справа №753/22331/21 Головуючий у І інстанції - Каліушко Ф.А.
апеляційне провадження №22-з/824/277/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
06 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Журби С.О., Писаної Т.О.
за участю секретаря: Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування та застосування наслідків недійсності правочинів, -
установив:
У листопаді 2021 року АТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування та застосування наслідків недійсності правочинів.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року у задоволенні зазначеного вище позову відмовлено.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2023 року стягнуто з АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, АТ «Державний експортно-імпортний банк України» оскаржило їх в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, апеляційну скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2023 року залишено без змін.
24 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 направив до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн., понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог заяви зазначив, що під час розгляду апеляційної скарги позивача ним було заявлено про намір подати докази щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу і такі докази долучаються до цієї заяви, яка подана протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Всього, у зв'язку з переглядом справи №753/22331/21в суді апеляційної інстанції позивач поніс витрати правову допомогу на суму 40000 грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 29 грудня 2022 року, додатком №2 до договору про надання правничої допомоги від 29 грудня 2022 року, актом наданих послуг від 18 січня 2024 року.
Сума гонорару адвоката обрахована виходячи із погодинної ставки розміром 4000 грн., що, на думку заявника, відповідає звичайному рівню ринкових цін на аналогічні послуги і є розумним.
У запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення АТ «Державний експортно-імпортний банк України» просить відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлена до стягнення сума витрат не відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності зі складністю справи і обсягом наданих послуг та затраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт при розгляді справи в апеляційному суді.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» - адвокат Зелена Н.Ю. заперечувала проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
В судове засідання ОСОБА_1 та його представник адвокат Колосар М.Є. не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Від представника надійшло клопотання про розгляд заяви за їх відсутності.
Інші сторони по справі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
На підставі положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України, ухвалено проводити розгляд справи за їх відсутності, оскільки неприбуття учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення судових витрат, колегія суддів вважає, що вказану заяву слід залишити без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
ЦПК України закріплює вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла, і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (статті 134 ЦПК України).
Такий розрахунок подається до суду разом із першою заявою по суті спору.
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою першої заяви по суті спору, оскільки з огляду на статтю 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.2 статті 134 ЦПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого судового збору.
Наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов'язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити їй у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого судового збору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18).
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України, здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правову допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Під час розгляду справи у якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно з договором про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про плату клієнтом цих доручень.
При перегляді справи в апеляційному порядку, першою заявою по суті спору, був відзив ОСОБА_1 від 04 грудня 2023 року, однак він не містив попереднього розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу (т.4 а.с.13-20).
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Вирішуючи даний спір, апеляційний суд у своїй постанові від 18 січня 2024 року вирішував питання про розподіл судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанцій, які у передбаченому законом порядку були заявлені іншим відповідачем по справі - ОСОБА_3 .
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не подав попереднього розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу разом з першою заявою по суті спору, якою є відзив на апеляційну скаргу, вимога про відшкодування цих судових витрат задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 134,270 ЦПК України, суд
ухвалив:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складений 12 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба