12 лютого 2024 року
м. Київ
справа №420/9235/23
адміністративне провадження № К/990/2803/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Прокопенка О.Б.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Дабіжа Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі №420/9235/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність керівництва військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн щомісячно за безпосередню участь в бойових діях за період з 14 квітня 2022 року по 27 червня 2022 року, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), а саме 172 666,65 грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 172 666, 65 грн за безпосередню участь в бойових діях за період з 14 квітня 2022 року по 27 червня 2022 року;
- визнати протиправним відрахування військового збору з доходів ОСОБА_1 та стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача кошти в сумі 4019,24 грн (воєнний збір).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно пункту 1 Постанови № 168 у розмірі до 100 000 грн за період з 11 червня 2022 року по 25 червня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , передбачену Постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн за період з 11 червня 2022 року по 25 червня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправним відрахування військового збору з доходів ОСОБА_1 за період з 11 червня 2022 року по 25 червня 2022 року та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 вирішити питання про повернення помилково стягнутого військового збору за період безпосередньої участі позивача у бойових діях.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
У листопаді 2023 року адвокат позивача Дабіжа О. А. звернулась до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року за нововиявленими обставинами у справі № 420/9235/23, в якій заявник просила скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в частині відмови у задоволені позовних вимог за період з 14 квітня по 10 червня 2022 року та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що на адвокатський запит, надісланий нею після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції, були отримані документи, які підтверджують безпосередню участь позивача в бойових діях за період з 14 квітня 2022 року по 27 червня 2022 року, а не з 11 червня 2022 року по 25 червня 2022 року, як було встановлено судом апеляційної інстанції з наявних у матеріалах справи документів.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у задоволенні зазначеної заяви відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції адвокат позивача Дабіжа О. А. подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За змістом частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. Підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення, суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Отже, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.
Так, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акту, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Приписами частини 1 статті 361 КАС України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами.
Положеннями частини 2 статті 361 КАС України чітко встановлено підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Так, судом апеляційної інстанції, при перегляді справи за нововиявленими обставинами та дослідженні документів, які на переконання представника позивача є нововиявленими і підтверджують факт безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях, встановлено, що вони були серед наявних у справі документів.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що наведені у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мотиви фактично свідчили про намір заявника долучити до матеріалів справи докази щодо обставин, які вже були очевидно відомі позивачу на момент судового розгляду. Слушними є посилання апеляційного суду на те, що згадана заява не містить обґрунтування причин неможливості виявлення та подання таких доказів до судів першої та апеляційної інстанції, що відповідно до вимог КАС України є процесуальним обов'язком сторони.
Апеляційний суд зазначив, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуте на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Враховуючи вищевказане, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що вказані заявником обставини, не змінюють правового регулювання спірних правовідносин та не доводять факту допущення судом помилки при розв'язанні спору, підстави для скасування судового рішення у цій справі та ухвалення нового рішення - відсутні.
В обґрунтування права на касаційне оскарження адвокат позивача зазначає, про наявність виключних обставин наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що справа, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.
Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має особливе значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Суд відхиляє посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача, оскільки у скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Своєю чергою Суд зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права (частини перша та друга статті 361 КАС України) та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Дабіжа Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 420/9235/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко