07 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого, щодо якого ухвалено
виправдувальний вирок ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв'язку між Київським апеляційним судом та місцем знаходження потерпілого ОСОБА_5 та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 , кримінальне провадження №12013110070007535 стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року,
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдано у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Цивільний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Справа №11-кп/824/2616/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9
Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_1
Також вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Стороною обвинувачення ОСОБА_8 висунуто обвинувачення в тому, що ОСОБА_8 , 29 вересня 2013 року приблизно о 16 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вулиці Костянтинівської зі сторони вулиці Щекавицької в напрямку вулиці Введенської в м.Києві.
В цей час назустріч вказаному автомобілю в зустрічному напрямку рухався автомобіль марки «SUZUKI GRAND VITARA», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 .
Під час руху ОСОБА_8 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1 Правил дорожнього руху України:
- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3(б): для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі;
- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_8 виявились в тому, що він керував технічно-справним автомобілем «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким рухався по проїзній частині вулиці Костянтинівської зі сторони вулиці Щекавицької в напрямку вулиці Введенської в м. Києві, на даній ділянці проїзної частини, під'їжджаючи до будинку № 37 по вулиці Костянтинівській, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, під час руху не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу руху.
При виникненні небезпеки для руху, чим для ОСОБА_10 при виїзді на смугу зустрічного руху являвся автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», державний номерний знак НОМЕР_2 , останній не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, а продовжив рух далі, і навпроти будинку № 37 по вулиці Костянтинівській скоїв зіткнення з вказаним автомобілем.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля «SUZUKI GRANDVITARA», державний номерний знак НОМЕР_2 , спричинені тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1898/е від 17 грудня 2013 року, у вигляді: - "закрита травма шийного відділу хребта: розриви надостних, міжостних зв'язок на рівні 3-5 шийних хребців; струс спинного мозку на рівні шийного відділу хребта."
Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт "б", 12.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_8 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким діям ОСОБА_8 стороною обвинувачення дана кримінально-правова кваліфікація за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
13 січня 2023 року прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 , за погодженням керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_12 , відмовився від підтримання публічного обвинувачення, з викладенням мотивів відмови у своїй постанові від 13 січня 2023 року.
Потерпілим ОСОБА_5 підтримано в суді обвинувачення ОСОБА_8 у порушенні ним, як особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за наведених вище обставин.
За вказаним обвинуваченням суд визнав ОСОБА_8 невинуватим та виправдав у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Свої висновки, проаналізувавши досліджені під час судового розгляду докази, що були надані сторонами кримінального провадження, суд першої інстанції обґрунтував тим, що ними стверджується те, що 29.09.2013 року ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив порушення, зазначені в обвинуваченні, пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1 Правил дорожнього руху України, однак такі порушення Правил дорожнього руху не спричинили отримання потерпілим ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 , вважаючи вирок суду незаконним через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та притягнути його до кримінальної відповідальності, а його цивільний позов до ОСОБА_8 та ПАТ "Страхова компанія "Омега" про стягнення матеріальної шкоди задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновки суду щодо відсутності в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, сформовані на висновках експертів, які є неповними, неясними, суперечать матеріалам справи та викликають сумніви в їх правильності.
Так, у висновках експертів №659/е та №325/19 неправильно застосовано положення Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, не враховано поставлений ОСОБА_5 діагноз та його тривале лікування після дорожньо-транспортної пригоди, не прийнято до уваги прямий зв'язок між аварією та отриманими ним тілесними ушкодженнями, що зумовило його тривале лікування в стаціонарі, у зв'язку з чим невірно зроблено оцінку отриманих ним тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Звертає увагу й на те, що кримінальне провадження перебувало у суді першої інстанції протягом дев'яти років через системну не підготовку прокурорів до судових засідань, зволікань та затягування судового процесу, їх некомпетентності. Проте жодне його клопотання щодо притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності не було задоволено та ігнорувалося судом.
Бездіяльність суду щодо такої поведінки з боку прокурорів, на його думку, порушили принцип розумності строку судового розгляду та вплинули на його реальну оцінку обставин справи.
Також вказує, що через такі дії по розгляду даної справи ним були понесені матеріальні витрати пов'язані з необхідністю прибути в судове засідання, а також відсутністю можливості отримати страхову виплату.
Захисник ОСОБА_7 у запереченнях на апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 , вважаючи доводи апеляційної скарги надуманими, просить залишити її без задоволення, а вирок суду - без змін.
Захисник ОСОБА_13 у запереченнях на апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 , вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, а вирок суду законним та обґрунтованим, просить відмовити в її задоволенні.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_5 та його представника - адвоката ОСОБА_6 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, а також заперечення обвинуваченого, щодо якого ухвалено виправдувальний вирок - ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_8 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При цьому, положеннями ст. 94 КПК Українивстановлено обов'язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, при вирішенні питання про вину обвинуваченої особи, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що винуватість обвинуваченої особи доведена.
У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Цих вимог закону, як вважає колегія суддів, суд першої інстанції дотримався.
Як убачається зі змісту вироку, в ньому викладено формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_8 і визнаного судом недоведеним, а також підстави виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, на противагу твердженням апелянта, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред'явлено ОСОБА_8 обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв'язку.
Так, з обвинувального акта слідує, що ОСОБА_8 висунуто обвинувачення в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме в тому, що він, 29 вересня 2013 року приблизно о 16 годині, керуючи технічно справним автомобілем «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він рухаючись по проїзній частині вулиці Костянтинівської зі сторони вулиці Щекавицької в напрямку вулиці Введенської в м. Києві, під'їжджаючи до будинку № 37 по вулиці Костянтинівській, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, під час руху не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого змінив напрямок свого руху ліворуч та виїхав на зустрічну смугу руху, де в цей час рухався автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , але, виявивши небезпеку для руху, чим для нього являвся автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, а продовжив рух далі, і навпроти будинку № 37 по вулиці Костянтинівській скоїв зіткнення з вказаним автомобілем.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля «SUZUKI GRAND VITARA», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1898/е від 17 грудня 2013 року, відносяться до середнього ступеня тяжкості.
Проаналізувавши у вироку представлені сторонами докази, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правомірного висновку про відсутність в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Так, кримінально-караним діянням, передбаченим ч. 1 ст. 286 КК України, є порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Однією з ознак об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, є суспільно небезпечні наслідки.
Відповідальність за ст. 286 КК Українидиференційована залежно від тяжкості наслідків, які настали, зокрема у частині першій вказаної норми закону наслідками є середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Також обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього кримінального правопорушення є причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали.
Як убачається з матеріалів провадження, суд у вироку досить детально виклав всі досліджені докази, яким надав відповідну оцінку, та у колегії суддів відсутні підстави вважати, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження, як про це зазначає в апеляційній скарзі потерпілий.
Так, судом першої інстанції було допитано обвинуваченого ОСОБА_8 , який не визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення та показав, що 29 березня 2013 року близько 16 год. він рухався по вул. Костянтинівська на автомобілі «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_1 , в напрямку кінотеатру «Жовтень», станція метро Т. Шевченка. Після дощу була мокра дорога, по вул. Костянтинівська був припаркований бус і для того, щоб його об'їхати, змушений був виїхати на трамвайні колії. Рухався не більше ніж 40 км/год., оскільки рухався з вул. Введенська, тобто виїхав з-за повороту, та не став розганяти авто. Дорога була мокра після дощу, він виїхав на колії і задню ось автомобіля занесло. Не впорався з керуванням та потрапив у ДТП, оскільки автомобіль понесло на трамвайних коліях. Його занесло і частина автомобіля пересікла трамвайні колії. Він їхав з батьком, вийшов з автомобіля та пішов до автомобіля «Сузукі», з яким трапилось ДТП, з'ясувати чи є потерпілі, чи потрібна якась допомога. Вийшов потерпілий ОСОБА_5 з дівчиною, яка теж вийшла з автомобіля, потерпілий кричав. Викликали ДАІ, оформили ДТП, його відвезли в наркодиспансер для здачі аналізів на алкоголь та наркотичні речовини в крові, яких не виявили. Швидку допомогу викликали саме для дівчини, потерпілий ОСОБА_5 залишився на місці, а потім він та ОСОБА_5 вдвох були в наркодиспансері, куди потерпілого привезли родичі. У ОСОБА_5 саден не бачив. В подальшому десь через 1-2 дні він з батьком зустрічались із сестрою потерпілого, яка запропонувала компенсувати 50 000 доларів, але таких коштів в нього не було, на той момент міг компенсувати 5000 доларів, однак це не влаштувало потерпілого. В подальшому потерпілий на зв'язок не виходив. Чи оспорює порушення ним Правил дорожнього руху, як водієм, відповідь надати не може, не правий, що не оцінив дорожню обстановку і виїхав на мокрі трамвайні колії. Вважає вірними його дії намаганням уникнути зіткнення.
Отже, за позицією ОСОБА_8 він не оспорює факту дорожньо-транспортної пригоди та фактично і його винуватості в порушенні Правил дорожнього руху, внаслідок яких сталася дорожньо-транспортна пригода, адже не оцінив дорожньої обстановки, виїхав на мокрі трамвайні колії та не впорався з керуванням, але ставить під сумнів доведеність спричинення потерпілому ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, бо на місці швидка допомога викликалась для дівчини, яка була пасажиром в автомобілі ОСОБА_5 , а останній залишався на місці та на ньому саден він не бачив.
Допитаний в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_5 надав показання про те, що 29 вересня 2013 року приблизно о 16 год. 05 хв. - 16 год. 10 хв. він їхав з дівчиною по вул. Костянтинівська, 32. За відповідними Правилами дорожнього руху зліва від нього були трамвайні колії і зустрічна відповідно була зліва від трамвайних колій. Їхав по своїй правій стороні із швидкістю приблизно 40 км/год. Під'їжджаючи до перехрестя, машин взагалі не було майже ніяких, і трамваїв на той час не було. Потім, просто з неймовірною швидкістю вилетів автомобіль, який дрифтував і, пересікаючи трамвайні колії, переїхав на його сторону та «лоб в лоб» врізався в його автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA». Він з дівчиною дуже сильно вдарились і в ту секунду він підняв від керма голову, в нього був страшний шум у вухах, було потемніння в очах, гул. Він подивився направо, на свою дівчину, яка була в крові, в неї був переламаний ніс. На його запитання, як вона себе почуває, мовчала, і він почав її розбурхувати та побачив, що вона прийшла трохи до тями. Він хотів відчинити двері автомобіля, щоб витягти дівчину, свій шоковий стан притамовував, тому що мета була витягти дівчину з крісла. Двері з потугою, але відчинились, і він витягнув дівчину. Потім побачив, як автомобіль «Шевроле Авео» водія Ройтмана почав розвертатись в іншу сторону. Він почав кричати на всю вулицю, що той водій втікає з місця пригоди, зупиніть. Люди, які там були, зупинялись, щось говорили, і автомобіль зупинився. В цей час приїхали трамваї і зупинились перед ними, тому що автомобіль «Авео» був відкинутий на колію і рух транспорту був зупинений. Він зателефонував в поліцію і викликав швидку допомогу. Також подзвонив сестрі, яка є власником автомобіля, і попросив приїхати та відвезти в лікарню. По приїзду швидкої допомоги від госпіталізації відмовився, бо боявся що обвинувачений втече, а дівчину забрала швидка допомога. Коли приїхали працівники патрульної поліції, то склали схему ДТП, зафіксували відповідні правопорушення. Обвинувачений їхав в наркодиспансер в машині патрульної служби, а він їхав позаду із сестрою. В нього не підтвердились ці факти, і наскільки йому відомо, ці факти не підтвердились і в обвинуваченого. В той же день, після того як з'їздили в наркодиспансер, його було доставлено в Солом'янську лікарню №4, поклали на стаціонар. 28-30 днів знаходився на стаціонарі в лікарні. Йому було призначено лікування, дуже багато уколів, дуже різних процедур. Йому виписали відповідний фіксатор на шиї, тому що було встановлено діагноз: розрив третіх, п'ятих шийних відділів хребта. Протягом даного лікування ніхто з ним не зв'язувався. Сестра дійсно зустрічалась з обвинуваченим, озвучивши всі діагнози, які були йому встановлені, і зазначивши шкоду. Після лікування в нього протягом довгого періоду продовжувалась реабілітація. Він професійно займався футболом, йому потім було протипоказано ним займатись. Автомобіль, відповідно до експертизи ТОВ «Сальвадор», визнано таким, що не підлягає ремонту. Відповідно до даної експертизи та швидкість, з якою рухався обвинувачений, та пошкодження, зафіксовані в експертизі, перевищують 40 км/год. Він дотримувався ПДР, їхав по своїй правій стороні з відповідною швидкістю, десь 40 км/год. Вважає порушення ПДР обвинуваченим, який виїхав на зустрічну смугу.
