Справа № 161/22347/23 Провадження №33/802/148/24 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
12 лютого 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Гапончука В.В.,
з участю
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_1 - Полетила П.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України,-
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.01.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, ІПН невідомий, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, і підданно його адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, ІПН невідомий на користь держави судовий збір в сумі 605,60 гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 27.11.2023 року о 11.05 годин, керуючи транспортним засобом «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1 по вулиці В'ячеслава Чорновола, в місті Луцьку, Волинської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не був уважний, не стежив за дорожною обстановкою, не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_2 , яка з дитячим візочком переходила проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, та допустив наїзд на дитячий візочок, в якому перебував малолітній ОСОБА_3 . Внаслідок чого транспортний засіб «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1 , дитячий візочок отримали механічні пошкодження, а малолітній ОСОБА_3 - тілесні ушкодження. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України (а.с.15-16).
Не погоджуючись із постановою судді особа, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій просить змінити постанову судді в частині накладення адміністративного стягнення, застосувати до нього адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, у виді накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи, оскільки не перевірив всі обставини на предмет визнання ним правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, аналогічно проігнорував обставини, які пом'якшують призначення адміністративного стягнення.
При розгляді апеляційної скарги просить врахувати наступні обставини. Він перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , у якої з 01.12.2022 року встановлено третю групу інвалідності. У шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Діти є неповнолітніми та навчаються у Луцькому ліцеї № 28, куди він їх відвозить на навчання та забирає зі школи, оскільки відстань від їхнього місця проживання до навчальних закладів є досить значною. Крім цього через проблеми із здоров'ям у його дружини він часто використовує транспортний засіб для доставлення її на реабілітаційні лікування.
Вказує на те, що свою вину в ДТП визнав повністю, вибачився перед потерпілими та компенсував їм усі завдані збитки та моральну шкоду. Жодних претензій потерпіла сторона до нього немає (а.с.20-23).
В судове засідання потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи не з'явилася, клопотань про перенесення розгляду справи не подавала. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності потерпілої ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити; приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КпАП України суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху і вчиненні адміністративного правопорушення.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, а висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, ґрунтуються на наявних та доведених належним чином, досліджених в судовому засіданні доказах.
Постанова судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.01.2024 року в частині факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, ОСОБА_1 та іншими учасниками не оскаржується, а тому в силу ч.7 ст.294 КпАП України перегляду в апеляційному порядку в цій частині не підлягає.
Разом з тим, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови в частині накладеного адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 вказує на те, що при призначенні адміністративного стягнення судом не було враховано обставини, що пом'якшують відповідальність, зокрема те, що він свою вину визнав повністю, вибачився перед потерпілими та компенсував їм усі завдані збитки та моральну шкоду, претензій потерпіла сторона до нього немає. Крім цього він перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , у якої з 01.12.2022 року встановлено третю групу інвалідності, має на утриманні двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких відвозить та забирає зі школи.
Апеляційний суд вважає, що дані доводи апелянта на висновок суду першої інстанції в частині накладеного адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не впливають з врахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст.33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкція статті 124 КпАП України передбачає накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
З системного аналізу норм Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що його завдання полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного впливу.
Також слід зазначити, що судова дискреція (судовий розсуд) охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
В оскаржуваній постанові зазначено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок наїзду на дитячий візочок випав з останнього на проїзну частину та отримав наступні тілесні ушкодження: обширні садна лобно-тім'яної ділянки голови, правої лобно-скронево-щічної ділянки, правого крила носа, забійної рани тім'яної ділянки голови з права, відкритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку легкого ступеня (легкі тілесні ушкодження).
Встановлено, що обираючи вид та розмір стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, обставини, за яких воно було вчинено і вчиненням якого було завдано тілесних ушкоджень малолітній дитині, дані про особу правопорушника, що наявні у матеріалах справи, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а тому прийшов до переконання про необхідність позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
За наведених обставин апеляційний суд погоджується з мотивами, наведеними у судовому рішення, щодо обрання ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.
Посилання апелянта на те, що він свою вину визнав повністю, вибачився перед потерпілими та компенсував їм усі завдані збитки та моральну шкоду, претензій потерпіла сторона до нього немає, перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , у якої з 01.12.2022 року встановлено третю групу інвалідності, має на утриманні двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких відвозить та забирає зі школи, не є підставою для зміни накладеного адміністративного стягнення.
Апеляційний суд вважає, що накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення буде необхідним та достатнім для попередження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в скоєнні нових адміністративних правопорушеннях.
Це рішення суду належним чином обґрунтовано і сумнівів у його правильності щодо доцільності застосування адміністративного стягнення, обраного судом ОСОБА_1 , не викликає.
З урахуванням наведеного приходжу до висновку, що постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.01.2024 відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КпАП України, суд,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.