печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26643/21-ц
13 грудня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: Тузової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача: за договором № SAMDN25000735502535 вклад «СТАНДАРТ на 12 міс» від 28.05.2013 року: вклад в розмірі 25 000,00 доларів США (при курсі НБУ 27,57 станом на 17.05.2021 року еквівалентно 689 250,00 грн.); відсотки за вкладом (9,75 % річних) в розмірі 19 433,22 доларів США (при курсі НБУ 27,57 станом на 17.05.2021 року еквівалентно 535 773,87 грн.); 3 % річних 4 506,16 доларів США (при курсі НБУ 27,57 станом на 17.05.2021 року еквівалентно 124 234,83 грн.); пеню в розмірі 7 320 915,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.05.2013 року між ним та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000735502535 вклад «СТАНДАРТ на 12 міс», за умовами якого позивач вніс до банку грошові кошти в розмірі 25 000,00 доларів США з нарахуванням 9,75 % річних.
Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з проханням розблокувати рахунки, розірвати договір та повернути суму банківського вкладу з нарахованими процентами, проте банк відмовляв у зв'язку з припиненням діяльності на тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та неможливістю здійснення банківського регулювання та нагляду на зазначених територіях.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання з повернення позивачу банківського вкладу добровільно, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача банківського вкладу, 9,75 % процентів за користування вкладом за період з 28.05.2013 року по 17.05.2021 року, 3 % річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за період з 15.05.2015 року по 17.05.2021 року та 3 % пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 17.05.2020 року по 17.05.2021 року.
Посилаючись на вказані обставини, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 625, 1060, 1061 ЦК України позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення грошових коштів та призначено підготовче засідання у справі на 10.09.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2021 року відкладено підготовче засідання на 11.11.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2021 року відкладено підготовче засідання на 22.02.2022 року.
04.02.2022 року до суду надійшли пояснення позивача по справі, у яких зазначено, що договірні зобов'язання між сторонами не припинились, оскільки відповідач не підтвердив розірвання депозитного договору, тому наявні підстави для стягнення з відповідача процентів на вклад.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2022 року відкладено підготовче засідання на 22.04.2022 року.
01.04.2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача, у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відзив обґрунтований тим, що позивачем до позову не додано його вимоги/заяви до банку про розірвання депозитного договору та повернення вкладу. Відтак, відсутнє порушене право позивача, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою про розірвання депозитного договору. Крім того, банком здійснено переведення боргу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон») на підставі договору від 17.11.2014 року, тому боржником у спірних правовідносинах є ТОВ «ФК «Фінілон», а не відповідач, отже, АТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у справі. Також, позивачем безпідставно застосовано процентну ставку на вклад у розмірі 9,75 % та заявлено вимогу про стягнення пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки права позивача відповідачем не порушено з огляду на відсутність заяви позивача про повернення вкладу.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.04.2022 року відкладено підготовче засідання на 27.09.2022 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2022 року залучено до участі у вказаній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ТОВ «ФК «Фінілон».
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2022 року відкладено підготовче засідання на 10.01.2023 року.
10.01.2023 року до суду надійшла заява позивача, у якій зазначено, що його права порушені: незаконною передачею банком зобов'язань за депозитним договором ТОВ «ФК «Фінілон»; незаконним перерахуванням без згоди позивача вкладу на рахунок ТОВ «ФК «Фінілон»; незаконним заблокуванням доступу до рахунків позивача та особистого кабінету на сайті Приват24; припиненням нарахування відсотків на вклад з 2014 року.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці підготовче засідання, призначене на 10.01.2023 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 16.03.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2023 року підготовче засідання відкладено на 31.05.2023 року.
30.05.2023 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про приєднання до матеріалів справи документів, які свідчать про пов'язаність позивача з країною-агресором.
У клопотанні представник відповідача зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 року № 187 позивач не має права на судовий розгляд даної справи, оскільки за підсумками перевірки Напрямком «Служба Безпеки» АТ КБ «Приватбанк» виявлено дані щодо наявності у позивача російського громадянства та що позивач є засновником російської компанії ООО Крымская Пивная Компания «БИР-ЛАЙОН».
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ТОВ «ФК «Фінілон», про стягнення грошових коштів та призначено цивільну справу за вказаним позовом до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 11.09.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2023 року судове засідання відкладено на 13.12.2023 року.
05.12.2023 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі представника відповідача, у яких зазначено, що матеріали справи не містять заяви позивача про звернення до банку з вимогою про повернення вкладу, отже позивачем не доведено порушення відповідачем договірних зобов'язань за депозитним договором та порушення відповідачем прав позивача (неповернення або несвоєчасне повернення грошових коштів на першу вимогу).
Позивач у судове засідання не з'явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, позов просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 28.05.2013 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000735502535 вклад «СТАНДАРТ на 12 міс» шляхом підписання заяви на оформлення вкладу у розмірі 25 000,00 доларів США зі сплатою процентів на вклад у розмірі 9,75 % річних.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
За положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За приписами ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.
Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.
Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами договору банківського вкладу № SAMDN25000735502535 вклад «СТАНДАРТ на 12 міс» від 28.05.2013 року, укладеного сторонами, строк вкладу становить 366 днів по 28.05.2014 року включно. Якщо в разі закінчення строку вкладу вкладник не заявив банку про бажання одержати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк; строк вкладу продовжується неодноразово без явки вкладника у банк (п. 3 договору). Вкладник та банк мають право достроково розірвати цей договір, повідомивши один одного за два банківських дні до дати розірвання договору (п. 5 договору). Якщо вкладник вимагає розірвати договір, а строк вкладу ще не закінчився, вкладнику повертається сума вкладу; за неповний строк вкладу проценти виплачуються за зниженою процентною ставкою (п. 6 договору).
