07 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/13143/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року, (суддя суду першої інстанції О.М. Турова), прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Дніпрі, в адміністративній справі №160/13143/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
13.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 04.04.2023 №046050016167, якими відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком №2 згідно ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на підставі заяви про призначення пенсії №1474 від 28.03.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 28 березня 2023 року призначити, нарахувати та виплати ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком № 2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року на підставі заяви про призначення пенсії №1474 від 28.03.2023.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 28.03.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, проте спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 04.04.2023 №046050016167 відповідач-2 безпідставно відмовив позивачеві у призначенні такої пенсії, посилаючись на те, що на момент звернення її вік складає лише 50 років, а тому право на пільгову пенсію, з урахуванням відпрацьованого стажу за Списком №2, вона набуде згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” при досягненні віку 55 років. Позивач вважає, що відповідачем-2 протиправно відмовлено у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах, а вказане рішення відповідача є незаконним, порушує її права та інтереси, оскільки винесено без врахування останнім положень рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15). При цьому, на думку позивача, при вирішенні питання призначення пенсії, відповідач-2 повинен був застосовувати приписи пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р.).
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 31.07.2023 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 04.04.2023 року №046050016167 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 28.03.2023 року на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Не погодившись з рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у зв'язку із недосягненням позивачем пенсійного віку на дату звернення. При цьому, відповідач наголосив, що Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 №2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017 року, в свою чергу норми щодо можливості визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та пенсійного віку за нормами ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» не підлягають застосуванню після набрання чинності Законом №2148.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, заявник просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.03.2023р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
На час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу за призначенням пенсії їй виповнилося 52 роки і вона мала загальний страховий стаж роботи 27 років 08 місяців 26 днів, у тому числі на роботах за Списком № 2 - 17 років 10 місяців 17 днів.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 28.03.2023р. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішенням від 04.04.2023 року №046050016167 відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку із недосягненням ОСОБА_1 пенсійного віку, який згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV, у редакції, чинній на день її звернення за призначенням пенсії, та з урахуванням дати народження позивача, становить 55 років.
Незгода позивача з відмовою відповідача-2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 зумовила звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пільгової пенсії за Списком №2 з 50 років.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим, вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Такий висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Великої палати Верховного Суду від 03.11.2021 року, ухваленій за наслідками розгляду зразкової справи №360/3611/20.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, відмова управління ПФУ в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала відповідний страховий та пільговий стаж, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу підлягає скасуванню із покладенням на нього обов'язку вчинити певні дії.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його зміни або скасування - відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315,316,321,325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року в адміністративній справі №160/13143/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай