Справа № 724/2087/23
Провадження № 2/724/30/24
І М Е Н Е М? ? У К Р А Ї Н И
? /З А О Ч Н Е/
09 лютого 2024 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Ковальчук Т.М.
за участі:
секретаря судових засідань: Сенік М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин Чернівецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? В С Т А Н О В И В:
У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (далі - ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" ), в інтересах якого діє представник адвокат Столітній Михайло Миколайович,?звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обгрунтовано тим, що відповідно до укладеного електронного договору про надання споживчого кредиту від 02 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» відповідач отримав кредит в сумі 15000,00 грн. з терміном повернення 13 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитом.
У зв'язку з невиконанням узятих на себе зобов'язань перед первісним кредитором утворилась заборгованість в сумі 44355 грн, яку ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу від 03 травня 2022 року відступило для товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна». Про відступлення права грошової вимоги позивача було повідомлено шляхом направлення на електронну адресу.
Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем узятих на себе зобов'язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, станом на день звернення до суду ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 44355 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 15000 грн., заборгованість по процентах - 29355 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з останнього інфляційні втрати в розмірі 14060,54 грн за період з грудня 2021 року по червень 2023 року та 3 % річних в розмірі 2406,11 грн за період з 24.11.2021 по 15.09.2023; судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 09.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.67).
Представник ТОВ «ФК "Фінтраст Україна» Столітній М.М.. в судове засідання не з'явився, на електронну адресу суду надав заяву про розгляд даної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, щодо винесення по справі заочного рішення не заперечує (а.с.81).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився,?про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце судового засідання повідомлявся в установленому законом порядку через засоби поштового зв'язку та оголошення на офіційному веб-порталі судової влади (а.с. 70,79,80,83,86), відзив на позов не подавав.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі якщо: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; він не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, з письмової згоди представника позивача, виносить рішення на підставі наявних у справі доказів та в порядку, передбаченому ст.280 ЦПК України.
Суд вважає можливим провести розгляд справи по суті без участі сторін, оскільки в матеріалах справи достатньо даних про права і взаємостосунки сторін.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, встановивши наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 02 липня 2021 року між ТОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 укладено договір №4405741 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 15 000,00 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за заниженою процентною ставкою 1,33% в день та стандартною відсотковою ставкою 1,90 % в день від суми кредиту (а.с.44-48).
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А559423, 02 липня 2021 року о 13:19:48 (а.с.48).
Згідно п.1.2 Договору від 02 липня 2021 року про надання споживчого кредиту, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п.п.1.8., 1.8.1., 1.8.2 Договору, орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 18705,00 гривень за зниженою ставкою 17593,50 гривень.
Відповідно до Графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту №4405741 від 02 липня 2021 року, що є Додатком № 1 до цього договору, сторонами визначено: кількість платежів/періодичність внесення - один/одноразово; сума кредиту - 15 000,00 гривень; сума нарахованих процентів 2593,50 гривень; разом до оплати 17593,50 гривень (а.с.48 на звороті).
Станом на 02 травня 2022 року ТОВ «Авентус Україна» визначило розмір заборгованості ОСОБА_1 за прострочення виконання кредитних зобов'язань в сумі 44 355,00 грн., яка включає в себе заборгованість за основною сумою боргу 15000,00 грн, та заборгованість за відсотками -29355,00 грн. (а.с.51-58).
03 травня 2022 року ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу №03-05/2022 - відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги на суму боргу до ОСОБА_1 , яка утворилась по невиконанню умов кредитного договору з відповідачем №4405741, що також підтверджується витягом з реєстру боржників (а.с.39-43,59).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 03 травня 2022 року до Договору факторингу №03-05/2022 від 03 травня 2022 року, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №4405741 на суму основного боргу 15000,00 грн., на суму заборгованості за відсотками в розмірі 29355,00 грн. (а.с.59).
Про заміну кредиторів в зобов'язанні, ОСОБА_1 повідомлявся на електронну пошту яка була зазначена в кредитному договорі (а.с.49).
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Встановлено, що кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20,від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19,від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20,будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
А тому, оспорюваний договір відповідає вимогам статті 11 Закону, оскільки відповідач перед взяттям кредиту був повністю ознайомлений з умовами кредитного договору, саме до його підписання, адже Інформаційно-телекомунікаційна система позивача побудована на тому, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору, клієнт не може перейти до наступного етапу безпосереднього підписання договору.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 02 липня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №4405741 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано 15000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача на строк 13 днів, зі сплатою відсотків 1,90% в день в межах строку кредитування. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору.