Зазначив, що після ДТП у нього був шоковий стан, біль і хвилювання за дівчину пасажира. Після того як виписали з лікування через місяць він два чи три тижні ходив у фіксаторі. Після ДТП до лікаря звернувся із скаргами болю, все тіло боліло, плече, рука, шию не міг повернути, відняло мізинець, потемніння в очах, гул у вухах. Всі больові синдроми почали з'являтись під час лікування. Після стаціонарного лікування його було направлено в дві клініки, одна біля метро «Лук'янівка» по лікуванню шиї та хребта, інша - «Медбуд». Діагностовано розрив шийних зв'язок, струс мозку. До ДТП був абсолютно здоровий та шийний відділ хребта не лікував.
Також судом першої інстанції були досліджені показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , що були надані під час розгляду кримінального провадження іншим складом суду, враховуючи неможливість їх безпосереднього допиту в суді після зміни складу суду і відсутність заперечень в учасників провадження щодо дослідження аудіозапису їх допиту.
Так, свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що 29 вересня вона їхала із своїм хлопцем - потерпілим ОСОБА_5 по вул. Костянтинівська в центр. Погода була суха, їхали вони не швидко, оскільки там трамвайні колії і погана дорога. В руках вона тримала новий телефон, час від часу дивилась на дорогу, і коли відволіклась на 2-3 секунди, побачила автомобіль, який їхав їм назустріч, це було лобове зіткнення. Автомобіль в них в'їхав, він виїхав на зустрічну смугу, в нього швидкість була немаленька. Погано пам'ятає, бо сильно вдарилась, був сильний удар, і втратила свідомість. Вона та потерпілий були пристебнуті пасками безпеки, можливо вона трохи нахилилась вперед, бо дивилась в телефон. ОСОБА_5 почав приводити її до тями, в неї були розбиті окуляри, кров на одязі. ОСОБА_5 викликав швидку допомогу та допоміг їй вийти з машини. Її забрали в лікарню, а ОСОБА_5 залишився на місці ДТП. Водій, який в них в'їхав, намагався зробити щось із своєю машиною, чи відштовхнути назад від їхньої машини, точніше сказати не може. Після удару вона втратила свідомість, прийшла до тями до того як приїхала швидка допомога. Був розбитий телефон. В лікарні була близько місяця, в подальшому погано себе почувала, були головні болі, після лікарні лікувалась вдома амбулаторно. Обвинувачений ОСОБА_8 в подальшому шкоду не відшкодував, не допоміг. ОСОБА_5 лікувався в декількох лікарнях, він погано себе почував, щось з шиєю, але який діагноз йому встановили не знає.
Свідок ОСОБА_14 надав суду показання про те, що обвинувачений ОСОБА_16 - його син. 29.09.2013 року він їхав з сином, йшов дощ, який ще не закінчився. Їхали по вул. Межигірська, Щекавицька і повернули на вул. Костянтинівська, якраз вийшло сонце. Коли повернули на вул. Костянтинівська, був припаркований автобус невеликого розміру типу «Форд транзит» та син почав його об'їжджати. Швидкість в них була не вище 40 км/год., але на коліях машину розвернуло, син почав пригальмовувати і вивертати кермо. Автомобіль почало розвертати, син хотів уникнути зіткнення. По зустрічній полосі їхав автомобіль потерпілого зі швидкістю близько 60 км/год. Коли автомобіль сина розвернуло на мокрих коліях, автомобіль потерпілого пересік вул. Оболонська, вважає, що уникнути зіткнення неможливо було, два колеса лягли на мокрі колії, впевнений що причиною зіткнення були саме вони. Автомобіль сина опинився на зустрічній смузі сантиметрів 70 лівою частиною. Відбулось зіткнення. З потерпілим сиділа в машині свідок в пів обороту, на ній були окуляри і вона спілкувалась з потерпілим, обоє були не пристебнуті. В момент удару свідка викинуло вперед. Після зіткнення син та потерпілий вийшли майже одночасно, потерпілий почав кричати. Син підійшов до дівчини і спитав, чи не потрібна допомога і почав вибачатись. Коли дівчина вийшла з машин, в неї ішла кров, ОСОБА_5 викликав швидку, яка приїхала через 20-30 хв. і її забрала. Викликали працівників поліції, як приїхали десь протягом години, зробили заміри. ОСОБА_5 взяв в нього номер телефону, але вони не спілкувались. Він поїхав з місця ДТП близько 18-19 год. Син з потерпілим обмінялися номерами, син говорив з потерпілим в понеділок, який сказав, що шукає лікарню, потім перестав відповідати на дзвінки. Він через соціальні мережі зв'язувався з батьком потерпілого, але на зв'язок з ним ніхто не вийшов.
Також, на обґрунтування винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, сторона обвинувачення, посилалася на наступні докази, які були досліджені судом першої інстанції, а саме:
- дані рапорту заступника начальника СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_17 від 14 жовтня 2013 року, згідно якого, він доповідає про те, що в нього на виконанні знаходиться матеріал про ДТП, зареєстрований до журналу єдиного обліку Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві за №23331 від 29 вересня 2013 року. Під час проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_15 отримали значні тілесні ушкодження та тривалий час перебувають на лікуванні. Просить дозвіл внести відомості по вказаному ДТП в ЖЕО Подільського РУ ГУ МВС з метою подальшого внесення відомостей в ЄРДР;
- дані рапорту ІСОМ ДТП ВДАІ Подільського РУ ОСОБА_18 про те, що було отримано виклик від чергового про автопригоду на вул. Костянтинівська, 32 в м. Києві. Прибувши на місце, було виявлено два автомобілі «Сузукі гранд Вітара», н.з. НОМЕР_2 , водій ОСОБА_5 та автомобіль марки «Шевроле Авео», н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_8 . На місце ДТП до їхнього приїзду прибула швидка медична допомога, було госпіталізовано ОСОБА_15 з діагнозом забій носа;
- дані протоколу огляду місця ДТП від 29 вересня 2013 року зі схемою ДТП;
- дані довідки, виданої ОСОБА_5 , про те, що 29 вересня 2013 року о 16 год. по вул. Костянтинівська, 32 в м. Києві автомобіль, державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження: переднє ліве крило, передній бампер, капот, передня ліва фара, передня ліва «протитуманка», переднє ліве колесо, диск переднього лівого колеса, переднє ліве дзеркало, та фото з місця події;
- дані висновку експерта №1898/е від 17 грудня 2013 року, згідно якого: для проведення експертизи були надані: медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_5 , виписка з медичної карти стаціонарного хворого, медична довідка, амбулаторна історія хвороби №513483, щоденник хворого, консультативна довідка, консультативне заключення, електрофотокопія медичної карти з ДП «Медбуд», 8 рентген знімків, 3 КТ знімки, електрофотокопії 2 листків непрацездатності, та у підсумку зроблені висновки, що: під час звернення ОСОБА_5 за медичною допомогою 30 вересня 2013 року о 10 год. 57 хв. у нього мали місце такі ушкодження:
- закрита травма шийного відділу хребта: розриви надостних, міжостних зв'язок на рівні 3-5 шийних хребців; струс спинного мозку на рівні шийного відділу хребта.
Характер та локалізація, морфологія вищевказаного ушкодження, враховуючи відомі обставини справи та часові дані, свідчать про те, що виявлене тілесне ушкодження спричинено за рахунок дії тупих предметів, в строк, вказаний у описовій частині постанови, тобто 29 вересня 2013 року, внаслідок автомобільної травми - травма водія в салоні автомобіля, що рухався при зіткненні його з перешкодою.
Виявлені тілесні ушкодження не є небезпечними для життя.
Дані інструментальних досліджень, клінічна симптоматика, свідчить про наявність ушкодження (розривів) зв'язок шийного відділу хребта, що дозволяє стверджувати, що у звичайному клінічному перебігу, відновлення анатомічної цілісності (з урахуванням функціонального навантаження даної анатомічної ділянки) та функції травмованої ділянки потребує строк понад 21 добу, який і віддзеркалює тривалість розладу здоров'я, як загально визначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості, а тому, відносити виявлене тілесне ушкодження до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, відповідно до п.п.2.2.1/в та 4.6 «Правил»;
- дані висновку автотехнічної експертизи №539/ат від 28.11.2013 року, згідно якого:
1. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 повинен був керуватися вимогами п.12.3 ПДР України.
2. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 повинен був керуватися вимогами п.12.1 ПДР України.
3,5. На запитання : Чи мав в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_1 ? Чи відповідають дії водія автомобіля «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 ПДР України? Відповісти на поставлені питання не представляється можливим по причинам вказаним в дослідницькій частині даного висновку.
4. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п. 12.1 ПДР України.
6. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автомобіля «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 , з технічної точки зору, експертом вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 ПДР України.
