справа № 361/3854/22
провадження № 2/361/1297/23
16.10.2023
Іменем України
16 жовтня 2023 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретарів: Панек А.С., Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Українська залізниця” про визнання незаконним і скасування частково наказу про призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, враховуючи зміну предмета позову (т. 1 а. с. 24), просила визнати незаконним та скасувати наказ № 389/ос від 01 квітня 2022 року Акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі - Товариство або АТ “Українська залізниця”) про призупинення дії трудового договору в частині його дії стосовно неї, начальника відділу внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та контролю; поновити з 01 квітня 2022 року із нею дію трудового договору та стягнути на її користь з відповідача АТ “Українська залізниця” середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01 квітня 2022 року по день ухвалення судом рішення.
В обґрунтування позову зазначала, що 20 вересня 2016 року її було прийнято на роботу на посаді начальника відділу аудиту Департаменту аудиту та контролю АТ “Українська залізниця”. 01 вересня 2017 року вона переведена на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Товариства. У зв'язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану на всій території України, щодо частини працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, у тому числі щодо виконання її роботи, був запроваджений режим оплачуваного простою. Будь-який наказ про режим простою їй на ознайомлення не надавався, про цей режим вона дізналася з розрахункового листа, який отримала 07 квітня 2022 року на свою електронну адресу. У березні 2022 року їй зателефонувала співробітниця з метою отримання інформації про її (позивача) місцеперебування, на що у відповідь вона повідомила, що перебуває у місті Бровари Київської області та готова приступити до виконання своїх трудових обов'язків.
13 травня 2022 року на її електронну адресу надійшов розрахунковий лист за квітень 2022 року, зі змісту якого дізналася, що дію з нею трудового договору призупинено. Із наказом про призупинення з нею дії трудового договору її ніхто не ознайомлював, про призупинення дії трудового договору ніхто теж не повідомляв. Вказувала на те, що АТ “Українська залізниця” жодним чином не лише не повідомило її про прийняте рішення, а й упродовж тривалого часу ігнорувало її численні звернення з проханням роз'яснити таку ситуацію. Для з'ясування підстав призупинення дії трудового договору, вона намагалася дізнатися у телефонному режимі та отримати копію цього наказу. 28 липня 2022 року звернулася до АТ “Українська залізниця” із заявою, у якій просила надати їй копію наказу про призупинення з нею дії трудового договору, нарахувати їй заробітну плату та повідомила роботодавця про свою готовність вийти на робоче місце.
Однак відповіді вона не отримала. І лише на адвокатський запит представника позивача їй була надана копія наказу АТ “Українська залізниця” від 01 квітня 2022 року № 389/ос про призупинення з нею (позивачем) дії трудового договору.
Позивач вважає, що вказаний наказ порушує її право на працю, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до норм Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15 березня 2022 року № 2136-IX, режим воєнного стану не є самостійною підставою призупинення трудових відносин. Головною умовою призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її в умовах воєнного стану. Даний наказ про призупинення дії трудового договору позбавив її можливості працювати і заробляти на життя та є вимушеним прогулом з вини АТ “Українська залізниця”, тому позивач вважає, що дію трудового договору не припинено, а призупинено, тому ефективним способом відновлення її порушеного права є саме поновлення з 01 квітня 2022 року з нею дії трудового договору та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 квітня 2022 року по день ухвалення судом рішення.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Цимейко Г.О. у суді позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному вище, просили суд врахувати, що з початку повномасштабного вторгнення по даний час АТ “Українська залізниця”, як об'єкт критичної інфраструктури, жодного дня не зупиняло свою основну діяльність. У преамбулі спірного наказу відповідач в обґрунтування неможливості надати ОСОБА_1 роботу обмежився лише загальною фразою про зменшення її обсягів, а обставини щодо змоги виконувати роботу не з'ясовував. Відповідач не взяв до уваги офіційне роз'яснення Державної служби України з питань праці, як органу уповноваженого здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами. Так, Держпраці наголошує, що не можна призупинити дію трудового договору з працівниками в місті, де не ведуться бойові дії, працівник може виконувати свою роботу, а підприємство не зупинило свою діяльність. Дійсних причин і підстав для призупинення дії трудового договору з позивачем у відповідача не було, оскаржуваний наказ АТ “Українська залізниця” виданий в односторонньому порядку всупереч вимогам ч. 1 ст. 13 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15 березня 2022 року № 2136-IX. Просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги повністю.
Представники відповідача АТ “Українська залізниця” адвокати Середницький Є.В. та Редевич О.М. у суді позов не визнали, заперечували щодо задоволення позовних вимог, подали до суду відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив та письмові пояснення, у яких, посилаючись на те, що військова агресія рф проти України призвела до значних руйнувань залізничної інфраструктури, втрати майна та активів АТ “Українська залізниця”. Починаючи із 24 лютого 2022 року, завдання, які можна було б доручити начальнику відділу внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ОСОБА_1 у межах її трудового договору, були відсутні. Актом простою від 24 лютого 2022 року засвідчено, що у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану, зумовленого військовою агресією рф проти України, з 24 лютого 2022 року була зупинена робота структурних підрозділів апарату управління АТ “Українська залізниця”, які не виконують критично важливі завдання. Згідно із наказом АТ “Українська залізниця” від 01 квітня 2022 року № 389/ос, у зв'язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв'язку з втратою через військову агресію рф проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності Товариства і запровадження відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану, керуючись ст. 13 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, іншими нормами законодавчих актів, з 01 квітня 2022 року припинено режим простою щодо ОСОБА_1 та призупинено із позивачем дію трудового договору до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Таким чином, підставою для призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 стала абсолютна неможливість АТ “Укрзалізниця” надати їй роботу, що в свою чергу виключає можливість виконання позивачем роботи. Просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 20 вересня 2016 року наказом № 1829/ос Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (перейменовано на АТ “Українська залізниця”) позивач ОСОБА_1 прийнята з 23 вересня 2016 року на роботу на посаді начальника відділу аудиту Департаменту аудиту та контролю цього товариства. Тип договору безстроковий.
01 вересня 2017 року наказом № 2208/ос ПАТ “Українська залізниця” начальника відділу аудиту Департаменту аудиту та контролю ОСОБА_1 із 04 вересня 2017 року переведено на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Товариства.
24 лютого 2022 року АТ “Укрзалізниця” наказом № Ц-42/6-В “Про запровадження режиму простою” у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, з 24 лютого 2022 року зупинена робота структурних підрозділів апарату управління АТ “Українська залізниця”, які не виконують критично важливі задачі, для працівників апарату управління АТ “Укрзалізниця” встановлено режим простою з 24 лютого 2022 року до його відміни.
Згідно із додатком № 1 до зазначеного наказу № Ц-42/6-В ОСОБА_1 встановлений режим простою з 24 лютого по 28 лютого 2022 року та згідно із додатком № 1 до наказу АТ “Укрзалізниця” № Ц-42/12-В режим простою продовжено до 31 березня 2022 року.
01 квітня 2022 року АТ “Укрзалізниця” був виданий наказ № 389/ос про припинення з 01 квітня 2022 року введеного наказом № Ц-42/6-В від 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 простою та призупинено з нею дію трудового договору до припинення або скасування воєнного стану у зв'язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв'язку із втратою через військову агресію рф проти України можливості повноцінно організувати процеси діяльності даного Товариства, і запровадження відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану, керуючись ст. 13 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” та іншими нормами законодавчих актів.
Позивач ОСОБА_1 , вважаючи, що вказаний вище наказ про призупинення з нею дії трудового договору є незаконним та таким, що порушує її права, звернулася до суду з цим позовом.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією ними права на працю, закріплені у ст. ст. 43-46 Конституції України.
Відповідно до ч. ч. 3, 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За змістом положень ст. 2 КЗпП України працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
24 лютого 2022 року Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” № 64/2022 (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX, та Указом від 01 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-IX), на всій території України введено воєнний стан, та продовжено його строк з 05.30 год. 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
У п. 3 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року встановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. ст. 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнятий Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” за № 2136-IX, що набрав чинності 24 березня 2022 року (далі - Закон № 2136-IX), який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
У ч. ч. 2, 3 ст. 1 Закону № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення оспорюваного позивачем наказу № 389/ос від 01 квітня 2022 року) передбачено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно із п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”.
За змістом ст. 13 Закону № 2136-IX у вказаній редакції призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Міністерство економіки України розмістило на сайті міністерства та в листі від 09 травня 2022 року № 4712-06/22838-09 коментар до Закону № 2136-ІХ, зокрема й коментар до ст. 13 цього Закону.
Зі змісту цього листа вбачається, що у зв'язку з призупиненням дії трудового договору працівник звільняється від обов'язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов'язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а також виконання інших обов'язків, передбачених трудовим договором.
Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, а працівник, в свою чергу не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Крім того, відповідно до ст. 13 Закону № 2136-IX, з одного боку вбачається, що призупинення можливе за умови неспроможності роботодавця надати будь-яку роботу, а не йдеться про неспроможність надання роботи, яка б відповідала кваліфікації працівника. Також у Законі не вказано про те, що ця робота повинна повністю відповідати істотним умовам праці, які існували до початку війни, а отже, роботодавець має змогу в певних випадках запровадити надомну або дистанційну роботу або перевести працівника на іншу роботу.
При цьому Закон № 2136-IX не встановлює причинно-наслідкового зв'язку між цими двома умовами, тобто відсутність відповідної змоги в однієї зі сторін трудового договору автоматично не тягне за собою її відсутність в іншої сторони.
Із преамбули оспорюваного наказу АТ “Укрзалізниця від 01 квітня 2022 року № 389/ос вбачається, що, призупиняючи дію трудового договору з позивачем ОСОБА_1 , відповідач АТ “Укрзалізниця”, посилаючись на ст. 13 Закону № 2136-ІХ та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року№ 64/2022 (зі змінами) воєнного стану, виходило з неможливості надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв'язку з втратою через військову агресію рф проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності Товариства.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач АТ “Укрзалізниця” вказувало на те, що фактично робота для позивача ОСОБА_1 , яка перебуває на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та контролю та до обов'язків якої входить, зокрема, проводити планові та й позапланові внутрішні аудити,була відсутня, оскільки не були затверджені плани внутрішніх аудитів на 2022 рік, а запропонувати позивачу альтернативну роботу було неможливо, оскільки це суперечить Положенню про відділ внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ПАТ “Укрзалізниця”, затвердженого 01 жовтня 2018 року директором Департаменту внутрішнього аудиту та контролю О.Є.Трояном (далі - Положення про відділ), відповідно до якого внутрішні аудитори не можуть залучатися іншими структурними підрозділами Товариства для виконання їх завдань та доручень, та зазначає про численні втрати майна та активів Товариства у зв'язку з війною, а також зменшення обсягів господарської діяльності, що вважає підставою для призупинення дії трудового договору з позивачем.
Позивач ОСОБА_1 повідомила суду, що вона як одна із сторін трудового договору із початку введення воєнного стану і до тепер мала можливість у будь-який момент приступити до виконання своїх обов'язків, про що вона неодноразово намагалась повідомити роботодавця, спочатку в робочому порядку по телефону та засобами Viber, а пізніше - шляхом письмового звернення до голови правління АТ “Укрзалізниця”.
Однак, керівництво АТ “Укрзалізниця” численні звернення ОСОБА_1 з проханням роз'яснити ситуацію, що склалася, ігнорувало та лише у відповідь на адвокатський запит представника позивача у серпні 2022 року надало їй копію оспорюваного наказу № 389/ос.
Крім того, у супровідному листі, що надійшов, як відповідь на адвокатський запит, відповідач АТ “Укрзалізниця” фактично підтвердило, що не має доказів ознайомлення позивача ОСОБА_1 із оскаржуваним нею наказом.
Із п. 4.1.6 Регламенту організації та проведення внутрішнього аудиту та контролю в ПАТ “Укрзалізниця”, введеного в дію наказом ПАТ “Укрзалізниця” від 26 червня 2018 року № 401, вбачається, що у разі потреби позапланові, зустрічні та раптові аудиторські перевірки бізнес-процесів підрозділів Товариства можуть здійснюватися за окремим рішенням директора департаменту.
Аналогічні положення містить й п. 3.1 Положення про відділ.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що для організації роботи департаменту в частині проведення аудитів не обов'язково чекати затвердження відповідних планів, достатньо щонайменше і одноосібних рішень директора департаменту.
Також, відповідно до Положення про відділ начальник відділу та його працівники, крім безпосереднього проведення внутрішніх аудитів, виконують низку інших завдань і функцій, зокрема: здійснюють контроль за станом усунення порушень (п. 3.4 Положення про відділ); здійснюють моніторинг та контроль економічного ефекту від впровадження пропозицій, наданих за результатами проведених аудитів (п. 4.5 Положення про відділ); беруть участь у підготовці проектів внутрішніх документів товариства, розробці аналітичних, довідкових, інформаційних та інших матеріалів департаменту (п. п. 3.7 і 5.6.8 Положення про відділ).
Отже, відсутність планів внутрішніх аудитів на 2022 рік, незалежно від причин їх незатвердження, ще не вказує на абсолютну неможливість забезпечити позивача роботою.
Більш того, як стверджує позивач ОСОБА_1 , планові контрольні заходи не проводяться уже понад два роки поспіль, однак, вказане не заважало працювати департаменту весь цей час. Відповідач це твердження заперечував та зазначав, що плани у попередні роки складалися.
Із трьох адвокатських запитів представника позивача адвоката Цимейко Г.О. вбачається, що вона ставила питання про надання відповідачем АТ “Укрзалізниця” на підтвердження його заперечень затверджені плани внутрішніх аудитів на 2019-2021 роки та на 2022-2023 роки.
На адвокатський запит з приводу планів на 2022-2023 роки АТ “Укрзалізниця” надало відповідь, додавши до неї протокол засідання Наглядової ради від 22 листопада 2022 року, яким затверджені вказані плани.
Однак з приводу планів на 2019-2021 роки відповідач відмовив у наданні такої відповіді, зазначивши, що плани внутрішніх аудитів є конфіденційною інформацією.
Суд вважає, що наведені вище обставини не підтверджують доводів сторони відповідача про абсолютну відсутність роботи для позивача.
Доводи представника відповідача АТ “Укрзалізниця” про неможливість переведення позивача ОСОБА_1 на іншу роботу, суд до уваги теж не приймає, з огляду на наступне.
У ст. 33 КЗпП України дозволено роботодавцю тимчасово перевести працівника за його згодою на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором.
Із матеріалів справи видно, що передбачене ст. 33 КЗпП України право відповідачем АТ “Укрзалізниця” було реалізовано щодо інших працівників департаменту, зокрема, ОСОБА_2 , яка також перебуває у переліку працівників з якими призупинено дію трудового договору з 01 квітня 2022 року, запропоновано їй роботу на іншій посаді та в іншому структурному підрозділі АТ “Укрзалізниця”, зокрема, бухгалтера Харківського відділення філії “Центр транспортного сервісу“Ліски”, про що свідчить лист № ЦЦУП-11/73 від 20 червня 2022 року АТ “Укрзалізниця” (т. 1 а. с. 187).
Судом встановлено, що АТ “Укрзалізниця” набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку. Товариство має цивільні права та обов'язки, у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, Статутом та внутрішніми документами товариства, прийнятими відповідно до Статуту. Товариство діє на принципах повної господарської самостійності і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань. Фінансово-господарська діяльність товариства провадиться відповідно до фінансового плану, який складається товариством згідно із законодавством, погоджується наглядовою радою та затверджується загальними зборами товариства. Товариство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, формує облікову політику (Статут Товариства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1094).
Таким чином, АТ “Укрзалізниця” є юридичною особою, що здійснює господарську діяльність самостійно та відповідає за своїми зобов'язаннями.
Суд вважає, що втрати, які зазнав відповідач у зв'язку військовими діями, є безумовно тяжким тягарем, однак позивач ОСОБА_1 як працівник в умовах, що склалися, є більш незахищеною та вразливою порівняно з відповідачем АТ “Укрзалізниця” як роботодавцем, та не може відповідати за зобов'язаннями Товариства та впливати на ситуацію, що склалася, а Товариство, уклавши трудовий договір з позивачем, взяло на себе обов'язок забезпечити її роботою та відповідною заробітною платою, а виходячи з об'єктивних економічних реалій, в яких опинилася позивач внаслідок збройної російської агресії, відсутність будь-якої роботи, заробітної плати та фактично засобів для існування, можливості відповідачем запропонувати іншу роботу, містить ознаки дискримінації по відношенню до позивача.
При цьому сама по собі обставина втрат, які зазнав відповідач у зв'язку військовими діями, не свідчить про неможливість відповідача забезпечити позивача роботою.
Суд вважає, що є загальновідомим фактом та не потребує доказуванню, що з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України та введення в Україні воєнного стану, громадяни України виїжджали з небезпечних місць України у більш безпечні місця та є відомим, що вони користувалися послугами АТ “Укрзалізниця”, сплачували грошові кошти за придбання квитків на потяги, що свідчить, що АТ “Укрзалізниця” жодного дня не призупиняло своєї діяльності, здійснювало свій основний вид діяльності та отримувало прибуток.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стороною відповідача не доведено належними та допустимими доказами, що на час видання оспорюваного наказу, існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором, що існувала абсолютна неможливість роботодавця АТ “Укрзалізниця” надати роботу, яку виконувала позивач ОСОБА_1 до 01 квітня 2022 року або неможливість запропонувати їй іншу роботу,та доказів того, що ОСОБА_1 не могла виконувати цю роботу. Не надано відповідачем відповідних належних і допустимих доказів, які б спростовували заявлені позивачем позовні вимоги та свідчили б про критичне зменшення обсягів господарської діяльності Товариства та функцій підприємства, призупинення його діяльності.
