Справа № 307/53/24
Провадження №1-кп/307/2/24
про відмову у задоволенні клопотання
06 лютого 2024 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
його захисника адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 квітня 2020 року за № 12020070000000092 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
У провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
В обґрунтування клопотання посилався на те, що згідно ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України з наступних підстав.
Обвинувальний акт від 04.01.2024 вручений після завершення строків досудового розслідування, згідно норми ст .2 ст. 283 КПК України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Отже звернення до суду з обвинувальним актом є завершальною стадію слідчих дій по суті їх наслідком.
Згідно норми ч. 8 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу.
Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.
Ухвалою від 06.10.22 строк досудового розслідування у ЄРДР було продовжено до 09.04.2023.
Обвинувальний акт направлено до суду 04.01.24. Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування після 06.10.22 рішення про продовження строків у ЄРДР 12020070000000092 жодного разу не приймалися.
Отже, обвинувальний акт від 04.01.24 направлено до суду поза межами строків, визначених ст. 219 КПКУ.
Вказані обставини свідчать про порушення вимог ст. ст. 223, 276, 278 та 290 КПК України оскільки всі слідчі дії, вчинені в ЄРДР 12020070000000092 після 09.04.2023 винесення постанови про уточнення суми збитків від 16.11.23, пред'явлення цивільного позову 17.11.2023 та пред'явлення підозри від 16.11.2023.
Відкриття матеріалів та звернення до суду з обвинувальним актом вчинялось після завершення строку досудового розслідування.
Крім цього, обвинувальний висновок не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення за ст. 190 КК України, які прокурор вважає доведеними.
Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України) по суті є консистенцією усього обвинувального акта.
Відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, але й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, а також для реалізації права підозрюваного на захист.
Якщо мотив учинення цього правопорушення не впливає на правильність його кваліфікації, то відсутність у сторони захисту відомостей про місце вчинення кримінального правопорушення позбавила її можливості висловити свою думку щодо правильності визначення територіальної підсудності, а отже, і впевнитися, що суд, який розглядає справу, є судом, встановленим законом, як цього вимагає ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім цього, фактичний виклад обставин правопорушення у обвинувальному акті має містити відомості про об'єкт, суб'єкт злочину, об'єктивну та суб'єктивну сторони з посиланням на докази між зовнішнім виразом злочину та протиправними наслідками, що настали в наслідок таких протиправних дій чи бездіяльності.
В той же час обвинувальний акт від 04.01.24 містить в собі опис обставин отримання ОСОБА_5 будівельних матеріалів ТзОВ «Євробуд-Захід» на залізничний станції Тересва, що обвинуваченим і не заперечується. Виклад всіх інших фактичних обставин протиправності дій ОСОБА_5 в обвинувальному акті відсутні.
Факт та розмір нанесених ТзОВ «Євробуд-Захід» не встановлено взагалі, експертиза з цього приводу не призначена і не проведена. Протиправність дій ОСОБА_5 щодо подальшої нібито реалізації будівельних матеріалів фактично не відображена у обставинах кримінального провадження.
Внаслідок викладеного у обвинувальному акті від 04.01.24 фактично відсутні будь-які обставини протиправних дій ОСОБА_5 , визначених ст. 190 КК України, також відсутній виклад обставин нанесення шкоди ТзОВ «Євробуд-Захід» та причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_5 та протиправними наслідками.
Однак, всупереч існуючий практиці ВСУ щодо визначення суб'єктивної сторони дій з ознаками злочину, визначеного ст. 190 КК України обвинувальний висновок від 04.01.23 у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення не містить опису подій або обставин дій ОСОБА_5 , що можуть бути кваліфіковані за ст. 190 КПКУ, так зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення не містить в собі інформації про порядок, документальні підстави та обставини надання ОСОБА_5 права управління, розпорядження, реалізацію будівельних матеріалів та отримання розрахунків від третіх осіб.
Навпаки, наявний виклад обставин доводить надання обвинуваченому повноважень на відвантаження з залізничної станції будівельних матеріалів.
Вказаний зміст обвинувального акту суперечить поняттю застосування обману чи зловживання довірою з боку обвинуваченого. оскільки містить інформацію, щодо надання управлінсько-розпорядчих йому функцій на здійснення операцій по розвантаженню будівельних матеріалів, що прибули залізницею.
Отже фактичним викладом обставин справи відображає факт розвантаження ОСОБА_5 будівельних матеріалів на основі управлінсько-розпорядчих функцій згідно доручення, а не шляхом обману, що в свою чергу суперечить змісту ст. 190 ККУ та спростовує факт події злочину.
В описі фактичних обставин кримінального провадження відсутній виклад обставин заволодіння ОСОБА_5 майном ТзОВ «Євробуд-Захід». Опис транспортування розвантажених будівельних матеріалів у м. Хуст, вул. Незалежності 241 з метою подальшого продажу таких матеріалів третім особам суперечить змісту ст. 190 КК України в частині заволодіння майном ТзОВ «Євробуд-Захід» - розвантаженими будівельними матеріалами.
У фактичному викладі обставини кримінального правопорушення взагалі не вказано чи ОСОБА_5 заволодів будівельними матеріалами, розвантаженими на станції Тересва чи грошовими коштами, отриманими внаслідок продажу таких матеріалів.
Виклад обставин кримінального провадження не містить інформацію, щодо способу нанесення майнової шкоди ТзОВ «Євробуд-Захід» - внаслідок розтрати будівельних матеріалів, що обліковуються на балансі чи в наслідок неотримання грошових коштів за продані будівельні матеріали. Посилання фактичного опису обставин кримінального правопорушення на експертний висновок № СЕ-19/107-22/7023-ЕК свідчить лише про встановлення об'єму розвантажених на станції Тересва будівельних матеріалів, у даній експертизі не поставлено питань, щодо способу та розміру нанесення збитків ТзОВ «Євробуд-Захід».
В описі фактичних обставин кримінального провадження відсутні посилання на фінансово-бухгалтерську звітність ТзОВ «Євробуд-Захід», відповідні документи про наявність заборгованості за поставлені будівельні матеріали, жодним способом не відображено збиток чи кредиторську заборгованість на загальну суму 38 049268, 58 грн. що також не дає можливості встановити ні факт події злочину ні факт нанесення шкоди заявнику .
Також, в описі фактичних обставин кримінального правопорушення відсутні посилання на проведення слідством економічної експертизи фінансової та податкової документації ТзОВ «Євробуд-Захід» з метою встановлення розміру нанесених збитків на загальну суму 38 049268, 58 грн., що є обов'язковим згідно п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України.
Системний аналіз змісту обвинувального акту від 04.01.24 свідчить про те, що в порушення вимог ст. 291 КПК України його текст не містить фактичного викладу обставин кримінального правопорушення, визначеного нормою ч. 4 ст. 190 КК України , що призвело до нанесення шкоди в особливо великих розмірах.
Крім цього, в порушення вимог ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального висновку не додано цивільний позов.
Документ, що є додатком обвинувального акту під назвою «Цивільний позов» не є позовною заявою в розумінні вимог закону.
Згідно ч. 8 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Виходячи з викладеного вище, додані до обвинувального акту документ не відповідає вимогам ст. 128 КПК України, що у свою чергу призводить до порушення вимог ст. 291 КПК України.
За вказаних обставин обвинувальний акт від 04.01.24 фактично не містить в собі ні фактичного викладу обставин ні доказів вчинення обвинуваченим дій з ознаками, визначеними ст. 190 КК України, більш того вказаний документ містить докази вчинення ТзОВ «Євробуд-Захід» злочинів, визначених ст. ст. 383, 384 КК України щодо яких вже прийнято рішення про внесення відомостей до ЄРДР.
Відтак, обвинувальний акт від 04.01.24 в порушення вимог ст. 291 КПК України не містить в собі фактичного викладу обставин вчинення ОСОБА_5 дій, визначених ст. 190 КК України з наведенням обставин його вини.
Також до обвинувального висновку не подано цивільного позову у розумінні ст. 128 КПК України, що в свою чергу свідчить про відсутність в розпорядженні слідства та ТзОВ «Євробуд-Захід» жодних належних та допустимих доказів нанесення вказаному ТОВ майнової шкоди.
Вислухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали клопотання суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з таких підстав.
Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 314 КПК України обвинувальний акт може бути повернений прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.
Пунктом 5 частини 2 статті 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити відомості щодо викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Обвинувальний акт містить відомості щодо викладу фактичних обставин злочину, які сторона обвинувачення вважає встановленими, зазначена правова кваліфікація злочину та сформульовано обвинувачення.
Оцінка правової кваліфікації можливих дій ОСОБА_5 виходить за межі повноважень суду на стадії підготовчого провадження, оскільки предметом підготовчого засідання є лише перевірка відповідності обвинувального акта вимогам закону, а не обґрунтованість правової кваліфікації дій обвинуваченого, яка може та повинна перевірятися на стадії судового розгляду.
Доводи захисника про те, що у формулюванні обвинувачення не зазначено місце вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку із чим сторона захисту була позбавлена можливості висловити свою думку щодо правильності визначення територіальної підсудності та зокрема, повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей прокурором не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору та будуть досліджені судом під час судового розгляду на підставі обвинувального акту.
Що стосується невідповідності форми та змісту цивільного позову, що долучений до обвинувального акта, то зазначені обставини не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, а є предметом судового розгляду на стадії дослідження доказів.
Крім того, суд вважає, що прокурор, відповідно до ст. 338 КПК України не позбавлений можливості на стадії судового розгляду змінити чи доповнити висунуте обвинувачення, з урахуванням даних, отриманих під час судового розгляду, а також уточнити фактичні обставини кримінального правопорушення.
У зв'язку з цим доводи клопотання щодо повернення обвинувального акту судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки на стадії підготовчого провадження суд позбавлений процесуальної можливості оцінювати докази, робити висновки щодо доведеності або недоведеності обставин інкримінованого кримінального правопорушення, а також давати оцінку формі та змісту цивільного позову, який ще не досліджувався судом, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання захисника.
Керуючись ст.ст. 371,372, 376 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 09 лютого 2024 року о 14 год.
Суддя ОСОБА_1