Справа № 358/429/23 Головуючий у І інстанції Лебединець Г.С.
Провадження № 22-ц/824/826/2024 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
05 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Шапошника Євгенія Васильовичана постанову Богуславського районного суду Київської області від 22 грудня 2023року про притягнення
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого: друкарня м. Богуслав, директор, мешкає: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Богуславського районного суду Київської області від 22 грудня 2023 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь Державної судової адміністрації України у сумі 536,80 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шапошник Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що вона винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, що потягло за собою винесення необґрунтованого рішення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, просить постанову Богуславського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023року скасувати, провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Шапошник Є.В. звертає увагу апеляційного суду на те, що поліцейські під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП навмисно не відібрали пояснення від останнього, який під час спілкування з правоохоронцями погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим обмежився тим, що лише зазначив в протоколі в графі «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» - «не згоден».
Крім того, з відеозапису вбачається, що свідки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , розписуються в незаповненому до кінця протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не знайомлячись з ним та покидають місце до закінчення складання адміністративних матеріалів.
Адвокат Шапошник Є.В. вказує на те, що відеозапис, який є в матеріалах справи, не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він є не безперервним та не відображає повну картину подій, що відбувалися 31 березня 2023 року.
На думку сторони захисту поліцейські навмисно не долучили повний відеозапис, що відображав події, які відбувалися того дня за участі ОСОБА_1 і саме через це була докорінно змінена суть вказаних подій для сторонніх осіб, зокрема для суду, з метою безпідставного притягнення до відповідальності останнього.
Крім того в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не зазначено моделі та номера спеціальних пристроїв за допомогою яких здійснювалась відеофіксація.
Адвокат Шапошник Є.В. зазначає, що поліцейськими в порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП не було вручено ОСОБА_1 другий примірник вказаного протоколу після його оформлення, хоча в першому примірнику мається підпис останнього про його отримання.
В апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складено о 16.00 год., тобто вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 180966 стосовно ОСОБА_1 , який складено о 15 год. 58 хв.
Адвокат Шапошник Є.В. вказує на те, що працівниками поліції було грубо порушено вимоги «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом від 09.11.2015 № 1452/735.
Як наслідок порушення Інструкції, працівники поліції не направляли ОСОБА_1 на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, що підтверджується тим, що відеозапис, який мається в матеріалах справи, не містить інформації про оформлення поліцейськими направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Шапошник Є.В. не з'явились, хоча були повідомленні належним чином.
Адвокат Шапошник Є.В. 05.02.2024 надіслав на адресу Київського апеляційного суду заяву про перенесення судового засідання, в якому зазначив, що ОСОБА_1 не може з'явитися у судове засідання, оскільки захворів, а захисник Шапошник Є.В. не має змоги з'явитися до апеляційного суду, так як зайнятий у іншій справі по ст. 115 КК України, по якій його підзахисні перебувають під вартою.
Ознайомившись з клопотанням та доданими до нього документами, апеляційний суд дійшов висновку про не доведення заявником поважності причин неявки у судове засідання, оскільки матеріали, додані до заяви не містять доказів щодо незадовільного стану здоров'я ОСОБА_1 , а роздруківка з сайту судової влади свідчить про участь Шапошника Є.В. як захисника у судовому засіданні по розгляду кримінальної справи, призначеному на 26.01.2024, в той час як перегляд даної справи призначений на 05.02.2024.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.
В рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 180966, в якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Останній був ознайомлений із його змістом;
- на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника патрульної поліції, що здійснював оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився пройти в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки, так і в медичному закладі;
- у письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були свідками відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При врученні співробітником поліції ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній підписав та написав: «Не згоден» в графі «(зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані - правильні)», тобто ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом.
Дана обставина спростовує доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції в порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП не було вручено другий примірник вказаного протоколу ОСОБА_1 після його оформлення.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, виявлені працівниками поліції 31 березня 2023 року в ОСОБА_1 в розумінні п.п.1,2 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а в разі відмови від проходження чи незгодою з результатами тесту в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З відеозапису вбачається, що інспектор поліції, пропонує водієві пройти огляд на місці зупинки, проте ОСОБА_1 , в присутності двох свідків, відмовляється від проходження тесту; інспектор поліції пропонує водієві проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан сп'яніння - ОСОБА_1 , в присутності двох свідків, також відмовляється.
Крім того, на відеозаписі зафіксовано, що на запитання поліцейського чи вживав ОСОБА_1 алкоголь, останній відповів: «Ну випив», на запитання поліцейського чи бажаєте дати письмові пояснення, ОСОБА_1 відповів: «Не бажаю».
Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозапис є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що порушено процедуру огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, оскільки вони є надуманими та спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та у медичній установі відмовився.
Крім того, після початку спілкування з працівником поліції і до моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 жодних заперечень щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не висловлював, а лише казав: «не спішіть… зачекайте».
Натомість, після складення протоколу на ОСОБА_1 , останній підписав його та жодних зауважень не висловлював.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції не направляли ОСОБА_1 на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, а виписали направлення після складення протоколу, не спростовують наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а саме відмови у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння при виявлених ознаках алкогольного сп'яніння.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозйомка не проводилась безперервно суд апеляційної інстанції критично оцінює, оскільки зі місту дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції в повному обсязі виконали вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП, дії ОСОБА_1 , що становлять склад адміністративного правопорушення, зафіксовано.
Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 № 1452/735.
Доказів порушення працівниками поліції вказаної інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та скаржником не подані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Крім того, з відповідними скаргами на дії працівників поліції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Шапошник Є.В. не звертались.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, адвокатом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Богуславського районного суду Київської області від 22 грудня 2023року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Шапошника Євгенія Васильовича - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шапошника Євгенія Васильовича залишити без задоволення, постанову Богуславського районного суду Київської області від 22 грудня 2023року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній