Справа №760/23918/23
2-зз/760/58/23
16.10.2023 року суддя Солом'янського районного суду м.Києва Верещінська І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, -
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшла вказана вище заява.
Відповідно до ч. 1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
В силу приписів частини 1 статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач.
Разом з тим, в даному випадку, заявник ОСОБА_1 , не посилається на відповідне рішення суду, де б вона була учасником, та згідно листа Солом'янського районного суду м. Києва від 06.06.2022 року відповідно до алфавітних покажчиків за 1995-1997 року цивільна справа, де відповідачами є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду не надходила, у зв'язку з чим вона не може звертатися до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову в порядку, встановленому статтею 158 Цивільного процесуального кодексу України.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 9 постанови «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року № 5, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому, із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 також зазначив, що із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто, сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються.
Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17.
Відповідно до ч. 9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Тому, суд вважає за можливе застосувати до заяви про скасування заходів забезпечення позову аналогію закону, що виражається у застосуванні наслідків невідповідності заяви про забезпечення позову ЦПК України до заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Частиною 9 статті 153 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про повернення заяви про скасування заходів забезпечення заявнику.
Керуючись ст. ст. 158, 185, 258-260, 261 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - повернути заявнику.
Копію ухвали надіслати заявникові.
Повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Верещінська І.В.