 1176 ЦК України.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч. 7 ст. 1176 ЦК України).
Так, права громадянина у разі, зокрема, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, захищає Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
За змістом ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення. Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.09.2020 року у справі № 761/27889/20 задоволено клопотання старшого слідчого Слідчого управління ГУ НП у м. Києві майора поліції Братима Миколи Івановича у кримінальному провадженні № 12020100000000072 від 05.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, та надано дозвіл на проведення обшуку житла за місцем проживання позивача.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.03.2021 року у справі № 761/27889/20 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2020 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2020 року у справі № 761/30624/20 накладено арешт на майно, вилучене 24.09.2020 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук марки DELL sh 372 bfl2 разом із зарядним пристроєм до нього; планшет з невідомою маркою Mizo w17081808m1fis094; флешка Silicon power 32 Gb чорного кольору; флешка PG на 1 Gb червоного кольору; флешка з надписом Райффайзер банк Аваль жовтого кольору; мобільний телефон марки Самсунг imei 1. НОМЕР_14 , imei 2. НОМЕР_15 з сімкартою НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Alcatel imei 1. НОМЕР_4 , Imei 2. НОМЕР_6 . В решті клопотання прокурора відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.04.2021 року у справі №761/30624/20 ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18.11.2020 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020100000000072 від 05.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, а саме: майна, вилученого 24.09.2020 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: ноутбука марки DELL sh 37zbflz разом із зарядним пристроєм до нього; планшета з невідомою маркою Mizo W17021808MIFIS4094; флешки Silicon Power 32 Gb чорного кольору; флешки PG на 1 Gb червоного кольору; флешки з надписом Райфайзер банк Аваль жовтого кольору; мобільного телефону марки марки Самсунг imei 1. НОМЕР_14 , imei 2. НОМЕР_15 з сімкартою НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Алькатель imei 1. НОМЕР_4 , Imei 2. НОМЕР_6 - залишено без змін.
З огляду на зазначене, обставин, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», на підставі яких виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, зокрема, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, позивачем не наведено та судом не встановлено.
Предметом позову у даній справі є відшкодування на підставі ст.ст. 22, 23, 1166, 1173, 1174 ЦК України майнової та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача-2.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Обов'язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 чи ст. 1174 ЦК України.
У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Отже, керуючись вищенаведеним правовим регулюванням спірних правовідносин, суд зазначає, що для стягнення шкоди, завданої позивачу діями відповідача-2, необхідним є встановлення трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірних дій, наявності шкоди, причинного зв'язку між діями та заподіяною шкодою, а для покладення відповідальності за такі збитки на відповідача-2 - повного складу цивільного правопорушення (окрім зазначених умов, також наявність вини заподіювача шкоди).
Як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення судами незаконності дій (бездіяльності) органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Підставами позову позивач зазначив, що проведений 24.09.2020 року слідчими ГУ НП у м. Києві за місцем проживання позивача обшук є незаконним, оскільки: ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.09.2020 року у справі № 761/27889/20 надано дозвіл на проведення обшуку квартири з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь вчинення кримінального правопорушення, зокрема, комп'ютерної техніки з можливістю копіювання інформації з неї, а не її вилучення; вказаною ухвалою слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку старшому слідчому Слідчого управління ГУ НП у м. Києві Братиму М.І. та слідчим слідчої групи, проте, обшук проводили за участю інших осіб, а саме, оперуповноважених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на участь яких слідчий суддя дозволу не надавав; вилучене майно позивача є тим самим майном, обмеження на вилучення якого прямо встановлено ст. 159 КПК України; клопотання прокурора про арешт майна не було розглянуто судом та не було винесено ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна в строк, передбачений ч. 6 ст. 173 КПК України.
Так, як вже зазначалось вище, позивачем не наведено та судом не встановлено обставин, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», на підставі яких виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, зокрема, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі № 333/6816/17 міститься правовий висновок, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні.
Отже, суд під час розгляду цивільної справи не може оцінювати обставини, які виникли у кримінальному процесі та становлять предмет доказування у кримінальному провадженні.
Також, стосовно доводів позивача, що вилучене майно позивача є майном, обмеження на вилучення якого прямо встановлено абз. 2 ч. 1 ст. 159 КПК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів абз. 1 ч. 1 ст. 159 КПК України, на які посилається позивач, тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп'ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення.
Разом з тим, ст. 159 КПК України визначає загальні положення тимчасового доступу до речей і документів.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду (ч. 2 ст. 159 КПК України).
Водночас, підставою позову є незаконні, на думку позивача, дії відповідача-2 при проведенні 24.09.2020 року слідчими ГУ НП у м. Києві за місцем проживання позивача обшуку, а не щодо тимчасового доступу до речей і документів.
Порядок проведення обшуку визначений ст. 234 КПК України, згідно з якою обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
Обшук за місцем проживання позивача був проведений 24.09.2020 року слідчими ГУ НП у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.09.2020 року у справі № 761/27889/20.
З протоколу обшуку від 24.09.2020 року та ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.09.2020 року у справі № 761/27889/20 вбачається, що при проведенні обшуку було вилучено речі щодо яких надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.
За змістом ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Подальші дії щодо тимчасово вилученого майна передбачені нормами глави 16 КПК України. За цими нормами слідчий зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна звернутись із клопотанням до слідчого судді про накладення арешту на майно, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено (ст. 169, ч. 5 ст. 171 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2020 року у справі № 761/30624/20 накладено арешт на майно, вилучене 24.09.2020 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук марки DELL sh 372 bfl2 разом із зарядним пристроєм до нього; планшет з невідомою маркою Mizo w17081808m1fis094; флешка Silicon power 32 Gb чорного кольору; флешка PG на 1 Gb червоного кольору; флешка з надписом Райффайзер банк Аваль жовтого кольору; мобільний телефон марки Самсунг imei 1. НОМЕР_14 , imei 2. НОМЕР_15 з сімкартою НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Alcatel imei 1. НОМЕР_4 , Imei 2. НОМЕР_6 . В решті клопотання прокурора відмовлено.
Зазначена ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18.11.2020 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020100000000072 від 05.02.2020 року, а саме: майна, вилученого 24.09.2020 року в ході проведення обшуку за адресою проживання позивача, а саме: ноутбука марки DELL sh 37zbflz разом із зарядним пристроєм до нього; планшета з невідомою маркою Mizo W17021808MIFIS4094; флешки Silicon Power 32 Gb чорного кольору; флешки PG на 1 Gb червоного кольору; флешки з надписом Райфайзер банк Аваль жовтого кольору; мобільного телефону марки марки Самсунг imei 1. НОМЕР_14 , imei 2. НОМЕР_15 з сімкартою НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Алькатель imei 1. НОМЕР_4 , Imei 2. НОМЕР_6 , залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 07.04.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України встановлено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та вичерпний перелік кола осіб, які можуть звернутись з такими скаргами до слідчого судді.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Як зазначалось вище, суд під час розгляду цивільної справи не може оцінювати обставини, які виникли у кримінальному процесі та становлять предмет доказування у кримінальному провадженні.
Крім того, відповідач-2 у відзиві на позов зазначає, що частина вилучених під час обшуку речей повернута позивачу під розписку, інші речі будуть повернуті після проведення необхідних слідчих дій - проведення експертизи.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Порушеним правом слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому саме на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, і тому потребують захисту.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказана позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 року у справі № 910/12787/17, Верховним Судом у постанові від 07.04.2021 року у справі № 910/1255/20, від 21.04.2021 року у справі № 904/5480/19.
Відсутність протиправності дій службових осіб відповідача-2 виключає наявність шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і завданою шкодою, та, відповідно, виключає цивільну відповідальність за завдану шкоду.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки зі заподіяною шкодою.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем у цій справі не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, тому у суду відсутні підстави для застосування до відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Крім того, необхідно наголосити на тому, що для настання відповідальності, передбаченої ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України, шкода повинна бути реальною та встановлена у визначеному законом порядку, чого не було надано позивачем.
Крім зазначеного, для розрахунку матеріальної шкоди позивач надав роздруківки з сайтів інтернет-магазинів із вказаною у них вартістю аналогічного вилученому майна.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна та майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
В той же час, позивач не подав відповідного звіту про оцінку вартості майна та не заявляв клопотання про призначення у справі відповідної експертизи про оцінку вилученого майна.
Отже, саме позивач повинен був належними та допустимими доказами доводити реальність суми матеріальної шкоди з дотриманням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», чого ним зроблено не було.
З огляду на зазначене, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України.
Неправомірність/незаконність дій (бездільності) органу державної влади (посадової особи) має підтверджуватись належними доказами. Однак, факт протиправності дій/бездіяльності позивачем не доведено, будь-яких доказів ним не надано. Позивачем не доведено заподіяння шкоди, адже відсутній сам факт незаконності рішень, дій чи бездіяльності органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування у кримінальному провадженні. Позивачем не доведено прямого причинного зв'язку між незаконними діями (бездіяльністю) працівників органу, що здійснював оперативно-розшукову діяльність, розслідування, та завданою шкодою.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем, завданої йому внаслідок проведення обшуку та вилучення майна, а також неправомірних дій відповідача-2.
Отже, суд вважає, що позивачем не доведено зазначених умов як підстави відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірних дій відповідача-2, внаслідок чого позивачу завдано шкоду.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіяювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З позовної заяви вбачається, що наявність права вимагати відшкодування моральної шкоди позивач також пов'язує з порушенням його матеріального права на володіння та розпорядження вилученим під час обшуку майном.
Оскільки суд приходить до висновку, що позивачем не доведено вищезазначених умов як підстави відповідальності у вигляді стягнення шкоди, завданої йому внаслідок проведеного у помешканні позивача обшуку та вилучення під час обшуку майна, а також неправомірних дій відповідача-2, то відсутні й підстави для відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, установивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) встановлено факт незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, внаслідок чого у позивача виникло б право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ст. 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також що позивачем не доведено наявності умов, зокрема, неправомірних дій відповідача-2, наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що є підставою для відшкодування шкоди відповідно до ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів на їх підтвердження.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 13, 76-81, 259, 263- 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 01.12.2023 року.
Суддя Є.С. Хайнацький