7. Невідповідності дій водія автомобіля «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 вимогам п. 12.1 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. Відповісти на питання щодо причинного зв'язку між діями водія автомобіля «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 та настанням даної дорожньо-транспортної пригоди не представляється можливим по причинам вказаним в дослідницькій частині даного висновку;
- дані висновку автотехнічної експертизи №1148 А від 27.02.2014 року, згідно якого:
1. В даній дорожньо-транспортній ситуації при заданому комплексі вихідних даних, з технічної точки зору водій автомобіля «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху.
2. В заданій дорожньо-транспортній обстановці та відповідно до заданого комплексу вихідних даних з технічної точки зору безпосередньо перед ДТП водій автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1 ПДР України.
3. Встановити чи мав в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 не надається можливим по причині викладеній в дослідницькій частині висновку.
4. В заданій дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 шляхом виконання вимог п.12.1 ПДР України, на що у нього не було перешкод технічного характеру.
5. Встановити чи відповідали дії водія автомобіля «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 вимогам п.12.3 ПДР України не надається можливим по причині викладеній в дослідницькій частині висновку.
6. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 ПДР України.
7. Невідповідність дій водія автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 вимогам п.12.1 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням даної ДТП. Відповісти на питання щодо причинного зв'язку між діями водія автомобіля «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 та настанням даної ДТП не надається можливим по причинам вказаним в дослідницькій частині даного висновку.
Згідно клопотання ОСОБА_5 та його адвоката ОСОБА_19 задані питання в постанові.
8. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 ПДР України.
10. Зіткнення автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 з автомобілем «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 відбулося по вул. Костянтинівська на смузі для руху в бік вул. Щекавицька, тобто на смузі руху автомобіля «Suzuki Grand Vitara». Таке твердження є категоричним лише при умові, що після зіткнення положення транспортних засобів не змінювалося.
12. З технічної точки зору та відповідно до вимог ПДР, водій автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 при виїзді з вул. Щекавицька на вул. Костянтинівська, повинен був діяти відповідно до розділу 16. Проїзд перехресть, в залежності до дорожньо-транспортної обстановки, яка була на той момент.
13. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 ПДР;
- дані висновку експерта №1899/Е від 25.11.2013 року, згідно якого - у ОСОБА_15 встановлено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, в ході судового розгляду, зважаючи на позицію сторони захисту щодо невизнання обвинуваченим ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та оспорювання допустимості, як доказу, висновку судово-медичної експертизи №1898/е від 17.12.2013 року щодо встановлення наявності та визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_5 , судом були призначені судово-медичні експертизи.
Згідно даних висновку судово-медичної експертизи №659/е від 08.06.2015 року, проведеної, на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 19.03.2015 року, експертом Київського міського клінічного бюро ОСОБА_20 , для проведення експертизи було надано: медичну карту стаціонарного хворого, амбулаторну історію хвороби, медичну карту амбулаторного хворого, кримінальне провадження в 3 томах, 2 CD-диски, та у підсумку зроблені висновки, що:
З урахуванням вивченої медичної документації на ім'я ОСОБА_5 є підстави зробити наступні висновки:
У пункті 1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ №6 від 17.01.1995, «з медичної точки зору тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних».
У п. 4.6 «Правил», «судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об'єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичних термінів».
Тривалість лікування ніколи не була та не є критерієм судово-медичної оцінки ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, так як апріорі не перебуває ні у якому кореляційному зв'язку із загальноприйнятим судово-медичним критерієм визначення ступеню тяжкості - критерієм тривалості розладу здоров'я. Тому строки лікування (байдуже, амбулаторного чи стаціонарного) не приймаються до уваги при визначенні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
У п. 4.7 «Правил» «Загострення попередніх захворювань після заподіяння тілесного ушкодження, а також інші наслідки ушкодження, що обумовлені не власне характером цього ушкодження, а випадковими обставинами (наприклад, алкогольним сп'янінням, правцем), індивідуальними особливостями організму (наприклад, гемофілією), дефектами надання медичної допомоги тощо не повинні враховуватися при оцінці ступеня тяжкості. В таких випадках експерт зобов'язаний вказувати характер причинно-наслідкових зв'язків між ушкодженням і такими наслідками».
У судово-медичному розумінні, між терміном «діагноз» та «ушкодження» не завжди існує кореляційний зв'язок. Тобто, за відсутності складових, зазначених у п. 1.2 «Правил», наявність встановленого діагнозу не обов'язково імперативно передбачає наявність «тілесного ушкодження».
У п. 4.13 «Правил» визначено наступне «Судово-медичному експерту належить утриматись від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у випадках:
4.13.1. Невизначеності клінічної картини чи недостатнього клінічного і лабораторного обстеження потерпілого.
4.13.2 Невизначеного кінця ушкодження, що не було небезпечним для життя.
4.13.3 Відмови обстежуваного від додаткового огляду чи явки його на повторне обстеження, якщо це позбавляє експерта можливості правильно оцінити характер ушкодження, його клінічний перебіг і кінець.
4.13.4. Відсутність медичних документів, у тому числі результаті додаткових досліджень, без яких не можна судити про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.
У таких випадках судово-медичний експерт у своїх підсумках викладає причини, що не дозволяють визначити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень і зазначає, які дані необхідні для вирішення цього питання (медичні документи, результати додаткових досліджень тощо), а також визначає термін повторного огляду.
На час звернення ОСОБА_5 по медичну допомогу 30.09.2013 о 10 год. 57 хв. у нього клінічними лікарями не було відображено повноцінного об'єктивного обсягу клінічних даних, які дозволяють стверджувати про наявність у нього тілесних ушкоджень.
Одночасно слід зазначити, що під час проведення окремих інструментальних досліджень та обстежень у ОСОБА_5 були виявлені певні зміни на рівні шийного відділу хребта, зокрема, ознаки дегенеративних змін. Виявлені зміни у певній мірі сприяли тривалому його лікуванню у стаціонарі та утриманню певної неврологічної симптоматики. Проте зазначені зміни, які, у тому числі, відображають перебіг обмінно-дистрофічного захворювання, об'єднуюча назва якого «остеохондроз», яке має тривалий клінічний перебіг, що спостерігається задовго до подій 29.09.2013, а тому виявлені зміни не підлягають судово-медичній оцінці (у розумінні ступеню тяжкості).
Виявлені під час проведених досліджень (томографії) «ознаки полісинуситу у вигляді фронтиту, субмукозних кист у лівій верхнє-щелеповій пазусі та клиновидній пазусі» віддзеркалюють перебіг хронічних соматичних захворювань, які не підлягають судово-медичній оцінці (у розумінні визначення ступеню тяжкості).
Аналіз вивченої медичної документації на ім'я ОСОБА_5 не дає можливість стверджувати про обґрунтованість та доведеність діагнозів, які були йому встановлені під час звернення по медичну допомогу після подій 29.09.2013, а саме «закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку», «струс шийного відділу спинного мозку; забій шийного відділу хребта; ушкодження зв'язкового апарату шийного відділу хребта.
Діагнози, які були встановлені ОСОБА_5 за час стаціонарного лікування з 30.09.2013 - «цефалгічний і церебростенічний синдром: цервікалгія» є віддзеркаленням та обумовлені звичайним клінічним перебігом описаної аномалії шийного відділу хребта, а тому окремій судово-медичній оцінці не підлягають.
Відповідно до даних висновку повторної комплексної комісійної судово-медичної експертизи №325/19 від 12.03.2021 року, проведеної, на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2019 року, в ДСУ "Головне бюро СМЕ МОЗ України" судово-медичною експертною комісією у складі: голови ОСОБА_21 , членів: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , вивчивши матеріали кримінальної справи №758/3488/14-к та медичну документацію ОСОБА_5 у відповідності до поставлених питань, комісія експертів прийшла до таких підсумків:
1-5. Із медичної карти стаціонарного хворого №12978 КМКЛ №4 слідує, що гр. ОСОБА_5 було госпіталізовано з діагнозом «ЗЧМТ, струс головного мозку». В подальшому йому було встановлено заключний клінічний діагноз: «Политравма: ЗЧМТ. Сотрясение головного мозга и шейного отдела спинного мозга. Ушиб шейного отд. позвоночника. Повреждение связочного апарата шейного отдела позвоночника. Цефалгический и церебростенический синдром. Цервикалгии.».
При вивченні результатів променевого дослідження членом експертної комісії, спеціалістом із променевої діагностики: «СКТ-даних за наявність видимих вогнищ паталогічної щільності в речовині головного мозку на момент обстеження не виявлено… СКТ-картина начальних дегенаративних змін. СКТ-даних за наявність видимих паталогічних змін шийного відділу хребта на момент обстеження не виявлено».
