12 лютого 2024 року Справа № 280/9626/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Державної служби з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд.51, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 22-А)
про визнання протиправною та скасування постанови, -
16.11.2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області №356349 від 17.04.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.).
Позов обґрунтовано тим, що під час здійснення рейдової перевірки працівниками відповідача було зупинено автомобіль, який належить позивачу на праві власності. За наслідками перевірки було складено акт, у якому зазначено про «відсутність на момент перевірки документів роздруківки цифрового тахографу, а саме відсутня або не використовується особиста картка водія». Однак, в момент спірної перевірки позивач не був автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки належний йому автомобіль був переданий в оренду ТОВ «ГРОМ ТРАНС», що підтверджувалось даними товарно-транспортної накладної та договором оренди транспортного засобу. Крім того, позивач указував на те, що його не було повідомлено про розгляд справи по суті відповідачем, за наслідками чого винесено оскаржену постанову, яка складена за неповного з'ясування фактичних обставин правопорушення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами статей 39, 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Тобто, як стверджує відповідач, нормами чинного законодавства визначено, що власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний зробити перереєстрацію такого транспортного засобу, водій здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).
Ухвалою суду від 21.11.2023 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач, ФОП ОСОБА_1 з 02.10.2014 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, основним видом діяльності якого є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Позивач є власником автомобіля DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом марки BERGER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
На підставі договору оренди транспортних засобів №2/1205 від 12.05.2021 року автомобіль DAF (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) з напівпричепом марки BERGER (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) був переданий в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРОМ ТРАНС».
Посадовими особами Укртрансбезпеки у Івано- Франківській області 03.03.2023 проводилась рейдова перевірка на ділянці 338 км +250 м а/д Н-09 Мукачеве -Львів.
Відповідно до п. 3,4 Порядку №422 був зупинений транспортний засіб марки DAF (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), напівпричіп марки BERGER (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), під керуванням водія ОСОБА_2 .
При зупинці вищевказаного транспортного засобу було встановлено, що при здійсненні перевезення даним вантажним автомобілем, перевізник здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів роздруківки цифрового тахографу, а саме відсутня або не використовується особиста картка водія.
За результатами перевірки було складено акт №348724 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.03.2023 року.
Позивачу 07.04.2023 засобами поштового зв'язку направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 17.04.2023 в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області. Проте, зазначене повідомлення позивачем не отримано.
17.04.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнята постанова №356349, про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"
Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.
Вимогами статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Закон України «Про автомобільний транспорт» регламентує також загальні положення щодо перевезення пасажирів (глава 7 цього Закону), загальні положення щодо перевезення вантажів (глава 8 цього Закону), положення про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (розділ ІV цього Закону).
Розділом V Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Так, відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що в акті проведення спірної перевірки зазначено, що водій транспортного засобу, щодо якого проводилась перевірка, не надав посадовим особам відповідача документи, які передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На підставі указаного акта та за наслідками розгляду Укртрансбезпекою справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем винесена оскаржена постанова, якою до відповідальності притягнули власника автомобіля - позивача.
Суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.
З огляду на зазначене, посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити відповідні вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» про те, що понести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов'язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.
Судом встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної від 13 вересня 2022 року № 58, на підставі якої надавались послуги з перевезення вантажу транспортним засобом марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом марки BERGER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , графа автомобільний не заповнена. Так, в якості вантажовідправника зазначено-ТОВ «Висота-К», вантажоодержувача -Буд ком Спілка Забудовників.
Суд зазначає, що зазначена товарно-транспортна накладна надавалася працівникам Укртрансбезпеки під час перевірки.
Крім того, судом встановлено, що на підставі договору оренди транспортних засобів №2/1205 від 12.05.2021 року автомобіль DAF (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) з напівпричепом марки BERGER (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) був переданий в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРОМ ТРАНС». Зазначене також підтверджується Актом приймання-передачі транспортних засобів від 12.05.2021.
Відтак, попри те, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, відповідачем не доведено, що саме позивач надавав послуги з перевезення вантажів як суб'єкт господарювання.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не виступав автомобільним перевізником у розумінні частини 1 статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" та не надавав послуги з перевезенню вантажу.
Щодо посилання відповідача, що обов'язковим у цьому випадку документом відповідно до положень Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, є тимчасовий реєстраційний талон, що підтверджував б факт передачі позивачем належного йому ТЗ щодо якого контролюючим органом здійснювалася перевірка іншій особі.
У аспекті вказаних доводів суд зазначає, що у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 560/514/22 та від 07.12.2023 у справі № 600/1407/22-а викладено висновок про те, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов'язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність факту видачі тимчасового реєстраційного документа, який підтверджує право користування транспортним засобом ТОВ "ГРОМ ТРАНС", правового значення для вирішення спору не мають, оскільки ані Порядком №1197, ані абзацом 4 пункту 16 Порядку №1371 прямо не передбачено обов'язок власника транспортного засобу внести до Реєстру відомості про належного користувача.
Посилання відповідача на те, що при здійсненні перевірки водій не надав працівникам Укртрансбезпеки договір оренди транспортного засобу, суд вважає необґрунтованими.
Слід зазначити, що позивач не може жодним чином впливати на поведінку водія. За таких обставин, суд вважає, що притягнення позивача до відповідальності за ненадання відповідних документів є необґрунтованим та безпідставним, оскільки позивач не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, а тому спірну постанову слід визнати протиправною та скасувати.
Суд не приймає до уваги посилання позивача, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачу 07.04.2023 направлялося повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначене на 17.04.2023, проте зазначене повідомлення позивачем не отримано. Отже, відповідач, вжив необхідних заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Натомість позивачем не було вчинено всіх можливих дій, спрямованих на своєчасне отримання кореспонденції.
Суд також не надає оцінку наявності або відсутності порушень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач, в даному випадку, не є суб'єктом який перевірявся та який повинен відповідати за дані порушення, що встановлені Актом перевірки №348724 від 03.03.2023 на підставі якого винесена оскаржувана постанова.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті утворено як структурний підрозділ апарату Державної служби України з безпеки на транспорті, то саме з бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті повинні бути присуджені позивачу здійснені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державної служби з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 22-А)- задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №356349 від 17.04.2023.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ 39816845).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 12.02.2024.
Суддя О.В. Конишева