Справа № 240/28547/23
Головуючий у 1-й інстанції:Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
12 лютого 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року (ухвалена в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
В жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 січня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №240/12181/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.12.2019, на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" від 05.05.2021 №33/26/117-21 про розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.12.2019 пенсії з урахуванням усіх складових грошового забезпечення відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" від 05.05.2021 №33/26/117-21 про розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії, з урахуванням проведених виплат.
На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок основного розміру пенсії позивача, однак нарахована заборгованість з 01.01.2019 року по 31.01.2022 року не виплачена.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд:
визнати протиправними дії Головною управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.12.2019 до моменту здійснення перерахунку та виплати пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити йому нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №240/12181/21 за період із 01.12.2019 до 31.01.2022 відповідно до положень частини 2 статті 55 Закону №2262-ХІІ, частини 2 статті 46 Закону № 1058-ІV, Закону № 2050-ІІІ, Порядку №159, на підставі проведеного розрахунку на доплату пенсії у розмірі 138 434,75 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 позовну заяву повернуто позивачу, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду позивачем з адміністративним позовом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 п.3 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що, як слідує з матеріалів справи, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 позовну заяву позивача залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання клопотання та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
На виконання вимог ухвали суду позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Проте, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 позовну заяву повернуто позивачу.
Разом з тим, виходячи з системного аналізу положень статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви.
Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись правом подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Тобто, на переконання колегії суддів в даному випадку суд першої інстанції дійшовши висновку, що позов було подано після закінчення встановлених законом строків, повинен був визнати неповажними причини пропуску вищеописаного строку звернення до суду та вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку та вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Водночас, як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку про відсутність підстав про задоволення клопотання щодо поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом та повернув адміністративний позов не надавши позивачу можливість подати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших обґрунтувань поважності причин такого пропуску, чим порушив вимоги ст.123 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства свідчить, що постановлена передчасно оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.