06 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/6958/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2023, (суддя суду першої інстанції Прудник С.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Дніпрі, в адміністративній справі №160/6958/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
06 квітня 2022 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:
- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 26 724,04 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на даний час має податковий борг у сумі 26 724,04 грн. Позивач вказує, що відповідно до податкового законодавства України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку та в строки визначеними Податковим кодексом України. За невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку платник податків несе відповідальність. В інтегрованих картках платника податків станом на теперішній час обліковується податковий борг. Тому позивач вказує, що з урахуванням вимог ст. ст. 56, 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою у встановлені строки донарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17.07.2023 задовольнив позовні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Стягнув податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 26 724,04 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ФОП ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що строк звернення позивача із позовом про стягнення податкового боргу сплинув. Відповідач зазначає, що оскільки податкове повідомлення - рішення від 27.10.2017 №0092511320 було виписане на підставі Акту камеральної перевірки від 11.09.2017, де перевіркою здійснено розрахунок штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати ПДФО , що сплачується за результатами річного декларування, а саме на підставі ППР від 27.08.2012 №0000641720 - заборгованість 577.40 грн, розрахунок на підставі ППР від 27.08.2012 №0000641720 заборгованість - 2000 грн. Податкове повідомлення - рішення від 18.07.2017 №0003491302 було виписано на підставі Акту камеральної перевірки від 31.05.2017, де перевіркою термінів сплати узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість встановлено порушення вимог п. 57.1 статті 57, п. 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгоджених зобов'язань: уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.07. 2014 №9043613453: граничний термін сплати: 29.07.2014; фактична дата сплати: 3010.2014; сума погашеного податкового боргу 49188.50 грн, кількість днів затримки 93, відсоток штрафу 20%, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 2.07.2014 №9043613453: граничний термін - 29.07.2014, фактична дата сплати 02.10.2014, сума погашеного податкового боргу 62679.50 грн., кількість днів затримки 65, відсоток штрафу 20%. Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 26.08.2014 №904900240, граничний термін сплати - 26.08.2014, фактична дата сплати 30.10.2014, сума податкового боргу 1029.09 грн., кількість днів прострочення - 65, відсоток штрафу - 20%. Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.07.2014 №904613453: граничний термін сплати - 29.07.2014, фактична дата сплати 30.10.2014, сума погашеного податкового боргу - 49188.50 грн, кількість днів затримки 93, відсоток штрафу - 20%. Податкове повідомлення - рішення від 18.07.2017 №0003481302 було винесено на підставі акту перевірки від 31.05.2017, де перевіркою термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість встановлене порушення вимог п. 57.1 статті 57, п 50.1 ст. 50 ПК України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за таким документом: податкова декларація з податку на додану вартість від 16.09.2014 №9052843916, граничний термін сплати 30.09.2014, сума податкового боргу 9190 грн, кількість днів затримки 30, відсоток штрафу 10%. На думку відповідача, оскільки податкове повідомлення рішення від 27.10.2017 №009251130 було прийняте на підставі акту перевірки від 11.09.2017, щодо ППР від 27.08.2012 №0000641720, то у відповідності до ПК України строк давності сплив 27.08.2015. Щодо ППР від 18.07.2017 №0003491302, яке було виписане на підставі акту перевірки від 31.05.2017 щодо документів від 29.07.2014 №9043613453, від 26.08.2014 №9049300240, від 16.09.2014 № 9052843916, строк давності сплинув в 2017 році.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що що на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКІІН НОМЕР_1 ) та мас не заявлений до суду податковий борг у сумі 26 724,04 грн.
На теперішній час в інтегрованих картках платника податків Відповідача обліковується не заявлений до суду податковий борг у сумі 26724,04 грн., а саме:
заборгованість по ПДФО виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 2577,44 грн., згідно:
- податкового повідомлення-рішення №0092511320 від 27.10.2017 року, термін сплати 14.12.2017 року на суму 2577,44 грн.;
заборгованість по ПДВ виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 24 146,60 грн., згідно:
- податкового повідомлення-рішення №0003491302 від 18.07.2017 року, термін сплати 02.09.2017 року на суму 24 055,60 грн.;
- податкового повідомлення-рішення №0003481302 від 18.07.2017 року, термін сплати 02.09.2017 року на суму 91,00 грн.