Слід зазначити, що струс спинного мозку характеризується наявністю в'ялих парезів та паралічів, порушенням чутливості у вигляді переважно парастезій, які виникають одразу після травми і швидко регресують, що в даному випадку не мало місце.
Таким чином, враховуючи наявність загальномозкової та легкої вогнищевої симптоматики, субкортикальних симптомів та стато-координаторних порушень, у гр. ОСОБА_5 мала місце закрита черепно- мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, що утворилася від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди 29.09.2013 року. Струс головного мозку є найбільш легкою формою черепно-мозкової травми - не є небезпечним для життя, зазвичай викликає розлад здоров'я на строк понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день) і за цією ознакою відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6, зареєстрованих МЮУ 26.07.1995 за №255/791, узгоджений з Верховним судом України, Генеральною прокуратурою України, СБУ, МВС України, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Станом на 30.09.2013 року, згідно результатів променевої діагностики (СКТ), у ОСОБА_5 мали місце ознаки початкових дегенеративних змін шийного відділу хребта, що не знаходиться в причинному зв'язку з подіями 29.09.2013 року.
Згідно п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.04.1995, погоджених з МВС України, Генеральною прокуратурою України, ВСУ, СБУ - «судово-медичний експерт оцінюючи строки порушення анатомічної цілісності тканини і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об'єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичних термінів». Тобто, у даному випадку перебування ОСОБА_5 на лікуванні понад 21 добу не враховується при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Таким чином, з вказаних висновків судово-медичної експертизи вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Отже, проаналізувавши показання обвинуваченого, свідків, потерпілого та інші докази, суд першої інстанції навів їх детальний аналіз у вироку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність того, що 29.09.2013 року ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1 Правил дорожнього руху України, що мало наслідком зіткнення з автомобілем «SUZUKI GRAND VITARA», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , однак такі порушення Правил дорожнього руху не спричинили отримання потерпілим ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з чим визнав його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні.
Доводи потерпілого про безпідставне врахування судом висновків експертних досліджень № 659/е та № 325/19, зважаючи на те, що вони суперечать матеріалам справи та фактично проведені з порушенням Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, є безпідставними, оскільки ці докази здобуті з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а саме - проведені на підставі відповідного судового рішення, експерти були обізнані з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 69, 70 КПК України, та попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, а їх висновки є конкретними та не мають жодних суперечностей, які б давали підстави для сумнівів в їх правильності.
При цьому позиція потерпілого в цілому зводиться до незгоди з вказаними висновками експертів виключно через його інтерпретацію та бачення ступеню тяжкості отриманих ним тілесних ушкоджень у встановлених йому лікарськими установами діагнозів, проведеному йому лікуванні та його тривалості, що не ґрунтується на відповідних спеціальних знаннях.
Водночас, будучи не згодним з висновками експертів та маючи відповідні права, потерпілий не ініціював питання щодо виклику експерта для роз'яснення висновку чи призначення іншої експертизи ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду, як і не заявляв в апеляційному суд клопотань про дослідження будь-яких доказів.
А відтак, за відсутності даних, які б беззаперечно доводили винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, виключно такі твердження потерпілого про отримання ним в результаті дорожньо-транспортної пригоди саме середньої тяжкості тілесних ушкоджень не дають підстав для скасування ухваленого вироку.
Не є підставою для скасування виправдувального вироку суду і тривалий розгляд справи у суді першої інстанції.
При цьому, колегія суддів зважає на ті обставини, що кримінальне провадження перебувало тривалий час на розгляді у суді, у зв'язку із зміною складу суду. 28.04.2021 року дане провадження було розподілено судді ОСОБА_9 та відповідно до вимог ст. 319 КПК України розгляд справи було розпочато спочатку, що спростовує доводи потерпілого про затягування прокурором розгляду справи в суді першої інстанції.
Отже, виправдувальний вирок суду першої інстанції за своїм змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК України, а викладені в ньому висновки суду щодо невинуватості ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні є обґрунтованими.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду провадження судом першої інстанції, які могли би вплинути на правильність висновків суду або б мали наслідком безумовне скасування вироку, колегією суддів не встановлено і в апеляційній скарзі не наведено.
З огляду на наведене, підстав для скасування виправдувального вироку та постановлення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_8 , про що просив потерпілий в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, а тому вона задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
_____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3