Отже, умовами п. 3 договору банківського вкладу № SAMDN25000735502535 встановлено неодноразове автоматичне продовження строку депозиту в разі відсутності заяви вкладника до банку про повернення вкладу; строк вкладу продовжується неодноразово без явки вкладника у банк.
Уклавши зазначений договір банківського вкладу, позивач був ознайомлений з умовами, на яких ним будуть розміщені грошові кошти в банківський установі, погодився з порядком автоматичної пролонгації договору на новий строк, про що свідчить особистий підпис позивача.
У позовній заяві позивач зазначає, що він неодноразово звертався до банку з проханням розірвати договір та повернути суму банківського вкладу з нарахованими процентами, проте банк відмовляв позивачу у цьому.
Водночас, позивачем не надано належних та достовірних доказів його звернення до відповідача з вимогою розірвання договору банківського вкладу та повернення вкладу та процентів.
Відповідач у відзиві зазначає, що позивач не звертався до банку з вимогою про розірвання укладеного сторонами депозитного договору та видачу вкладу.
З огляду на зазначене, виходячи з умов договору банківського вкладу № SAMDN25000735502535 та положень ст. 1060 ЦК України, враховуючи відсутність доказів звернення позивача до банку з відповідною заявою про повернення вкладу та розірвання договору, суд приходить до висновку, що строк, визначений у договорі банківського вкладу, не сплив, оскільки відповідно до умов цього договору він автоматично неодноразово продовжувався на той самий строк.
Оскільки позивачем не доведено, що він звертався до банку з вимогою про видачу (повернення) вкладу та процентів на вклад та розірвання договору, та строк, визначений у договорі банківського вкладу, не сплив, відповідно, у відповідача не виник обов'язок видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо, зокрема: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства зазначено такі засади, як справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, з урахуванням наведених норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
А суд під час вирішення спору повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Разом з тим, у ч. 1 ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача вклад за договором банківського вкладу, проценти на вклад, 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України та пеню на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням розірвати договір та повернути суму банківського вкладу з нарахованими процентами, проте банк відмовляв у видачі вкладу та процентів позивачу, тобто, не виконав зобов'язання з повернення позивачу банківського вкладу добровільно.
Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.
Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то підстав для задоволення позову немає.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою (заявою) про повернення вкладу та розірвання договору банківського вкладу, з огляду на умови договору банківського вкладу № SAMDN25000735502535 та положення ст. 1060 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк, визначений у договорі банківського вкладу, не сплив, оскільки відповідно до умов цього договору він автоматично неодноразово продовжувався на той самий строк, та враховуючи, що матеріали справи не містять відповідної вимоги (заяви) позивача до банку про видачу (повернення) вкладу та процентів на вклад, то, відповідно, у відповідача не виник обов'язок видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом, відповідно, відсутнє порушення прав позивача з боку відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними доводи позивача про порушення його прав відповідачем та приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.
Стосовно доводів позивача, викладених у заяві, поданій до суду 10.01.2023 року, що його права порушені: незаконною передачею банком зобов'язань до депозитним договором ТОВ «ФК «Фінілон»; незаконним перерахуванням без згоди позивача вкладу на рахунок ТОВ «ФК «Фінілон»; незаконним заблокуванням доступу до рахунків позивача та особистого кабінету на сайті Приват24; припиненням нарахування відсотків на вклад з 2014 року, то суд зазначає, що вказані дії відповідача позивачем у позові не оскаржувались та не були підставою позовних вимог, оскільки підставою позову про стягнення з відповідача вкладу за договором банківського вкладу, процентів на вклад, 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України та пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» позивач зазначив те, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням розірвати договір та повернути суму банківського вкладу з нарахованими процентами, проте банк відмовляв у видачі вкладу та процентів позивачу, тобто, не виконав зобов'язання з повернення позивачу банківського вкладу добровільно.
Стосовно доводів відповідача, викладених у поданому до суду 30.05.2023 року клопотанні про приєднання до матеріалів справи документів, які свідчать про пов'язаність позивача з країною-агресором, зокрема, що позивач не має права на судовий розгляд даної справи, оскільки за підсумками перевірки Напрямком «Служба Безпеки» АТ КБ «Приватбанк» виявлено дані щодо наявності у позивача російського громадянства та що позивач є засновником російської компанії ООО Крымская Пивная Компания «БИР-ЛАЙОН», суд зазначає наступне.
Підпунктом 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 року № 187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону), зокрема, на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором), у тому числі, громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах.
Зазначивши у вищевказаному клопотанні, що за підсумками перевірки Напрямком «Служба Безпеки» АТ КБ «Приватбанк» виявлено дані щодо наявності у позивача російського громадянства, відповідачем не надано належних доказів, що позивач є громадянином Російської Федерації.
Матеріали справи таких доказів також не містять.
Враховуючи наведене, суд позбавлений можливості встановити наявність підстав для застосування мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 року № 187.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що докази це будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 11, 15, 16, 626, 628, 629, 1058, 1060 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 15, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про стягнення грошових коштів, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 22.12.2023 року.
Суддя Є.С. Хайнацький