Справа № 164/166/24 Провадження №11-сс/802/61/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
07 лютого 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 02 лютого 2024 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 12024030540000024),
Ухвалою слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 02 лютого 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 , погоджене начальником Маневицького відділу Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, яке 26.01.2024 було вилучено під час проведення обшуку в житловому будинку за місцем проживання ОСОБА_9 , що по АДРЕСА_1 , а саме: бензопилу „STIHL MS 230” № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_9 , автомобіль „Audi”, р.н.з. НОМЕР_2 , зеленого кольору, який перебуває у користуванні ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні № 12024030540000024 від 24 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.246 КК України.
В поданій апеляційній скарзі представник власника майна вважає ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що при розгляді клопотання, слідчою та прокурором взагалі не обґрунтована необхідність арешту на майно. Вказує на те, що слідчий суддя не звернув увагу на невідповідність клопотання слідчого про накладення арешту на майно вимогам ст.171 КПК України. Крім того, не обґрунтував, яким чином майно ОСОБА_9 має відношення до кримінального провадження. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, представника власника майна, який підтримував подану апеляційну скаргу і просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в накладенні арешту на майно, прокурора, яка заперечила апеляційну скаргу та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
За змістом п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів . У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, - щодо збереження речових доказів.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання слідчого про накладення арешту на майно, слідчим суддею дотримані.
З матеріалів клопотання вбачається, що СВ ВП № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024030540000024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України (а.п.4).
Встановлено і те, що 26 січня 2024 року в ході проведення обшуку в житловому будинку за місцем проживання ОСОБА_9 , що по АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено майно, зазначене в клопотанні слідчого (а.п.5-6).
Вказане майно постановою слідчого СВ ВП №1 (с. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 від 24 січня 2024 року визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.п.7).
Доводячи підставність поданого клопотання, слідчий вказував про те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України у зв'язку з чим і було визнано речовими доказами. А тому, саме з метою збереження речових доказів, перешкоджанню їх приховати, збути, пошкодити чи знищити вилучене майно, слідчий СВ ВП №1 (с. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 просила накласти арешт на це майно.
Проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, на яке накладено арешт, дійсно може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України, а тому відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України підлягають арешту - з метою збереження речових доказів.
Таким чином, вищевказані посилання представника власника майна на доводи, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду, на увагу суду не заслуговують, оскільки фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин провадження та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків слідчого судді.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування та постановлення нової про відмову в задоволенні клопотання прокурора, як того просить апелянт - немає.
З урахуванням вищенаведених мотивів, апеляційний суд не вбачає законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 02 лютого 2024 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: