Справа №369/6235/21 Головуючий у 1 інстанції: Янченко А.В.
Провадження №22-ц/824/986/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
23 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,
при секретарі Дуб С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю,-
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору дарування від 02.12.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 набули право власності по частині житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому 26.02.2021 року на підставі договору дарування частини житлового будинку за реєстраційним номером № 274 від 26.02.2021 року, ОСОБА_1 набув у власність ще частини житлового будинку за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1975029032224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент подання позову позивач є власником частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Решта частини вище зазначеного будинку належить ОСОБА_5 .
На підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/8132/16 від 18.01.2017 року було скасовано державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_5 26.10.2002 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Як стало відомо позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 95 від 29.01.2020 року та свідоцтва про право на спадщину № 100 від 29.01.2020 року, які були видані приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіною Н.В. здійснено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 35237300 від 29.01.2020 року, про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на частину земельної ділянки площею 0,0487 га, кадастровий номер 3222485901:01:013:0043 та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 35237247 від 29.01.2020 року, про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на частину земельної ділянки площею 0,0487 га, кадастровий номер 3222485901:01:013:0043.
Разом із тим із відомостей із Державного земельного кадастру вбачається, що земельна ділянка площею 0,0487 га, кадастровий номер 3222485901:01:013:0043 розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що вище зазначені свідоцтва про спадщину були видані на підставі державного акту, який був скасовано рішенням суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 23.02.2021 року у справі № 369/8132/16 було скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.01.2017 року, провадження у справі закрито оскільки, особа на ім'я якої було видано оскаржувальний акт ОСОБА_5 помер.
Позивач вказує, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 24.11.2015 року визнано протиправним рішення № 182 виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.06.1997 року в частині передачі ОСОБА_5 безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,05 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за АДРЕСА_1 , так як зазначене рішення прийняте в порушення ч. 5 ст. 17, ст. 30 Земельного кодексу УРСР, оскільки виконавчий комітет не врахував інтересів інших співвласників домоволодіння і землекористувачів та передав 26.06.1997 року ОСОБА_5 , як власнику частини домоволодіння по АДРЕСА_1 (приватна спільна часткова власність), безоплатно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель розміром 0,05 га за вказаною адресою. Також рішення порушує право співвласників на вільне користування та розпорядження належною їм часткою вказаного домоволодіння.
Просив суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_5 26.10.2002 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1982.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції зазначив, що питання стосується іншої земельної ділянки за іншою адресою.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 30 червня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з огляду на наступне.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що постановою Дарницького районного суду міста Києва по справі № 753/7368/15-а від 24.11.2015 року визнано протиправним рішення №182 виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.06.1997 року в частині передачі гр. ОСОБА_5 безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,5 на для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 , тоді як земельна ділянка, передана за державним актом, який просить визнати недійсним позивач розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи невідповідність адреси, що зазначена у державному акті, адресі, зазначеній у постанові Дарницького районного суду міста Києва по справі №753/7368/15-а від 24.11.2015 року, оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні позову.
Разом з тим, як вбачається з Державного акту на право приватної власності на землю, виданого громадянину ОСОБА_5 26.10.2022 р. зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Петропавлівсько-Борщагівської сільської Ради народних депутатів від 26 червня 1997 року №182. За цим рішенням виконкому гр. ОСОБА_5 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0487 гектарів.
Відповідно до інформації, наданої Архівним сектором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 16.11.2014 року №06-04-1771,рішенням виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільської Ради народних депутатів від 26 червня 1997 року №182 (у списку за №14) гр. ОСОБА_5 передана безоплатно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка розташована в АДРЕСА_1 .
Крім того рішення Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської Ради в частини передачі ОСОБА_5 безоплатно у приватну власність земельної ділянки Дарницького районного суду від 24 листопада 2015 року було визнано протиправним рішення № 182 в частині передачі йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,05 га, за адресою АДРЕСА_1 .
Тобто незалежно від номера будинку АДРЕСА_1 чи 135а, річ йде про одну й теж земельну ділянку.
Враховуючи, що земельна ділянка з аналогічною площею за адресою АДРЕСА_1 , рішенням виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільської Ради народних депутатів від 26 червня 1997 року №182 гр. ОСОБА_5 не надавалась, наведене об'єктивно свідчить про допущення при видачі Акту від 26.10.2002 року технічної помилки при зазначенні адреси земельної ділянки (а саме зазначення зайвої літери «а» в нумерації будинку).
Як вбачається з інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, адреса житлового будинку та господарських будівель, право власності на яких зареєстроване за гр. ОСОБА_5 надана у власність земельна ділянка зазначеним рішенням виконкому, також « АДРЕСА_1 ».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відомостей про будь-які земельні ділянки, які б розташовувались за адресою АДРЕСА_1 , зазначені реєстри взагалі не містять, отже така земельна ділянка не існує.
Вказує, що Актом від 26.10.2002 року посвідчується право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0487 га, надану гр. ОСОБА_5 саме рішенням виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільської Ради народних депутатів від 26 червня 1997 року №182, яке в свою чергу визнане протиправним постановою Дарницького районного суду м. Києва по справі №753/7368/15-а від 24.11.2015 року.
Допущення технічної помилки у адресі при видачі Акту не спростовує факту встановленого у постанові Дарницького районного суду м. Києва по справі №753/7368/15-а від 24.11.2015 року, що приватизація земельної ділянки площею 0,05 га гр. ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільської Ради народних депутатів від 26 червня 1997 року №182, здійснена з порушенням ч. 5 ст. 17, ст. 30 Земельного кодексу УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), оскільки виконавчий комітет не врахував інтересів інших співвласників домоволодіння і землекористувачів та передав 26.06.1997 р. ОСОБА_5 , як власнику частини домоволодіння по АДРЕСА_1 (приватна спільна часткова власність), безоплатно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель розміром 0,05 га за вказаною адресою. Також таке рішення порушує право співвласників на вільне користування та розпорядження належною їм частиною вказаного домоволодіння.
Звертає увагу на те, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.01.2020 р., посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №95, спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_5 є його доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Спадщина, на яку видане зазначене свідоцтво, складається з земельної ділянки з земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:013:0043, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належала померлому гр. ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 016661, виданого 06 жовтня 2002 року Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво- Святошинського району Київської області на підставі рішення Виконкому цієї ж сільської ради від 26 червня 1997 року за №1982. Вказана земельна ділянка складається з: під житловою забудовою: 0,0377 га, рілля 0,0110 га.
Оскільки інших земельних ділянок гр. ОСОБА_5 згідно з рішенням виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільської Ради народних депутатів від 26 червня 1997 року №182 не приватизовано, протиправною визнана саме приватизація земельної ділянки площею 0,0487 га, право власності на яку надано на підставі рішення виконкому Петропавлівсько- Борщагівської сільської Ради народних депутатів від 26 червня 1997 року №182 та посвідчено Актом від 26.10.2002 р.
31 липня 2023 року були подані доповнення до апеляційної скарги.
28 грудня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні адвокат Новосьолова Ю.С. - представник ОСОБА_1 підримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд прийшов до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримав в дар, частину житлового будинку на підставі договору дарування від 26.02.2021 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримав у власність частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 4 договору, частина будинку знаходиться на земельній ділянці площею 0,0107 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222485901:01:013:5010.
Оскаржуваний позивачем Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_5 (спадкодавець ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) 29.06.1997 року № 182 стосується передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,0487 га.
Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 . Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно наданого позивачем витягу з ДЗК встановлено, що земельна ділянка за адресою 135а має кадастровий номер 3222485901:01:013:0043.
Крім того, даний факт також підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 29.01.2020 року № 100 та № 95.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва по справі 753/7368/15-а від 24.11.2015 року визнано протиправним рішення № 182 виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.06.1997 року в частині передачі ОСОБА_5 безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0.05 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за АДРЕСА_1 , тоді як земельна ділянка, передана за державним актом, який просить визнати недійсним позивач розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 126 ЗК України (в редакції яка діяла на час видачі оскаржуваного державного акту) право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону від 17.07.1997 року № 475/97-ВР«Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», визначений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб.
Згідно вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів і не довів, що відповідачі порушують його права, врахувавши вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції вважав, що оскільки Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_5 29.06.1997 року № 182 стосується передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,0487 га яка розташована на території АДРЕСА_1 і згідно з витягом з ДЗК встановлено, що земельна ділянка за адресою 135а має кадастровий номер 3222485901:01:013:0043, що також підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 29.01.2020 року № 100 та № 95 і що питання йде про іншу земельну ділянку за іншою адресою.
Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Як вбачається з Державного акту на право приватної власності на землю, виданого громадянину ОСОБА_5 26.10.2022 р. зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Петропавлівсько-Борщагівської сільської Ради народних депутатів від 26 червня 1997 року №182.
За цим рішенням виконкому гр. ОСОБА_5 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,05 га. За адресою с. Петропавлівська Борщагівка
Відповідно до інформації, наданої Архівним сектором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 16.11.2014 року №06-04-1771, рішенням виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільської Ради народних депутатів від 26 червня 1997 року №182 (у списку за №14) гр. ОСОБА_5 передана безоплатно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка розташована в АДРЕСА_1 .
Доказів того, що ОСОБА_5 видавалась додатково інша земельна ділянка матеріали справи не містять. Тобто фактично спір стосується однієї земельної ділянки.
18 травня 2023 року адвокат Жданова М.О. - представник ОСОБА_2 подала заяву про застосування строку позовної давності посилаючись на те, що перебіг позовної давності почався від 24 листопада 2015 року з моменту набрання законної сили постановою Дарницького районного суду міста Києва та скінчився 24 листопада 2018 року (т. 1 а.с. 235-237).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
Основи застосування позовної давності передбачені главою 19 ЦК України. Позовна давність нормами ЦК України поділена на загальну та спеціальну.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).
За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний. Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Відповідно до ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення зазначених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суді при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц .
Матеріалами справи встановлено, що позивач став власником по частин будинку у 2019 та 2021 роках відповідно. На час звернення з позовом має у власності частину будинку.
ОСОБА_5 отримав безоплатно у власність земельну ділянку 26.06.1997.
Постанова Дарницького районного суду від 24 листопада 2015 набрала законної сили 24.11.2015.
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю у травні 2021.
Аналізуючи Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_5 26.10.2022 р. зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Петропавлівсько-Борщагівської сільської Ради народних депутатів від 26 червня 1997 року №182, згідно з яким ОСОБА_5 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,05 га. за адресою АДРЕСА_1 та інформацію Архівного сектору Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 16.11.2014 року №06-04-1771, рішенням виконкому Петропавлівсько-Борщагівської сільської Ради народних депутатів від 26 червня 1997 року №182 (у списку за №14) гр. ОСОБА_5 передана безоплатно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка розташована в АДРЕСА_1 колегія суддів вважає, що мова йде про одну і туж земельну ділянку незалежно від номера будинку.
З урахуванням тривалого користування земельної ділянкою і не виконанням фактично Постанова Дарницького районного суду від 24 листопада 2015 без певних наслідків для ОСОБА_5 за вимогами про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю строк позовної давності сплив.
У даному випадку відповідно до ст. 376 ЦПК України мотивувальна частина рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2023 підлягає зміні в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 07 лютого 2024 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Л.П. Сушко
В.І. Олійник