1[1]
Іменем України
24 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12021100040000002 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, учасника бойових дій, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
потерпілої - ОСОБА_11 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
та його захисника - ОСОБА_8 ,
Згідно з вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.
Крім того, судом вирішені питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
Як встановлено вироком суду, 01 січня 2021 року близько 01 години 35 хвилин ОСОБА_7 та його цивільна дружина ОСОБА_14 перебували за місцем спільного проживання, а саме, за адресою: АДРЕСА_1 , де розпивали спиртні напої.
У подальшому, потерпіла ОСОБА_14 лягла на ліжко та заснула.
У цей час, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння смерті ОСОБА_14 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне спричинення смерті ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки у вигляді настання смерті потерпілої ОСОБА_14 , сидячи на кріслі праворуч від потерпілої, взяв до правої руки пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями «Форт 12Р» та здійснив один постріл впритул у голову потерпілої ОСОБА_14 , від якого остання згодом померла.
Смерть ОСОБА_14 , настала від сліпого проникаючого вогнепального поранення голови зі значним руйнуванням головного мозку.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 зі ст. 115 на ст. 119 КК України, призначити покарання в межах санкції ст. 119 КК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник обвинуваченого посилається на те, що вирок суду є незаконним, з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильності застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Зокрема, на думку апелянта, досліджені під час судового розгляду докази не доводять наявність у ОСОБА_7 умислу на умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі та те, що саме ОСОБА_7 умисно позбавив життя потерпілої ОСОБА_14 , оскільки в ході судового розгляду в суді першої інстанції стороною обвинувачення не доведено умислу ОСОБА_7 на умисне позбавлення життя особи з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин.
Звертає увагу апелянт і на те, що не має жодного свідчення щодо конфліктних ситуацій між потерпілою та обвинуваченим, на момент приїзду працівників поліції та швидкої допомоги, потерпіла ОСОБА_14 була жива, а ОСОБА_7 намагався надати першу медичну допомогу.
Крім того, вказує апелянт і на те, що при визначенні розміру морального відшкодування суд врахувавши глибину душевних страждань, яких зазнали потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , не врахував, що, потерпілі мають довести ті обставини, на які вони послались як на підставу своїх вимог, чого зроблено не було на думку захисника.
Таким чином, на думку захисника, дії обвинуваченого ОСОБА_7 безпідставно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки в його діях відсутній умисел на протиправне заподіяння смерті іншій людині.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу, потерпіла ОСОБА_12 просить апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_15 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу останньої та просили її задовольнити; пояснення прокурора та потерпілої, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого та просили залишити вирок суду без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 в умисному вбивстві, а саме умисному протиправному заподіяння смерті ОСОБА_14 , тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України.
Зокрема, дослідивши під час судового розгляду докази, які були надані сторонами провадження та детально наведені в оскаржуваному вироку, суд першої інстанції надав їм належну правову оцінку, як з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, так і з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, в даному випадку для ухвалення щодо ОСОБА_7 обвинувального вироку саме за ч. 1 ст. 115, а не за ст. 119 КК України.
У зв'язку з цим, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо наявності підстав для зміни вироку суду щодо ОСОБА_7 , через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з огляду на таке.
Як прямо передбачено положеннями ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:
1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Між тим, судом апеляційної інстанції, під час апеляційного розгляду, в тому числі за наслідками повторного дослідження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 404 КПК України, обставин, встановлених під час кримінального провадження, а саме доказів, які були зазначені у клопотанні захисника, не встановлено даних, які б дозволили зробити висновок про те, що висновки суду першої інстанції, наведені в оскаржуваному вироку, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду або що суд не взяв до уваги докази, зокрема показання обвинуваченого ОСОБА_7 , які могли істотно вплинути на його висновки.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника обвинуваченого та поясненням ОСОБА_7 , який, як в суді першої, так і апеляційної інстанції, заперечував наявність у нього будь-якого мотиву та умислу на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_14 , вина останнього в інкримінованому йому злочині, окрім інших, підтверджується наступними, наведеними у вироку доказами, зокрема:
- висновком судово-медичної експертизи № 022-01-11-2021 від 04 квітня 2021 року, в якому зазначається про те, що смерть ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала від сліпого проникаючого вогнепального поранення голови зі значним руйнуванням головного мозку. Зазначене поранення є одиничним, стосовно живої людини за критерієм небезпеки для життя воно є тяжким тілесним ушкодженням, що у даному конкретному випадку призвело до смерті потерпілої, тобто перебуває у причинному зв'язку настанням її смерті.
Механізм заподіяння ОСОБА_14 тілесного ушкодження полягає у пострілі в голову впритул з пристрою, що надає травмуючому снаряду значної кінетичної енергії. У даному випадку таким пристроєм може бути пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями. Напрямок ранового каналу з урахуванням особливостей вхідної рани у м'яких тканинах голови та вхідного отвору в кістках склепіння черепу вбачається згори донизу, дещо справа ліворуч і спереду дозаду;
- протоколом відтворення та відеозаписом події за участю ОСОБА_7 від 19 лютого 2021 року, згідно яких останній на місці події у своїй квартирі показав, що пістолет лежав на бильці крісла та дивана, дулом у сторону ОСОБА_14 . Коли він, ОСОБА_7 , піднімався з крісла, то відбувся постріл, мабуть він заснув з пістолетом у руці. Зазвичай він лягає відпочивати, тримаючи у руках пістолет, це пов'язано зі страхами за життя, які у нього виникли після служби в Афганістані. Взагалі пістолет знаходиться завжди поряд з ним. Після пострілу він побачив кров, був не при собі та взагалі не пам'ятає, що далі було. Крім цього, ОСОБА_7 показав, що він не знає як у нього у руці опинився пістолет та хто його зняв із запобіжника, при цьому магазин пістолету був повністю заряджений;
- висновком судово-медичної експертизи за № 022-19-11-2021 від 04 квітня 2021 року, в якому експерт, ознайомившись з показаннями ОСОБА_7 та відеозаписом відтворення події щодо заподіяння поранень ОСОБА_14 , а також враховуючи морфологічні особливості поранення голови потерпілої, звертає увагу на те, що за тих обставин та взаєморозташуванні ОСОБА_7 і ОСОБА_14 , про які обвинувачений повідомив на відтворенні, потерпілій не могло бути заподіяно саме таке поранення, що було виявлене при судово-медичному дослідженні трупу.
Приймаючи до уваги ці та інші, наведені у вироку докази та надаючи їм відповідну правову оцінку, в тому числі твердженням обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що смерть ОСОБА_14 настала внаслідок неналежного поводження ним зі зброєю та що у нього був відсутній умисел на застосування зброї, і тим більше на заподіяння смерті потерпілій, суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання останнього недостовірними, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю зібраних та досліджених під час судового розгляду доказів.
При цьому, роблячи висновок про умисний характер дій обвинуваченого ОСОБА_7 щодо позбавлення ОСОБА_14 , суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги не тільки наведені у вироку докази, а й поведінку обвинуваченого до вчинення, під час вчинення та після вчинення кримінального правопорушення, характер та локалізацію отриманого ОСОБА_14 тілесного ушкодження, предмет та спосіб, яким його було завдано.
Окрім цього, слушним слід визнати і посилання суду на бойовий досвід обвинуваченого ОСОБА_7 , який, як учасник бойових дій та мисливець, був обізнаний не лише з можливими наслідками вогнепальних поранень від стрілецької зброї, а й з необхідними заходами, пов'язаними з наданням первинної медичної допомоги пораненим, у зв'язку з чим суд першої інстанції критично віднісся до показань ОСОБА_7 про те, що він розгубився, побачивши потерпілу у крові та списав це на стан свого сильного алкогольного сп'яніння.
Таким чином, перевіркою доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких даних для висновку не тільки про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, а й про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, при кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України, а тому колегія суддів не вбачає законних підстав для зміни вироку щодо ОСОБА_7 та перекваліфікації скоєного ним на ст. 119 цього Кодексу, а саме з умисного вбивства на вбивство через необережність, оскільки посилання сторони захисту на відсутність мотиву та умислу на вбивство потерпілої, само по собі не може служити свідченням неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, як у формі незастосування судом закону, який підлягав застосуванню, так і у формі застосування закону, який не підлягав застосуванню.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення - форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, вперше притягується до кримінальної відповідальності, його вік, те, що він офіційно не працював, має статус учасника бойових дій та воїна-інтернаціаліста; має медаль « ІНФОРМАЦІЯ_3 », позитивно характеризується, вчинив кримінальне правопорушення щодо цивільної дружини, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння; думку потерпілих (доньок загиблої), які підтримали позицію прокурора щодо призначення покарання у виді позбавлення волі.
Обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.
Обставинами, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_7 , суд визнав вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з метою виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого.
Такий вид покарання, на думку суду, буде справедливим для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 , сприятиме попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
Приймаючи до уваги наведені у вироку мотиви призначеного обвинуваченому ОСОБА_16 покарання, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають нормам закону, які регламентують загальні засади призначення покарання, а тому не вбачає передбачених законом підстав для висновку щодо його невідповідності ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , колегія суддів вважає необхідним прийняти рішення, яким вказаний вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу йогозахисника - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення, оскільки визнає оскаржуваний вирок законним, обґрунтованим та вмотивованим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 755/7356/21
Номер провадження : 11-кп/824/976/2024
Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_17
Доповідач - суддя ОСОБА_1