Справа № 367/128/24
Провадження №2-а/367/87/2024
Іменем України
про передачу справи за підсудністю
12.01.2024 року Суддя Ірпінського міського суду київської області Лещенко О.В., вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про примусове повернення до країни походження та про заборону в'їзду в Україну,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень: про примусове повернення іноземця до країни походження; про заборону в'їзду в Україну.
Вивчивши матеріали адміністративного позову на предмет дотримання вимог процесуального законодавства щодо підсудності даного спору визначеному місцевому адміністративному суду, суддя дійшла наступних висновків.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України)
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. ( п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України)
Згідно з ст. 20 цього Кодексу місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
уточнення списку виборців;
оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;
оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Отже, законодавцем чітко визначено предметну підсудність адміністративних справ місцевим загальним судам та окружним адміністративним судам.
Разом зі тим, із позовної заяви убачається, що позивачем заявлено дві позовні вимоги:
«визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства за № 3215130122214619, ухвалене відносно ОСОБА_1 19 грудня 2023 року Ірпінським об'єднаним відділом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області»;
«визнати протиправним та скасувати рішення про заборону в'їзду в Україну за № 3215110100012086, ухвалене відносно ОСОБА_1 19 грудня 2023 року Ірпінським об'єднаним відділом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області» .
Частиною третьою статті 21 КАС України встановлено, що якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За вимог п.1 ч. 3 ст. 317 КАС України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Виходячи зі змісту поданого адміністративного позову, предметом даного спору є не лише оскарження рішення про примусове повернення до країни походження, що належить до підсудності місцевого загального суду як адміністративного суду, а й також вимога про про визнання протиправним та скасування рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки.
Таким чином, оскільки заявлено дві вимоги, одна з яких, а саме позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про заборону в'їзду в Україну у відповідності до ч. 2 ст. 20 КАС України заявлена щодо вирішення публічно-правового спору та не входить до підстав, що передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 20 КАС України, а тому відповідно до ч.3 ст. 21 КАС України справа підсудна окружному адміністративному суду.
Європейський суд з прав людини у рішеннях, пов'язаних із застосуванням статті 6 Конвенції, вказує, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Повноваження складу суду належить сприймати і як компетентність у розумінні наявності права на розгляд у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної КАС України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Нормами Кодексу адміністративного судочинства України законодавець не врегулював питання передачі справи до іншого суду, якщо позовна заява подана з порушенням правил предметної підсудності.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відтак, виходячи із приписів частини 6 статті 7 КАС України, щодо застосування судом закону за аналогією, правила щодо передачі адміністративного позову з одного суду до іншого суду в даному випадку мають визначатись з урахуванням норм, які визначають передачу справ за територіальною підсудністю.
Згідно з ч. 5 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 29 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 30 цього Кодексу спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
За наведених обставин та враховуючи, що у позові об'єднані вимоги щодо однієї з яких справа підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги - місцевому загальному суду як адміністративному суду, відповідно до приписів ч. 3 ст. 21 КАС України даний спір повинен розглядатися окружним адміністративним судом.
Ураховуючи наведене вище, а також те, що реалізація права позивача щодо захисту порушеного права може відбутися лише в окружному адміністративному суді у відповідності до ч. 3 ст. 21 КАС України, а відтак приходжу висновку про те, що справу необхідно передати до Київського окружного адміністративного суду для розгляду після закінчення строків, передбачених ч. 8 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 20, 21, 29, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Матеріали адміністративної справи №367/128/24 провадження № 2-а/367/87/2024 за позовною заявою ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про примусове повернення до країни походження та про заборону в'їзду в Україну - передати за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26а).
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://ip.ko.court.gov.ua/sud1013/.
Суддя: О.В. Лещенко