При цьому, відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду № НОМЕР_1 , який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору 02 липня 2021 року о 13:19 год (а.с.44).
Договір про надання споживчого кредиту, Додаток № 1 до нього, в якому визначено графік платежів, сума кредиту та сума нарахованих процентів, і паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А 559423 від 02 липня 2021 року о 13:19:48 / ОСОБА_1 / (а.с.48 зворот).
Встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому суд приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Відповідно до п.2.1 вказаного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_2 , реквізити якої надані самим відповідачем.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ «Авентус Україна» підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 16 травня 2022 року №2000 про здійснення успішного переказу 02 липня 2021 року о 13:20 год. на суму 15 000,00 гривень на картку відповідача № НОМЕР_2 , номер транзакції 962271627 (а.с.16).
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості (картка обліку Договору), вбачається, що 17.07.2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора у розмірі 3163,50 грн., 31.07.2021 - 3990,00 грн та 12.08.2021 - 3420,00 грн, як оплату нарахованих процентів за користування кредитом. Заборгованість за основною сумою боргу становить 15 000 грн, заборгованість за відсотками - 29355 грн (а.с.51-58).
Наданий позивачем поденний розрахунок заборгованості (карта обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості ОСОБА_1 за цим договором.
Відповідач не довів відсутність зарахування грошових коштів на його картковий рахунок та здійснення платежу на погашення заборгованості по кредитному договору.
Таким чином згідно наданого розрахунку, заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту відповідача становить: 15 000,00 грн.
Щодо нарахування та стягнення відсотків
Згідно до п.1.4. договору строк кредиту 13 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 договору.
Таким чином, згідно умов кредитного договору дата повернення кредиту 15 липня 2021 року, про що зазначено в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору (п. 1.4 договору).
Пунктом 4.1 договору строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2 (п.п. 4.2.1-4.2.4) договору або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп.4.3.1-4.3.2) договору; повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів (п. 6.1 договору).
Пунктом 4.2.2 договору визначено, що споживач має право порушувати питання про продовження строку дії договору шляхом здійснення відповідного платежу у розмірі нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.
Відповідно до п.4.2.3 кредитного договору товариство вправі акцептувати пропозицію споживача про продовження строку дії договору шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту.
Так, умовами договору споживчого кредиту передбачено нарахування відсотків після строку дії договору, оскільки умовами договору передбачено його автоматичну пролонгацію.
Пунктом 4.3 вказаного договору визначено порядок пролонгації строку кредиту. Сторони домовилися, що у випадку якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (п.4.3.1).
Аналізуючи викладене, у даній справі строк кредитування скінчився 25 серпня 2021 року (останній день дії кредитного договору), оскільки споживач 12 серпня 2021 року здійснив сплату 3420 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості.
Згідно з п. 4.3.1. - п. 4.4. Кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до п.п. 4.2.2 - 4.2.4 Договору.
Відтак суд приходить до висновку, що строк кредитування скінчився саме 23 листопада 2021 року, 90 днів після виконаної останньої проплати відповідачем.
У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач також їх не надав, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Відтак згідно наданого розрахунку, заборгованість по процентам за користування кредитом відповідача за період по 23 листопада 2021 року становить: 29355 грн. (а.с.54 на звороті).
Таким чином, згідно розрахунку позивача внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 23 листопада 2021 року заборгованість позичальника перед кредитором становить 44355 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 15000, 00 грн., проценти за користування кредитом 29355 грн. В свою чергу ці докази не спростовані відповідачем ОСОБА_1 та ним не надано докази про рух коштів по його карті які б спростували викладене.
03 травня 2022 року ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу №03-05/2022 - відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги на суму боргу до ОСОБА_1 , яка утворилась по невиконанню умов кредитного договору з відповідачем №4405741, що також підтверджується витягом з реєстру боржників (а.с.39-43,59).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 03 травня 2022 року до Договору факторингу №03-05/2022 від 03 травня 2022 року, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №4405741 на суму основного боргу 15000,00 грн., на суму заборгованості за відсотками в розмірі 29355,00 грн. (а.с.59).
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення повідомлення на електрону пошту відповідача, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення (а.с.49).
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набула права грошової вимоги до відповідача на суму 44 355,00 грн., яка складається з: 15 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 29355 грн. - заборгованість по відсотках.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 3% від простроченої суми за період з 24.11.2021 по 15.09.2023 та інфляційних втрат за період з грудня 2021 року по червень 2023 року, суд зазначає, що згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відтак, позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по червень 2023 року та розрахунок 3 % річних за період з 24 лютого 2022 по 15 вересня 2023 року.
