13.02.2024 Справа № 756/5176/22
4-с/756/3/24
Справа № 756/5176/22
13 лютого 2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Луценко О.М.
за участю секретаря - Галелюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренко Д.А., стягувач: ОСОБА_2 , -
ОСОБА_1 звернувся з скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренко Д.А., стягувач: ОСОБА_2 .
Скаргу мотивує тим, що на виконанні у державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренко Дмитра Анатолійовича перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу № 756/5176/22 від 07.09.2022, виданого Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини його заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 15.07.2022 і до досягнення дитиною повноліття. Державний виконавець при виконанні виконавчого провадження НОМЕР_1 неправомірно не взяв до уваги квитанції про перерахування коштів на рахунок стягувача як докази сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , які не містять призначення платежу, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16. Вказав, що будь-яких домовленостей між ним та стягувачем щодо перерахунку коштів не було, а отже такі кошти йшли виключно на сплату аліментів. На підставі вищевикладеного просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренко Дмитра Анатолійовича, щодо неврахування при обчисленні розміру заборгованості за аліментами відповідно до судового наказу № 756/5176/22, шість платежів, здійснених боржником ОСОБА_1 на рахунок стягувача ОСОБА_2 в розмірі 44 000,00грн. та зобов'язати державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренко Дмитра Анатолійовича здійснити перерахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 70844021 з урахуванням сплаченої ним суми в період з липня 2022року по вересень 2022 року у загальному розмірі 44000,00грн.
В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримала та просила суд її задовольнити.
Державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренко Дмитро Анатолійович до судового засідання не з'явився про дату, місце та час повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив.
Стягувач до судового засідання не з'явилася про дату, місце та час повідомлялася належним чином про причини неявки суд не повідомила.
Суд, вивчивши доводи скарги та докази додані до неї, заслухавши пояснення представника скаржника, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Під час розгляду скарги встановлено, що 07 вересня 2022 року Оболонським районним судом м. Києва постановлено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини його заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 15.07.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вказаного судового рішення 26 січня 2023 року державним виконавцем Голосіївського ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
23 серпня 2023 року державним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
У скарзі ОСОБА_1 зазначив, що коли заблокували його банківську карту він звернувся до державного виконавця для отримання інформації та дізнався, що його заборгованість зі сплати аліментів становить 127 877,53 грн.
Не погоджуючись із таким розміром заборгованості, він звернувся до державного виконавця та просив його зарахувати кошти, які він перераховував на карту дружині у загальному розмірі 44000,00 грн. Державним виконавцем не були враховані надані ним квитанції на загальну суму 44000,00 грн., оскільки в таких квитанціях не було зазначено призначення платежу, а саме «сплата аліментів».
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до положень статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Особливості виконання рішень про стягнення аліментів передбачені розділом XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, відповідно до якої виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Як встановлено судом під час розгляду скарги боржник ОСОБА_1 надав державному виконавцю квитанції від 19.07.2022 року, 30 липня, 30 липня, 28 серпня, 23 вересня, 23 вересня 2022 року, в яких відправником зазначено: ОСОБА_1 , отримувач: ОСОБА_2 , призначення платежу: "переказ власних коштів".
Поряд з цим, під час розгляду скарги судом враховується наступне.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 липня 2021 року у справі №753/14154/19 за відсутності відомостей про призначення платежу "Аліменти" у документах у підтвердження здійснення платежів, підстави для здійснення перерахунку заборгованості відсутні.
Суд відхиляє доводи боржника щодо посилання на постанову Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16, оскільки така не може бути застосована у цій справі, зважаючи на те, що під час розгляду справи № 642/6906/16 судом було встановлено, що боржник, здійснюючи перерахування коштів на утримання дитини у період з 01 липня 2012 року до 01 липня 2015 при грошових переказах через термінал самообслуговування ПАТ КБ «ПриватБанк» не мав технічна можливість самостійно вказувати призначення платежу, всі платежі позначалися як «поповнення банківської картки в терміналі самообслуговування».
ОСОБА_1 перерахування коштів здійснював у період з липня 2022 по вересень 2022 через АТ КБ «Приват Банк», доказів неможливості зазначення призначення платежу, боржник суду не надав.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).
Натомість роль суду зводиться до керування ходом судового процесу; роз'яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов'язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК (п.п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Уразі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для врахування сплачених платником аліментів сум в добровільному порядку за квитанціями від 19.07.2022 року, 30 липня, 30 липня, 28 серпня, 23 вересня, 23 вересня 2022 року та проведення перерахунку заборгованості по сплаті аліментів з урахуванням сплачених боржником коштів, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
З огляду на вищенаведене, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", керуючись статтями 447-451 ЦПК України, суд, -
В задоволення скарги боржника ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренко Д.А., стягувач: ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя О.М. Луценко