Справа № 753/15248/21 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2247/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
30 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2023 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вишневе, Київської, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, раніше судмиго:
- 03.08.2012 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 307, 74, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки;
- 25.09.2013 року Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
- 22.06.2020 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку 3 роки;
- 07.05.2021 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 будучи раніше неодноразово судимим, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевховання не став, вчинив новий умисний злочин, 18.06.2021 року приблизно о 10 год. 30 хв., перебуваючи біля станції метро «Шулявська» КП Київський метрополітен у м. Києві, на землі побачив та підібрав 2 поліетиленових пакета, в яких знаходилась кристалічна порошкоподібна речовина амфетамін, обіг якої обмежений, та один поліетиленовій пакет, в якому знаходилась кристалічна порошкоподібна речовина PVP обіг якої заборонений, в цей час у останнього виник злочинний умисел на незаконне придбання даної психотропної речовини для особистого вживання без мети збуту. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, та особливо небезпечної речовини - PVP обіг якої заборонений, ОСОБА_9 помістив вказані поліетиленові пакети, в яких знаходились речовини фіолетового та коричневого кольору, до бокового відділення свого рюкзака, який був при ньому, тим самим повторно умисно незаконно придбав та розпочав незаконно зберігати психотропну речовину - амфетамін та особливо небезпечну речовину - PVP обіг якої заборонений для особистого вживання без мети збуту. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 18.06.2021 року приблизно 10 год. 35 хв., скориставшись послугами КП «Київський метрополітен» м. Києві зі станції метро «Шулявська» КП «Київський метрополітен» у м. Києві доїхав до станції метро «Славутич» КП «Київський метрополітен» м. Києві, чим незаконно перевіз вказані психотропні речовини для власного вживання без мети збуту. У подальшому 18.06.2021 року приблизно о 11 год. 30 хв. у вестибюлі станції метро «Славутич» КП «Київський метрополітен» в м. Києві, ОСОБА_9 був зупинений працівником поліції та на запитання щодо наявності предметів та речей обіг яких обмежений або заборонений законом, повідомив, що боковому відділенні його рюкзака, який знаходився при ньому, міститься психотропна речовина - амфетамін та особливо небезпечна речовина - PVP, які придбав за вищевикладених обставин та зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту.
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22.06.2020 року та Святошинського районного суду м. Києва від 07.05.2021 року і призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 відраховувати з 15.11.2022 року, зарахувавши у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення у період із 15.11.2022 року по день набрання вироком законної сили. До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_7 1 372 гривні 96 копійок за проведення судової експертизи. Вирішено питання речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій посилаючись на суворість призначеного судом першої інстанції покарання просить його пом'якшити.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що в супереч його громадській свідомості суддя та прокурор вказують, що ОСОБА_7 характеризується посередньо за місцем проживання, безробітній та не стоїть на обліку у лікаря нарколога та психіатра і це обтяжує вину обвинуваченого. Так, обвинувачений зазначає, що згідно ст. 138 КПК України у нього були поважні причини не проживати дома у зв'язку з військовими подіями у його державі.
Крім цього, ОСОБА_7 звертає увагу, що свою вину він визнає із самого початку і це зафіксовано на відео з його затримання, на відео з судових засідань, а також це являється його позицією у справі. Окрім цього апелянт звертає увагу, що на його ім'я зареєстрований СПД «Галушка» свідоцтво про яке знаходиться за місцем його тимчасового проживання.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити,
пояснення захисника ОСОБА_8 , яка також підтримала апеляційну скаргу обвинуваченого з доповненнями та просила її задовольнити, пом'якшивши покарання обвинуваченому,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі з доповненнями, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються сукупністю наявних у ньому доказів, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією ж статтею - є вірною.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого з доповнненями про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведені положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченої, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Так, перевіряючи вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року передбачено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу обвинуваченого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог суд першої інстанції дотримався.
Так, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який будучи неодноразово судимим належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став і маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість та невідбуті покарання за попередніми вироками, вчинив новий злочин, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, не одружений, не працює.
Також судом встановлено та враховано обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочинів, обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про неврахування судом обставин, які пом'якшують покарання, а саме те, що він повністю визнав свою вину ще на стадії досудового розслідування, то вони є безпідставними з огляду на те, що перевіркою матеріалів провадження вказані обставини не встановлені, так як в судовому засіданні ОСОБА_7 підтвердив всі обставини зазначені в обвинувальному акті, однак не визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд першої інстанції не встановив підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням у відповідності до вимог ст. 75 КК України, як і підстав для застосування положень ст. 69 КК України та призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, одночасно визнавши, що саме покарання у виді позбавлення волі на визначений судом строк є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, обставин його вчинення та даних про особу винного, законних підстав для застосування положень статті 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів не вбачає.
Отже, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання дотримався вимог кримінального закону, врахував всі обставини справи у їх сукупності та особу винного, а тому підстав для пом'якшення йому покарання, колегія суддів не вбачає.
Інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 , не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
На підставі наведеного апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2023 рокущодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4