Справа № 240/20514/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
07 лютого 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Кушнір В. В.,
представника позивача: Невмержицької Т.О.,
представників відповідача: Кедик А.В., Садовська-Мариніна В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року про заміну відповідача у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просив замінити сторону у справі, а саме: Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на правонаступника Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року заяву задоволено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення заяви.
У судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Так, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.05.2022, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022, зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати неврахованих сум отриманих, за попередні два місяці винагороди державного виконавця при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплаті матеріальної допомоги за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки.; обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та оплаті щорічних оплачуваних відпусток за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; щодо не врахування сум отриманої винагороди державного виконавця при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 10 днів щорічної відпустки, виплаченої в листопаді 2019 року, та грошової компенсації за невикористані 172 дні щорічних відпусток за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 замінено відповідача у справі - Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області на його правонаступника - Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просив замінити сторону у справі, а саме: Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на правонаступника Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення заяви про заміну сторони у справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне правонаступництво можливе в будь-якій стадії процесу. Однією із підстав процесуального правонаступництва є припинення юридичної особи.
При цьому, можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, законодавством передбачено правонаступництво територіальних органів міністерства-юридичних осіб публічного права. Виключення становить лише випадок, коли держава відмовляється від виконання функцій та завдань, які виконував орган виконавчої влади, що ліквідовується.
Так, 16 серпня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 912 "Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції" пунктом 1 якої постановлено реорганізувати такі міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема, Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) шляхом його приєднання до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідно п.п. 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (Порядок № 1074) орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
Пунктом 7 Порядку № 1074 майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.
Відповідно до п. 8 Порядку № 1074 внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
Так, згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відносно Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) внесено запис про припинення юридичної особи.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для задоволення заяви про заміну сторони у справі.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 12 лютого 2024 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.