12 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/31743/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01.04.2014 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-XII (далі Закон № 2262-XII).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №140/15181/21 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 80% від розміру грошового забезпечення відповідно до довідки Головного управління ДСНС України у Волинській області від 14 червня 2021 року № 48-01-2236.4/48-12, з урахуванням всіх видів та сум грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019, без обмеження максимальним розміром пенсії.
На виконання вказаного рішення суду відповідач протиправно не здійснив перерахунок і виплату пенсії позивачу згідно Постанови Кабінету Міністрів України №713, Постанови Кабінету Міністрів України №118 і Постанови Кабінету Міністрів України №168, мотивуючи перевищенням максимального розміру пенсії, що складає десять прожиткових мінімумів.
Позивач вказує, що згідно проведеного перерахунку з 01.03.2023 складові його пенсії складають: основний розмір пенсії 80% грошового забезпечення 22 222,00 грн., з урахуванням індексації відповідно до ПКМ України №№118, 168 підсумок пенсії складає 26946,96 грн., проте ГУ ПФУ у Волинській області обмежило виплату позивачу пенсії десятьма прожитковими мінімумами та здійснює її у розмірі 22335,88 грн.
Позивач 11.09.2023 звернувся з заявою до відповідача щодо виплати йому пенсії без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Листом від 18.09.2023 ГУ ПФУ у Волинській області відмовило позивачу в задоволенні його заяви та зазначило, що підстави для виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром відсутні.
ОСОБА_1 не погоджується із такими діями відповідача та за захистом своїх соціальних прав звернувся до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 03.11.2023 відповідач позов не визнав та вказує, що виплата пенсії проводиться в максимальному розмірі, підстав для встановлення доплати до пенсії позивачеві відповідно до Постанов №118, №168, №713 немає.
У відповіді на відзив від 21.11.2023 №95229/23 позивач позов підтримав з підстав, наведених у ньому; при цьому зазначив, що його право на перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а також рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №140/15181/21, яке залишається обов'язковим для виконання відповідачем, який як державний орган зобов'язаний неухильно виконувати рішення судів.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-XII (далі Закон № 2262-XII), що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.05.2014. (а.с.21).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №140/15181/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 80% від розміру грошового забезпечення відповідно до довідки Головного управління ДСНС України у Волинській області від 14 червня 2021 року №48-01-2236.4/48-12, з урахуванням у ній всіх видів та сум грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат.
На виконання рішення суду у справі №140/15181/21 перерахунок пенсії відповідачем проведено та, як вбачається з розрахунку пенсії з пенсійної справи №0304003783-МНС (а.с.26), загальний її розмір після перерахунку з надбавками становить 25446,96 грн, з них: основний розмір пенсії : 80% грошового забезпечення (вислуга років 33) у розмірі 22222. З урахуванням індексації 25333,08 грн; підвищення або надбавка до пенсії (категорія ЧАЕС) 113,80грн.
Проте виплата пенсії проводиться у сумі 22335,88 грн (з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії), без фактичної виплати щомісячної доплати відповідно до Постанови №713 (за рішенням суду) у розмірі 2000,00 грн, розрахованої у межах максимального розміру пенсії.
11.09.2023 позивач звернувся з заявою до відповідача щодо виплати йому пенсії без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Листом від 18.09.2023 відповідач відмовив позивачу в задоволенні його заяви та зазначив, що підстави для виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частин першої, третьої, четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 № 911-VIII частину сьому статті 43 Закону № 2262-XII доповнено реченням такого змісту Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII.
Приписами частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-ХІІ є відсутньою частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, починаючи із 2017 року, стаття 43 Закону № 2262-ХІІ не містила норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18, від 31.03.2021 у справі № 815/3000/17.
Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) частину п'яту статті 43 Закону № 2262-ХІІ викладено у такій редакції: Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Крім того, за змістом статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, наявна колізія між Законом № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 17.02.2022 у справі № 640/11168/20, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20, від 29.06.2022 у справі № 640/19118/18, від 11.07.2022 у справі № 620/613/21, та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються судом при вирішенні даної справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечує право позивача на встановлення доплати до пенсії відповідно до Постанов № 118, № 168 №713 з огляду на те, що розмір пенсійної виплати позивача перевищує максимальний розмір пенсії та становить 26946,96 грн., тоді як, на думку відповідача, виплати пенсії проводяться межах максимального розміру пенсії, визначеного законом ( з травня 2022 року - 22335,88 грн.).
Щодо перерахунків пенсії з використанням коефіцієнта індексації 1.14 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» і з використанням коефіцієнта індексації 1.197 у повному розмірі згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 22 Закону №2262-ХІІ передбачено, що розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім цієї статті, починаючи з 2023 року, щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до статті 64 Закону №2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 №2710-IX установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 22, стаття 64 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №29, ст. 399; із змінами, внесеними Законом України від 15.02.2022 №2040-IX), застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Вказаний пункт Закону №2710-IX є чинним та неконституційним не визнавався.
Таким чином, Законом про Державний бюджет України на 2023 рік делеговано Кабінету Міністрів України встановлювати порядок та умови індексації пенсійного забезпечення у 2023 році.
Так, приписами Постанови №168 встановлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197 (пункт 1).
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що 1 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2022 р. відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Абзацом другим пункту 10 Постанови №168 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Тобто, індексація здійснюється з урахуванням коефіцієнта 1,197, однак сума індексації не може перевищувати встановленого обмеження 1500 грн.
За приписами частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 42 Закону №1058-IV розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (із змінами, внесеними згідно із Законом №2040-IX від 15.02.2022 - застосовується з 1 березня 2022 року).
З огляду на зазначене нормативне регулювання спірних відносин суд вказує, що постанова від 24.02.2023 №168 прийнята Кабінетом Міністрів України згідно із частиною другою статті 42 Закону України №1058-IV та на виконання вимог статті 64 Закону №2262-ХІІ.
Погоджуючись з повноваженнями уряду в цій частині, позивач заперечує лише дію пункту 10 Постанови №168, посилаючись на те, що, на його думку, цей пункт звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод особи як пенсіонера-військовослужбовця.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги в цій частині, позивач наполягає, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України.
Однак суд не погоджується з доводами позивача, оскільки встановлюючи обмеження розміру індексації сумою 1500,00 грн, Кабінет Міністрів України не порушив ані приписи статті 42 Закону України №1058-IV про те, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України, ані норми статті 64 Закону №2262-ХІІ, якими передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Словосполучення “на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України” прямо вказує на наявність повноважень уряду встановлювати як показники збільшення розміру пенсій внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації.
Таким чином, посилання позивача на звуження та обмеження його прав суд відхиляє, оскільки внаслідок прийняття Постанови №168 розмір пенсійного забезпечення позивача збільшився, що ніяк не може вважатися обмеженням права.
Водночас суд звертає увагу, що в даному випадку зміст пункту 10 Постанови №168 спрямований саме на досягнення справедливого балансу до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Встановлення межі виплати індексації у розмірі 1500,00 грн слугує меті накопичення ресурсу задля збалансування пенсійного забезпечення.
Як встановлено судом, відповідачем з 01.03.2023 нараховано позивачу індексацію у розмірі 1500,00 грн, що відповідає вимогам Постанови №168 (арк.спр.27).
Таким чином, суд приходить до висновку, що індексація пенсії позивача з 01.03.2023 проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення відповідно до пункту 10 Постанови №168 не може перевищувати 1500,00 грн, а тому в діях відповідача щодо нарахування позивачу індексації в сумі 1500,00 грн відсутня протиправність.
З наведених підстав взаємопов'язані позовні вимоги щодо визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.03.2023 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, без обмеження розміром 1500,00 грн, не підлягають задоволенню.
Згідно із преамбулою та абзацом першим пункту 1 Постанови № 713 з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України постановив установити з 01 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Відповідно до абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 р. (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 р. № 2146-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо пенсій в разі втрати годувальника”), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22, які полягають у такому.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року, які мають місце після перерахунку пенсії. Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01 липня 2021 року зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01 липня 2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01 березня 2018 року було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн., виплата якої не здійснюється у разі, коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року.
Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної Постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсій, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
З урахуванням наведеного, суд у цій справі дійшов висновку про те, що перерахунки пенсії позивача, проведені ГУ ПФУ у Волинській області на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року по справі № 140/2596/18 та від 20.09.2021 по справі №140/6825/21 з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року.
Відтак з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, з метою ефективного захисту порушених прав позовні вимоги необхідно задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у підвищенні розміру пенсії в порядку, установленому Постановами № 118, №168, №713 та зобов'язання відповідача, починаючи з 12.04.2023, здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі, підвищеному із застосуванням коефіцієнта збільшення, установленого Постановами №118 у розмірі 1,14, № 168 у розмірі 1500 грн., №713 у розмірі 2000 грн. без обмеження максимальним розміром, з врахуванням рішення Волинського окружного адміністративного суду ві 20.01.2022 у справі №140/15181/21.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційна до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що позов підлягає до задоволення частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір за дві позовні вимоги в сумі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок), який сплачений відповідно до квитанцій до платіжної інструкції на переказ готівки від 11 жовтня 2023 року №№ 26, 73 в сумі по 1073,60 грн кожна (арк.спр. 14,16) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 32-33).
Керуючись статтями 243 - 246, 262, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у виплаті пенсії за вислугу років, з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118, із збільшенням основного розміру пенсії (25%), на підставі довідки Головного управління ДСНС України у Волинській області від 14 червня 2021 року № 48- 01-2236.4/48-12 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , без обмеження пенсії максимальним розміром з врахуванням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №140/15181/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 12 квітня 2023 року, з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118, із збільшенням основного розміру пенсії (25%), на підставі довідки Головного управління ДСНС України у Волинській області від 14 червня 2021 року № 48- 01-2236.4/48-12 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , з врахуванням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №140/15181/21, без обмеження пенсії максимальним розміром.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при виплаті щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” з 12 квітня 2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 12 квітня 2023 року нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, у розмірі 2000,00 грн, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, без застосування обмеження пенсії максимальним розміром.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст рішення складено та підписано 12 лютого 2024 року.