Відповідно до ст. 59 ПКУ у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була сформована податкова вимога від 23.02.2022 року №0007611-1309-0407, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку та яку було повернуто на адресу контролюючого органу з причини закінчення строку зберігання.
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд виходив з того, що заявлена до стягнення сума є обґрунтованою та підтвердженою наявними у справі доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Пунктом 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п.36.1 - 36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно п.п.58.2, 58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
Згідно ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно пункту 60.6 ст.60 Податкового кодексу України якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).
Стаття 60 Податкового кодексу України містить перелік підстав відповідно яких податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Встановлені обставини справи свідчать, що заборгованість по ПДФО виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 2 577,44 грн., згідно: податкового повідомлення-рішення №0092511320 від 27.10.2017 року, термін сплати 14.12.2017 року на суму 2 577,44 грн.; заборгованість по ПДВ виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 24 146,60 грн., згідно: податкового повідомлення-рішення №0003491302 від 18.07.2017 року, термін сплати 02.09.2017 року на суму 24 055,60 грн.; податкового повідомлення-рішення №0003481302 від 18.07.2017 року, термін сплати 02.09.2017 року на суму 91,00 грн.
Відповідно до ст. 59 ПКУ у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була сформована податкова вимога від 23.02.2022 року №0007611-1309-0407, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку та яку було повернуто на адресу контролюючого органу з причини закінчення строку зберігання.
Приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою в самостійному погашенні грошового зобов'язання, протягом наступних 1 095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до положень ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який «починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку».
Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону).
Так, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 справа №2а/1570/176/2011 зазначено, що "чинне правове регулювання не передбачає можливості, зокрема й суду, продовжувати 1095 денний строк давності стягнення податкового боргу, поновлювати цей строк. Правові наслідки пропуску граничних строків стягнення податкового боргу встановлені податковим законодавством. Так податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ПК України, розуміється «безнадійним» і підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг (стаття 101). Таким чином, поновлення строку звернення до суду має інше функціональне навантаження, призначення ніж 1095-денний строк, встановлений статтею 102 ПК України, а до набрання чинності кодексом підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону № 2181-III. Поновлення строку звернення до суду не продовжує, не змінює 1095-денний строк давності. Ці строки є різними за своїм правовим значенням: поновлення строку звернення до суду забезпечує розгляд справи, тоді коли пропуск контролюючим органом строку давності унеможливлює задоволення позовних вимог. Строк звернення до суду може бути поновлений судом, тоді ж коли строк давності поновленню не підлягає. Правові наслідки пропуску останнього імперативно встановлені в законі, їх настання не залежить від розсуду суду".
Разом з тим, 13 травня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким зміст одного з абзаців пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України викладено у наступній редакції: "На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу". Вказаний Закон від 13 травня 2020 року № 591-IX набув чинності з 29 травня 2020 року.
Як видно зі змісту апеляційної скарги відповідач пов'язує період виникнення податкового боргу із періодом та документами, що були предметом камеральних перевірок, за наслідками яких позивачем прийняті ППР, за якими стягується податковий борг.
Натомість, з урахуванням вимог ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу.
При цьому, під виникненням податкового боргу в розумінні ПК України слід розуміти, зокрема, нарахування податкових органом грошового зобов'язання (прийняття ППР), та відмову платника у здійсненні сплати зобов'язання у визначений законом строк.
Наявними в матеріалах справи обліковими картками платника податку підтверджується той факт, що відповідачем не сплачено в добровільному податку податковий борг, який виник по ПДФО виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 2 577,44 грн., згідно: податкового повідомлення-рішення №0092511320 від 27.10.2017 року, термін сплати 14.12.2017 року на суму 2 577,44 грн.; заборгованість по ПДВ виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 24 146,60 грн., згідно: податкового повідомлення-рішення №0003491302 від 18.07.2017 року, термін сплати 02.09.2017 року на суму 24 055,60 грн.; податкового повідомлення-рішення №0003481302 від 18.07.2017 року, термін сплати 02.09.2017 року на суму 91,00 грн.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, з огляду на термін сплати податкових зобов'язань, дату виникнення податкового боргу, зупинення строку визначеного ст. 102 ПК України на період карантину, твердження відповідача про пропуск податковим органом строку звернення до суду із позовом про стягнення податкового бору є необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявні підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 26 724,04 грн.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 в адміністративній справі № 160/6958/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай