308/21706/23
09.02.2024 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, матеріали поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,
За ч. 2 ст. 123 КУпАП, -
Згідно cкладеного протоколу серії ААД № 033664 від 18.10.2023 року про адміністративне правопорушення, вбачається, що 18.10.2023 року о 13 год. 25 хв. в м. Ужгороді на вул. Станційна, 1 гр. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки Mazda CX-7 д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора через залізничний переїзд, чим порушив п. 20.5 "в" ПДР.
Дії гр. ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейським Управління патрульної поліції в Закарпатській області за ч. 2 ст.123 КУпАП за порушення вимог п. 20.5 "в" Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 в призначене судове засідання на 22.12.2023 р. не з'явився, представник ОСОБА_1 - адвокат Марина В.Г. подав до суду клопотання про перенесення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.
ОСОБА_1 та представник ОСОБА_1 - адвокат Марина В.Г. в наступне судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися шляхом надіслання судової повістки смс-повідомленням, що стверджується довідками про доставку смс-повідомлення від 08.02.2024 року.
Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.
Отже, суд вжив усі можливі способи сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а така поведінка останнього, щодо свідомого ухилення від явки на виклик до суду свідчить про його ухилення від суду та про намагання уникнути відповідальності за вчинене.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 123 ч. 2 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 7 та ст. 245 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зокрема, диспозиція ч. 2 ст. 123 КУпАП передбачає в'їзд на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліції, що відтворений в судовому засіданні встановлено відсутність фіксації факту порушення гр. ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме - проїзду на заборонений сигнал світлофора через залізничний переїзд.
Під час перегляду даного відеозапису встановлено , що факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме - проїзду на заборонений сигнал світлофора через залізничний переїзд не зафіксовано .
З наданого до суду та дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається фіксація транспортного засобу, який стояв на узбіччі дороги і до водія якого підійшли поліцейські.
Натомість факт вчинення гр. ОСОБА_1 правопорушення у вигляді в'їзду на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений та порушення правил ПДР не зафіксовано.
Отже, при відтворенні даного відеозапису з нагрудних відеореєстраторів поліцейських встановлено, що факт порушення ОСОБА_1 правил ПДР, а саме - проїзд на заборонений сигнал світлофора через залізничний переїзд не зафіксовано технічними засобами фіксації.
Згідно із п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Таким чином відео файли не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 здійснив порушення у вигляді проїзду на заборонений сигнал світлофора через залізничний переїзд 18.10.2023 року.
Доказів, які свідчили б про те, що гр. ОСОБА_1 18.10.2023 року о 13 год. 25 хв. в м. Ужгороді, по вул. Станційна, 1, здійснив порушення ПДР у вигляді проїзду на заборонений сигнал світлофора через залізничний переїзд в матеріалах справи відсутні.
Протокол є єдиним документом, у якому зазначається суть правопорушення, тобто це є фактично те обвинувачення, яке висунуто особі від імені держави відповідними державними службовцями.
Доведення вини особи у скоєнні правопорушення та доведення всіх інших обставин події цього правопорушення, що мали місце, покладено на працівників органів поліції.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об'єктивну, так і суб'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Разом із тим, з доказів, наявних в матеріалах справи, не вбачається, що ОСОБА_1 здійснив порушення ПДР у вигляді проїзду на заборонений сигнал світлофора через залізничний переїзд, натомість працівником поліції ініційовано притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 123 КУпАП за в'їзд на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений, хоча доказів такого порушення у матеріалах справи немає.
Матеріали справи не містять чітку фіксацію та документацію доказами саме факту порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.
На підставі встановлених обставин справи та враховуючи зміст п. 1.10 Правил дорожнього руху й п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не було доведено «поза розумним сумнівом», що 18.10.2023 року ОСОБА_1 здійснив порушення ПДР у вигляді проїзду на заборонений сигнал світлофора через залізничний переїзд, оскільки наявні у справі докази не доводять такого факту.
Зважаючи на викладене , суд вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 123 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює криміналь-но правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції:право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Суддя не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальност ґрунтуються на конституційних принципах та правовихпрезумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенст-ва права в Україні.
Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладаєть-ся обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
На підставі вищенаведеного, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку вина гр. ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 123 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. ч.2 123, 245, 251-252, 268, 280, 284, 287-291 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд,-
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.123 КпАП України закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у діянні ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.123 КпАП України .
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца