12 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/31225/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Даліс Аутомотів Груп” до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Даліс Аутомотів Груп” (далі ТзОВ “Даліс Аутомотів Груп”, ТОВ «ДАГ» , позивач) звернулось до суду із позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04.04.2023 №UA205050/2023/000169/1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ “Даліс Аутомотів Груп” здійснює оптову торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.31) та на виконання умов контракту № ZIM03082020 від 03.08.2020 року, укладеного з компанією компанією Otto Zimmermann GmbH, зареєстрованою в Федеративній Республіці Німеччина (Продавець), придбав партію товару за інвойсом М01202300000070 від 11.03.2023 на загальну суму 199 583,66 євро на умовах DAP Луцьк.
На виконання умов контракту продавець «Otto Zimmermann GmbH» поставив позивачу партію товару за інвойсом №00049973 від 27,03.2023р. на загальну суму 62 464,60 Євро на умовах FCA Sinsheim.
Перевізник, ПП «Соловій-Транс», на виконання умов договору-заявки про наданням транспортно-експедиційних послуг №323-002322 від 28.03.2023, здійснив транспортування придбаного позивачем товару на митну територію України.
Для здійснення митного оформлення вищевказаного імпортованого товару, 03.04.2023 позивачем в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію № 23UA205050025398U0, у графі 31 якої заявленим товаром були запасні частини для легкових автомобілів (2 товарні позиції): частини дискових гальм - диски гальмівні, комплекти гальмівних колодок торгівельної марки Zimmermann, виробник: Zimmermann.
Митну вартість товару позивачем визначено за ціною договору. Для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару позивачем додані всі документи, передбачені частини другої статті ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України), а відтак вважає, що у митного органу були відсутні підстави для відмови в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного.
Позивач вказує, що відповідач електронним повідомленням витребував додаткові документи без зазначення сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, а тому протиправно вчинив наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів - прийняття рішення про коригування митної вартості.
Твердження у спірному рішенні про те, що декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема експедиторської винагороди за експедирування автомобільним транспортом, не відповідає дійсності, оскільки відповідачу було надано довідку про транспортні витрати від 03.04.2023, що є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. При цьому, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За таких підстав, вважає рішення про коригування митної вартості товарів від 04.04.2023 №UA205050/2023/000169/1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Даліс Аутомотів Груп” залишено без руху, у зв'язку з виявленими недоліками та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (із зазначенням способу їх усунення) - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (арк.спр. 101-102, том 1).
На адресу суду 23 жовтня 2023 року надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви та додано розрахунки показників митних платежів та ціни позову , копії документів, перекладених з іноземної мови на українську: копії контракту № ZIM03082020 від 03.08.2020, копії інвойсу, копії пакувального листа, копії автотранспортної накладної , копії митної декларації країни відправлення і копії прайс-листа.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 241 том 1).
У поданому до суду 16 листопада 2023 року № 94191/23 відзиві на позовну заяву (арк.спр. 1-7, том 2) представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що для митного оформлення товару позивачем 03.04.2023 було подано митну декларацію МД № 23UA205050025398U0. Відповідно до графи 31 митної декларації заявленим товаром є запасні частини для легкових автомобілів (2 позиції): частини дискових гальм - диски гальмівні, комплекти гальмівних колодок торгівельної марки Zimmermann.
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності.
Згідно пункту 4 статті 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Так як витрати на транспортування є однією з складових митної вартості, то відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування необхідні дані про вартість перевезення, страхування, навантаження.
Згідно з графою 13 CMR умови поставки EXW, а в інвойсі -FCA Sinsheim.
Термін FCA (франко перевізник) - термін Інкотермс 2000/2010 означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця, і вибір місця постачання вплине на зобов'язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Тобто умови поставки FCA означають не включення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, а відтак такі витрати мають бути додані до митної вартості товарів за правилами частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості: ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінювання товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Разом з тим до митного оформлення подано CMR, в графі 13 якої, визначено умови поставки EXW.
Згідно з Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956, міжнародна автодорожня товаро-транспортна накладна типової форми CMR застосовується у міжнародних перевезеннях і є первинним доказом укладення договору перевезення.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, EXW («Франко-Завод», Ex Works») - це міжнародний торговельний термін, який означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площі свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Тобто, відповідно до умов поставки EXW, покупцю необхідно понести транспортні витрати, щоб забрати свій вантаж із погодженого місця та перевезти його до пункту призначення. У фактурну вартість товару за умов постави EXW витрати на транспортування не включаються.
Таким чином, митна вартість товару за даних умов поставки складається з фактурної вартості та витрат на транспортування від визначеного місця до кордону.
Транспортні витрати є важливою складовою митної вартості товару, а відтак не підтвердження її декларантом унеможливлює визначення митної вартості за першим методом- за ціною договору.
Вказане призвело до обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження складових митної вартості товару.
Пояснення наявних розбіжностей підкріплено лише листами від отримувача та продавця товарів. Ніяких підтверджуючих документів декларантом не надано.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (статті 59 МК України) та методу 2б (статті 60 МК України), з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України), з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Рівень митної вартості товарів становить: товар № 2-4,07 євро/кг (МД від 20.02.2023 №UA100120/2023/612135.
При цьому відповідач вважає, що оскільки, митний орган у рішенні про коригування митної вартості вказав чому не можуть бути застосовані будь які інші методи окрім резервного та провів відповідні консультації з декларантом щодо визначення методу визначення митної вартості, то його рішення №UA205050/2023/000169/1 від 04.04.2023р. є правомірним.
З наведених підстав Волинська митниця просить у задоволенні позову відмовити повністю .
У відповіді на відзив від 22 листопада 2023 року № 95747/23 (арк. спр. 56-61, том 2) позивач підтримав обґрунтування заявлених вимог, викладених в позовній заяві, не визнає та відхиляє заперечення відповідача, що наведені ним у відзиві.
Додаткового пояснив, що Пунктом 3.1 контракту № ZIM03082020 від 03.08.2020 сторони встановили, що умови поставки FCA Sinsheim, якщо інше не вказано в інвойсі.
Відповідно до інвойсу № 00049973 від 27.03.2023 умовами поставки є FCA Sinsheim.
При заповненні CMR продавець допустив помилку - замість умов поставки FCA Sinsheim зазначив EXW, що підтверджується листом-поясненням Otto Zimmermann GmbH від 04.04.2023 щодо невідповідностей в CMR, де продавцем зазначено, що при поставці товару для ТОВ «ДАГ» згідно інвойса 00049973 від 27.03.2023 в графі 13 CMR були помилково вказані неправильні умови поставки, а саме Ex works. Правильними слід вважати умови поставки FCA Sinsheim; з приводу зазначених обставин позивачем було надано митному органу лист- пояснення від продавця товарів.
Відповідно до правил Інкотермс термін EXW "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці ,без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.
Проте, при бажанні сторін покласти на продавця обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.
Цей термін не слід застосовувати, коли покупець не в змозі виконати експортні формальності, прямо чи посередньо. За таких обставин має застосовуватися термін FCA, за умови, що продавець погоджується нести витрати й ризики, пов'язані з завантаженням товару.
Відповідно до умов укладеного контракту (п.3.3, п.3.5) продавець здійснює відвантаження товару, а згідно із п.10.1 контракту всі додаткові витрати, пов'язані з виконанням цього договору і окремо не обумовлені в даному договорі, на території продавця несе продавець, на території покупця - покупець.
Згідно п.5.1 контракту продавець зобов'язаний на кожну партію товару, яка постачається надати експортну декларацію та інші документи на товар, необхідні для його подальшого експорту.
На виконання умов контракту продавцем було здійснено відвантаження товару призначеному Позивачем перевізнику в транспортний засіб BC0807MB/BC3149XF, що підтверджується відомостями зазначеної CMR. Згідно довідки про транспортні витрати перевізника ПП «Соловій-Транс» Б/Н від 03.04.2023 завантаження товару здійснено за рахунок продавця, а страхування вантажу не проводилось.
Згідно митної декларації країни відправлення MRN 23DE585202994553E6 від 27.03.2023 продавець, Otto Zimmermann GmbH здійснив митне оформлення товару для експорту, що підтверджується відомостями митної декларації.
Таким чином, за наведених обставин та відповідно до наданих митному органу документів підтверджується, що фактично поставка товару здійснювалась на умовах FCA Sinsheim. Відтак митний орган безпідставно посилається на зазначену розбіжність у документах, оскільки вона не має впливу на правильність визначення митної вартості позивачем, що не спростовано відповідачем.
Крім того, у відзиві (абзац 13 ст. 2) митний орган посилається на обов'язок декларанта надавати на його вимогу додаткові документи у разі, якщо документи містять розбіжності, не зазначаючи при цьому обов'язкову умову такої вимоги - якщо ці розбіжності мають вплив на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідач не наводить жодних обґрунтувань яким саме чином розбіжності в поданих декларантом документах вплинули на правильність визначення митної вартості та неможливість визначення митної вартості за заявленим декларантом методом - ціною договору (вартість операції).
У відзиві (абзац 13 ст. 2) відповідач посилається на обов'язок декларанта надавати на вимогу митного органу додаткові документи у разі, якщо документи містять розбіжності не зазначаючи при цьому обов'язкову умову такої вимоги - якщо ці розбіжності мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Як наслідок відповідач не наводить жодних обґрунтувань яким саме чином розбіжності в поданих декларантом документах вплинули на правильність визначення митної вартості та неможливість визначення митної вартості за заявленим декларантом методом - ціною договору (вартість операції).
Враховуючи вищезазначене позивач вважає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною імпортованого товару, вказаного у інвойсі, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін (арк.спр. 64, том 2).
Позивач, 05.12.2023, звернувся до суду із заявою про стягнення судових витрат, зокрема пов'язаних із залученням перекладача (арк.спр. 67-77, том 2).
Від представника відповідача 07.12.2023 №99675/23 до суду надійшло клопотання щодо відмови позивачу у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, яке мотивує тим, що заявлені витрати є завищеними, та не є співмірними із складністю цієї справи (арк. спр. 80-81, том 2).
Інших заяв по суті справи чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Як випливає з матеріалів справи, ТзОВ “Даліс Аутомотів Груп” здійснює оптову торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.31).
Судом встановлено, що 03 серпня 2020 року між позивачем (покупець) та компанією Otto Zimmermann GmbH, зареєстрованою в Федеративній Республіці Німеччина (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № ZIM03082020 від 03.08.2020 року (надалі - контракт), відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є продаж і поставка автомобільних запасних частин (надалі товар) продавцем покупцю, а також придбання і приймання даного товару покупцем (арк.спр. 36-40) .
Судом також встановлено, що на виконання умов контракту продавець «Otto Zimmermann GmbH» поставив позивачу партію товару за інвойсом №00049973 від 27.03.2023р. на загальну суму 62 464,60 Євро на умовах FCA Sinsheim (арк.спр.41-49).
Транспортування придбаного позивачем товару на митну територію України здійснено перевізником ПП «Соловій-Транс», на виконання умов договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг №323-002322 від 28.03.2023 (арк.спр.62) .
03 квітня 2023 року уповноваженою особою позивача було подано до митного оформлення митну декларацію № 23UA205050025398U0, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення запасні частини для легкових автомобілів (2 товарні позиції): частини дискових гальм - диски гальмівні, комплекти гальмівних колодок торгівельної марки Zimmermann, виробник: Zimmermann (арк.спр.27).
Одночасно із митною декларацією обраний метод її визначення і надано ряд документів, зокрема для підтвердження митної вартості товару: інвойс №00049973 від 27.03.2023р.(арк.спр. 41-49); автотранспортна накладна (CMR) Б/Н від 29.03.2023 (арк.спр. 59); зовнішньоекономічний договір - контракт № ZIM03082020 від 03.08.2020 (арк.спр.36-40); рахунок на оплату №323-002322 від 31.03.2023 про надання послуг перевезення (арк.спр.60); довідка про транспортні витрати ПП «Соловій-Транс» Б/Н від 03.04.2023 (арк.спр.61); договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг №323-002322 від 28.03.2023 (арк.спр.62); декларацію-інвойс, складену уповноваженим (схваленим) експортером - інвойс №00049973 від 27.03.2023р.
