09 лютого 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 753/5478/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3708/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Котвицького В.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали, -
02 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом про поділ майна подружжя (т. 1 а.с. 1-5а).
Ухвалою Дарницького районного суду від 02 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі і з цього часу в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали (т. 1 а.с. 29).
У жовтні 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат Новак Н.Ю. подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_4 у складі Збройних Сил України, посилаючись на те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 101 від 27 квітня 2022 року ОСОБА_4 призваний на військову строкову службу осіб офіцерського складу під час загальної мобілізації в особливий період відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022 (т. 9 а.с. 61).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року зупинено провадження у даній справі - до припинення перебування позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан, тобто до закінчення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі (т. 9 а.с. 69-71).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 01 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 9 а.с. 73-75).
Апеляційну скаргу мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про наявність підстав для зупинення провадження. Звертав увагу, що провадження у справі було зупинено на підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 101 від 27 квітня 2022 року, з якого вбачається, що майора ОСОБА_4 призначено на посаду командира НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року та довідки № 3576 військової частини НОМЕР_3 від 01 листопада 2023 року, в якій зазначено, що підполковник ОСОБА_4 перебуває на військовій службі з 27 квітня 2023 року по даний час. Проте, вказував, що матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Крім того, вважає, що у даній справі не потрібно було залучати ОСОБА_4 до участі у справі як третю особу, оскільки це було зроблено з метою зупинення провадження у справі (т. 9 а.с. 73-75).
27 січня 2024 року до суду надійшов відзив в якому представник ОСОБА_4 - адвокат Новак Н.Ю. просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі залишити без змін. На обґрунтування скарги зазначала, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, звертала увагу, що процесуальне рішення місцевого суду про об'єднання з первісним позовом зустрічного позову ОСОБА_4 набрало законної сили. Крім того, апеляційна скарга ОСОБА_1 підписана представником Литвиненко - Коренюк Н.Л. , щодо якої відсутні відомості з Єдиного реєстру адвокатів України щодо набуття статусу адвоката та здійснення адвокатської діяльності. Натомість 30 вересня 2016 року набули чинності зміни до Конституції України та пунктами 11 та 16-1 Перехідних положень встановлено, що представництво відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст.. 131-2 Конституції виключно прокурорами та адвокатами здійснюється у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року (т. 9 а.с. 96-105).
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У такому випадку провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 253 ЦПК України).
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов'язку суду щодо повного та об'єктивного дослідження судом всіх обставин справи.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року в справі №6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16 висловлено позицію, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 зазначено, що: 22 серпня 2022 року позивач звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі №461/3554/21 у зв'язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини від 08 серпня 2022 року №2/762 та №2/761. Пунктом 2 частини першої ст.251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява про зупинення провадження у справі №461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».
Аналогічні правові висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 753/19628/17, ухвалі Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі №127/1407/22.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні за змістом висновки викладені у судових рішеннях Верховного суду в справах від 14 грудня 2022 року № 757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року № 501/1699/17.
Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, приймають участь у виконанні бойових завдань.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.
Згідно з ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_4 - адвокат Новак Н.Ю.звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_4 у складі Збройних Сил України.
На підтвердження обставин, викладених у клопотанні було надано: копію витягу із наказу № 101 від 27 квітня 2022 року командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 (т. 9 а.с. 62); довідку військової частини НОМЕР_3 від 01 листопада 2023 року № 3576 (т. 9 а.с. 56, зворот).
З витягу із наказу № 101 від 27 квітня 2022 року командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 вбачається, що майора ОСОБА_4 , який призваний на військову службу осіб офіцерського складу під час проведення загальної мобілізації в особливий період, призначено на посаду командира НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення, ВОС - 0210003 відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2023 року № 69/2022 (т. 9 а.с. 62).
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_3 від 01 листопада 2023 року № 3576 підполковник ОСОБА_4 перебуває на військовій строковій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 27 квітня 2022 року по даний час (т. 9 а.с. 56, зворот).
Зупиняючи провадження у даній справі до закінчення підстав, які стали підставою для такого зупинення, суд першої інстанції не врахував, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, якщо сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, тоді як надані представником відповідача письмові докази не містять інформації про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військової частини, в якій ОСОБА_4 перебуває на військовій службі, тобто довідка військової частини НОМЕР_3 від 01 листопада 2023 року № 3576, витяг із наказу № 101 від 27 квітня 2022 року командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 не підтверджують наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
За таких обставин, суд першої інстанції зробив передчасний висновок про зупинення провадження у справі лише з тих підстав, що відповідач був мобілізований і перебуває на військовій службі у складі ЗСУ, без надання належних і достатніх доказів того, що військова частина, в якій він проходить таку службу (інше утворене відповідно до закону військове формування), переведена на воєнний стан та/або залучена до проведення антитерористичної операції (бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, приймає участь у виконанні бойових завдань, тощо).
Аналогічний висновок наведеного в судових рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22) та від 17 січня 2023 року у справі № 501/1699/17 (провадження № 61-17764св21).
Додана представником ОСОБА_4 - адвокатом Новак Н.Ю. до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 незавірена фотокопія довідки від 24 січня 2024 року № 184 тво командира військової частини НОМЕР_3 із зазначенням періодів безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, є новим доказом, створеним після постановлення оскаржуваної ухвали, не була і не могла бути предметом оцінки районного суду, зважаючи на дату її створення, а відтак, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, не може бути прийнята апеляційним судом (т. 9 а.с. 100 зворот).
Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції послався лише на факт перебування позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 на військовій службі та не звернув увагу, що у ОСОБА_4 є представник - адвокат Новак Н.Ю., яка протягом 2022 - 2023 років вже здійснювала відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України від імені ОСОБА_4 необхідні процесуальні дії, захищаючи права та інтереси останнього у справі (т. 9 а.с. 2-3).
При цьому, мотивування неможливості подальшого розгляду вказаної справи за участі представника ОСОБА_4 - адвоката Новак Н.Ю. до суду не надано.
Крім того, оскаржувана ухвала районного суду не містить обґрунтування неможливості розгляду об'єднаних в одне провадження позовних вимог ОСОБА_1 та позовних вимог ОСОБА_3 , зважаючи на тривалий розгляд цієї справи (із 02 жовтня 2015 року, тобто більше 8 років).
В відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - адвокат Новак Н.Ю. посилалась на те, що апеляційна скарга подана без додержання вимог ст. 183 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга підписана представником Литвиненко-Коренюк Н.Л. , яка на підтвердження своїх повноважень на представництво апелянта в суді апеляційної інстанції долучила до апеляційної скарги лише копію довіреності від 03 лютого 2023 року, при цьому, не надала документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, що на її думку суперечить п. 11 та 16-1 Перехідних положень Конституції України.
Так, 30 вересня 2016 року набули чинності зміни до Конституції України та пунктами 11 та 16-1 Перехідних положень встановлено, що представництво відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 Конституції виключно прокурорами та адвокатами здійснюється у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року.
Проте, до апеляційної скарги було долучено свідоцтво про право заняття адвокатської діяльністю серія КВ № 6308, видане Литвиненко-Коренюк Н.Л. 24 січня 2019 року на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 27 грудня 2018 року № 25 (т. 9 а.с. 78).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Литвиненко-Коренюк Н.Л. здійснювала представництво ОСОБА_1 в суді першої інстанції з квітня 2016 року, тобто до 30 вересня 2016 року і набуття чинності вищенаведеними положеннями пунктів 11 та 16-1 Перехідних положень Конституції України, на підставі довіреності від 13 квітня 2016 року, здійснюючи в інтересах позивача ОСОБА_1 вчинення певних процесуальних дій (уточнення позовних вимог, подання клопотань), що підтверджується наявними у справі доказами (т. 1 а.с. 210, 223-225, 248).
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє зазначені доводи відзиву на апеляційну скаргу, оскільки апеляційна скарга підписана особою уповноваженою на здійснення представництва ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про зупинення провадження у даній цивільній справі, а тому оскаржувана ухвала не може вважатись законною та обґрунтованою, оскільки відсутні докази на підтвердження наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені змістом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 379, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року- скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова