Справа № 161/19150/23 Провадження №11-кп/802/132/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
07 лютого 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
особи, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру - ОСОБА_9 ,
представника КП ВОПЛ - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали справи за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_8 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2023 року щодо ОСОБА_9 ,
Вказаною ухвалою суду задоволено заяву лікаря-психіатра відділення № 1 КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради ОСОБА_10 , змінено застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку по місцю проживання, під нагляд районного психіатра.
В поданій апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 , вважає ухвалу суду необґрунтованою. Вказує на те, що її, як опікуна ОСОБА_9 не повідомлено про судове засідання місцевого суду, її думку не заслуховували та не врахували. Посилається на те, що ухвалою суду від 19.02.2019 відносно ОСОБА_9 застосовано примусові заходи медичного у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, хоча в дійсності ОСОБА_9 в такому закладі не був, а тому вказана ухвала не виконана до сьогодні. Просить ухвалу суду скасувати та направити ОСОБА_9 на лікування в Дніпропетровську психіатричну лікарню з суворим наглядом.
Заслухавши доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, потерпілу ОСОБА_8 , яка подану апеляційну скаргу підтримувала та просила скасувати ухвалу суду, думку прокурора, особи, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру, його захисника та представника КП ВОПЛ, які апеляційну скаргу заперечували і просили ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до положень ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання апеляційного суду наведених вимог законну судом першої інстанції було дотримано.
Так, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2019 відносно ОСОБА_9 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, за скоєння суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
В подальшому, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2021 відносно ОСОБА_9 змінено примусові заходи медичного характеру з примусового лікування у психіатричному закладі з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, на примусові заходи медичного характеру з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Крім того, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.11.2022 відносно ОСОБА_9 змінено застосування примусових заходів медичного характеру у виді примусового лікування в умовах відділення із посиленим наглядом на примусові заходи медичного характеру у виді примусового лікування в умовах відділення із звичайним наглядом.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.05.2023 щодо ОСОБА_9 продовжено застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом на строк 6 (шість) місяців.
Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.514 КК України, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Частиною 1 статті 95 КК України також передбачено, що продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Так, згідно оскаржуваної ухвали, приймаючи до уваги висновок комісії лікарів-психіатрів № 80 від 23.10.2023, місцевий суд дійшов висновку про необхідність зміни застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_9 , з госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку по місцю проживання, під наглядом районного психіатра.
Такий висновок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає обставинам даної справи, і узгоджується з вказаними вище вимогами закону.
З висновку комісії лікарів-психіатрів № 80 від 23.10.2023 вбачається, що ОСОБА_9 за своїм психічним станом не потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах відділення зі звичайним наглядом, а може перебувати на АППД по місцю проживання, під наглядом райпсихіатра. Крім того, ОСОБА_9 при ясній свідомості, спокійний, мовному контакту доступний, мислення послідовне, маячних думок не вказує, галюцинації заперечує, критика часткова,пам'ять дещо знижена, інтелект середній, емоційно сплощений, грубо орієнтований (а.п.2, 3).
Об'єктивних підстав ставити під сумнів такий висновок комісії лікарів-психіатрів учасники судового провадження не навели.
Крім того, у судовому засіданні суду першої інстанції було заслухано представника КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради - лікаря-психіатра ОСОБА_10 , який заяву підтримав з обставин, викладених у ній, просив її задовольнити.
Отже з пояснень лікаря-психіатра під час розгляду заяви місцевим судом, а також з висновку комісії лікарів-психіатрів вбачається, що ОСОБА_9 за своїм психічним станом не потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах відділення зі звичайним наглядом, а може перебувати на АППД по місцю проживання, під наглядом райпсихіатра.
Висновок комісії лікарів-психіатрів № 80 від 23.10.2023 є переконливим і належним чином вмотивованим, підстав ставити під сумнів правильність цього висновку апеляційний суд не вбачає, у зв'язку з чим, доводи потерпілої про те, що ОСОБА_9 потребує застосування до нього вказаних примусових заходів медичного характеру, суперечать наявним в матеріалах провадження доказам.
Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд належним чином мотивував свої висновки про необхідність зміни застосування у відношенні ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру з госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку по місцю проживання, під нагляд районного психіатра.
Зважаючи на те, що ОСОБА_9 з 2018 року проходив примусове лікування у закладах з надання психіатричної допомоги, його психічний стан покращився, що підтверджується висновком комісії лікарів-психіатрів № 80 від 23.10.2023 ОСОБА_9 при ясній свідомості. Спокійний. Мовному контакту доступний. Мислення послідовне. Маячних думок не вказує. Галюцинації заперечує. Критика часткова. Пам'ять дещо знижена. Інтелект середній. Емоційно сплощений. Грубо орієнтований.
Комісія лікарів-психіатрів прийшла до висновку, що ОСОБА_9 за своїм психічним станом не потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах відділення зі звичайним наглядом, а може перебувати на АППД по місцю проживання, під наглядом рай психіатра (а.п.3), тому апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги потерпілої.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок комісії лікарів-психіатрів № 80 від 23.10.2023 є формальним та сумнівним, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вказана позиція потерпілої є лише припущенням та її суб'єктивним відношенням до цього, оскільки апеляційному суду не надано доказів, які б давали підстави сумніватися у висновку лікарів-психіатрів.
Доводи апеляційної скарги потерпілої апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються викладеними у належній формі висновками спеціалістів у галузі психіатрії, розумні підстави для сумнівів у компетентності та об'єктивності яких відсутні.
Відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року, перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.
Згідно вимог ст.19 наведеного Закону, примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів.
Апеляційний суд вважає, що висновок комісії лікарів-психіатрів № 80 від 23.10.2023 є достатньо обґрунтованим та мотивованим і відповідає вимогам ст.17 Закону України «Про психіатричну допомогу».
Також апеляційний суд звертає увагу, що надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу розглядається як позбавлення свободи у розумінні п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування пп. «е» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особу може бути позбавлено свободи як «психічно хвору», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
У даній справі, судом першої інстанції не виявлено жодної з перелічених вище умов, в той час, як встановлено, що стан здоров'я ОСОБА_9 покращився і внаслідок такого покращення відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру, з чим погоджується і апеляційний суд, зважаючи на наведені вище вимоги закону та висновок комісії лікарів-психіатрів.
Вказані обставини підтвердив під час апеляційного розгляду і представник закладу охорони здоров'я - лікар-психіатр ОСОБА_10 ..
За таких обставин, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування ухвали суду з тих мотивів, які наведені в апеляційній скарзі потерпілої, оскільки судом постановлено ухвалу у відповідності вимог кримінального процесуального закону, ухвала по своїй суті є правомірною, справедливою відповідно до об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням достатніх мотивів та підстав.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_9 необхідно направити у Дніпропетровську психіатричну лікарню з суворим наглядом є голослівними та не підтверджуються жодними документами, передбаченими вимогами ч.3 ст.514 КПК України.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що згідно письмової заяви КП «ВОПЛ м.Луцька» від 27.10.2023 (а.п.1) просили змінити ОСОБА_9 примусові заходи медичного характеру із звичайним психіатричним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку по місцю проживання, під наглядом районного психіатра.
До заяви додано висновок комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру №80 від 23.10.2023, відповідно до якого комісія лікарів-психіатрів прийшла до висновку, що ОСОБА_9 за своїм психічним станом не потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах відділення зі звичайним наглядом, а може перебувати на АППД по місцю проживання, під наглядом рай психіатра (а.п.2-3).
Посилання потерпілої на те, що висновок комісії лікарів психіатрів не є вирішальним, є необґрунтованими, оскільки питання продовження, зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру врегульоване ст.514 КПК України, відповідно до якої, крім висновку комісії лікарів-психіатрів та письмової заяви представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), процесуальний закон не передбачає надання ніяких інших доказів для прийняття судом рішення за поданням представника психіатричного закладу.
Підстав для скасування ухвали місцевого суду та направлення ОСОБА_9 у Дніпропетровську психіатричну лікарню з суворим наглядом з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2023 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Головуючий
Судді: