Справа № 753/5340/18 Головуючий в суді 1-ої інст. - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4120/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
08 лютого 2024року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судув складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника -ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Суми, Сумської області, громадянку України, має вищу освіту, зареєстрована у АДРЕСА_1 , проживаючу: АДРЕСА_2 ,
визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та виправдано її в зв'язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_10 пред'явлено обвинувачення у тому, що вона 17.09.2017 року о 4 годині 37 хвилин, знаходячись в приміщенні ресторану Vodka Grill, за адресою м. Київ, пр-т М.Бажана, 1-Є, обрала об'єктом свого злочинного посягання жіночу сумку, світлого кольору, вартістю 209 гривень 77 копійок, в середині якої знаходилися грошові кошти в сумі 13 000 гривень, що належить ОСОБА_9 , яка знаходилась на барній стійці в приміщенні вищевказаного ресторану. Так, ОСОБА_10 , вважаючи, що її дії непомітні стороннім особам, діючи умисно, з метою таємного викрадення чужого майна та особистого збагачення, таємно викрала вище вказану жіночу сумочку, в середині якої знаходились грошові кошти в сумі 13000 гривень. Після чого, ОСОБА_10 , утримуючи при собі викрадене майно покинула місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_9 , матеріальної шкоди на загальну суму 13209 гривень 77 копійок.
Таким чином, ОСОБА_10 пред'явлено обвинувачення у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року ОСОБА_10 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та виправдано її в зв'язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_10 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 80 годин громадських робіт; звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Зазначає, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що при ухваленні виправдувального вироку судом взято до уваги показання обвинуваченої, показання свідка, водночас показання потерпілої визнано суперечливими та відкинуто докази сторони обвинувачення, зокрема, наданий та дослідженний в ході судового розгляду відеозапис обставин вчинення кримінального правопорушення та протокол його огляду, а також інші письмові докази.
Висновки суду, викладені у судовому рішенні містять істотні суперечності між показами наданих під час судового слідства та викладених у судовому рішенні зокрема, показання потерпілої ОСОБА_11 щодо обставин вчення злочину, а також стосовно того, що їй було повернуто 12 500 гривень ОСОБА_10 на другий день, та що обвинувачена неодноразово просила її «забрати заяву в поліції». Також, не враховано, що при перегляді відео остання побачила як обвинувачена ОСОБА_10 взяла її сумочку та пішла в напрямку туалету, що вона підтверджувала, як під час досудового розслідування так і під час безпосереднього допиту в суді. Вказане спростовує висновки суду, що потерпілій не відомо хто саме викрав її сумочку. Окрім того, судом взагалі залишено поза увагою покази потерпілої, що під час її спілкування з обвинуваченою ОСОБА_10 остання їй повідомляла, що саме вона викрала її сумочку та грошові кошти.
Зазначає, що суд взяв до уваги показання свідка ОСОБА_12 , проте остання є подругою обвинуваченої ОСОБА_10 та її покази не відповідають ні матеріалам кримінального провадження ні показам самої обвинуваченої, так як остання вказувала, що потерпіла ОСОБА_13 забрала її власні грошові кошти в розмірі 7500 грн.
Зазначає, що суд у вироку посилається на показання обвинуваченої, проте судом не враховано, що такі покази обвинуваченої спрямовані виключно на уникнення кримінальної відповідальності, не підтверджуються ні письмовими доказами ні показаннями свідка та потерпілої та спростовуються зібраними у ході досудового розслідування доказами, які було безпосередньо досліджено у ході судового розгляду.
Стверджує, що судом вибірково надано оцінку доказам при розгляді справи по суті, неналежно оцінено докази сторони обвинувачення у їх сукупності, при цьому надано перевагу одним доказам та безпідставно відхилено інші.Натомість, докази, надані суду стороною обвинувачення та безпосередньо досліджені у ході судового розгляду, є належними, допустимими та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_10 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.185 КК України.
В запереченнях на подану апеляційну скаргу захисник ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 посилаючись на законність, обгрунтованість та вмотивованість прийнятого судом рішення, просить залишити вирок суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, потерпілої, які підтримали апеляційну скаргу, думку обвинуваченої та її захисника, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово ОСОБА_7 , дослідивши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно правил ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, зокрема ухваленим компетентним судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням вимог відносно кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені зазначеними в ньому доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом згідно визначених ст.94 цього Кодексу правил, які ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх дійсних обставин кримінального провадження, керуючись законом, кожний зібраний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність усіх зібраних доказів ? з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного вироку, в якому повинні бути наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення з вирішенням питань, зазначених у ст.368 КПК України, а також з правильною кваліфікацією діяння обвинувачених у вчиненні відповідного кримінального правопорушення.
Проте, зазначеним вимогам закону оскаржуваний виправдувальний вирок суду першої інстанції в повній мірі не відповідає, з огляду на таке.
При перевірці матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що висновки суду про недоведеність вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 185 КК України, суперечать фактичним обставинам кримінального провадження та не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах.
Так, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 , суд виходив з того, що прокурором під час судового розгляду не було надано достатніх доказів, які доводять, що інкриміновані ОСОБА_10 діяння вчинені нею, тобто зібрані та надані прокурором суду докази не підтверджують пред'явлене ОСОБА_10 обвинувачення.
При цьому, судом визнано сумнівними з точки зору їх законності протокол огляду місця події від 17.09.2017 року, оскільки зі змісту протоколу не можливо зрозуміти чи вилучалися будь-які речі, документи, не встановлено належність коштів і як вони опинилися у потерпілої, а також постановлено під сумнів належність та допустимість протоколу перегляду відеозапису від 15.02.2018 року, зазначивши про те, що в суді під час дослідження вказаного доказу обвинувачена заперечила, що на відео вона. Спростувань вказаних тверджень обвинуваченої матеріали кримінального провадження не містять. Потерпіла також в суді пояснювала, що ОСОБА_10 ніколи раніше не бачила і не знає чи саме вона вчинила крадіжку а під час проведення вказаної процесуальної дії вона дізналася, що на відео фігурує саме обвинувачена ОСОБА_10 від слідчого. При цьому суду стороною обвинувачення не надано доказів, які б підтверджували, яким чином слідчі органи встановили що на відео фігурує саме ОСОБА_10 .
Разом з тим, проаналізувавши досліджені в суді апеляційної інстанції докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_10 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Так, положеннями ст.91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно частини 2 даної норми доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального правопорушення.
Нормою ст.84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу покладається на прокурора.
Відповідно до ч.2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію проесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Допитана в суді першої та апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_7 своєї вини не визнала, суду пояснила, що 17 вересня 2017 року вона з подружкою ОСОБА_12 знаходилися у ресторані «Водка гриль». Коли вони виходили, на її мобільний номер зателефонувала якась жінка (потерпіла) та сказала їй повернутися. Коли вони повернулися, то ця жінка зверталася до неї з питанням про якісь ключі, стала обшукувати її сумку, забрала всі належні їй гроші і мобільний телефон, який згодом повернула. Зазначила, що не знаходила сумки і при собі вона мала тільки свої кошти. На відео, яке надано з ресторану була не вона і не знає що то за жінка, яка взяла сумку.
Не зважаючи на заперечення ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, її винуватість підтверджується сукупністю наявних в матеріалах кримінального провадження доказами.
Потерпіла ОСОБА_9 в суді першої та апеляційної інстанції зазначила, що 17 вересня 2017 році близько 4 години ранку вона перебувала у барі, в якийсь момент відвернулася і хтось вкрав її сумку, в якій знаходилося 13 000 гривень, паспорт та ключі. Свою сумку вона знайшла в жіночій вбиральні в сміттєбаці та вийшла з нею на вулицю, після чого до неї підійшов один з відвідувачів і повідомив, що бачив іншу дівчину з цією сумкою, з якою обмінявся телефонами. Хлопець зателефонував обвинуваченій, яка повернулась до закладу та в присутності охорони відкрили сумку обвинуваченої, де знайшли частину грошей, а саме 7500 гривень.
Допитаний судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_14 показав, що працював у ресторані «Водка гриль» старшим охоронцем та 17.09.2017 до нього звернулася потерпіла у зв'язку з тим, що у неї викрали сумочку в якій знаходились грошові кошти в сумі 13000 гривень, при цьому вказала, що можливо знає хто вкрав сумочку. Після чого, він, разом з іншимим охоронцями, вийшли на літню терасу де стояла ОСОБА_10 , на яку потерпіла вказала як на підозрювану у крадіжці та поясли їй ситуацію. На що, ОСОБА_10 повідомила їм, що в неї при собі є грошові кошти, які вона знайшла в сумочці в туалеті та переклала до себе. Свідок зазначив, що у ОСОБА_10 була не вся сумма. Пояснив, що ОСОБА_10 їм повідомила, що сумочку знайшла у жіночій вбиральні, забрала з сумки грошові кошти, а сумку там і залишила.
В ході апеляційного розгляду було переглянуто диск з відеозаписом з місця події від 17.09.2017 року, та встановлено, що на відео зафіксовано потерпілу, яка стоїть біля барної стійки, в залі також знаходиться особа, на голові у якої темне волосся зібране в гульку, одягнута в темного кольору плаття довжиною по коліна, заколоте у вигляді гульки, на яку потерпіла ОСОБА_9 вказала як на ОСОБА_10 , яка танцює в залі та підходить до барної стійки з правого боку від потерпілої. При цьому, особа схожа на ОСОБА_10 танцюючи протягує свою праву руку та бере сумочку світлого кольору, яка належить ОСОБА_9 , бере її під ліву руку і танцюючи починає відходити в сторону, після чого зникає з зони огляду камери.
На іншому відеофайлі зафіксовано інше приміщення залу, а також як з правого в лівий бік прямує особа, схожа на ОСОБА_10 , яка тримає двома руками сумочку світлого кольору, яка належить ОСОБА_9 , після чого ця особа проходить увздовж барної стійки, заходить в лівий бік до туалету та через деякий час ця особа виходить та прямує в правий бік. При цьому, сумочки при ній немає.
Колегія суддів звертає увагу на те, що підстав сумніватися у показаннях потерпілої ОСОБА_9 , яка на вказаних відеозаписах під час досудового розслідування, судового розгляду та апеляційного перегляду кримінального провадження упізнала ОСОБА_7 , не встановлено.
При цьому, з досліджених відеозаписів вбачається, що з туалету особа, схожа на ОСОБА_10 виходить без сумочки, що узгоджується з показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_14 про те, що належну ОСОБА_9 сумочку згодом було знайдено у сміттєбаці туалету.
Таким чином, позицію обвинуваченої щодо своєї невинуватості, а також щодо того, що на відео зафіксована невідома їй особа, суд апеляційної інстанції вважає непереконливою, оскільки вона спростовується показаннями свідка та потерпілої, в сукупності з дослідженим відеозаписом з камер спостереження, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Відтак, колегія суддів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вважає досліджені докази належними, допустимими та у своїй сукупності достатніми для визнання доведеним пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення у тому, що вона, знаходячись в приміщенні ресторану Vodka Grill, за адресою м. Київ, пр-т М.Бажана, 1-Є, вважаючи, що її дії непомітні стороннім особам, діючи умисно, з метою таємного викрадення чужого майна та особистого збагачення, таємно викрала жіночу сумку, світлого кольору, вартістю 209 гривень 77 копійок, в середині якої знаходилися грошові кошти в сумі 13 000 гривень, що належить ОСОБА_9 .
Всупереч висновків суду пепршої інстанції, колегія суддів вважає, що матеріалами кримінального провадження вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй діяння доведена поза розумним сумнівом. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини не викликають жодних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.
При призначенні ОСОБА_7 покарання колегія суддів, з урахуванням ст.ст. 50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопрушення, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, одружена, має вищу освіту, на спеціальних обліках не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують ОСОБА_7 покарання не встановлено.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України у виді 80 (восьмидесяти) годин громадських робіт.
Разом з тим, інкриміноване ОСОБА_10 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, з урахуванням змін внесених Законом України № 617-VIII від 22.11.2018 року, за класифікацією ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Згідно до вимог ч.5 ст.74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України ОСОБА_7 вчинила 17 вересня 2018 року.
Таким чином, на момент ухвалення даного вироку скінчився встановлений ст. п.1 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України, відтак, колегія суддів вважає за необхідне звільнити обвинувачену від призначеного їй покарання у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 та ч.5 ст. 74 КК України.
Що стосується цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів важає, обгрунтованим цивільний позов потерпілої, оскільки внаслідок дій обвинуваченої ОСОБА_7 потерпілій була завдана матеріальна та моральна шкода, у зв'язку з чим, з обвинуваченої на користь потерпілої слід стягнути 500 гривень матеріальної шкоди та 10000 гривень моральної шкоди.
Відповідно до положень ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скаргапрокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нового вироку.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419, 420, 421 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК України - скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 80 (восьмидесяти) годин громадських робіт.
На підставі ст.49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 80 годин громадських робіт, у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 500 (п'ятсот) гривень матеріальної шкоди та 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.
Речові докази, які згідно постанови від 17.09.2017 року направлені на зберігання потерпілій ОСОБА_9 - повернути потерпілій.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) гривень.
Вирок суду може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: