Справа № 560/11162/23
Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
06 лютого 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Надольна М.С.,
представника позивача: Жовтана О.В.,
представника відповідача: Рибака О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 ЗСУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просив суд:
-визнати протиправними дії Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо направлення позивача на проходження військової служби під час мобілізації без проходження військово-лікарської комісії;
- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» № 46 від 08.04.2022 року в частині призову до Збройних Сил України по мобілізації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 з 25.11.2022 року до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 № 2 від 25.11.2022 року;
- зобов'язати уповноважену службову/ посадову особу Військової частини НОМЕР_1 (командира, його заступника, тощо) видати наказ по стройовій частині, яким виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Наказом Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України від 08.04.2022 №46 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, про що зроблено відповідну відмітку у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 .
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2022 №2 відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.11.2022 №315-РС вважати такими, що прибули, приступили до виконання своїх обов'язків, зарахувати з 25.11.2022 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 , радіотелеграфіста радіостанції групи інженерного забезпечення, вважати таким, що з 25.11.2022 справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою з посадовим окладом 2640,00 грн на місяць, шпк «солдат».
Вважаючи дії відповідача щодо призову на військову службу під час мобілізації без направлення на огляд ВЛК протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Так, положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. (частина друга статті 1 Закону №2232-ХІІ)
Відповідно до частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За нормами частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч.13 ст. 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до пункту 10 статті 14 Закону № 2232-ХІІ за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень:
- придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні;
- тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;
- підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення);
- непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних;
- непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку;
- підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
- підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Крім того, порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Так, згідно з п.3 цього Положення громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов'язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 1.1 розділу ІІ Положення медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті; кандидатів на навчання у ВВНЗ, учнів військових ліцеїв; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних миротворчих операціях (далі - ММО) та у складі миротворчого персоналу; військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I - II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я.
Крім того, відповідно до п.1.4 Розділу ІІ Положення військовозобов'язаних, які призиваються та проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, віднесено до осіб, які підлягають медичному огляду.
Пунктом 3 Розділу ІІ "Медичний огляд військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період" Положення встановлено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.
Таким чином, положеннями нормативно-правового регулювання спірних правовідносин встановлено обов'язкове направлення військовозобов'язаних під час мобілізації для проходження медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Водночас, з відповіді на адвокатський запит № 2551 від 12.05.2023 року встановлено, що під час призову на військову службу ОСОБА_1 медичний огляд не проходив, оскільки відповідно до вимог наказу Міністерства Оборони України за № 402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» розділу 3. «Медичний огляд військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період» пункту 3.1. Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Начальником Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки такий наказ не видавався (а.с. 29).
З вищенаведених положень нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (чинного на час їх виникнення) виходить, що громадяни, призвані на військову службу, в тому числі у зв'язку з оголошенням загальної мобілізації та відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", підлягають обов'язковому медичному огляду.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання судом першої інстанції під час вирішення спору на Директиву Головнокомандувача ЗСУ від 24.02.2022 без дослідження змісту такої та застосування її вимог до спірних правовідносин у справі з урахуванням їх чинного законодавчого регулювання.
З урахуванням зазначеного, дії Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які полягають в направленні ОСОБА_1 на проходження військової служби під час мобілізації без проходження військово-лікарської комісії, не відповідають вищезазначеним положенням нормативно-правового регулювання, тому є протиправними.
Водночас, вимоги позовної заяви про визнання протиправними та скасування: наказу начальника Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» № 46 від 08.04.2022 року в частині призову до Збройних Сил України по мобілізації ОСОБА_1 ; наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 з 25.11.2022 року до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 № 2 від 25.11.2022 року не підлягають задоволенню, оскільки обставини, які б виключали можливість призову позивача та прийняття для проходження ним військової служби на момент винесення оскаржуваних наказів встановлені не були.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині, яким виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Підстави для звільнення з військової служби визначено ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», однак суд враховує, що наявність передбачених законом підстав для звільнення позивача у справі не доведена, і з урахуванням встановлених у ній обставин перевірці не підлягає.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В той же час згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки судом встановлена протиправність дій Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації без обов'язкового медичного огляду військово-лікарською комісією, то суд, враховуючи встановлені у справі обставин та вимоги чинного законодавства, дійшов висновку, що відповідним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача направити ОСОБА_1 на проходження медичного огляду відповідно до вимог законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вказаних вище підзаконних нормативно-правових актів з прийняттям передбаченого законом рішення за наслідками такого огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо направлення ОСОБА_1 на проходження військової служби під час мобілізації без проходження військово-лікарської комісії.
Зобов'язати Хмельницький районний територіальний центу комплектування та соціальної підтримки направити ОСОБА_1 на проходження медичного огляду у встановленому законодавством порядку.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Постанова суду складена в повному обсязі 12 лютого 2024 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.