З огляду на викладене, суд наводить власний розрахунок 3% річних за період з 24 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Розмір 3 % річних обраховується за формулою: (сума боргу) х 3% : 100% : (кількість днів у році) х (кількість днів прострочення виконання).
Отже, сума трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання за кредитним договором за період з 24.11.2021 по 23.02.2022 (92 дні) складає 335,40 грн /44355 грн х 3% : 100 % : 365 днів х 92 дні прострочення зобов'язання = 335,40 грн).
Щодо інфляційних витрат, за період з 01.12.2021 по 23.02.2022, то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до розмірів індексу інфляції, в грудні 2021 року індекс інфляції складав - 100,6; в січні 2022 року - 101,3 ; в лютому 2022 року - 101,6 .
Інфляційні нарахування обчислюються за формулою: (сума боргу) х (індекс інфляції) :100 - (сума боргу).
Тому, розмір втрати від інфляції за ці місяці складає:
-за грудень 2021 року - 266,13 грн /44355 х 100,6 :100-44355=266,13/;
-за січень 2022 року - 576,15 грн /44355 х 101,3 :100-44355=576,61/;
-за лютий 2022 року - 709,68 грн /44355 х 101,6 :100-44355=709,68/.
Отже, розмір втрат від інфляції за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року складає 1552,42 грн (266,13 +576,61 +709,68 =1552,42 ).
Відтак, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат за період з 01 грудня 2021 по 23 лютого 2022 року в сумі 1552,42 грн та 3 % річних за період з 24 листопада 2021 по 23 лютого 2022 року в розмірі 335,40 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволенню позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2 147,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.09.2023 (а.с. 7).
Оскільки позовні вимоги ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" підлягають задоволенню частково на загальну суму 46242,82 грн, що становить 76 % від ціни позову (60821,65), тому на користь позивача з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, за подання позовної заяви в сумі 1631,87 грн (2147,20х76%).
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень, то суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», в силу ст.134 ЦПК України в позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Водночас, відповідно до правової позиції, висловленої об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу разом із позовною заявою було подано:
-копію Договору № 10/07-2023 про надання правової допомоги від 10 липня 2023 року, який укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М., предметом якого є надання юридичної допомоги клієнту в обсязі та на умовах передбачених договором (п. 1.1. Договору) (а.с.23-24);
- копію ордеру серії АІ №1423361 від 14 вересня 2023 року про надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у Хотинському районному суді Чернівецької області адвокатом Столітнім М.М.(а.с.60) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 від 18 вересня 2020 року (а.с.18);
- копію Звіту від 14 вересня 2023 року про надання правової допомоги згідно договору № 10/07-2023 від 10 липня 2023 року, відповідно до якого адвокатом Столітнім М.М. надано позивачу наступні послуги професійної правничої допомоги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви, складення позовної заяви та подання її до суду, на загальну суму 10000,00 грн (а.с.10);
-копію рахунку на оплату по замовленню №1092/14/09 від 14 вересня 2023 року на суму 10000,00 грн. (а.с.9), копію платіжної інструкції від 14 вересня 2023 року №820 про оплату ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» адвокату Столітньому М.М. 10000,00 грн. (а.с.8).
При визначенні суми відшкодування суд має керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат.
ОСОБА_1 не надав суду клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги.
Суд вважає, що надані позивачем докази підтверджують витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката та є обґрунтованими.
Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, їх характер та необхідність, а також критерій розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат з розглядом справи, відсутність аргументованого клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених витрат, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Разом з тим, указаний розмір витрат на правову допомогу підлягає перерахунку, пропорційно задоволеним вимогам.
Отже стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог (76 %) у розмірі 7600 грн (10 000 грн х 76 %).
Керуючись ст. 526,625,626,628,1049,1050,1054 ЦК України та ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 280 ЦПК України, суд,-
? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? В И Р І Ш И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (місцезнаходження за адресою: 03150, м.Київ, вул.Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість у розмірі 46242 (сорок шість тисяч двісті сорок дві) гривні 82 копійки, яка складається з : 15 000 грн - основна сума боргу, 29 355 грн - проценти; 335 грн 40 коп. - три процента річних, 1552 грн 42 коп - інфляційні втрати.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (місцезнаходження за адресою: 03150, м.Київ, вул.Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1631(одна тисяча шістсот тридцять одна) гривня 87 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7600 (сім тисяч шістсот) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна", місце знаходження за адресою: 03150, м.Київ, вул.Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: Т.М. Ковальчук