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що виданий АТ “Укрзалізниця” наказ № 389/ос від 01 квітня 2022 року “Про призупинення дії трудового договору” в частині призупинення дії трудового договору начальника відділу внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ОСОБА_1 є необґрунтованим та незаконним, тому у цій частині зазначений наказ підлягає скасуванню.
З огляду на викладене та враховуючи, що з позивачем не припинено трудовий договір, а лише призупинено його дію, ефективним способом відновлення порушеного права позивача ОСОБА_1 є поновлення з 01 квітня 2022 року дії з нею трудового договору.
Призупинення трудового договору з працівником відповідно до положень ст. 13 Закону № 2136-ІХ, хоча і не припиняє трудових відносин та не є звільненням у розумінні положень КЗпП України, проте фактично позбавляє працівника роботи й належного йому заробітку, який він би отримав, коли б працював та своєму робочому місці чи виконував покладені на нього трудові обов'язки.
У випадку, якщо наказ буде визнаний незаконним та скасований, то це на думку суду створить ситуацію, яка як для роботодавця, так і для працівника буде фактичним вимушеним прогулом, викликаним протиправними діями роботодавця.
У даному випадку, суд, керуючись відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України принципами верховенства права, вважає за можливе, з метою поновлення порушених трудових прав працівника, застосувати за аналогією закону, що передбачено ч. 9 ст. 10 ЦПК України, норму ст. 235 КЗпП України, якою встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Водночас, під вимушеним прогулом розуміється час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно перебувала у вимушеному прогулі з вини роботодавця, адже оспорюваний наказ визнаний судом незаконним, а видання наказу про зупинення дії трудового договору призвело до невиплати заробітної плати позивачу.
Період вимушеного прогулу, з урахуванням викладено вище, слід визначити з 01 квітня 2022 року (день зупинення дії трудового договору) по 16 жовтня 2023 року (день ухвалення судом рішення у справі).
Розрахунок середнього заробітку працівника за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів.
Згідно із наявними у справі розрахунковими листами заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці її роботи - лютий і березень 2022 року становить 62799 грн. 01 коп., кількість відпрацьованих днів складає 42 дні, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 1495 грн. 21 коп. (62799 грн. 01 коп. / 42 дні).
За період вимушеного прогулу з 01 квітня 2022 року по 16 жовтня 2022 року кількість робочих днів складає 402 дні.
Таким чином, середній заробіток позивача ОСОБА_1 за зазначений період за весь час вимушеного прогулу становить 601074 грн. 42 коп. (1495 грн. 21 коп. х 402 дні), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
За змістом п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
У квітні 2022 року був 21 робочий день.
Враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з АТ “Укрзалізниця” заробітної плати за один місяць в розмірі 31399 грн. 41 коп. (1495 грн. 21 коп. х 21 день).
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи ставки судового збору, визначені ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, із відповідача АТ “Укрзалізниця” на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7995 грн. 54 коп. (992 грн. 40 коп. х 2 + 6010 грн. 74 коп.).
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265, 430 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати незаконним і скасувати наказ № 389/ос від 01 квітня 2022 року Акціонерного товариства “Українська залізниця” “Про призупинення дії трудового договору” у частині призупинення дії трудового договору начальника відділу внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ОСОБА_1 .
Поновити з 01 квітня 2022 року дію трудового договору між Акціонерним товариством “Українська залізниця” та ОСОБА_1 , начальником відділу внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та контролю.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця”, код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2022 року по 16 жовтня 2023 року в загальному розмірі 601074 (шістсот одна тисяча сімдесят чотири) грн. 42 коп.
Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Акціонерного товариства “Українська залізниця”, код ЄДРПОУ 40075815, заробітної плати за один місяць у розмірі 31399 (тридцять одна тисяча триста дев'яносто дев'ять) грн. 41 коп. підлягає негайному виконанню.
Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця”, код ЄДРПОУ 40075815, на користь держави судовий збір у розмірі 7995 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 54 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.