Позивачем у поданій митній декларації була заявлена митна вартість товару в сумі 2 520 674,55 грн, що складається з вартості товару 62 464,60 Євро (2 482 174,55 грн. по курсу 39,7373) та витрат на транспортування товару у розмірі 38 500,00 грн. відповідно до основного (першого) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України.
Відповідачем 03.04.2023 уповноваженій особі декларанта було направлено електронним повідомленням вимогу про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ч.2 ст.53 МК України, а саме: витрат на транспортування, які є однією з складових митної вартості, для розрахунку цих витрат необхідні дані про вартість перевезення, страхування, навантаження. Відповідно до графи 13 CMR умови поставки EXW, а в інвойсі вказано FCA Sinsheim.
Разом з цим, митний орган зазначив, що у зв'язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, наявністю розбіжностей згідно ст.53 МК України декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару.
На вимогу митного органу уповноваженою особою декларанта 03 та 04 квітня 2023 року додатково подано відповідачу митну декларацію країни відправлення MRN 23DE585202994553E6 від 27.03.2023 (арк.спр.63) ; прайс-лист PRR- 00049973 від 27.03.2023 (арк.спр. 65-72); видаткові накладні №392438 від 23.02.2023, №461572 від 04.03.2023;
№372306 від 21.02.2023, №546783 від 15.03.2023, №530221 від 13.03.2023, №516933 від 11.03.2023; №135999 від 21.01.2023; №342214 від 17.02.2023 (арк.спр. 63-80); лист-пояснення щодо невідповідностей в CMR Otto Zimmermann GmbH від 04.04.2023 (арк.спр. 81); лист-відповідь ТОВ «ДАГ» на повідомлення від митниці вих. № 227 від 04.04.2023 (арк.спр.82) .
За результатами розгляду поданої митної декларації № 23UA205050025398U0 від 03.04.2023 та доданих до неї документів (арк.спр. 27-35), Волинською митницею 04.04.2023 прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000169/1, яким визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом (арк. спр.24-25).
Відповідач послався на те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана , оскільки декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару.
У графі 33 прийнятого митним органом рішення зазначено наступне.
Згідно пункту 4 статті 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Так як витрати на транспортування є однією з складових митної вартості п.10.5 ст.58 МК України, то відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України № 599 від 24.05 7012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування необхідні дані про вартість перевезення, страхування навантаження. Відповідно до графи 13 CMR умови поставки EXW, a в інвойсі -FCA Sinsheim.
У зв'язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, наявністю розбіжностей згідно статті 53 МК України декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару. Декларантом було надано: видаткові накладні, прайс- лист від 27.03.2023 року б/н, лист- пояснення щодо невідповідностей в CMR від 04.04.2023 б/н, лист від 04.04.2023 року №227, повторно копію митної декларації країни відправлення. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 04.04.2023 №2.
В копії митної декларації країни відправлення відсутні відомості про вартість товару.
Пояснення наявних розбіжностей підкріплено лише листами від отримувача та продавця товарів. Ніяких підтверджуючих документів декларантом не надано. Інвойс, і прайс- лист датовані 27.03.2023.
В рішенні відповідач висновує, що у зв'язку з викладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимогами частини 6 статті 54 Митного кодексу України, якими передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, з огляду на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (статті 59 МК України) та методу 2б (статті 60 МК України), з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України), з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Рівень митної вартості товарів становить: товар № 2-4,07 євро/кг (МД від 20.02.2023 №UA100120/2023/612135. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу X та статті 55 Митного кодексу України, а також має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або в судовому порядку.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням митного органу, ТзОВ «Даліс Аутомотів Груп» звернулося до суду з цим позовом .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом (далі МК України) та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частиною першою статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною першою статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом згідно з нормами цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - “запасні частини для легкових автомобілів в асортименті, що становлять 127 товарних позицій за ціною 199 583,66 грн за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) ТзОВ “Даліс Аутомотів Груп” подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); документи, що підтверджують надання послуг з транспортування).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості товару за першим (основним) методом.
Разом з тим, аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі "Оцінка товарів для митних цілей", згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 МК України митний орган має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб'єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.
Як встановлено судом, подані декларантом позивача до митного оформлення документи - інвойс №00049973 від 27.03.2023 (арк. спр.41-49), рахунок на оплату №323-002322 від 31.03.2023 про надання послуг перевезення ( арк. спр. 60), договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг №323-002322 від 28.03.2023 (арк. спр. 62), прайс-лист PRR- 00049973 від 27.03.2023 (арк. спр.65-72) за назвою і змістом відповідають вимогам п.3 ч.2 ст.53 МК України.
На виконання п.2 ч.2 ст.53 МК України декларантом представлено зовнішньоекономічний договір - контракт № ZIM03082020 від 03.08.2020 (арк.спр. 36-40).
Митному органу надано і транспортні (перевізні) документи, зазначені в п.6 ч.2 ст.53 МК України, серед яких: автотранспортна накладна (CMR) Б/Н від 29.03.2023(арк.спр.59), довідки про транспортні витрати ПП «Соловій-Транс» Б/Н від 03.04.2023 ( арк. спр.61) , договір доручення на декларування та митне оформлення товарів №557 від 25.04.2018 ( арк. спр.84-85)
Перелік документів, визначений в п.7-8 ч.2 ст.53 МК України (дані про вартість перевезення, страхування навантаження) не стосуються спірних правовідносин.
Відсутні підстави, наведені у ч.5, 6 ст.52 МК України, і для подання позивачем декларації митної вартості згідно п.1 ч.2 ст.53 МК України.
Водночас, декларантом позивача до митного оформлення надано прайс-листи PRR- 00049973 від 27.03.2023 (арк.спр. 65-72) відповідно до п.6 ч.3 ст.53 МК України.
Положеннями ч.1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Згідно з ч.2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до ч.3 ст.57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
Згідно ч.5 ст.57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).
У відповідності до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МК України).
Згідно ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст.54 МК України).
У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За змістом ч.5 ст.54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації №23UA205050025398U0 від 03.04.2023 (арк.спр.27), визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною контракту.
Позивачем у поданій митній декларації була заявлена митна вартість товару в сумі 2 520 674,55 грн, що складається з вартості товару 62 464,60 Євро (2 482 174,55 грн. по курсу 39,7373) та витрат на транспортування товару у розмірі 38 500,00 грн. відповідно до основного (першого) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України.
Вартість придбаного ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" у компанії Otto Zimmermann GmbH, зареєстрованою в Федеративній Республіці Німеччина товару підтверджуються, зокрема: інвойсом №00049973 від 27.03.2023р.; автотранспортною накладною (CMR) Б/Н від 29.03.2023; зовнішньоекономічним договором - контрактом № ZIM03082020 від 03.08.2020; рахунком на оплату №323-002322 від 31.03.2023 про надання послуг перевезення; довідкою про транспортні витрати ПП «Соловій-Транс» Б/Н від 03.04.2023; договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №323-002322 від 28.03.2023; декларацією-інвойсом, складеною уповноваженим (схваленим) експортером - інвойс №00049973 від 27.03.2023р.
В той же час, відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв'язку з тим, що вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 №959-XII суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві таких суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України (ст.2 Закону). Частиною 1 ст.14 цього Закону суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності дозволено самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Наведене дає підстави для висновку про свободу сторін під час укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно визначення умов договору, ціни, форми розрахунків та інших умов його виконання.
Серед іншого, банківські документи свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями банківських документів, датою проведення розрахунків за товар та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом банківських документів, не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для коригування митної вартості товару, а тим більше витребування контролюючим органом додаткових документів. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19.
З огляду на це, митний орган може витребувати тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості у конкретному випадку, а не всі можливі. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для коригування тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що не спростовують сумнів митного органу щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Ставлячи під сумнів відповідність задекларованої ціни ввезеного транспортного засобу, митний орган послався на те, що декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Так як , на думку відповідача, витрати на транспортування є однією з складових митної вартості п.10.5 ст.58 МК України, то відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України № 599 від 24.05 7012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування необхідні дані про вартість перевезення, страхування навантаження. Відповідно до графи 13 CMR умови поставки EXW, a в інвойсі -FCA Sinsheim.
Проте у спірних правовідносинах декларант виконав вимоги митного органу в частині подання транспортних документів, серед яких: автотранспортна накладна довідка про транспортні витрати , а витребувані відповідачем інші документи (висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару) не могли бути подані в силу їх відсутності у позивача та відсутності договірних взаємовідносин останнього з третіми особами.
При цьому суд зауважує, що подана декларантом довідка про витрати на транспортування товару від 03.04.2023 є належним доказом, що підтверджує розмір витрат на перевезення товару і відповідає правій позицій Верховного Суду щодо цього.
У постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо твердження митного органу, що в декларації країни відправлення відсутні відомості про вартість товару, суд зазначає таке.
Декларація країни відправлення MRN 23DE585202994553E6 від 27.03.2023 (арк.спр.63), складена продавцем відповідно до правил країни експорту, тобто Німеччини. Крім того, покупець товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства , країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.
В розумінні частини 2 статті 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість. А відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином вищевказане впливає на визначення митної вартості товару.
Щодо обраного відповідачем методу визначення митної вартості.
При корегуванні митної вартості посадовою особою митниці обрано, резервний метод.
В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.
Як наслідок, декларант позивача надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (ч.5 ст.54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм ч.3 ст.53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО "Інспектор" та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог ст.55 МК України.
Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про те, що митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами, що дає підстави для висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000169/1 від 04.04.2023р. (арк.спр.24-25) критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
На переконання суду, відповідач не довів належними доказами, за правилами ст.90 КАС України, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
При цьому, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 04.04.2023 №UA205050/2023/000169/1 суд вважає необґрунтованим та безпідставним, таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, відтак, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позов про визнання протиправним та скасування вказаного рішення підлягає до задоволення.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн та у зв'язку із залученням перекладача в розмірі 10620,00 грн.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов'язаних із перекладом на українську мову документів, поданих до митного оформлення іноземною мовою, суд керується приписами частини п'ятої статті 137 КАС України, за змістом якої розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Отже, такі витрати також підлягають доказуванню.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на переклад документів (копії контракту № ZIM03082020 від 03.08.2020, копії інвойсу, копії пакувального листа, копії автотранспортної накладної , копії митної декларації країни відправлення, копії прайс-листа) позивачем надано договір про надання послуг перекладу з ТзОВ «ЛА-ВІТА» від 02.10.2023 (арк.спр. 76, том 2), рахунки № СФ-0000095, № СФ-0000097, № СФ-0000098 від 19.10.2023 (арк.спр. 72,74,75 том 2), акт виконаних робіт від 19.10.2023 №РА-0000098 (арк.спр. 70, том 2), бухгалтерську довідку до акта виконаних робіт №РА-0000098 від 19.10.2023 (арк.спр. 71, том 2), платіжну інструкцію №28482 від 20.10.2023 на суму 33180,00 грн (арк.спр. 73, том 2) за перекладацькі послуги з іноземних мов на українську мову. Однак, надані позивачем документи не підтверджують, що понесені ним витрати з перекладу документів пов'язані з розглядом саме даної справи. Відтак, витрати на переклад документів не підлягають стягненню з відповідача, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів понесення таких витрат.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.09.2023 №111125774 (арк.спр.23).
Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Даліс Аутомотів Груп” (35500, Рівненська область, Дубенський район, місто Радивилів, вулиця І.Франка, 29-б, код ЄДРПОУ 41160309) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000169/1 від 04.04.2023.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Даліс Аутомотів Груп” за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст рішення складено та підписано 12 лютого 2024 року